10/02/2015
0— За 23 роки держава Україна так і не створила такої системи контролю, який є у Європі. Там контроль має декілька ступеней. Державний, внутрішньовідомчий, громадський. А у Франції, наприклад, є контроль про корпоративну солідарність. Професійні асоціації несуть відповідальність за дії своїх членів. Наприклад, насіння сертифікує не держава, а саме профасоціація. Але держава з певною періодичністю усе ж проводить свої перевірки. І якщо знаходить помилку у одного виробника, то проблеми будуть у всіх, сумніву буде піддана якість роботи і продукції усіх. Тому асоціація буде контролювати своїх краще, ніж сама держава.
У нас такого немає. А ще повністю випав контроль на рівні місцевого самоврядування. Таке право йому треба надати наряду з повноваженнями та коштами (бюджетами), про що зараз багато говориться.
Є зараз думка що треба усю систему контролю зупинити і так би мовити викинути на смітник. Лунає критика у бік СЕС, пожнагляду, екоінспекції тощо – за вимагання хабарів, за неефективність роботи тощо. Але я був у Грузії, яку наводять як приклад у цьому випадку. Так там усе не так було як кажуть, там не усе так просто. Контроль не ліквідували, а – реорганізували, чітко розмежували повноваження, скоротили кількість контролюючих органів.
Не усі наші виробники мають європейську свідомість. Там де є можливість халтурити, то – халтурять. Тому в принципі контроль потрібен
