Лісові водозбори

ПідготувалаІнна ЛИХОВИД, Газета “Природа і суспільство”

Як вести лісогосподарську діяльність та зберегти якість води – досвідом поділилися лісівники США.

Нещодавно представники обласних управлінь та державних лісогосподарств приєдналися до інформаційного семінару проєкту «Найкращі управлінські практики Лісової служби США щодо якості води – Україні». Проєкт здійснює ГО «Форза» за підтримання Лісової служби Департаменту сільського господарства США. Після інформаційного семінару американські фахівці проведуть для наших лісівників онлайн-тренінги та розкажуть про найкращі практики управління водозборами. Навчання розпочнеться у 2023 році й триватиме приблизно шість місяців.

– Такий захід на часі, адже Україна стоїть на шляху до євроінтеграції. Тому ми відкриті до провадження світових практик, зокрема, це ведення лісового господарства, наближеного до природного, – зазначив начальник управління лісового господарства та відтворення лісів Держлісагентства Ігор Будзінський. – В останнє десятиліття проводились дослідження щодо ведення лісового господарства, враховуючи водозбірні принципи. На мою думку, це має починатися з проєктування лісового господарства на найближчі роки, тобто це має здійснюватися під час проведення лісоупорядкування, під час складання планів на десятиліття, які б передбачали лісогосподарські заходи з урахуванням водозборів.

Фахівці Лісової служби США розповіли українським лісівникам, яким чином цього досягти. Передусім треба зрозуміти, що зберігаючи водозбори, ми допомагаємо зберегти якість ґрунтів, а значить і дерев, які ростуть у цій місцині. Тому головний принцип американських фахівців – це ретельний огляд існуючих водозборів, скрупульозне вивчення їхнього стану, підготовка плану дій, як рятувати і відновлювати, а також спостереження за тим, як живе водозбір далі.

У США вивчають кожен водозбір окремо та визначають для кожного клас якості, фактично – стан водного об’єкта. Це може бути об’єкт із належним функціонуванням, чиє функціонування під загрозою або ж із порушеним функціонуванням. Щоб визначити клас для кожного водозбору, застосовують 12 різних індикаторів, сім з них характеризують наземні процеси (дороги, проїзди, ґрунти, пожежний режим, лісистість, рослинність пасовищ, наземні інвазійні види, санітарний стан лісів), а п’ять – водне середо­вище (якість і кількість води, водний біотоп, водна біота, берегова рослинність).

– Ми створювали такі практики з нуля, бо їх не існувало, законодавче підґрунтя почали готувати у 60–70-х роках минулого століття, – розповідав співавтор системи оцінки та відстеження стану водозборів Лісової служби США Теодор Гаєр. – Спочатку визначають стан водозборів, потім класифікують, наскільки вони належно функціонують, а потім розписують план дій і заходів із відновлення. Кожен конкретний проєкт повинен відповідати конкретній проблемі водозбору. Проблемою може бути велика кількість ярів, замалі переходи через водойму або деградовані береги. Після проведення відновних робіт за допомогою інформаційних систем неодмінно відслідковуються досягнення, як покращився стан водозбору. Останній крок – моніторинг, облік того, скільки коштів витратили на відновлення, які площі відновлювали. Також треба провести верифікацію зробленої роботи, тобто перевірити ефективність вжитих заходів. І такі кроки треба визначати для кожного наступного водозбору. Але треба взяти до уваги, що оцінка станів водозбору – це інструмент управління, яким ми користувалися, щоб провести роботи з відновлення. Та це не науковий інструмент, а дуже практичний, для прийняття управлінських рішень та комунікації результатів із громадою. І таким підходом можуть легко користуватися і лісівники.

Гідролог Лісової служби США Джоан Карслон додала, що завдяки такому підходу до оцінки та збереження водозборів за останні 50 років у США вдалося зменшити забруднення річок. За її словами, у Штатах акцентують увагу на тому, що треба зменшити забруднення води до того, як вона потрапить в інші водні об’єкти. Гідрологиня поділилася кількома практичними порадами як цього досягти: лісові дороги варто прокладати за метрів 30 від водного об’єкта, уникати стрімких схилів та поворотів, обмежити кількість переправ через водні об’єкти. Складаючи проєкт порятунку водозбору, варто враховувати пору року, план заготівлі деревини лісівниками та стан вологості ділянки.

– Також треба врахувати буферну зону потоку води, бо чим більший нахил поверхні, тим більший має бути буфер для потоку. Важливо мати смуги фільтрації, щоб зменшити вплив на водний об’єкт. Вони захоплюють осад та зменшують забруднення води, яка потрапляє у водний об’єкт. Щоб у русло води не потрапляв осад, можна використовувати труби чи кам’яні водоводи, залежно від того, який матеріал є у вас у наявності. У Штатах часто використовують броди на тимчасово пересихаючих потоках. Брід будують під кутом 90 градусів до русла. Також використовують дренажні конструкції та кутовий гравій, щоб утримувати осад. Або ж роблять брід із колод, для чого можна використати залишки деревини після заготівлі, – додала гідролог Лісової служби США Полін Адамс.

Учасники семінару вважають, що досвід США доречно використовувати і в Україні. Адже лише на Закарпатті є понад 9 тисяч водних об’єктів, які беруть початок на лісових водозборах. А їхні екосистеми зараз дуже уразливі до діяльності людини.