23/12/2022
0Микола ЯВОРСЬКИЙ, Газета “Природа і суспільство”
Про роботу вальника лісу без романтики.
52-річний Олександр Сидорук – один з найдосвідченіших вальників лісу Жиричівського лісництва ДП «Ратнівське лісове господарство» Волині. Чоловік працює без змін уже 31 рік. А нині династію лісівника-батька продовжив і один з його синів.
– Я працюю вальником з 1992 року. Прийшов до лісництва після армії та пошуків щастя на роботі у сусідніх державах на будівництві. Закінчив навчальні курси та й почав працювати. У бригаді зі мною спершу були четверо працівників, – розповів нам пан Олександр. – А нині з цих «ветеранів» лишився лише я. Решта не витримали та розрахувалися з часом. А я цю роботу не міняв та й не збираюсь змінювати! Поки є здоров’я та сили в руках.
– Чи змінилася лісозаготівля за ті понад тридцять років вашої роботи? Умови, техніка?
– У часи моєї молодості була проста бензопила. Я ще й працював на стареньких трелювальних тракторах. Ми просто звалювали дерева, не кряжили їх, не зрізали гілля та кору за потребою. Інколи ще рубали гілляки сокирами вручну. Зараз у нас «на озброєнні» сучасна пилка марки «Husqvarna». Зручна та легка. За її допомогою ми легко «причешемо» й «поголимо» будь-яке дерево наче ті перукарі, аби легше було трелювати та – в залежності від завдання.
Наша техніка нині – новий сучасний трактор. Час не стоїть на місці. Незмінна лише наша важка та відповідальна робота. І нас у бригаді так само четверо вальників, а ще тракторист.
Зараз ми заготовляємо деревину для наших героїв-захисників. От нещодавно готували колоди на будівництво бліндажів, укріплень українським воїнам. А ще заготовляємо деревину у допомогу людям – опалювати власні будинки, підприємства. Наша місцева територіальна громада досить велика. Одне з сіл – Тур, досі не газифіковане. Тому люди дуже сподіваються на нас, на лісівників.
– А що, з огляду на Ваш досвід, найголовніше для вальника лісу? Сила, здоров’я, інтелект, техніка?
– Безумовно, це все важливо. Але найголовніше – суворе виконання всіх правил техніки безпеки. Треба бути максимально обережним й уважним. Бо навіть те дерево, що впало вірно, може випадково зачепити гілля чи стовбури інших дерев й за кількадесят метрів від тебе. І тоді все завалиться наче картковий будинок… І це один з прикладів нашої важкої та небезпечної професії.
– Розкажіть, будь ласка, про вашу династію лісівників.
– Так, один з моїх синів, 23-річний Дмитро, теж став лісівником. Вперше спробував лісівничий хліб ще у юності. Та й працює досі, лише у сусідньому з нами Гірниківському лісництві. Вантажить ліс трактором. Нині він уже теж досвідчений робітник і навчає молодших за віком колег. Так удвох й допомагаємо людям!
