23/04/2015
0Лише природа досконала. Її надра дарують душевне і тілесне зцілення.
Сьогодні, в еру новітніх технологій, прогресу науки та модернізації життя, людство знову повертає до природи, цінуючи та плекаючи її величні дари як джерело здоров’я та молодості. І продукція бджільництва, як і воно саме, стає дедалі популярнішою. Про тонкощі бджолярства, секрети меду та оздоровлення продуктами бджільництва спілкуємося із Марією Шотік, жінкою, яка любов до природи втілила у справу життя.
Марія Олександрівна розповідає, що звернутися за зціленням до природи її примусила хвороба. Після втрати голосу довелося піти з роботи, яку просто обожнювала.
– Близько 15 років я вчителювала у Луцькому НВК №24 «ЗОШ І-ІІ ступенів №24-технологічний ліцей» викладала математику, – розповідає пані Марія. – Діти для мене – понад усе. Та потім виникли серйозні проблеми із голосовими зв’язками – і лікарі переконливо радили припинити педагогічну діяльність.
Та жінка не здалася і відкрила для себе новий горизонт, без якого тепер себе не уявляє. Каже, що саме апітерапія повернула до життя. Допомагаючи чоловікові чистити рамки від воску і прополісу, вдихаючи пари цих апіпродуктів, відчувала покращення здоров’я. Брак знань про ці дари природи змусив її звернутися до стародавніх книг і знайти, як виготовляти різні препарати: прополісний мед, настоянки, мазі і креми з воску і меду. Результат став добрим підтвердженням унікальності «медових ліків».
Цікавим фактом у житті співрозмовниці стала участь у Всеукраїнському медовому чемпіонаті, де здобула титул «Медова княгиня України». Через непросту ситуацію у державі наступний чемпіонат не відбувся. А цей титул став для пані Марії, так би мовити, «псевдонімом».
– Коли зустрічаємося на з’їздах пасічників, вони жартують, мовляв, он медова княгиня приїхала, – сміється пані Марія. – Загалом ми беремо участь у семінарах, виставках, курсах апітерапевтів при інституті бджільництва. До справи долучилися дочки, зяті, свати. Справа з хобі переросла у родинне захоплення.
Щодо бджільництва як підприємницької діяльності, то Марія Шотік каже: «Найголовніше до справи підійти серйозно, і перш за все – мати бажання. Приміром, у мого чоловіка, напевно, прокинулися гени діда-прадіда пасічників».
Для того, аби почати справу, співрозмовниця радить спочатку попіклуватися про екологічно чисте місце для розташування вулика. Адже дорога, електролінії, вежі зв’язку чи наявність поблизу заводів – згубно впливають на здоров’я бджіл і мед. Важливо подбати і про медоносну базу. Потім необхідно придбати вулики (бажано, щоб їх було 2 основних та 1 порожній, аби переселяти сім’ї за необхідності) та визначитися із метою розведення – або для медоносу, або для розпліднення. Також до переліку базового інвентарю для початківця входять спецодяг (комбінезон чи халат і сітка на обличчя), медогонка (щоб швидко вилучати з сотів мед) та димар. Далі можна брати бджоли та заселяти їх. Бажано купувати у пасічників-земляків – їхні бджоли вже звикли до клімату.
Необхідні знання про бджіл та догляд за ними можна почерпнути як зі спеціалізованих журналів і газет, так і всесвітньої павутини. Але найкращий порадник у справі – це звичайно, живе спілкування із пасічниками. Тому громадська організація бджолярів землі волинської «Ройовий Стан» спеціально для початківців проводить кожної останньої середи місяця о 17.00 у Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олени Пчілки, що у м. Луцьку, школу молодого пасічника. Відтак усіх охочих займатися цією благородною справою Марія Шотік запрошує до співпраці.
– Задля швидкого збагачення простіше закупити мед, та потім його перепродати у 3 рази дорожче, – говорить Марія Олександрівна. – А ось побачити, як ці Божі комахи несуть той мед, піклуватися про вулик, вникати у всі тонкощі справи, вкласти весь свій вільний час – готовий не кожен. Адже це справа душевна та наближує до прекрасного.
Марія Олександрівна зізнається, що вже багато років не купує жодних пігулок.
– Ми – діти природи, тому маємо підкорятися їй, вживати дари, але ні в якому разі не шкодити, – каже жінка. – Та й для чого мені ці так звані вітаміни, якщо є натуральний квітковий пилок.
В «арсеналі» власного виробництва родини Шотіків – питні меди із трав’яними зборами, засоби від застуди, спиртові настоянки із прополісу, креми та мазі для обличчя, рук на основі борсучого жиру, масла какао, жожоба, ефірних масел іланг-іланга, герані, виноградних кісточок та багатьох інших, а також бальзами і найрізноманітніші воскові свічки.
– Ми не лікарі, тому не виписуємо рецепти і не встановлюємо діагнози, – каже жінка. – Але 30-річний досвід роботи на пасіці, солідна база знань, найцінніші дари природи, що отримуємо від бджіл та багаточисленні дослідження апітерапевтів, допомагають втілювати у продуктах бджільництва все найкраще від Матінки-Землі.
І насамкінець Марія Олександрівна радить усім, хто бажає, але боїться почати бджолярську справу: «Найголовніше – не вагатися. Із любов’ю до цих Божих комах та завзяттям можна подолати будь-які труднощі».
Анна КРАВЕЦЬ
Фото автора
P.S. Цілющі рецепти від Марії Шотік шукайте в наступних номерах журналу.
Всеукраїнський журнал «Лісовий вісник» (квітень 2015 №4/43)
http://lisvisnyk.at.ua/
