Це не так просто. І в цьому переконались журналісти волинських засобів масової інформації, яких запросили фахівці у державне мисливське господарство “Звірівське”

У першій декаді лютого проводиться таксація лісових мешканців. Вона, можна сказати, основна і найдостовірніша. Бо якщо восени звірів рахують, опитуючи єгерів (кожен в своїх угіддях орієнтується, що там є) і дані уточнюють з допомогою контрольних прогонів, то взимку лісових мешканців можна порахувати на підгодівельних майданчиках. Засівши на спостережній вишці, єгері бачать, скільки і в яку пору приходить сюди оленів, кабанів, зубрів, скільки серед них самок і самців, молодняка.

Мисливствознавець господарства “Звірівське”, що в Ківерцівському районі, Юрій Бесарабчук везе нас “на звіра”. Він запрягає міцних коників Хамсу і Хорея і каже:

– Судячи за прогнозами синоптика з “Волині ” Володимира Лиса, лютий має бути теплий. Отож, можливо, і не буде більше нагоди покататися засніженим лісом на санях. А якщо в лісі сніг, то по слідах вже видно, які там є звірі…

Якраз лише по слідах доводилось нам рахувати в останні декілька років зубра – патріархи лісу в поле зору так і не потрапляли. І залишалось із захопленням пригадувати, як років двадцять тому неподалік центральної садиби господарства перед фотокамерою позувало ціле стадо зубрів. Тоді їх було в угіддях понад 150. І порахувати їх було простіше: вранці чи вечірньої пори сходились вони до скирт, що стояли на колгоспних полях.

Ми їдемо масивами Звірівського лісництва – по тих місцях, де є підгодівельні майданчики. Хоч нинішня зима і не сувора, все ж січень з його снігами “витягнув” звірів із хащів – на майданчиках можна поїсти силосу, жому, сіна… Перша зустріч з оленями плямистими якраз біля такої лісової “їдальні”. Їх до п’ятнадцяти голів. В основному це рогачі, віком сім-вісім років. Є і молодняк. Зачувши шурхіт саней по снігу, олені насторожено повертають голови в наш бік. Здається, зацікавлено розглядають. Аж поки самка не подає знак, що пора втікати. Чути, як тріщать сухі гілки…

Олені, козулі зустрічаються нам ще і ще. Одна козулька довго лежала між чагарниками, її не лякало навіть наближення саней. Коли ж все-таки піднялась і, шкутильгаючи, заглибилась у ліс, то стало зрозуміло, що вона покалічена. Ці зустрічі тішать. Але найбільше бажання, звичайно, побачити зубрів. Тим більш, на снігу видно їх сліди. І просто не віриться, що така удача – за метрів 100-150 від лісової дороги забовваніли чорні велетенські постаті. Коні стишують хід, ми всі буквально затамовуємо подих і спостерігаємо за стадом зубрів. А воно велике – не менше двадцяти голів. Дерева, підлісок не дають можливості зробити знімки. І фотокореспондент “Волині”, оператор Волинського телебачення залишаються в засідці. А ми їдемо далі. Пересікши рова, в’їжджаємо в ліс, вже петляючи між деревами. Хочемо з тилу наблизитись до зубрів – може, тоді вони вийдуть на наших колег з фотооб’єктивами. Зубри справді, побачивши нас, подались в бік лісової дороги. І коли за декілька хвилин ми зустрілись із своїми колегами, то зрозуміли, що зйомка вдалась. Стадо зубрів потрапило в об’єктив, коли перебігало дорогу.

Територія державного мисливського господарства “Звірівське” займає понад 24 тисячі гектарів. Ясно, що зимового дня ми могли об’їздити лише Звірівське лісництво, “намотавши” десь двадцять кілометрів. Не натрапили, на жаль, на благородних оленів – вони групуються в Муравищенському лісництві. А те, що тут багато кабанів, бачили по котловищах, де “попрацювали” ці звірі: шукаючи личинки комах, корінці, вони розгрібають сніг і добираються до грунту. Вже повертаючись до центральної садиби (за кілометрів два від неї), на одному з таких котловищ ми сполохнули сікача. І він помчав углиб лісу так швидко, що фотооб’єктив за ним не встигав. По слідах на снігу нарахували ще в одному місці шість зубрів, в іншому – до десятка…

– За результатами осіннього обліку, – розповідає начальник відділу мисливствознавства об’єднання “Волиньліс” Василь Сухопор, – в господарстві “Звірівське” 6 лосів, 134 благородних олені, близько 200 – плямистих, 334 козулі, 168 диких кабанів, до 40 зубрів. Очікуємо, що після зимової таксації буде більше оленів, козуль. Зубри на тому ж рівні, що й торік. Це вже добре, оскільки в останні роки спостерігалось їх зменшення. Ми запросили з Інституту зоології Академії наук Білорусі вченого Петра Козло. Він розробив програму збереження зубрів для Білорусі і дав згоду, що допоможе нам вивчити проблему зменшення популяції зубра на Волині. На основі його пропозицій, рекомендацій будемо розробляти свою програму збереження цих червонокнижних звірів. Кількість зубрів, до речі, зменшилась загалом в Україні (крім Вінницької області). Не випадково при Мінекоресурсів створена комісія по збереженню зубра в лісах нашої держави.

Добре, що створено заказник “Зубр” на території господарства “Звірівське”. Але без фінансової підтримки ніякий заказник не вирішить проблеми. Торік з фондів охорони природи обласна держадміністрація виділила 25 тисяч гривень на придбання кормів, на засі-вання полів, де могли б підгодовуватись звірі. Це вже реальний крок до того, щоб зберегти зубрів. Хоч, згідно з природоохоронним законодавством можна відстрілювати старих, травмованих (тобто приречених на загибель) зубрів, в останні роки навіть це не практикується. І є надія, що популяція зубра збільшиться

Катерина ЗУБЧУК.

Електронне видання www.volyn.com.ua №152 четвер, 5 лютого 2004 р.