Ірина Мацепура: “В мене давно склалося враження, що в нашому державному управлінні є погана традиція: коли треба щось вирішувати – починають реформу ні про що”

Зараз, коли в лісовій галузі тотальні проблеми з скороченням рубок лісів, знищенням лісів війною, дефіцитом ділової деревини, відсутністю дров, епідеміями шкідників – ніхто не збирається нічого вирішувати.

Вирішили змінити організаційну структуру і все підпорядкувати ще не створеному Державному підприємству “Ліси України”, яке з часом планують перетворити в акціонерне товариство.

То кому Закарпатська область має передати 70% своєї території, зайнятої лісами? Що з цього буде? Який економічний ефект і доцільність?

Прошу розглянути на черговій сесії Закарпатської обласної ради питання реформування лісової галузі, ініційованого Кабінетом міністрів та створення в рамках реформи ПАТ «Ліси України». Для нашої області це одне з найважливіших питань, від якого залежить подальший соціально-економічний розвиток в цілому Закарпаття і кожної нашої громади.

Підготовка до реформи відбувалася без обговорення. З документів, доступних для аналізу, скласти цілісну картину перспектив реформи практично неможливо. Ніхто не може пояснити, які позитиви вона принесе галузі і громадам, для яких лісове господарство є бюджетоутворюючим, надає робочі місця і від якого залежить діяльність інших галузей економіки, в першу чергу деревопереробних підприємств.

Натомість ми чітко бачимо ризики цього реформування. Запропонована централізація управління лісами має протиріччя в тому, що в часи децентралізації проводити централізацію цілої галузі немає логіки. Лісова галузь вже має державну централізовану систему управління, представлену Державним агентством лісових ресурсів України та його територіальними управліннями. З тих документів, які надають нам столичні реформатори, ми бачимо, що вони створюють ще одну паралельну управлінську структуру у вигляді державного підприємства «Ліси України», яке підлягає корпоратизації і буде перетворене в публічне (чи приватне?) акціонерне товариство.

При цьому абсолютно незрозуміло головне: хто буде в лісах працювати? Адже реформа передбачає ліквідацію державних лісогосподарських підприємств, які зараз виконують всі виробничі функції – забезпечують охорону державного лісфонду, посадку лісів, їх належний санітарний стан, а також лісозаготівлю і реалізацію деревини.

В цьому аспекті запропонована реформа суперечить Конституції України, а також Державній стратегії управління лісами, схваленій розпорядженням Кабміну 29 12.2021р N1777, у розділі IV якої чітко передбачено, що провадження лісогосподарської діяльності у лісовій галузі здійснюють постійні лісокористувачі, а «управління державними лісогосподарськими підприємствами здійснюється з урахуванням необхідності збереження за кожним підприємством статусу юридичної особи, а також заборони до їх приватизації».

Незважаючи на це, автори реформи ліквідовують лісгоспи, а усе їх рухоме і нерухоме майно, усі фінанси, зароблені простими лісівниками, тепер стають надбанням майбутніх акціонерів єдиної лісової компанії. При цьому ми не знаємо, хто ці акціонери. Ми не знаємо, хто стане постійним користувачем експлуатаційних лісів в Закарпатській області.

Ст. 17 Лісового кодексу України зазначає, що «у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, в яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи».

Однак, в реформі їх не передбачено. У відповідності до Земельного кодексу України, а також до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема на земельні ділянки лісогосподарського призначення, саме ОВА/ОДА є власниками і розпорядниками лісового ресурсу, надають ліси в постійне користування держлісгоспам.

Кому в цій реформі обласна військова адміністрація передає 70% території Закарпатської області і 700 тисяч гектарів лісів?

Це одне з основних питань, відповідь на яке ми зобов’язані знати, оскільки від цього, наголошу, залежить подальший соціально-економічний розвиток нашої області.

Міністерство фінансів України також не бачить позитиву в реформі: «Не надані фінансово-економічні розрахунки щодо створення та функціонування компанії «Ліси України», обґрунтування економічної доцільності такого заходу, зокрема подальшої рентабельності лісового господарства, сплати податків та платежів до бюджетів усіх рівнів», «Реорганізація може призвести до втрат місцевих бюджетів, зокрема від надходжень ПДФО, які після реорганізації можуть зараховуватися за місцем реєстрації новоствореної єдиної лісової компанії».

Це цитати з висновків міністерства фінансів, з сайту ВР в матеріалах до законопроекту 7605.

Які прогнозуються наслідки реформування для економіки області, місцевих бюджетів, ринку праці і зайнятості населення?

Якщо Міністерство фінансів не бачить перспектив фінансового покращення від реформи, то в чому зміст її проведення? Тим більше зараз, коли в країні іде кривава війна і кожна копійка бюджету, кожне робоче місце працює на нашу Перемогу.

Держава всі роки уникає істотних реформ в лісовій галузі, попередня реформа не принесла позитивних наслідків, економіка втратила тисячі робочих місць. Проблеми галузі, звичайно, необхідно вирішувати. Але в цій реформі не видно потенціалу вирішення проблем, крім змін організаційного характеру, які містять суттєві ризики як для лісового господарства країни, так і для соціально-економічного розвитку Закарпаття.