Фотосесія для лісового кота

Підготував Володимир РОМАНЕНКО, “Лісовий і мисливський журнал”

Не домашній, а дикий – лісовий.

Червонокнижний кіт лісовий споконвіку знаходить собі прихисток у сухих лісах Кам’янеччини. Нині чисельність рідкісного хижака поступово зростає. Однак науковці кажуть: «Для оптимізму приводів ще замало. Зокрема, через браконьєрство».

– У національному природному парку «Подільські Товтри», що на Хмельниччині, впродовж кількох останніх років ми частіше почали зустрічати кота лісового, але до збільшення його чисельності ще далеко. Згідно з даними Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) його чисельність глобально скорочується. На сьогодні, за результатами обліків у нас мешкає близько 10 пар котів, – розповідає завідувач науково-дослідного відділу національного природного парку «Подільські Товтри» Михайло Дребет. – Більшість зустрічей з лісовими котами відбуваються завдяки дистанційному моніторингу фауни з використанням фотопасток.

З 2018 року у національному парку використовується всього 10 фотопасток. Вони дають хороші результати. Але для такої великої території їх потрібно у десять разів більше. Тоді, справді, можна було б максимально точно оцінити чисельність кота лісового. Загалом, за останній час завдяки фотокамерам вдалося виявити три нові оселища виду.

Завдяки техніці все ж таки важко достовірно ідентифікувати статевовікові характеристики особин. Лісові коти тварини потайні й дуже обережні. Тому, як правило, в об’єктив потрапляють на кілька секунд чи хвилин. У багатьох випадках, за нашими припущеннями, це молоді особини. Завдяки дослідженням нам вдалося підготувати й опублікувати кілька наукових публікацій щодо стану популяції виду на Поділлі. Схожа тенденція з лісовим котом спостерігається й у наших сусідів у природному заповіднику «Медобори».

– Пане Михайле, відомо, що кіт лісовий дуже «нелюдима» тварина. А чи вдавалося вашим співробітникам або відвідувачам парку бачити котів вживу?

– Була випадкова нічна зустріч із двома кошенятами під пильним наглядом їх матері в одному з лісових масивів «Подільських Товтр» під час проведення студентської наукової практики.

Історія трапилася перед світанком, близько 4 години ранку. Скоріш за все, котяча сім’я поверталася з полювання. Кошенята вели себе як годиться малечі – галасували. Мати їх втихомирювала. Табір був на їхньому шляху вздовж струмка. Тож вони потихеньку пройшли повз нас за метрів 20–30. А нам, особливо тим, хто чергував, вдалося їх добре почути і навіть побачити.

Інші випадки, на жаль, не такі позитивні. Більшість пов’язана з браконьєрством – прямим чи опосередкованим. У зв’язку з тим, що існує велика частка гібридів із домашніми котами, їхня ідентифікація для людей складна. Точно стверджувати, що це дикий лісовий кіт за голосовою активністю практично неможливо.

– Розкажіть, будь ласка, про цікаві особливості поведінки кота лісового на Кам’янеччині. Зокрема у зв’язку зі своєрідною географією та рельєфом вашого регіону.

– В Україні поширені найбільш східні популяції європейського підвиду. Саме тут проходить східна межа його ареалу, який простягається до Дніпра.

У «Подільських Товтрах» коти, як правило, зустрічаються у широколистяних, мішаних лісах із густим підліском, на кам’янистих узвишшях, що багаті природними схованками. Часто зустрічаються у чагарниках уздовж берегів річок та струмків. Саме ці біотопи є оптимальними для добування їжі лісовими котами.

– Чи збільшилась чисельність лісового кота, загалом, по Україні? Що відомо за результатами досліджень?

– Упродовж останніх десятиліть в Україні, дійсно, спостерігається розширення його ареалу. За результатами узагальнених даних фахівців-зоологів уже є відомості про 71 сучасну знахідку лісового кота у 10 областях України. Подільська популяція кота лісового, загалом, відповідає історичному ареалу поширення і також має тенденцію до розширення.

В Україні карпатська популяція сягає чисельності 300–400 особин. На Поділлі кілька десятків особин. Є одиничні особини у плавнях Дунаю та Дністра. Загальна кількість оцінюється в 400–500 особин. За останні роки котів фіксували на Волині, Вінниччині, Черкащині, Кіровоградщині, Одещині.

– Які «стосунки» між котом лісовим та людиною на Кам’янеччині?

– На жаль, не надто «приязні». Уздовж річок, на території національного парку стаються випадки браконьєрства. Коти потрапляють до ловчих систем браконьєрів та гинуть у них. От і ми знайшли тушку самиці. Це була крупна, завдовжки 80 сантиметрів до хвоста, характерна особина із яскравими видовими ознаками. Тварина, намагаючись врятуватися, підвисла на тросі самолову біля стовбура невеликого дерева. Часто лісових котів вбивають браконьєри, які переконані у значній їх шкоді для інших тварин, що є неправдою.

Є шокуюче фото – браконьєр продавав шкірки тварин, яких вполював у лісах Вінницької області. Продавав їх уздовж дороги до Умані, неподалік місць, де саме живуть коти. Серед оглянутих шкірок – самець та самка.

Загалом, за останній час у нас було виявлено три факти браконьєрства стосовно цієї тварини.

Знаходять й тушки тварин, які загинули на автошляхах, потрапивши під колеса транспорту. Трапляється й випадковий відстріл тварин під час здійснення регулювання чисельності лиса рудого, бродячих свійських котів, зокрема, на територіях природно-заповідного фонду. Окремою серйозною загрозою для його популяції є гібридизація зі свійськими здичавілими котами.

– Пане Михайле, які заходи потрібні для того, щоб врятувати лісового кота?

– Через вищевказані негативні чинники не можна остаточно стверджувати про стабілізацію чисельності кота лісового в регіоні. З іншого боку, як я вже казав, дуже цінними даними є випадки фіксації кота на фотопастки. Тому запровадження спеціальних програм моніторингу за лісовим котом у межах територій ПЗФ із використанням фотопасток дасть змогу отримати точніші дані щодо його чисельності та поширення в регіоні.

Тому найбільш важливими охоронними заходами зараз є стерилізація бродячих домашніх котів, а також – широкі навчальні та еколого-освітні заходи з населенням, особливо серед молоді, працівників лісового господарства, мисливців тощо. Ми плануємо якось зробити котам лісовим своєрідну «фотосесію» за допомогою фотопасток та проводити таким чином просвітницьку роботу з мешканцями нашого регіону з метою покращення його репутації серед місцевого населення.

ПРЯМА МОВА

Головний мисливствознавець Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства Віталій Красов:

– За даними цьогорічної таксації на Хмельниччині зафіксовано 28 особин кота лісового. Всі – у межах Кам’янець-Подільського регіону, зокрема, в об’єктах природно-заповідного фонду та угідь районної організації УТМР. Є відомості про виявлення кота лісового у інших регіонах Хмельниччини, зокрема, на півночі області на межі з Поліссям, у Летичівському регіоні тощо.

Однак, через потайний спосіб життя кота лісового підтвердити їх документально поки що немає змоги. Ми завжди акцентуємо увагу під час роботи з користувачами мисливських угідь щодо обов’язкової охорони цього червонокнижного виду.