ЗА МОРАТОРІЙ НА СПІРНІ НОВАЦІЇ В ЗАПОВІДНІЙ СПРАВІ ВИСТУПИЛО 46 ЧОЛОВІК. ЗБІР ПІДПИСІВ ТРИВАЄ

Поцікавився у частини підписантів (багатьох знаю особисто) – чи читали вони власне щось про теорію абсолютної заповідності. Вгадайте, скільки з них сказали "так"? При цьому просили прізвища їх у разі чого не називати. Задавав ще одне питання: чи читали ви ті законопроекти, про які йде мова. Гм, гм…

Частина сказала, що взагалі підписалася "за те, щоб усе завжди обговорювати з усіма". Оце я думаю: а хто заважає? Про те, що законопроекти 0917 і 0916 висять на сайті ВРУ з січня минулого! року і що про них не раз згадувалося на, нарприклад, Лісоводі, я вже мовчу.

А щодо "обговорень" і "участі". Пригадую, як просив усіх екологістів у 2012 долучитися до мінімалізації шкоди, яку міг принести т.зв. закон Мірошніченка 10-218. Як гадаєте, скільки знайшлося бажаючих? Не просто підписати  лист – тут, слава Богу… А так, щоб прочитати 200 сторінок порівняльнох таблиці і надати у прийнятому у ВРУ форматі свої пропозиції щодо змін до них?

Так отож… 

ОЛ 

ЗА МОРАТОРІЙ НА СПІРНІ НОВАЦІЇ В ЗАПОВІДНІЙ СПРАВІ ВИСТУПИЛО 46
ЧОЛОВІК. ЗБІР ПІДПИСІВ ТРИВАЄ.

За останні місяці в Верховній Раді України була зареєстрована низка
законопроектів, спрямованих на зміни у заповідній сфері. В них є й
позитивні новації, є й спірні, а є й відверто негативні – які швидко
приведуть до деградації заповідних зон. Єдине, що поєднує ці проекти
законів – відсутність обговорення – як в експертному середовищі, так і
з громадськістю.
     Оскільки такий підхід несе небезпеку для природно-заповідного
фонду, 30 березня ми почали збір підписів під зверненням за припинення
розгляду таких новацій (крім однозначно позитивних) – до їх найширшого
обговорення в експертному й громадському середовищі
(http://pechenegy.org.ua/ru/node/1191).
     На 2 квітня це звернення, "Ігнорування при законотворчості
експертної думки призведе до руйнування заповідних зон"
(http://pechenegy.org.ua/ru/node/1192) підписали 46 чоловік, з яких 16
– працівники заповідних установ (повний список підписантів на 2 квітня
дивіться в кінці звернення).
     Збір підписів триває – бажаючі підтримати заповідні установи
можуть надіслати свої підписи (прізвище, ініціали, організація – якщо
є, населений пункт) на адресу pe4enegy@gmail.com, з темою "за
заповідні зони". Текст звернення – в кінці цього повідомлення.

З надією на збереження заповідних зон,
С. Шапаренко, ЕкГ "Печеніги".
*
Почали приходити й нові коментарі на ці новації. Ось деякі з них.

В. О. ДИРЕКТОРА ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА "ЄЛАНЕЦЬКИЙ СТЕП" Н. ДРАЧУК:
     Адміністрація ПЗ "Єланецький степ" разом з керівниками
структурних підрозділів в терміновому порядку обговорила законопроекти
щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України.
     Останнім часом неодноразово вносилися зміни до закону "Про
природно-заповідний фонд України", які на практиці не були
реалізовані, оскільки не були прописані підзаконні регуляторні акти.
Все це призвело до складнощів у практичній діяльності установ ПЗФ.
Тому ми вважаємо, що внесення змін, що прописані в законопроекті 9016
(http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=52541) не
можливе без широкого фахового та громадського обговорення. Лише після
врахування думок, рекомендацій, досвіду практичної діяльності установ
ПЗФ, повного приведення у відповідність чинного Закону і всієї
нормативної бази можна вносити зміни до законодавчих актів.
     Поряд з цим на сьогодні вкрай необхідним є законопроект щодо
скасування земельного податку установам ПЗФ.
*

ДИРЕКТОР НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ "БІЛОБЕРЕЖЖЯ СВЯТОСЛАВА" Ю. КОЗЛОВСЬКИЙ,
НАЧАЛЬНИК НАУКОВОГО ВІДДІЛУ ПАРКУ В. ЧАУС:
     Співробітники національного природного парку "Білобережжя
Святослава" підтримують колег з нацпарку "Олешківські Піски"
(http://pechenegy.org.ua/ru/node/1184), біосферних заповідників
"Асканія-Нова" (http://pechenegy.org.ua/ru/node/1184), "Дунайського"
(http://pechenegy.org.ua/ru/node/1185) та ін. щодо неприйняття
огульного впровадження принципу абсолютної заповідності на існуючих
об'єктах ПЗФ України.
     Вважаємо що абсолютна заповідність зараз впроваджена на деяких
заповідних зонах природних та біосферних заповідників – вона потребує
свого узагальнення, аналізу та можливого коригування. Але по суті та
фактично такий підхід не має ідентичності з перебігом природних
процесів на цих територіях – так як на фрагментарних ділянках штучно
обмежуються істотні фактори впливу на комплекси, що історично існували
постійно; такі, як, наприклад, випас та випалювання. Виключаючи їх, ми
вже спостерігаємо не за природними, а за штучно створеними умовами
перебігу природних процесів. Крім того, значна частина територій
(заповідних зон) опосередковано (непрямо) перебуває під тиском
глобальних та антропогенних впливів. Задекларований підхід до
заповідності робить проблемним своєчасне попередження та коригування
негативних впливів (глобальні кліматичні зміни, погіршення
гідрологічного режиму та ін.), тобто в разі впровадження "абсолютної
заповідності" на деяких територіях вона може привести до абсолютної
природної загибелі та повної деградації вразливих природних
комплексів.
     На що треба також особливо звернути увагу окремо: якщо і можна
ґрунтовно розглядати застосування абсолютної заповідності, то тільки
переважно для новостворених об'єктів ПЗФ, де такий принцип
функціонування об'єкту заздалегідь узгоджувався б з громадою та
експертним середовищем при його створенні. Існуючі об'єкти ПЗФ мають
кожен свою історію створення – ініціатив, погоджень, та компромісів з
місцевими територіальними громадами, роль яких як частини народу
(конституційного носія влади в державі) після революції гідності буде
тільки зростати.
     Директивне, або повзуче впровадження абсолютної заповідності на
функціонуючих заповідних об'єктах, де опрацьовано та усталено
цивілізований алгоритм співіснування громади та збереження природних
комплексів заповідного об'єкту, категорично неприйнятне.
*

ДИРЕКТОР ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА "ҐОРҐАНИ" В. КИСЛЯК:
     Цікаво збоку аналізувати переписку небайдужих наших людей –
значить унікальна природа України буде збережена…
     Мабуть п. Борейко може мати рацію в пралісах природного
заповідника "Ґорґани", де жорсткий природний відбір зробила природа,
антропогенний вплив був через важкодоступність мінімальний… тим-то і
цікаві унікальні, величні в своїй первісності Ґорґани… на невеликих
полонинах заповідника відсутність випасу овець та сінокосіння привело
до різкого зміну складу трав'янистого покриву з перевагою окремих
видів.
     Як практик заявляю про неможливість дотримати цю виключно
теоретичну ідею на території абсолютно більшості установ ПЗФ. Установи
ПЗФ України унікальні кожна по собі, потребують індивідуального
підходу, що і доказують їхні керівники зі стажем роботи… Чому не
звучить соціальна проблема місцевого населення?.. Зберігаємо не від
людей, а для людей…
     Може, моя пропозиція виявиться слушною: запрошую п. Борейка
відвідати природний заповідник "Ґоргани" (сподіваюсь, що
колеги-директори установ ПЗФ заходу України зацікавляться…)
…поспілкуємось, подискутуємо… я би хотів бачити п. Борейка серед
своїх друзів, а не опонентів (супротивників….. ???).
     Щодо абсолютної заповідності коротко – Борейку: "Ви не праві… з повагою…".
*
Чекаємо й на подальші коментарі – і до наведених нижче законопроектів,
і до концепції "абсолютної заповідності" в цілому.
*

Президенту України,
Голові Верховної Ради України,
Народним депутатам України

Відкрите звернення
ІГНОРУВАННЯ ПРИ ЗАКОНОТВОРЧОСТІ ЕКСПЕРТНОЇ ДУМКИ ПРИЗВЕДЕ ДО
РУЙНУВАННЯ ЗАПОВІДНИХ ЗОН

Шановні панове!
     Сьогодні для нашої країни найпріоритетнішими, безумовно, є
питання оборони та економіки. Але при їх вирішенні не повинні
забуватися екологічні, зокрема, заповідні проблеми – бо чого буде
варта безпека держави, і яким може бути економічне благополуччя в
пустелі? А саме до цього веде їх ігнорування, і, тим більше –
вирішення за рахунок заповідних проблем інших чи то реформування
заповідної галузі на підставі чиїхось амбіцій! На жаль, в останні роки
зміни в заповідній сфері великою мірою відбуваються саме так.
     Багато які з місцевих громад напряму залежать від користуваннями
природними ресурсами – дровами, сінокосами, рибою тощо – на територіях
природно-заповідного фонду. Однак "задля створення сприятливих умов
для бізнесу" адмінреформа Януковича ліквідувала обласні управління
Мінприроди (http://pechenegy.org.ua/ru/node/758), і тим самим
зруйнувала систему видачі лімітів на їх використання. Це привело не
просто до невдоволення місцевих громад природними резерватами, а й до
спроб скасувати деякі з них (http://pechenegy.org.ua/ru/node/1109).
Крім цього, ліквідація територіальних управлінь Мінприроди зруйнувала
й систему створення нових територій природно-заповідного фонду
місцевого значення.
     Якщо за часів Януковича заповідна система руйнувалася задля
"сприяння бізнесу", при нинішній владі її руйнування відбувається для
наповнення бюджету або з популістських міркувань. Внісши в грудні
минулого року зміни до Податкового кодексу, наші законотворці
скасували для і без того убогих заповідників і національних парків
пільгу на сплату земельного податку – чим одразу кинули їх до боргової
ями: за відсутності необхідних коштів у природних резерватів одразу
почала накопичуватися заборгованість за його невиплату – з усіма
можливими наслідками в майбутньому.
     На щастя, в останні місяці почали робитися спроби виправити
ситуацію: народними депутатами О. Єднаком, Г. Гопко, К. Усовим і В.
Кривенком був зареєстрований законопроект № 1769 – "Про внесення змін
до деяких законодавчих актів України (щодо посилення охорони
екомережі)" – який передбачає передачу низки функцій ліквідованих
територіальних органів Мінприроди екологічним департаментам
обладміністрацій – що має відновити систему видачі лімітів на
використання природних ресурсів та створення нових територій
природно-заповідного фонду місцевого значення. Депутати Л. Гриневич,
М. Фролов та О. Кришин зареєстрували законопроект № 1850-1 – "Про
внесення змін до Податкового кодексу України щодо відновлення норм,
які передбачають звільнення від сплати земельного податку" – прийняття
якого поверне установам природно-заповідного фонду вказану пільгу.
Народний депутат С. Соболєв подав законопроект № 2439 – "Про внесення
змін до Бюджетного кодексу України із удосконалення порядку
фінансування заходів, пов'язаних із функціонуванням територій та
об'єктів природно-заповідного фонду", який надасть установам
природно-заповідного фонду можливість ефективно розпоряджатися своїми
коштами.

Однак в даний час одночасно із намаганнями позитивних змін робляться й
спроби новацій, що призведуть до деградації заповідних зон і втрати
ними природної цінності. Так, народними депутатами М. Томенком й А.
Тягнибоком був зареєстрований законопроект № 0916 – "Про внесення змін
до деяких законодавчих актів України" (щодо охорони тваринного світу),
депутатами І. Сех й А. Тягнибоком – законопроект № 0917 – "Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо охорони
біорізноманіття)", депутатами П. Дзюбликом і А. Дирівим – № 1665 –
"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо охорони
фауни, флори та посилення боротьби з браконьєрством)". Ці
законопроекти в тій чи іншій формі передбачають припинення будь-якого
втручання в хід природних процесів в заповідних зонах (фактично — в
природних заповідниках в цілому і заповідних зонах біосферних
заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних
парків).

Ця приваблива зовні концепція – т.зв. "абсолютної заповідності" була
розроблена на початку ХХ ст. в Росії, і прийнятна для крупних
російських охоронюваних територій, але ніяк не до невеликих
українських. Вона базується на ідеї, що природне існування будь-якої
екосистеми можливе тільки за умови повного невтручання людини в її
процеси. Так воно і є – якщо територія, яку займає ця екосистема,
достатня для цього. Адже екологічна система складається з певної
кількості популяцій різних видів, існування кожної з яких вимагає
певної площі. Якщо екосистема займає меншу площу, ніж мінімальна,
необхідна для існування популяції, та вироджується – до повного
зникнення на даній території. А при випадінні певних видів, в
екосистемі порушуються зв’язки між видами, що лишилися, і вона
деградує – із зникненням наступних видів, появою нових, і, в кінцевому
рахунку – перетворенням на іншу екосистему, абсолютно відмінну від
тієї, яку планувалося зберегти.
     Через розмір, а також фрагментованість частини з них, багато які
з українських заповідних зон не тільки не в змозі забезпечити
природний розвиток їх екосистем, а й є вразливими для впливу людської
діяльності з оточуючих територій. Занесення насіння чужорідних рослин,
порушення гідрологічного режиму, змив хімікатів тощо – сьогодні вплив
людини на наші заповідні території існує постійно – незалежно від
концепцій, які ми приймаємо. Ігнорування реального становища тільки
унеможливлює запобігати негативному антропогенному впливу на заповідні
зони, але ніяк не відміняє сам цей вплив.
     Територія нашої країни сильно змінена людиною, тому ділянок з
дикою природою в ній лишилося небагато – внаслідок чого в низці
випадків заповідати доводилося штучні екосистеми – як, наприклад,
насадження в Поліському або в Дніпровсько-Орільському природних
заповідниках. З часом при необхідному менеджменті у них є всі шанси
стати "майже дикими" територіями, за умов повного невтручання людини в
їх природні процеси вони повністю деградують.
     І подібних прикладів багато. Наші степи сформувалися під впливом
великих копитних тварин, які на сьогодні зникли. І тому зараз в
заповідних зонах існування степів підтримується сінокосінням. Якщо цей
захід або подібні до нього заборонити – степи заростуть чагарниками.
До складу деяких заповідників (наприклад, біосферної Асканії-Нової)
ввійшли території, гідрологічний режим яких був порушений радянсько
меліорацією – для його відновлення необхідні відповідні заходи, які в
разі прийняття цих законопроектів будуть заборонені.
     Отже, оскільки в Україні діяльність людини інтенсивно впливає
навіть на найвіддаленіші від населених пунктів території, збереження
більшості з екосистем потребує заходів, які б компенсували її
негативний вплив. Для кожної заповідної зони такі заходи мають
визначатися окремо – але ніяк не вводитися "усереднено" нормою закону.
     Окремо слід зазначити, що є незрозумілим, чому вказані
законопроекти приймаються ледве не таємно (про їх існування
громадськість дізналася на останніх стадіях їх підготовки) і без
щонайширшого обговорення в експертному середовищі – до нього навіть не
була залучена Національна академія України, орган, який згідно Закону
"Про природно-заповідний фонд України", здійснює координацію наукових
досліджень на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду!

З огляду на наведене вище, ми вимагаємо:
     від Верховної ради України – не приймати будь-які законопроекти,
які стосуються функціонування територій та об’єктів
природно-заповідного фонду України, до їх обговорення в громадському
та експертному середовищі, зокрема – працівниками установ
природно-заповідного фонду й профільними науковими установами –
інститутами ботаніки та зоології Національної академії наук України
тощо;
     від Президента України – ветувати такі закони в разі їх прийняття
без обговорення в громадському та експертному середовищі.

Єдиними виключеннями в такому "мораторію" мають стати зміни
законодавства, спрямовані на:
     надання екологічним департаментам обладміністрацій функцій:
видачі дозволів та затвердження лімітів на використання природних
ресурсів на територіях природно-заповідного фонду, попереднього
розгляду клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів
природно-заповідного фонду місцевого значення, передачі підприємствам,
установам, організаціям і громадянам під охорону новостворених
територій та об’єктів природно-заповідного фонду;
     повернення установам природно-заповідного фонду пільги на сплату
земельного податку та скасування заборгованості, що виникла у них в
зв’язку із скасуванням цієї пільги Законом "Про внесення змін до
Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо
податкової реформи";
     удосконалення порядку фінансування заходів, пов'язаних із
функціонуванням територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
     Ці новації є вкрай необхідними для функціонування нашого
природно-заповідного фонду, і тому потребують скорішої реалізації.

Природно-заповідний фонд – надбання народу України, тому сумнівні
експерименти з ним, що базуються на голих амбіціях, неприпустимі!

З повагою,
1. С. Шапаренко, Екологічна група "Печеніги", Харків.
2. Т. Атемасова, к.б.н., доц. каф. зоології та екології тварин
Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.
3. В. Кисляк, директор природного заповідника "Ґоргани", Івано-Франківська обл.
4. Г. Гузь Г.В., м.н.с. Луганського природного заповідника НАН України.
5. Д. Шабанов, доц. каф. зоології і екології тварин Харківського
національного університету ім. В.Н. Каразіна, д.б.н. (03.00.16 –
екологія).
6. М. Кравченко, ст. викл. каф. зоології і екології тварин
Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, к.б.н.
(03.00.16 – екологія).
7. О. Коц, МБО "Фундація "Зелений Кіт".
8. О. Кравченко, "Екологія. Право. Людина", Львів.
9. С. Решетов, Молодіжна громадська організація "Клуб "Білі Ворони",
Дніпрорудний Запорізької області.
10. О. Гапон, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків.
11. Tanya Richardson, Associate Professor Department of Global Studies
Wilfrid Laurier University, Waterloo, Belgium.
12. В. Харченко, заступник директора з наукової роботи, завідувач
відділу паразитології Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН
України.
13. О. Василюк, заступник голови Національного екологічного центру України.
14. А. Тупіков, заступник директора – головний природознавець
національного природного парку "Дворічанський", Харківська обл.
15. Г. Величко, провідний фахівець з екоосвітньої роботи національного
природного парку "Дворічанський", Харківська обл.
16. П. Тєстов, помічник-консультант народного депутата України Миколи Томенка.
17. О. Петриненко, головний природознавець Канівського природного
заповідника, Черкаська обл.
18. О. Полішко, завідуючий музеєм природи Канівського природного
заповідника, Черкаська обл.
19. Н. Драчук, в.о. директора природного заповідника "Єланецький
степ", Миколаївська обл.
20. М. Борисенко, пров. інженер Канівського природного заповідника,
Черкаська обл.
21. В. Шевчик, ст. наук. співр., к.б.н., Канівський природний
заповідник, ННЦ "Інститут біології" Київського національного
університету імені Тараса Шевченка.
22. Г. Проців, голова Ради Екологічного клубу "Край", Національний
екоцентр України, Міжнародна асоціація охоронців річки Дністер
"Eco-Tiras", керівник Оргуського центру "Край", Бережани
Тернопільської обл.
23. С. Люшняк, член Ради Екологічного клубу "Край", Національний
екоцентр України, Міжнародна асоціація охоронців річки Дністер
"Eco-Tiras", керівник Освітньо-інформаційного центру води "Студія
майбутнього", Бережани Тернопільської обл.
24. Б. Проць, Всесвітній фонд природи WWF.
25. Г. Заворотна Г.В., вчений секретар Національного екоцентру України, Київ.
26. Л. Боровик, Луганський природний заповідник НАН України.
27. М. Вітько, Марганецька міська організація "Зелений світ",
Марганець Дніпропетровської обл.
28. В. Приступа, Асоціація Дитячих Екологічних Організацій "Легіони
Землі", Львів.
29. Н. Полчанінова, к.б.н., ст. наук. співр. Харківського
національного університету ім. В.Н. Каразіна.
30. О. Волошкевич, к.б.н., лауреат Державної премії України в галузі
науки і техніки, Заслужений природоохоронець України, директор
Дунайського біосферного заповідника, Одеська обл.
31. Н. Волна, "Зміни Білу Церкву", Київська обл.
32. В. Мороз, Луганський природний заповідник НАН України, Станиця
Луганська, Луганська обл.
33. О. Царук, Екологічна організація "Еремурус-Україна", смт Калита
Київської обл.
34. В. Федоренко, к.і.н., голова екологічного клубу "Дунай", Вилкове
Кілійського р-ну Одеської обл.
35. М. Жмуд, к.б.н., виконавчий директор ГО "Інститут Екології та
Розвитку Дельти Дунаю", член Науково-технічної ради Дунайського
біосферного заповідника, депутат Вилківської міської ради (комісія по
природокористуванню), провідний науковий співробітник Дунайського
біосферного заповідника НАН України (1983-2006), експерт міжнародного
класу по менеджменту водно-болотних угідь, Вилкове Кілійського р-ну
Одеської обл.
36. С. Шульга, директор національного природного парку
"Джарилгацький", Херсонська обл.
37. Г. Оліяр, природний заповідник "Медобори", Тернопільська обл.
38. С. Парцевська, Київ.
39. Ю. Андрющенко, Лабораторія орнітології півдня України
(Азово-Чорноморська орнітологічна станція Інституту зоології ім.
І.І.Шмальгаузена та Мелітопольського державного педагогічного
університету ім. Б. Хмельницького), Мелітополь.
40. М. Дзязько, Київ.
41. М. Роженко, Нижньодністровський національний природний парк, Одеська обл.
42. М. Коробко, Українська Екологічна Асоціація "Зелений Світ",
громадська організація "Криворізьке міське правозахисне товариство".
43. Г. Голубовська-Онісімова, Всеукраїнська громадська організація "МАМА-86".
44. Г. Олійникова, Всеукраїнська громадська організація "МАМА-86", Артемівськ.
45. О. Картоцев, ДП "Центр екологічних ініціатив" Мінприроди України.
46. Ю. Ватуйчак, ГО "Еко-Черемош", с. Верхній Ясенів Верховинського
р-ну Івано-Франківської обл.