13/12/2022
0Голова Держлісагентства Юрій Болоховець – про роботу мисливських господарств у складних умовах сьогодення.
Нещодавно на Волинь з Литви завезли сто оленів. Тварини акліматизуються до нових умов на території Ново-Зборишівського лісництва, де раніше олені не водилися.
Цією новиною Юрій Болоховець, Голова Державного агентства лісових ресурсів України розпочав свій блог, присвячений лісомисливському господарству України в особливих умовах воєнного часу і на початку зимового сезону.
«Навіть під час війни наші державні лісомисливські господарства приділяють увагу розведенню мисливських тварин, намагаються виділяти кошти для збереження та відтворення популяції. Хоча, скажу відверто, робити це стає все складніше. Минулого року ми запланували будівництво вольєрів для розведення дичини, але війна змусила відкласти деякі плани. Одна з основних причин – брак коштів. Мисливська галузь завжди була дотаційною. Витрати на рік становили понад 550 млн грн, надходження – на рівні 280 млн гивень. На даний час ситуація з фінансуванням і взагалі патова. Адже полювання на всій території України з початку війни заборонено, відповідно, кошти від користувачів мисливських угідь не надходять.
Проте державні лісомисливські підприємства в регіонах нехай і в менших обсягах, але стабільно продовжують фінансувати роботи з охорони та відтворення державного мисливського фонду. Водночас, ми опікуємось лише десятою часткою від загальної площі мисливських угідь. Усім іншим – користувачі різних форм власності (громадські об’єднання тощо). Багато з них сьогодні з різних причин зменшили фінансування заходів з охорони та відтворення державного мисливського фонду. І це є проблема, яку доводиться оперативно вирішувати, адже попереду найскладніший зимовий період, коли тваринам потрібна охорона та підгодівля.
Зараз проводяться наради в регіонах, обговорюється, як зберегти мисливських тварин. Дякую користувачам, які, попри реалії воєнного часу, ще в літньо-осінній період все ж зробили запаси кормів, необхідних засобів та паливно-мастильних матеріалів. Працюємо і з фермерами для того, щоб після появи снігового покриву, принаймні на стоденний період, у тварин була необхідна підгодівля, щоб перезимувати.
Стосовно ж користувачів, які залишили мисливські угіддя без догляду, плануємо ставити перед обласними радами питання щодо припинення права користування мисливськими угіддями. Ця тема постійно перебуває на контролі. Розуміємо, що під час війни багато бізнесів зупинились, коштів фізично немає, але тварини не мають від того страждати.
З настанням зими традиційно загострюється проблема браконьєрства, адже на зимовий період дичина більше концентрується в лісових масивах. За 9 місяців уже складено понад 700 протоколів на порушників правил полювання, більшість із них – працівниками Держлісагентства. Найактивніше робота з браконьєрами проводилась у Волинській, Вінницький, Сумській областях.
Варто додати, що браконьєри стають дедалі більш озброєними (що не дивно під час війни), у деяких вилучаємо навіть тепловізори та зброю, обладнану глушниками. Тому вже починаємо формування рейдових бригад для посиленого патрулювання з особливостями воєнного стану (комендантська година).
Точаться дискусії, а чи варто було запроваджувати заборону на полювання по всій Україні? На мій погляд, підстави для запровадження заборони абсолютно виважені та зрозумілі. З цим, до речі, погодилися і користувачі мисливських угідь. Оскільки багато лісових масивів заміновано, обмежується доступ населення до угідь заради безпеки людей.
З іншого боку, ми розуміємо, що припинення дозволів на регулювання чисельності хижих та бродячих тварин, селекційний та ветеринарний діагностичний відстріл, може в перспективі призвести до негативних наслідків.
Зимою лісівники робитимуть облік мисливських тварин, щоб визначити, чи суттєво додалася популяція та чи була міграція тварин, пов’язана з бойовими діями. Адже в деяких регіонах уже фіксується значне збільшення чисельності хижаків. Зі сходу, за даними наших фахівців, у центральні та західні області мігрувала досить велика кількість такого виду хижака, як шакал, який в мисливських угіддях України був практично відсутній. Цей вид приносить значну шкоду тваринному світу.
Відповідно, зростає кількість скарг від органів місцевого самоврядування. Зазначається, що хижаки завдають суттєвої шкоди населенню, домашнім тваринам, що призводить до погіршення епідеміологічної ситуації, поширення небезпечних інфекційних хвороб, сказу тощо. Такі випадки, на жаль, уже є.
Отже, наступного року нам, хочемо ми того чи ні, доведеться розв’язувати питання регуляції чисельності деяких видів мисливських тварин. Користувачі мисливських угідь мають відпрацювати це питання спільно з обласними військовими адміністраціями.
Важлива й більша координація між правоохоронними структурами, територіальною обороною, користувачами мисливських угідь щодо охорони та відтворення мисливських тварин. Враховуючи воєнний стан на території України, військові адміністрації врегулювали перелік посадових осіб, які мають право перебувати в лісових масивах. Але перебування будь-якої іншої людини на території мисливських угідь з мисливською зброєю прирівнюється до полювання!»
