Нескорений Сіверський край

Лісівнича єдність – запорука перемоги над ворогом.

Чернігівщина пережила кілька страшних місяців боїв, окупації та довгоочікуване визволення. Але мальовничий поліський край досі не знає миру й спокою. На передовій боротьби з окупантами закономірно перебували й перебувають місцеві лісівники.

– Спеціалістами лісогосподарських підприємств Обласного управління вже ідентифіковані території лісових масивів, що є потенційно небезпечними. Відповідно, розроблені спеціальні карти з зазначенням небезпечних територій, забруднених вибухонебезпечними предметами. По держлісгоспах Управління – це 24 лісництва. Загальна площа лісів із боєприпасами, які не вибухнули, становить орієнтовно 37,4 тис. га, – зі сумом констатує начальник Чернігівського ОУЛМГ Сергій Аніщенко. – Ліси заміновані у багатьох кварталах на 185-ти гектарах у Березнянському лісництві. У Красилівському лісництві – від першого по 180-й квартали на площі 8,3 тис. га. Не менше, а де й більше постраждали Славутицьке, Мекшунівське, Пакульське, Козелецьке, Олишівське, Горбачівське лісництва ДП «Чернігівське лісове господарство».

Військовими Збройних Сил України заборонено прохід та проїзд лісами у Бондарівському, Карпилівському, Городищенському лісництвах. Загалом, потребують виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів ще майже 12,9 тис. га угідь. Чимало площ заміновано у лісових масивах Рубізького, Городнянського, Тупичівського, Нев­клянського, Староруднянського лісництв ДП «Городнянське лісове господарство».

Лісові масиви Орликівського, Блешнянського, Семенівського, Радомського та Грем’яцького лісництв ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» також нашпиговані вибухонебезпечними предметами.

У Щорському лісництві ДП «Корюківське лісове господарство» найбільше постраждали від мін і вибухонебезпечних предметів урочища Білі береги та Займище, а також урочище Капшук поблизу населених пунктів Гайворон та Голінка, урочище Шевченкове поблизу Івангорода, урочище Коляжинська дача поблизу села Браниця та багато інших.

На території Прилуцького району Ніжинського лісгоспу людям теж заборонено заходити і заїжджати до урочищ Великий ліс (Ічнянське лісництво) та Половецького (село Коломійцеве Кам’янського лісництва), бо росіяни там теж залишили свої «сліди».

Після війни лісівники спільно з природоохоронними організаціями спрямують свої дії на розробку ефективної системи моніторингу стану довкілля, що дозволить оцінити реальний обсяг завданої шкоди та розробити механізми відновлення довкілля.

– Пане Сергію, територія яких лісгоспів була окупована? Де були найбільші руйнування?

– Російські окупанти, які під натиском мужніх захисників рідної землі, змушені були відступити за кордони Сіверського краю, залишили по собі сліди катувань, знущань над жителями в селах і спалені та заміновані ліси, вкрай пограбовані і також заміновані приміщення лісництв. Звідти вороги викрали все, що змогли.

У підвалі приміщення Пакульського лісництва ДП «Чернігівське лісове господарство» окупанти утримували і катували працівників лісництва. Крім оргтехніки, забрали бензопили. Навіть крісло лісничого прихопили.

Біля приміщення лісництва на міні підірвався наш колега Віктор Рябченко. На території теж знайшли кілька мін. Усі машини, зокрема «УАЗ» лісничого та пожежний автомобіль розстріляли, замінували. А коли вже росіяни тікали від Збройних Сил України, то попередили мешканців села, що ліс теж заміновано.

Найбільше від бойових дій постраждало Городнянське лісове господарство. Зокрема Городнянське лісництво. Пошкоджене і розграбоване його приміщення, житловий фонд, де жили працівники Городнянського лісгоспу. Не менших, а подекуди й більших втрат зазнали під час російської окупації Чернігівський, Корюківський, Ніжинський лісгоспи.

Незважаючи на всі злочини, які скоїли загарбники на нашій землі, насамперед, треба піднімати економіку країни, відроджувати спалені міста, села, зруйновані мости, знищені дороги, щоб була можливість постачати лісоматеріали, продукцію деревообробки, вкрай необхідні і Збройним Силам України, і жителям знищених міст та сіл. Отже, лісівникам необхідно подвоїти, потроїти зусилля, щоб замінити тих своїх колег, які воюють на фронті.

Тому колектив управління та держлісгоспів щиро вдячний нашим колегам зі всієї України, які підставили нам плече допомоги у скрутний момент і досі допомагають усім можливим. Надзвичайно вдячні лісівникам-рівнянам, котрі відтепер стали нашими постійними шефами, щоб оперативно реагувати на невідкладні потреби колег з Сіверського краю. Моя особиста сердечна подяка начальнику Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства Віталію Суховичу та голові Рівненського обкому профспілки Володимиру Якимчуку, які організували цю благодійну справу.

Так, справді вірні друзі завжди вчасно приходять на допомогу. Бо єдність лісівничої громади – надійна запорука нашої спільної перемоги над знавіснілим ворогом.

– Відомо, що у Городнянському лісгоспі функціонувало протирадіаційне укриття, куди за прихистком звертались не лише лісівники, а й місцеві мешканці та всі охочі.

– Під час моєї роботи директором ДП «Городнянське лісове господарство» це протирадіаційне укриття було капітально відремонтоване. Хоча тоді про війну ніхто й думати не міг. Але ми з колективом вирішили завчасно довести його до ладу, відновити. Під час повномасштабного вторгнення це укриття слугувало прихистком не лише лісівникам а й місцевим мешканцям. Такі укриття мають бути у кожному лісогосподарському підприємстві.

– Якщо рахувати хоча б попередні збитки лісовій галузі краю, то це, мабуть, мільярди гривень?

– Не уявляю навіть приблизної цифри. Але те, що це мільярди – факт. Бо ми досі не маємо доступу до більшості лісових угідь Городнянського, Чернігівського, Ніжинського держлісгоспів, що були знищені, спалені, понівечені, а нині заміновані. І ще не скоро матимемо. Це теж мільярдні збитки.

– На жаль, є загиблі й поранені лісівники та мисливці під час оборони рідного краю та виконання службових обов’язків…

– На жаль, так. У зв’язку з воєнною агресією Російської Федерації ми втратили двох: Андрія Бельдягу, з Новгород-Сіверського лісгоспу, та Віктора Дзюбу, з Корюківського лісгоспу. А ще раніше, у 2014 році, під час антитерористичної операції загинув Микола Лущик, з Корюківського держлісгоспу.

Сумна статистика героїзму і мужності наших колег поповнилася ще й трьома членами сімей працівників наших підприємств: загинули син верстатника деревообробних верстатів із Новгород-Сіверського держлісгоспу Юрія Довганя Микола Довгань, син тракториста Корюківського держлісгоспу Олексія Карбовського Дмитро Карбовський і син лісничого Холминського лісництва Олександра Прояви Олександр Олександрович Проява. Покоління лісівників у своїх серцях збережуть назавжди Вічну і світлу пам’ять про полеглих Героїв.

Були поранені Денис Мороз, із Корюківського держлісгоспу, Сергій Яковенко, Олександр Горохівський, з Чернігівського держлісгоспу, та Володимир Яковенко з Ніжинського лісгоспу.

І є герой Валентин Левченко, який народився та виріс у с. Козилівка Корюківського району Чернігівської області. Він – наш колега, 20-річний студент першого курсу НУБіП, який добровольцем пішов на фронт і героїчно загинув на Харківщині. Цілий тиждень під обстрілами не могли дістати його тіло. Врешті це вдалося.

– А скільки ваших працівників зараз у строю? Як допомагаєте нашим воїнам-захисникам? Скільки ваших працівників, загалом, отримали відомчі нагороди до професійного свята? Хто найкращі?

– Кожен сьомий лісівник Чернігівщини сьогодні боронить рідну землю на передовій. Ті лісівники, котрі залишилися в тилу, продовжують дбати про довкілля України – садять тисячі гектарів лісу на розмінованих і не захоплених ворогом територіях.

Для оборони країни – на облаштування фортифікаційних споруд, лісгоспи Чернігівського ОУЛМГ уже відправили тисячі кубометрів деревини. Та це лише, так би мовити, допомога з виробничої складової. Лісівники Чернігівщини передали Збройним Силам України 14 вантажівок та стільки ж легковиків. Колектив ДП «Корюківське лісове господарство» днями планує передати ще один автомобіль ЗІЛ-131 після капітального ремонту. Також постійно допомагаємо паливно-мастильними матеріалами та запчастинами.

– Чернігівська земля досі не знає спокою через обстріли російських окупантів. Чи страждають ваші угіддя та яких держлісгоспів?

– Лісові масиви ДП «Городнянського лісового господарства», ДП «Короківського лісового господарства», ДП «Новогород-Сіверського лісового господарства» межують із Росією. Де-не-де, відстань до кордону становить лише 10–15 кілометрів. Жодну господарчу діяльність ми там не можемо вести. По-перше, через замінування, а по-друге, це ж контрольована прикордонна зона. Наші працівники там виконують свої обов’язки лише за запитами військових та прикордонників. Але окупанти й досі гатять по чернігівських містах, селах, підприємствах та лісах із гармат, мінометів.

– Пане Сергію, яка нині ситуація з лісовими пожежами? Скільки їх було під час бойових дій?

– Незважаючи на зимові холоди, дощі та заметілі, були пожежі. Через постійні обстріли горіло все, що могло горіти. Загалом, за період окупації та бойових дій у лісах сталося дев’ять випадків лісових пожеж у ДП «Ніжинський лісгосп» та ДП «Чернігівський лісгосп» загальною площею 139,4 гектара. Було, що окупанти самі підпалювали угіддя у пошуках якихось міфічних «партизанів». Це ж не їхня земля, їм не шкода. Але знову ж таки детально підрахувати всі збитки ми поки що не можемо.

Показовий один випадок. Через обстріл в урочищі Соснівка, біля Ічнянського лісництва ДП «Ніжинське лісове господарство», спалахнув самосійний ліс. Неподалік блокпост орків. На виклик виїхали наш лісничий Ічнянського лісництва Валентин Сурай та майстер лісу Костянтин Резвін. Бо ж війна, а гасити вогонь все одне треба. То командир цього російського блокпоста дуже довго не дозволяв гасити вогонь, аж поки полум’я не підібралось впритул до його позицій. Лише тоді зважив на небезпеку.

Зараз ситуація з пожежами дещо покращилась. По-перше, населенню заборонено доступ до угідь. По-друге, працюємо злагоджено та згуртовано спільно з обласними рятувальниками та військовими й правоохоронцями, місцевою й виконавчою владою. На жаль, без надзвичайних подій не обійшлось. Станом на цей час у нас зафіксовано вже 36 пожеж. От влітку в угіддях ДП «Чернігівський лісгосп» трапилася досить серйозна пожежа. Горіли 93 гектари. Спільними зусиллями вдалося зупинити вогонь і не дозволити пожежі перекинутись на верхівки дерев.

Для забезпечення своєчасного виявлення загорань та ліквідації їх на ранніх стадіях на підприємствах діють 38 телевізійних систем спостереження за лісовими масивами. Також, для моніторингу лісових масивів використовуються 11 безпілотних літальних апаратів. Є в наявності 39 пожежних автомобілів, 44 лісові пожежні модулі, 252 радіостанції, з яких 191 – переносні та автомобільні.

– Пане Сергію, щоб не закінчувати розмову на негативній ноті, розкажіть, будь ласка, як проходить відродження лісів Чернігівщини? Скільки дерев посадили та де саме?

– В тих лісах, що вже перевірили піротехнічні підрозділи ДСНС, уже садять молоді ліси, тим самим успішно реалізуючи програму Президента України «Зелена країна».

Під час осінньої лісокультурної кампанії лісогосподарські підприємства Чернігівського ОУЛМГ створили лісових культур на площі 1816,5 гектара (104% від завдання), проведено доповнення лісових культур на 905,2 гектара (115% від завдання), догляд за лісовими культурами проведений на площі 4910 гектарів (127% від завдання).