08/10/2022
0Мисливська подорож до країни Східного сонця.
Китай – загадкова країна, до якої завжди було важко потрапити звичайному туристу, не кажучи вже про мисливця. Панує думка, що полювання у Китаї взагалі заборонене. Чи дійсно це так? Спробуємо розібратись.
Китайська Народна Республіка має довгу і майже неперервну цивілізаційну історію. Згадки про першу династію правителів Китаю датуються близько 2350 роком до н.е. До ХІХ ст. Китай мав одну з найвпливовіших світових політик і був основним культурним центром Східної Азії. Цей вплив на сусідні держави залишається істотним й донині.
Населення республіки, яке постійно зростає, нараховує зараз майже 1,5 млрд жителів, які мешкають на території 9,6 млн кв. км (третя країна за територією у світі). Китайці становлять одну четверту частину всього населення Землі.
Китай – різноландшафтний. Гори і плато переважають на заході, а низини – на сході. В результаті цього, основні річки течуть із заходу на схід, включаючи Хуанху, Янцзи, Амур, а деякі – на південь (Перлин, Меконг, Брахмапутра). Більшість річок Китаю впадають у Тихий океан. Клімат Китаю різноманітний і коливається від дуже холодних зим до субтропіків.
КНР має величезний економічний потенціал. Темпи росту промислової і сільськогосподарської продукції дуже високі. За обсягом ВВП країна посідає друге місце в світі після США.
Фауна Китаю досить багатогранна. За видовим складом диких тварин країна посідає перше місце у світі. Тут мешкає близько 6300 видів хребетних та 3862 види риб – це близько 10% усіх існуючих видів на Землі. Тільки тут мешкає велика панда, золотиста мавпа, південнокитайський тигр, японський журавель, червононогий ібіс, білий дельфін, китайський алігатор та багато інших рідкісних тварин.
У зв’язку з тим, що багато тварин у Китаї перебувають під загрозою зникнення (тигр, золотиста мавпа, такін, олень-ліра), полювання у Китаї досить обмежене, але ліцензійне полювання все ж таки існує. Інша річ – риболовля, цей вид відпочинку тут дуже поширений. У Китаї ловлять рибу навіть на річці Бейюньхе, у самісінькій столиці країни – Пекіні. Існують також і платні ставки. За кожного окуня великоротого вагою понад 400 г потрібно буде заплатити 10 юанів (41 грн), за білого амура – 9 юанів (37 грн). Найдорожчою для риболовлі був і залишається китайський окунь, кожен виловлений кілограм коштує 80 юанів (330 грн). Основними видами риби у Піднебесній є згадані вище білий амур і окунь великоротий, також багато товстолобика і чорного коропа.
Як кажуть самі китайці: «Полювання у нас дороге, дорожче за відпочинок на гірськолижному курорті, на якому відпочиває не більше 5% китайців».
Ну що ж, спробуємо, як то кажуть, з перших вуст, дізнатись про таке недоступне і загадкове полювання у Китаї у нашого співрозмовника – корінного місцевого жителя Піднебесної, справжнього мисливця Ху Ван Вея.
Перше наше питання стосувалося видів дичини, на які все ж таки дозволене полювання у Китаї.
– Найпопулярніше полювання серед законослухняних мисливців, які переважно є заможними – це полювання на копитних: архарів (кілька видів муфлонів), газель, ібекса (дику козу), тянь-шанського і маньчжурського ізюбра, дикого кабана та кількох видів оленів (біломордого, чубатого, водяного і маньчжурського плямистого). Це полювання ліцензійне, але ще існують й спецдозволи, які необхідні для полювання на дикого яка, тибетську антилопу, козерога та горала. Однак, «простим» мисливцям такі дозволи недоступні.
– У Китаї полювання достатньо обмежене, зокрема фінансово, і не тільки для місцевих, а й іноземців. Чим це обумовлено? – запитали ми у Ху Ван Вея.
– Спортивне полювання у Китаї було законодавчо врегульовано у 1978 році й одразу ж стало одним із найпопулярніших серед туристів-мисливців. Адже, незважаючи на величезну кількість населення, в країні залишалися безлюдними, дикими величезні площі пустель і гір. Нині полювання для іноземців у КНР призупинене. Причина – зміни законодавства, яке реструктуризує квоти та запровадить нові дозволи.
– Що потрібно для отримання ліцензії місцевому мисливцю?
– Із документів необхідно лише паспорт, довідка про несудимість і сплата адміністративного збору.
– А стосовно дозволу на володіння вогнепальною зброєю?
– У зв’язку з тим, що у Китаї найсуворіші закони щодо вогнепальною зброї у світі, мисливці майже ніколи не користуються нею. Для отримання такого дозволу потрібні спеціальні дозволи, обґрунтування і багато іншого, й навіть, після проходження всієї цієї процедури, шанси отримати його мізерні. Тож традиційною зброєю для полювання у нас залишається болеадорас (мисливська метальна зброя – ласо з грузилами на кінцях), лук, бумеранг, арбалет, капкани. Те ж саме стосується й іноземних туристів, їм заборонено ввозити вогнепальну мисливську зброю, навіть якщо у них є на неї дозвіл. У Китаї дозволено носити зброю лише військовим, поліцейським, працівникам різних охоронних служб, на кшталт охорони фінансових установ, лісового і мисливського господарства та спортсменам-стрільцям.
– Яка ж вартість у Китаї такого елітного захоплення для місцевих мешканців?
– У залежності від виду дичини, сезону, угідь, вартість може коливатися від 500 до 15 тисяч дол. США. Після добування тварини необхідно пред’явити картку мисливця (картка видається на місці полювання після придбання ліцензії), в якій відмічається кількість добутої дичини. Суворо заборонено добувати більше, ніж дозволено ліцензією і мисливським господарством. Порушення законів у КНР найчастіше керуються не адміністративним покаранням, а тюремним ув’язнення строком від трьох років до довічного. Однак, зі свого досвіду скажу, що багато дичини добувається у Китаї нелегально, зокрема, місцевими фермерами. Отримати законний дозвіл на полювання – це розкіш для пересічного китайця (наприклад, працівник заводу в Пекіні отримує близько 2500 юанів – 10 тис. грн), тому браконьєрство залишається великою проблемою для країни.
– А як влада реагує на це?
– Китай знаходиться на другому місці в світі із-за проблеми браконьєрства. Враховуючи масштаби порушень правил полювання, навіть при дуже суворих законах, влада все одно не спроможна це побороти. Наприклад, продаж слонової кістки був заборонений ще у 2017 році, однак на нелегальних ринках її все одно можна знайти і сьогодні.
– Про китайську традиційну медицину, яка в Європі вважається нетрадиційною, ми вже багато чули і знаємо. А щодо харчових уподобань, якій дичині китайці віддають перевагу?
– Яловичині, свинині, рибі, полюбляємо також споживати в їжу птахів (качок і гусей). З екзотичних, як для європейця – їмо собак, змій і навіть жаб. Є думка, що китайці їдять все, що рухається, але це далеко не так, наприклад, щурів, котів, тигрів, вовків, дельфінів ми не вживаємо. Зараз суворо заборонено продавати і вживати у їжу м’ясо панголінів і летючих мишей, через спалах відомого в усьому світі вірусу.
– Які китайські мисливські традиції залишились у вас на сьогодні?
– Оскільки Китай поступово ставав аграрною країною, полювання набувало більш ритуальних рис і було доступне переважно еліті. Стрільба і полювання з луком стало вирізняти справжнього мисливця у періоду правління династії Чжоу (1046–256 до н.е.). Й донині такий вид полювання є найпопулярнішим у Китаї.
– Дякую Вам за цікаву розповідь і за те, що трохи розповіли нашим читачам про полювання у вашій загадковій країні!
P.S. Полювання у Китаї для іноземних мисливців-туристів нині заборонене, але для орієнтування наведемо ціни, які діяли до заборони. Отже, полювання на блакитну вівцю коштувало 7900 дол. США, на біломордого оленя – 7700 дол. США, на золотого такіна – 13 тисяч дол. США, на тянь-шанського архара – 15 тисяч дол. США. За полювання на дику качку або гуску іноземці викладали по 1500 дол. США за 6 пострілів, незважаючи на результат. Трофей, який вивозився з країни, оплачувався окремо, ціна коливалась від 1500 до 12 тисяч дол. США, наприклад, за золотого такіна. Саме ж полювання на цього рідкісного парнокопитного коштувало 25 тисяч дол. США, не враховуючи перельоту, проживання і харчування.
Незабаром, після законодавчих змін і корегування цін, є надія, що полювання для іноземців у Китаї знову відкриється, але очікується, що його вартість значно зросте.
