Як мисливці «Байрактара» врятували

Справжні мисливці – це не про розваги, це про любов до природи.

З початку повномасштабної війни мисливці захищають нашу країну і зі зброєю в руках у лавах ЗСУ, і на волонтерському фронті. Але попри це, вони продовжують дбати і про тваринний світ.

Ми останні місяці часто зустрічаємо історії про те, як українські військові рятують домашніх і свійських тварин, які залишились без догляду та перетворились на бродячих, потрапили під обстріли чи в іншу біду і потребують допомоги. Але не лише домашні тварини потребують нашої уваги. Навесні, коли військова агресія РФ була у самому розпалі, у птахів підросли пташенята, які почали покидати гнізда. У цей час до фахівців-зоологів почали звертатися мисливці з передової і просити порад, одна з яких була про вигодовування пташенят сов і стрижів. Ця історія розпочалась на півночі Київщини біля одного блокпоста, де наші бійці – мисливці, знайшли зльотка вухатої сови. Поруч вільно жили коти і залишити совеня на одинці, означало залишити його на загибель. Тому використовуючи поради зоологів і ветеринарів, мисливці кілька діб доглядали за пташенятами, а потім передали лісівникам, щоб вже ті подбали за них.

Інший випадок. Наприкінці цієї зими Сергій Г., теж мисливець, побачивши, що його сусід впіймав лісову куницю, забрав її у нього і відніс до своєї домівки. Перетримавши куницю певний час вдома, щоб впевнитись, що звір почувається добре, Сергій випустив куницю у природу. Незважаючи на привабливі пропозиції продати тварину, він відмовився від них, оскільки розумів, що дика тварина, тим більше самка, в природі принесе більше користі, аніж у когось вдома.

Та найбільш дивовижна пригода сталася цією весною з двома знайомцями. Ці двоє мисливців вночі повертались на авто додому на Полісся. Раптом на дорогу вискочила лосиха. Від неминучого зіткнення авто отримало пошкодження, водій – забої, а лосиха – травми не сумісні із життям. На жаль, вона виявилась ще й вагітною. Але один із мисливців, що потрапили у ДТП, за своїм фахом виявився лікарем акушером-гінекологом. Він прийняв пологи у лосихи, що помирала, і за допомогою собачого повідка, дістав малюка. У новонародженого в легенях виявилась рідина, але лікарю вдалося провести відповідні заходи і врятувати життя лосенятку. Врятованого малюка лікар забрав додому. Лосеня годували дитячою молочною сумішшю і воно почало ходити за членами родини, як за лосихою. Мисливці згодом зв’язалися зі співробітниками Київського зоопарку та отримали консультації від ветеринарів. За кілька днів лікар зі своїм товаришем, теж мисливцем, проїхали кілька сотень кілометрів, щоб передати маленького лося до господарства, яке спеціалізується на розведенні копитних. Там вже визначили, що це – самець. Лосеня отримало ім’я – «Байрактар». Насправді, ймовірність такої кількості збігів – мінімальна, але справжні мисливці не могли пройти повз життя, яке в результаті ДТП могло і не народитись. Всі, хто брав участь у порятунку маленького лосеня, продовжують ним опікуватися і цікавляться його долею у співробітників господарства. «Маленький ”Байрактар” добре їсть і швидко росте», – відповідають у господарстві.

Попри розв’язану РФ війну з Україною, заборону полювання, що позбавило всі мисливські господарства надходжень і можливості існування, мисливці та єгерська служба продовжують, за власний рахунок, дбати за дикими тваринами. Так, на початку червня біля с. Глибочок на Буковині єгер Дмитро Іонуц із колегами випустили у природу самку кабана та кілька поросят.

Мисливці продовжують розводити і випускати фазанів. Звичайно, не забувають і про підгодівлю дичини. Як це роблять мисливці, незважаючи на воєнний час, продемонстрували члени Козельщинського ГМРП Полтавської облорганізації УТМР.

На території Миколаївської області розташовані угіддя ДП «Баштанське лісове господарство», у вольєрах якого підростають дикі тварини: кабани та крижні, які теж очікують уже скоро опинитись на волі, збільшивши кількість поголів’я диких тварин нашої країни. На сторінці цього лісгоспу викладені дуже правильні слова лісничого Христофорівського лісництва Валерія Новицького: «Ведення мисливського господарства – справа, яка не прощає безвідповідальності і потребує часу та терпіння. Тут усе має бути вчасно і достатньо. Необхідно, перш за все, створити умови для комфортного проживання тварин, вести догляд за ними, забезпечити якісну підгодівлю. І тоді обов’язково буде результат».

Нині мисливці продовжують рятувати не лише людські життя, а й братів наших менших. Якщо згадати еволюцію, то тварини з’явилися на планеті Земля раніше, ніж людина, та сьогодні, особливо під час повномасштабного вторгнення РФ, тварини в Україні потребують допомоги людини. Саме мисливці – люди з палким та великим серцем, не можуть пройти повз страждання і потреби звірів та птахів. Захистити і зберегти природні багатства для майбутніх поколінь – залишається одним із завдань та обов’язків українських мисливців.