Відкритий лист з приводу законодавчих ініціатив та урядових рішень з питань функціонування лісової галузі

Появление этого письма (19.02.20154) пришлось на период моей болезни, поэтому я его своевременно не разместил. Исправляюсь и  размещаю сразу с комментариями (23.02.2015). М.П.

Верховній Раді України
Прем’єр-Міністрові України

Відкритий лист з приводу законодавчих ініціатив та
урядових рішень з питань функціонування лісової галузі

Шановні народні депутати та Арсенію Петровичу!

Ратифікація Верховною Радою Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, прийняття Урядом України постанови щодо імплементації її положень, ухвалення цілої низки рішень парламентом і урядом країни щодо закріплення європейського шляху розвитку сформували сподівання й надію на вирішення назрілих проблем в лісовому секторі країни на засадах відкритості, прозорості, врахування інтересів усіх зацікавлених сторін і, найважливіше, досягнення консенсусу при прийнятті суспільно вагомих рішень.

Разом із тим, поява низки проектів урядових рішень і законопроектів з питань функціонування лісової галузі свідчить про зворотне. Зокрема йдеться про: приватизацію державних підприємств; законопроект щодо заборони експорту деревини; урядове доручення щодо вивчення питання про тимчасове припинення видачі дозволів на проведення рубок.

Представляючи міжнародні неурядові організації з питань охорони й збереження лісів у всьому світі, збалансованого і відповідального використання лісових ресурсів, не маємо права бездіяльно споглядати на процеси підготовки і прийняття урядових рішень та законопроектів, які йдуть урозріз із європейською практикою, а часом й зі здоровим глуздом, та вважаємо за доцільне висловити щодо них власну позицію.

Щодо приватизації державних лісогосподарських підприємств

Програма діяльності Кабінету Міністрів України, що схвалена Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2014 року № 26-VIII передбачає, зокрема, "…розроблення та сприяння прийняттю у новій редакції Закону України "Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (виключення понад 1200 об’єктів) (I квартал 2015 року)".

Чинний Закон України "Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 № 847-XIV включає цілісні майнові комплекси державних лісогосподарських підприємств, які здійснюють комплекс заходів із відтворення, догляду, охорони і захисту лісів та спеціального використання лісових ресурсів, а також державних підприємств, які здійснюють функції підтримки ведення лісового господарства. В той же час у проекті Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", внесений на розгляд Верховної Ради України від 22 грудня 2014 р. № 1567, державні лісогосподарські підприємства, за винятком розташованих на окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, вже відсутні.

На пленарному засіданні Верховної Ради України 15 січня 2015 року зазначений вище законопроект було відправлено на доопрацювання.
Хочемо звернути вашу увагу на те, що відповідно до пункту 5.2. розділу XII Коаліційної угоди Верховної Ради України VIII скликання передбачається "Створення на базі існуючих державних лісогосподарських підприємств єдиної державної лісогосподарської структури…". Однак у нас залишаються сумніви щодо недопущення приватизації зазначених державних підприємств. Не заперечуємо, що вітчизняні методи господарювання подекуди не лише далекі від ідеальних, але й у багатьох випадках викликають справедливо обурену реакцію громадян нашої країни. Однак, у випадку приватизації державних лісогосподарських підприємств маємо підстави передбачити, що ми ризикуємо втратити навіть ті важелі впливу, якими громадянське суспільство й державні органи наразі володіють.

У цьому контексті слід вказати, що прагнення позбутися державних лісогосподарських підприємств, які начебто втратили своє загальнодержавне значення, є глибоко помилковим. Державні підприємства, здійснюючи ведення лісового господарства, виконують при цьому комплекс завдань, пов’язаних не лише з постачанням лісоматеріалів іншим галузям економіки, але й із забезпеченням екологічної безпеки, оборони держави, виконанням соціально важливих функцій, розширеним відтворенням лісових ресурсів, охороною особливо цінних для збереження лісових комплексів, – тобто таких завдань, які природно перебувають переважно поза сферою інтересів приватного бізнесу.

Окрім цього, майно державних підприємств, яке перебуває на їхньому балансі (будівлі, споруди, машини і обладнання, транспорт та інше), не становить інтересу для приватного власника чи інвестора без прив’язки до ресурсної бази лісогосподарського виробництва – земельних лісових ділянок. Останні, відповідно до законодавства України, приватизації не підлягають. Таким чином, найбільш імовірним шляхом доступу до лісових ресурсів для приватних структур буде оренда або ж концесія. Однак, надзвичайно тривалий період виробництва, який може тривали більше ста років, та відносно низька норма росту капіталу – до 3%, сприятимуть реалізації приватних бізнес-планів лише на економічно доступній частині стиглих і пристигаючих лісів. Інвестування на період у десятки й сотні років з метою розширеного відтворення лісових ресурсів, збереження цінних лісових масивів і біорізноманіття, формуючи тим самим екологічний каркас життєдіяльності майбутніх поколінь, залишається завданням держави, незважаючи на надзвичайно складну соціально-економічну ситуацію в країні.

Міжнародний досвід свідчить про те, що панівною формою власності на ліси в світі залишається державна. Реституція лісів у деяких постсоціалістичних країнах Європи не призвела до очікуваних результатів, радше навпаки, і є хибним шляхом розвитку приватного лісівництва. Тому аналогічний або близький до нього підхід потребує дуже обережного ставлення до вирішення проблем лісового господарювання. Необхідно розуміти, що для цього потрібно виховання цілого покоління, якому будуть притаманні риси, що призведуть до застосування відповідального, раціонального, екологічно дружнього підходу до використання наявних лісових ресурсів, стиль господарювання, що призводитиме до утворення культури сталого (а не миттєвого, хижацького) розвитку приватної форми лісогосподарювання. Тому формування нового приватного господаря на землях наявного державного лісового фонду – це тривалий процес, до якого держава повинна поставитися зі всією повнотою відповідальності. Він потребує додаткового вивчення і широкого обговорення з громадськістю й іншими зацікавленими сторонами.

Натомість, нагальним і перспективним є формування інституту приватних власників лісів на малопродуктивних і деградованих землях сільськогосподарського призначення. За оцінками науковців, наявний потенціал земель, які можуть бути використані для створення нових лісів та лісових плантацій, дозволяє принаймні у півтора рази збільшити площу лісів країни та зробити вагомий внесок у вирішення завдання енергетичної незалежності держави через плантаційне виробництво біопалива, створення передумов для інших економічно привабливих інвестиційних проектів та внести додатковий вклад у зменшення наслідків глобального потепління тощо.
Вважаємо, що розробка і прийняття комплексу законодавчо-правових актів підтримки і сприяння розвитку приватного лісівництва має бути в центрі уваги Урядового комітету з питань економічного розвитку та європейської інтеграції Кабінету Міністрів України та відповідних Комітетів Верховної Ради України.

Щодо законопроекту з питань заборони експорту деревини

Внесений групою народних депутатів України законопроект "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів" за № 1362 від 10 грудня 2014 року передбачає мораторій на експорт лісопродукції в необробленому вигляді та пиломатеріалів на 10 років. Основним аргументом на користь запровадження мораторію в пояснювальній записці та публічних виступах народних депутатів є прагнення залишити ресурс для подальшої переробки всередині країни.

Створення доданої вартості вітчизняними товаровиробниками, збільшення робочих місць, надходження додаткових коштів у бюджети та фонди можна лише вітати. Однак, неприйнятним, на нашу думку, є спосіб, яким автори законопроекту намагаються досягнути декларованої мети з відродження деревообробної галузі.

На наше переконання, не дефіцит деревини є тим чинником, який гальмує розвиток переробного сектору економіки. Більшість проблем пов’язано з:

• відсутністю довгострокової державної політики і стратегії розвитку лісової та деревообробної галузей, включно з інструментами податкового, митного і фінансово-кредитного стимулювання;
• несприятливим інвестиційним кліматом внаслідок корупції;
• недосконалістю механізму реалізації необробленої деревини;
• вкрай незадовільна робота держави з правозастосування тощо.

Заборонні заходи на кшталт мораторію на експорт необробленої деревини не лише не відповідають торгівельній практиці країн Європи, але й через зниження ціни на ресурс всередині країни призведуть до занепаду цілої галузі лісового господарства. Наслідком може стати ліквідація вже наявних тисяч робочих місць на поки що прибуткових державних лісогосподарських підприємствах, значне зменшення податків до державної скарбниці, можливо, навіть без компенсації з боку деревообробників, оскільки, як показує практика, дуже значна частина з них працює в тіні.

Крім того, деякі позиції лісових сортиментів, які на даний час мають збут лише за кордоном, ризикують залишитись невикористаними або й взагалі втраченими, оскільки їх переробка потребує застосування дорогого обладнання й, відповідно, значних інвестицій, які можливі лише в економічно привабливих країнах зі стійкими, зрозумілими, а головне, логічними правилами гри. Тому ми, як фахівці-лісівники та екологи, висловлюємо своє застереження, що в умовах, які на сьогодні склалися в Україні, повна заборона на експорт необробленої деревини і пиломатеріалів вигідною може стати лише дуже вузькому колу власників приватних деревообробних підприємств.
Окрім того, аналіз ринкових відносин у світі показує відсутність прикладів того, коли подібні обмеження супроводжувалися позитивним ефектом у довгостроковій перспективі.

Зазначимо, що вільний рух капіталів, товарів і робочої сили залишається одним із основоположних принципів при формуванні міжнародних економічних угод. Не є винятком й умови СОТ та Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС. Зокрема, статті 35 та 36 Угоди, за окремими винятками, унеможливлюють повне обмеження експорту.

Безумовно, чинна в Україні практика функціонування системи торгівлі необробленою деревиною потребує значної уваги та кардинальних змін з метою врахування інтересів всіх зацікавлених сторін, але, насамперед, суспільства нашої країни – оскільки ліс є державною власністю і потребує ефективного використання.

Верховна Рада України 5 лютого 2015 року проголосувала за законопроект в першому читанні та прийняла його за основу. Сподіваємося, що до другого читання законопроект зазнає суттєвих змін, що дозволить безперешкодно здійснювати експорт деревини, яка не знаходить свого споживача всередині країни.

В рамках програми ENPI FLEG II, яка фінансується Європейським Союзом, неодноразово здійснювався глибокий аналіз стану ринку, напрацьовано низку проектів законодавчих і нормативно-правових актів з питань функціонування лісового сектору, які є збалансованими за інтересами усіх зацікавлених сторін та можуть бути взяті за основу й доопрацьовані при формуванні урядових чи законодавчих рішень.

Щодо тимчасового припинення видачі дозволів на проведення рубок
Останньою новацією Урядового комітету з питань економічного розвитку та європейської інтеграції стало доручення від 23 січня 2015 року про «опрацювання питання щодо тимчасового припинення видачі дозволів на проведення рубок у лісах до прийняття рішень, пов’язаних із стимулюванням розвитку деревообробної галузі».

На превеликий жаль, зазначене доручення взагалі страждає відсутністю логічного і причинного-наслідкового зв’язку. Адже незрозуміло, чому рішення про стимулювання розвитку деревообробної галузі має узгоджуватися з видачею або невидачею дозвільних документів на лісозаготівлю? І чи є тут взагалі якийсь логічний зв’язок? Залишимо дані питання без коментарів та вважатимемо пошук відповіді на них домашнім завданням автору чи авторам такого доручення.

Зі своєї сторони можемо сказати тільки те, що напрошується єдиний невтішний висновок про некомпетентність відповідних співробітників апарату комітету, або ж цілеспрямовану політику знекровлення і розвалу чи не єдиної галузі економіки, яка перебуває у власності держави, без думки про те, що ми залишимо нашим дітям і в якому стані.

Підсумовуючи висловлену у цьому листі позицію, хочемо закликати уряд і народних депутатів не шукати швидких і популістських рішень, які прямо чи опосередковано стосуються усього народу України. Адже лісова галузь, основу якої становлять державні підприємства, – це перш за все відтворення, охорона і збереження лісів, які відіграють першорядну екологічну і соціальну роль, а вже потім використання лісових ресурсів (звичайно ці підприємства потребують реформування, як запровадження ряду антикорупційних та технологічних інновацій). Будь-які не виважені рішення, як-от передача лісів у користування приватним компаніям чи заборона експорту деревини, матимуть негативний економічний, соціальний та екологічний ефект, наслідки якого можуть відчувати і виправляти не одне покоління наших нащадків.
Хочемо підкреслити, що в Україні є сформоване експертне середовище, досвідчені науковці та освітяни, виробничники лісової і деревообробної галузей, які можуть за доброї волі Уряду і Верховної Ради України взяти участь у підготовці виважених рішень на засадах сталого розвитку.

Ініціатори листа: від Лісової опікунської ради в Україні (FSC) – Павло Кравець, національний представник (тел.: +38-067-5023845); від Всесвітнього фонду природи WWF в Україні – к.б.н. Богдан Проць, координатор представництва, співкоординатор програми FLEG II в Україні (тел.: +38-067-3533813), Дмитро Карабчук, експерт з питань лісового господарства (тел.: +38-067-6702340); від Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) – Роман Волосянчук, співкоординатор програми FLEG II в Україні (тел.: +38-096-5343054).

З повагою,

Цей лист є відкритим до підписання всіма, хто підтримує викладену в ньому позицію.

 http://forestforum.ru/viewtopic.php?f=9&t=17637&view=unread&sid=920da1c1d2e43fe64fdf34806d38173a#unread

Роз’яснення WWF та FSC щодо мотивів написання петиції про актуальні проблеми в лісовому господарстві

  У зв’язку з надходженням запитів від представників природоохоронних організацій щодо законопроекту 1362 з питань заборони експорту деревини, ми надаємо роз'яснення позиції WWF в Україні та FSC.

Вельмишановні колеги,

Як ви знаєте, Всесвітній фонд природи (WWF) в Україні, зокрема його група, що займається питаннями лісового господарства, підготувала петицію на ресурсі AVAAZ щодо трьох питань лісового господарства: (1) щодо приватизації державних лісогосподарських підприємств, (2) щодо законопроекту з питань заборони експорту деревини та (3) щодо тимчасового припинення видачі дозволів на проведення рубок. Оскільки петиція викликала неоднозначну реакцію у громадськості, ми надаємо додаткові пояснення, крім викладених нами у відкритому листі за посиланням http://bit.ly/1AxkJgE , щоб зробити нашу позицію зрозумілішою для колег, партнерів, експертів із питань охорони природи, а також для широкого кола громадськості.

Найбільш неоднозначною виявилася реакція щодо законопроекту з питань заборони експорту деревини (кругляку). Очевидно, тут була також частина й нашої вини, оскільки на самому початку поширення інформації ми не розмістили лінк на підписаний нами відкритий лист. Отже, ми вважаємо, що, оскільки усі ми перебуваємо «в одному човні», то лише дискусія та обговорення є тими інструментами, що допоможуть виробити спільний і зрозумілий для всіх підхід до вирішення складних природоохоронних проблем. Такий підхід завжди допомагає переглядати власні позиції та зрозуміти точку зору найближчих колег, глибше пізнавати проблематику.

Питання справді є складним та неоднозначним. Проте, на наше глибоке переконання, його потрібно розглядати сукупно, підтримуючи інтегральні принципи реформування лісового господарства. Нижче у тезисній формі ми представляємо додаткові пояснення:
Ми підтримуємо всебічне реформування лісового господарства, а не переведення корупційних схем від «лісницького лобі» до «деревообробного», не міняючи нічого по суті. Лише реформування галузі на засадах нормальної економіки, як у ЄС, а не заборони, змінить ситуацію на краще. Для нас ця заборона – ускладнення проблеми, імітація її подолання, а не той шлях, який може вирішити її в усій складності. Нагальним є вирішення питань системного реформування лісогосподарської галузі. Потрібно налагоджувати спілкування та дискусію між Міністерством екології та природних ресурсів і Державним агентством лісових ресурсів – протягом більше десяти років тут існують або тотальне непорозуміння, або «підкилимні» домовленості.

З одного боку, на даний час торгівля деревиною – це основна стаття доходу великої кількості лісгоспів, перш за все у лісових регіонах, звідки фінансуються посадка й вирощування лісу та багато інших робіт, які за її відсутності доведеться фінансувати з держбюджету. З іншого – на торгівлі деревиною, як і в інших галузях, виросли корупційні схеми, про які є вже сформована й небезпідставна громадська думка, наприклад, про корупційну складову при вирішенні питань, пов'язаних із вибором покупців.

Замість ламання корупційних схем, законопроект 1362 забороняє лісгоспам експорт, тобто відсікає багатшого покупця і встановлює на ринку диктат місцевих деревообробників. Економічні наслідки цього проаналізовано й показано у презентації М.Попкова на круглому столі у Світовому Банку 5 лютого (http://www.fleg.org.ua/docs/565 , див. перш за все частину 2, слайди № 15 – 18). У цьому випадку у програші будуть усі: лісові господарства, держава, місцеві громади, розміщені також і на території ПЗФ. Ліс від цього більш захищеним не стане.
Висновок ГНЕУ ВР – також негативний (див.: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=52828 ), але законопроект вже протисли у першому читанні 5 лютого.

Пропозиції, які лунають зі стін ВР та КМ, лише погіршать і без того корупційну ситуацію: (1) тотальна, підкреслюємо, тотальна заборона експорту сьогодні – це шлях до економічного банкрутства лісогосподарських підприємств; (2) приватизація держлісгоспів – це знищення лісів і, відповідно, їх природоохоронної функції; (3) заборона вирубок у експлуатаційних лісах – це відсутність коштів на виплату зарплати робітникам у сільській місцевості лісистих регіонів, що стимулюватиме самовільне вирубування з метою виживання цієї категорії населення.

Не викликає жодних сумнівів, що деревина має максимально перероблятися всередині країни, створюючи додану вартість і робочі місця. Але вважаємо хибним намагатися створити умови розвитку однієї галузі (деревообробної) за рахунок обмежень в іншій (лісогосподарській), особливо коли ці обмеження спричинятимуть зменшення коштів на ведення лісовідновлювальних робіт і надходжень до державного бюджету країни. Крім того, ми маємо пам’ятати про сумлінних працівників лісової галузі та про сільські громади, які залежні від розвитку лісогосподарського сектору.

Забезпечення охорони лісів, збереження цінних лісових екосистем, об’єктів природо-заповідного фонду здійснюється за рахунок коштів від невиснажливого і збалансованого використання лісових ресурсів, у тому числі й прибутків від експорту деревини. Негативи та проблеми, які в лісовій галузі накопичувалися та не вирішувалися десятиліттями, не мають стати підставою для її руйнування через створення штучних бар’єрів на користь комерційних структур. Про екологічні чи соціальні ініціативи наших деревообробників поки що, на жаль, чути не доводилося; в Україні таким займаються лише міжнародні компанії: ІКЕА, Тетра Пак, Елопак,…

Варто зауважити, що WWF завжди ставив перед собою завдання сприяти сталому розвитку, який пов’язує питання відповідальної взаємодії громадськості, виробництва, бізнесу та довкілля. Тут не може бути простого та ідеального вирішення проблеми. Наші поради ґрунтуються на роботі експертів проекту ENPI-FLEG II (Світового банку, WWF та IUCN). Відкритий лист є незаангажованою спільною позицією представників проекту FLEG ІІ від WWF, FSC та IUCN в Україні. Тим не менше, ми розуміємо та глибоко цінуємо Ваше перше враження стосовно викладеної позиції експертів, бо питання у звуженому викладі дійсно може викликати неоднозначну реакцію, є складним і тому потребує як глибокого обговорення на рівні фахівців, так і найширшого обговорення у суспільстві.

Наша позиція проста: ми проти бездумного господарювання. Реформування галузі заради зменшення корупції, раціонального природокористування, невиснажливого й відповідального ведення лісового господарства, поліпшення економічної ефективності, підняття організаційного й технологічного рівня, і, що найголовніше, покращення природозахисних функцій лісових екосистем – не лише назріло, але й критично важливе в сучасних умовах. Однак ми не бачимо продуманої концепції реформування лісової галузі. На жаль, введення в дію вказаних вище нормативно-законодавчих актів створює серйозний ризик суттєвої деградації галузі, а відтак і зниження природозахисних функцій лісів нашої країни. Тому звертаємося до громадськості для того, щоб привернути увагу до проблем лісової галузі, пошуку й прийняття виважених рішень.

Повірте, будь-ласка, працівники нашої організації ніколи не піддавалися на зовнішній вплив і щиро вірять у те, що роблять все можливе, щоб зберегти якомога більше осередків унікальних природних комплексів. Для цього ми намагаємося враховувати всі думки. Тому Ваша позиція є вкрай важливою для нас.

Дякуємо за розуміння.

http://wwf.panda.org/uk/?239676/petition-explained