28/03/2015
0В СЕЛІ Іза Хустського району, що на Закарпатті, діє єдина в Україні оленяча ферма. Її було засновано 1987 року, коли в місцевий колгосп імені Мічуріна завезли з Калінінградської області 32 плямистих оленів. Господарство в їх розведенні бачило неабияку перспективу. На той час це була прибуткова справа, яка давала значні поповнення в казну колгоспу, адже основна мета вирощування цих тварин — добування з рогів пантокрину, лікарської речовини. Проте згодом ця сировина суттєво подешевшала, ферма стала збитковою, за тваринами не доглядали, зарплату людям не виплачували. Постало питання про закриття об’єкта. Але в останній момент знайшовся ентузіаст — колишній зоотехнік цього господарства Михайло Бугаш, який 2003 року ризикнув, викупив ферму і робить усе, щоб вона не занепала.
— Нині утримуємо 280 оленів плямистих, — розповідає пан Михайло. — Коли взявся за цю справу, то було лише 90 голів.
Щороку тут одержують 15-20 оленят. Бува, народжуються й двійнята, але досить рідко. Приміром, щороку на сто голів припадає двійко близнят.
— Щось лихе коїться в природі, — бідкається власник ферми. — Якщо раніше шлюбний період припадав на вересень-листопад, то тепер збився зі звичних термінів — триває у січні-лютому.
Ці хвилювання можна зрозуміти. Якщо наступна зима видасться теплою, то все буде гаразд. Коли ж сувора, то молоді олені можуть зимівлю не пережити. Втім, на фермі намагаються створити всі необхідні умови, щоб зберегти молодняк, тут є де сховатися від морозів. Якщо спекотно, олені прямують до лісу і повертаються лише надвечір. На місцевих озерах вони можуть остудитися, зануривши голову у воду, що роблять доволі часто. І зима дорослим оленям не страшна: північні мешканці можуть спокійно спати на снігу.
— Буває, приходиш, а тварин немає, виявляється, сплять у кучугурах, — розповідає Михайло Бугаш. — Практично не хворіють, проте іноді травмуються в шлюбний період.
Олені, як і люди, живуть за законами природи, що закладені в їхніх генах. Коли починається гон (парування), плямисті ходять юрбою. У цей період самці практично не їдять, а лише б’ються, тоді ферма втрачає до п’яти-шести особин. Бувало й таке — у борні самці зі зчепленими рогами перебували дві доби. Ледве вдавалося їх розвести. Кожен олень має власний гарем. Скажімо, в одного може бути шість олениць, в другого більше десяти, а в третього — понад двадцять… Досить часто трапляються й особини, які не мають своєї половинки. Тут також спрацьовує закон природи — олениця обирає сильнішого, щоб потомство було міцне та здорове.
— Самка виношує дитинча сім-вісім місяців, а вже через три дні після отелу маля втікає до лісу, — повідав власник ферми. — А дорослими і мужніми олені стають через чотири роки. Зустріч з мамою-оленицею у них проходить у тому місці, де дитинча народилося. Вона його підгодовує два рази на день, і тільки через кілька місяців оленятко може самостійно їсти сіно, зерно чи випасатися. Впродовж дня підростаюче потомство гуляє вгіддями, а ввечері знаходить свою маму. Самка може ще три роки підгодовувати його власним молоком.
Господар ферми повідав і про те, як отримують пантокрин.
— Все просто. До кінця травня в оленів оновлюється шерсть і впродовж червня-липня виростають нові панти. До речі, кожного дня вони видовжуються на 3-5 сантиметрів. У цей період олені їх дуже бережуть, бо вони м’які, можуть легко зламатися, що становить смертельну загрозу для тварини. Але роги потрібно ще й вчасно спиляти. Якщо запізнитись, вони можуть закостеніти, тоді вже не вдасться одержати витяжки для фармакології. Спилюють роги у тих оленів, які досягли чотирирічного віку. Стрес відчувають лише ті тварини, для котрих ця «процедура» перша. Якщо раніше тварина вже проходила її два-три рази, то це для неї нормальне явище.
А ще олені добрі синоптики. Якщо вони сховалися в лісі, то через годину-другу піде дощ.
Нещодавно господар ферми придбав віслючка Мотю, щоб не було сумно п’яти баранчикам, які є гарною втіхою для відвідувачів оленячої ферми. Мріє чоловік придбати і лам, але тут, як завжди, на перешкоді стали бюрократичні перепони з відповідними документами. Однак надії не втрачає. Бо, як любить казати, тільки той досягає успіху, хто рухається вперед.
На фото автора: власник оленячої ферми Михайло Бугаш.
