“Тож хочеться запитати: чому б не боротися з корупцією, а не з експортом?”

Обращение лидеров лесной отрасли Житомирщины к … Ко всем? .М.П.

Шановні колеги!

Лісова галузь, лісова охорона – одна і з найстаріших галузей української землі, з притаманними їй правилами, аксіомами та традиціями.

Прикро чути спалах критики з боку можновладців та простого люду про те, що ми вирубуємо ліси, нераціонально використовуючи лісові ресурси та ще й на цьому будується нова лісова політика держави.

Всі піклуються про лісовий врожай, нівелюючи при цьому всі здобутки і кропітку працю попередніх поколінь та теперішніх працівників лісового господарства.

Жоден критик не піднімає питання хто і за які кошти:

Ø створює лісові культури?
Ø Проводить догляди за молодими лісами?
Ø З весни по осінь несе чергування та гасить лісові пожежі (а вартість одного виїзду пожежної ланки на гасіння коштує підприємству 1,8-2 тисячі гривень)?
Ø Чи фінансується державою ведення лісового господарства і в якому розмірі?
Ø Хто перший приходить на допомогу органам місцевого самоврядування при надзвичайних ситуаціях в сільській місцевості?
Ø Хто будує та ремонтує дороги в лісі?
Ø Хто вступає в боротьбу ( в більшості випадків ризикуючи життям) з браконьєрами та крадіями лісу?
І це невелике коло питань , яке лишається у тіні і вважається повсякденною роботою, хоча повсякденна робота без нарікань і скарг і створила те лісове господарство, яке вже є тепер.

Сьогодні нас, лісівників, не може не хвилювати проголосований нашими законотворцями закон про заборону експорту деревини.

Дивують нас і їхні аргументи: в експорті лісу присутня корупційна складова. Тож хочеться запитати: чому б не боротися з корупцією, а не з експортом?

Та чи прораховував хто-небудь із них, які ризики несе в собі цей закон?

Бо ж зрозуміло, що значна частина деревини залишиться незатребуваною. Розраховувати на те, що в країну рікою потечуть інвестиції, і, як гриби після дощу, «повиростають» деревопереробні підприємства – особливо не варто. І лякає потенційних інвесторів зовсім не нестача деревини в нашій державі, а нестабільність курсу валют та та ж таки корупційна складова у процесі організації бізнесу.

Залишиться нереалізованою деревина – лісогосподарські підприємства не просто постраждають: слабші можуть і впасти.

Враховуючи той факт, що лісгоспи майже не фінансуються державою і на ведення лісового господарства спрямовують кошти, отримані від реалізації, за які кошти садитимуть ліс, доглядатимуть за ним і охоронятимуть?

А скільки недоотримають бюджети, особливо місцеві?

Складається враження, що все це болить лише лісівникам…

Так, недоліки є, є і люди, дії яких не витримують жодної критики. Однак, з-за хворобливих частин організму, не потрібно вбивати весь організм.