19/05/2015
0У Карпатському регіоні України назріває соціальний вибух, спричинений бездумним веденням лісозаготівель у Карпатах держлісгоспами та спробою залишити без деревини місцевих деревообробників. З одного боку, це призводить до екологічної катастрофи, з іншого ‑ до зростання безробіття та занепаду цих територій.
Бездумне ведення лісозаготівель стосується таких двох питань:
• вирубування молодих смерекових лісів віком 50‑60 років;
• стан стиглих і перестиглих карпатських лісів на висоті понад 1100 м над рівнем моря.
Вирубування молодих смерекових лісів пов’язане передусім з попитом на тонкомірну деревину для експорту. Щоб забезпечити такий експорт, прикриваючись всиханням смерекових насаджень на окремих ділянках держлісфонду, Держкомлісгоп, який тоді очолював Тимсошенко М.М. видав наказ за №269 від 15.10.2009 р. «Про затвердження віку стиглості похідних ялинових деревостанів», яким було встановлено вік стиглості для цих насаджень 51‑60 років. Таким чином було дозволено здійснювати рубки головного користування в цих насадженнях незалежно від того, пошкоджені вони шкідниками чи ні. Як наслідок, молоді смерекові ліси, які найпродуктивні в цьому віці з точки зору приросту кубомаси, регулювання стоків річок, впливу на екологію, держлісгоспи почали регулярно вирубувати. До того ж значна частина насаджень росте поблизу доріг і населених пунктів.
Водночас у високогірних карпатських лісах назріває екологічна катастрофа, пов’язана з всиханням, гниттям сотень тисяч кубометрів стиглих і перестиглих карпатських лісів віком 80‑140 років на висоті понад 1100 м над рівнем моря. Ця ситуація склалася після заборони рубок головного користування на висоті вище 1100 м над рівнем моря, а оскільки ці ліси розташовані у важкодоступних віддалених місцях, то санітарно-вибіркові та лісовідновні рубки тут економічно неефективні.
Втрати держави від цих двох проблем вимірюють мільярдами гривень.
Для вирішення цих питань необхідно:
1. Відмінити наказ Держкомлісгоспу за №269 від 15.10.2009 р «Про затвердження віку стиглості похідних ялинових деревостанів», яким було встановлено вік стиглості 51‑60 років, а отже, зупинити проведення рубок головного користування в молодих Карпатських лісах;
2. Внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України за №733 від 16.05.2007 р. «Про затвердження порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок», а саме: відмінити п. 4 додатку №3 до Порядку, яким всі високогірні ліси на висоті понад 1100 м над рівнем моря віднесені до протиерозійних лісів, без урахування крутизни схилів та складу ґрунтів. Це дасть можливість здійснювати рубки головного користування в значній частині стиглих і перестиглих Карпатських лісів, частина яких пошкоджена шкідниками та хворобами, та використати цю деревину з користю для держави, дотримуючись при цьому протиерозійних правил, викладених в інших пунктах постанови КМУ та правил рубок головного користування.
Спроби залишити без деревини деревообробників тих регіонів, де цю деревину заготовляють, пов’язані насамперед з бажанням певних комерційних структур за сприяння Держлісагенства монополізувати ринок деревини.
Протягом останніх десяти років деревообробники змушені купувати необроблену деревину на так званих аукціонах, які не можуть бути єдиним механізмом поставок сировини підприємствам. Жодну програму розвитку підприємства не можна формувати на основі щоквартальної лотереї з багатьма невідомими. Для залучення інвестицій необхідні довготермінові угоди на постачання сировини та збут готової продукції. Аукціон позбавляє підприємства можливості укласти елементарну річну угоду на поставку продукції та не сприяє укладенню довготривалих трудових договорів із працівниками. Брак гарантій на отримання сировини є причиною нинішнього жалюгідного стану галузі. 86% деревообробних підприємств України спеціалізуються на елементарному розпилюванні круглих лісоматеріалів та експорті пиломатеріалів і лише 14% освоїли поглиблену та глибоку переробку, в т.ч. виготовлення меблів.
Прикриваючись гучними гаслами про інтереси держави та рівні можливості для всіх покупців деревини, пропонують проведення електронних торгів деревиною з так званим анонімним покупцем. Ця схема в умовах низького технічного рівня підприємств, неконтрольованого правового поля України з урахуванням корупційної складової є абсолютно неприйнятною. Схема продажу необробленої деревини через аукціон спрямована передусім на збільшення ціни, в чому зацікавлені продавці деревини ‑ держлісгоспи та біржа, яка організовує торги. Так, за одну сесію, на якій продається деревина, за один квартал біржа отримує від покупців винагороду в розмірі 0,5% вартості проданої деревини ‑ близько 400‑700 тис. грн. При цьому біржа, жодним чином не перевіряє, чи є покупці деревообробниками, чи перекупниками, які придбали деревину для подальшого перепродажу, в тому числі за кордон, як виконують зобов’язання з постачання деревини держлісгоспи. Нікого не цікавить, яку продукцію вироблять з придбаної на аукціоні деревини, скільки при цьому буде задіяно працівників, скільки сплачено податків.
Такий стан справ цілком не сприяє прозорій чесній конкуренції переробників, коли на аукціоні добросовісні платники податків, які сплачують 100 і більше гривень за 1 м3 придбаної та переробленої деревини, змушені конкурувати з тими, хто платить 5‑20 гривень податків за 1 м3. При цьому конкуренції з перекупниками деревини, насамперед не витримують ті переробними, які є добросовісними платниками податків. Втрати бюджету при цьому будуть значно більшими, ніж додаткові надходження від зростання цін на аукціоні. При зростанні ціни на аукціоні на 300 грн в бюджет додатково потрапить в кращому випадку податок на прибуток з з цієї суми, а саме ‑ 54 грн .Для забезпечення додаткових надходжень в бюджет можна збільшити попенну плату, яка на сьогодні становить від 3 до 95 грн. за 1 ам3, залежно від сортименту, і яку сплачують держлісгоспи в державний та місцевий бюджети в пропорції 80 та 20% відповідно. При цьому ціна деревини збільшиться на величину зростання попенної плати. Доцільно було б при цьому змінити цю пропорцію на користь місцевих бюджетів. Ще одним проблемним питанням при продажу деревини з аукціонів є відсутність будь-яких гарантій і переваг на придбання деревини місцевими переробниками, виробництва яких розміщені у гірських районах Карпат і в яких немає альтернативи деревообробці. Робота тут є основним джерелом доходів значної частини місцевого населення, а отже, питання ефективного прозорого процесу переробки деревини має дуже цікавити тутешні органи влади.
Асоціація деревообробних та лісозаготівельних підприємств Західної України пропонує, взявши за основу європейський досвід, вирішити питання про забезпечення суб’єктів деревообробної галузі за прямими довготерміновими угодах терміном 1‑3 роки в розмірі не менше 80% потреби, на основі прозорого механізму конкурсних процедур, основними критеріями якого є сума сплачених податків та єдиного соціального внеску з 1 м3 придбаної та переробленої деревини та кількість працівників. Такий підхід дасть можливість чесно конкурувати між собою малому, середньому та великому бізнесу. Такі конкурси, враховуючи тенденцію до максимальної передачі владних повноважень від центру до регіонів, повинні проходити під керівництвом органів місцевого самоврядування районів, де зосереджені лісозаготівля та деревообробка.
Такий механізм дасть змогу забезпечити сировиною в першу чергу добросовісних платників податків та сприятиме зростанню доходів бюджету, збільшенню кількості робочих місць та виходу суб’єктів підприємницької діяльності з тіні. Органи місцевої влади, натомість отримають можливість реально планувати дохідну частину бюджету, зменшити безробіття та стимулювати інвестиційну привабливість регіонів.
Водночас із реформуванням правил продажу необробленої деревини необхідно змінити принципи організації та здійснення лісозаготівельних робіт. Нині, з одного боку деревообробники змушені займатись також лісозаготівельними роботами, щоб мати реальну можливість отримати придбану на аукціонах деревину, а з іншого – лісозаготівельники, щоб компенсувати збитки на лісозаготівлях, змушені займатися ще й торгівлею необробленою деревиною. Щоб змінити ситуацію, необхідно створити умови для рентабельної роботи лісозаготівельників, а для цього держлісгоспи повинні розраховувати вартість послуг лісозаготівлі з реальних витрат на кожній лісосіці та з рентабельністю 10‑15%. Потрібно запровадити механізм контролю за дотриманням таких витрат, як рівень заробітної плати та сплата податків з 1 м3 лісозаготівельних послуг лісозаготівельниками. Такий підхід дасть можливість відокремити ринок продажу деревини від ринку лісозаготівельних послуг і сприятиме легалізації цього виду послуг з одночасним зростанням надходжень у бюджет. Продаж деревини здійснювати на основі вище наведеного механізму за конкурсними процедурами тільки переробникам деревини.
