09/02/2015
0Уже появились первые работы по теме круглого стола, состоявшегося 5 февраля. Они написаны известными лесоводами, адресованы докладчикам, но их авторы, по крайней мере пока, предпочитают остаться неизвестными. Размещаю материалы и приглашаю к обсуждению. Олег Листопад прав – времени мало и, чтобы повлиять на ситуацию, расходовать его надо рационально. Подключайтесь. Текст разбавляю фотографиями с последнего обсуждения.М.П.
Пропозицii щодо торгiвлi деревиною
Шановний, Валерій Іванович!
Дякую за надання презентаційних матеріалів круглого столу для опрацювання. Розглянувши ці матеріали, я дійшов висновку, що для покращення ситуації на внутрішньому ринку лісопродукції, забезпечення потреб в сировині внутрішнього товаровиробника, створення сприятливих умов для розвитку деревообробного сектору економіки інвестування та мінімізації корупційних ризиків, вважаю за необхідне не забороняти експорт деревини, а розробити та запровадити відповідні заходи, котрі будуть направлені на ефективну роботу як лісогосподарської так і деревообробної галузі.
1. Розробити та затвердити державну лісову політику, де чітко визначити стратегію розвитку лісового господарства, а також збалансувати в ній взаємовідносини лісогосподарських та деревообробних підприємств.
2. На основі “Укрлісконсалтингу” створити постійно діючу електронну лісову біржу, на котрій запровадити систему реалізації деревини усіма постійними лісокористувачами, а також продукції деревообробного сектора країни, як на внутрішній так і зовнішній ринок:
2.1 Торги проводити у три етапи:
перший етап – для регіональних переробників;
другий етап – для всіх інших переробників країни;
третій етап – якщо є залишки деревини для експортерів .
Інтервал проведення торгів – тиждень.
2.2 Проводити аукціонні торги на високоцінні сортименти при наявності їх на складі продавця (найбільшу вигоду можна отримати від продажу напівхлистів).
2.3 Підприємства котрі переробляють більше 100000 м. куб. деревини повинні мати довготермінові контракти на 50% об’єму їх споживання на термін 1 рік з подальшим їх пролонгування.
3. Розробити прозорий механізм ціноутворення, як на деревину так і на продукцію переробки, при формуванні прозорої ціни на деревину за основу брати рентабельність (для лісогосподарських підприємств затверджену Мінфіном).
4. Створити ефективну систему захисту внутрішнього ринку від експансії дешевого імпорту продукції деревообробки тарифним та нетарифним регулюванням. (Що у подальшому надасть потужний імпульс для розвитку, дозволить скоротити експорт необробленої деревини та наростити виробництво меблів, плитних матеріалів, фанери, пиломатеріалів, столярних і погонажних виробів, та іншої продукції).
5. Для технічного переоснащення деревообробного та лісогосподарського сектору економіки створити пільгові умови оподаткування при ввезенні обладнання, яке не виробляється на Україні.
6. На сайтах обласних управлінь повинні бути розміщенні об’єми заготівлі деревини від усіх рубок на поточний рік.
7. Створити громадські ради при територіальних органах на конкурсній основі, які у подальшому будуть залучатися до обговорення та вирішення важливих питань, як для лісового господарства так і для деревообробного сектору економіки.
8. Провести адаптацію ДСТУ на деревину до європейських стандартів ( деревина довжиною більше 2 м, яка використовується для лісопиляння не має права називатися “технічною сировиною” або “дровяною деревиною”).
9. Видачою сертифікатів “походження лісопродукції” повинні займатися митні органи, але для цього у системі ДЛГУ повинна бути створена єдина база товаротранспортних накладних.
10. Суб’єкти підприємницької діяльності повинні мати вхідний облік деревини та вихідний облік готової продукції.
11. Впровадження пунктів 7 та 8 дадуть можливість боротися із збутом незаконно добутої деревини.
12. Суб’єкти господарювання, котрі виграли тендер на заготівлю деревини, не повинні мати право купувати деревину з тієї лісосіки на котрій вони проводять лісозаготівельні роботи (скрита форма продажу деревини на корені).
З повагою, …"Лесовод"
Обращение к Народным депутатом по поводу законопроекта о запрете экспорта
Здравствуйте!
Направляю вам на рецензию свое обращение к нардепам по законопроекту.
Это сугубо моя точка зрения…
Спешил, потому написал слишком много букв. Буду благодарен, если дадите свои замечания.
Хотелось бы максимально эффективно донести до депутатов свои мысли.
С уважением, "Лесовод 1 "
Лісове господарство України: європейська стратегія розвитку чи повторення помилок Росії?
Або звернення державного службовця до народних депутатів.
Шановні народні депутати!
Лісівництво має таке ж стратегічне значення для України, як вирощування зерна, як овочівництво, як тваринництво. Ліс – це відновлювальний ресурс. Але основна відмінність лісівництва від зерноводства у тому, що плоди своєї праці ми не збираємо. Їх будуть збирати наші правнуки. Всі сьогоднішні помилки також пожинати їм.
Мушу визнати, що лісгоспи мають неабиякі проблеми у своїй господарській діяльності. Ці проблеми породжені ще радянськими стандартами господарювання, наспіх пристосованими до ринкових умов, примножені відсутністю стратегії розвитку лісового господарства незалежної України та, як наслідок, цілком суперечне законодавство, створене за останні 23 роки.
Небайдужі лісівники, а такі ще залишились, намагались провести реформи, щоб зробити нашу галузь дійсно прогресивною, яка б відповідала найвищим світовим стандартам. З 2000 року були спроби втілити ці наміри, проте вони стикнулися з численими невирішиними проблемами законодавчого характеру та людським фактором. Наша галузь, через тривалий термін відтворення лісу, має сильні лісівничі традиції, а тому є дуже консервативною. Це треба враховувати при реформуванні.
Призначення за квотним принципом голів комітету, а згодом агентства лісових ресурсів призвело до постійного зміну курсу, з наступним припиненням перетворень. Окремі призначенці навіть не мали лісівничої освіти. Проте, за відсутності державної стратегії розвитку лісового господарства, бачили свій, специфічний свій шлях перетворень. Були усунути реформатори та найбільш вперті, «незгодні». Натомість всі керуючі посади були заповнені власними та «згодними» людьми. Числені корупційні скандали останніх років тому підтвердження. Я навмисно не називаю фамілій, бо я не суддя. Але сумний факт: довіра до галузі зруйнована, за що зараз розплачується 50-ти тисячний колектив лісівників.
Надії на зміни покладаю на нову Верховну Раду та Кабінет Міністрів України, що вони все ж прислухаються до рекомендацій лісників та компетентних міжнародних організацій і приймуть Стратегію розвитку лісовго господарства, створять цивілізовані правила роботи в галузі та на ринку деревини України. Нажаль на очах тануть надії на дійсно глибокі, продумані на десятиріччя, сторіччя наперед, реформи, а не поверхневі зміни.
Танути надіям є з-за чого. Прийнятий у першому читанні законопроекту "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності" є тією краплею, яке змусило мене, рядового державного службовця написати це звернення. Це суто моя думка. Крім лісової галузі, я маю деякій досвід роботи у спільному підприємстві, яке намагалось створити деревообробне виробництво в Україні, звідки виніс уроки нелегкого шляху запуску виробництва. Тому спробую розглянути питання з цього боку також.
Мене обнадіюють слова М.В. Томенка, який пообіцяв залучити лісгоспи до обговорення перед другим читанням. Сподіваюсь він виконає обіцянку та прислухається до проблем лісників.
Стосовно суті законопроекту "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності"
Прості лісівники з розчаруванням зустрілі законопроект "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності". Для нас він здається лобістським законом експортерів лісу, а саме пиляного лісу, під благородним прапором боротьби за збереження національного природного багатства – Лісу. При цьому зовсім не прораховані катастрофічні наслідки прийняття цього закону для лісової галузі. Я з останніх сил намагаюсь переконати себе, що це не так, а депутати Верховної Ради переслідувала дійсно благородні цілі.
Проте…
Чи правда, що на нашому ринку тотальний дефіцит деревини? Чи дефіцит тільки по окремим сортиментам деревини?
Цікаво, що в день прийняття даного законопроекту у Києві відбувалося засідання по програмі FLEG. Для довідки: це програма “Правозастосування й управління в лісовому секторі країн східного регоіну дії європейського інструменту сусідства та партнерства”, направлена на створення більш довершених механізмів управління в лісовому секторі, розроблена МБРР і прийнятна Єврокомісією.
На цьому засіданні було ретельно детально розглянуто та проаналізовано сучасний стан ринкуз продажу необробленої деревини. Озвучені наступні дані за 2014 рік:
• Виставлено на аукціони з продажу необробленої деревини – 7637 тисяч кубічних метрів.
• Придбано на аукціонах – 4755 тис. куб. м.
• Відвантажено станом на 14.11.2014 р. – 3477 тис. куб. м.
Заради справедливості хочу сказати, що в матеріалах засідання справедливо критикувалася система визначення обсягів, якості деревини яка виставляється на продаж, підготовка та проведення аукціонів та інше. Критикувався відбір учасників аукціону, а точніше присутність на ньому не лише деревообробників, а й «перекупників». Також було наголошено, що за теперішніх умов, коливання курсу гривні, експортно-орієнтовані деревообробні підприємства мають переваги на ринку деревини перед підприємствами, орієнтованими на внутрішній ринок. А в разі прийняття законопроекту "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності", лісогосподаські підприємства понесуть збитки.
Тобто виграє лише експортно-орієнтована деревообробка з малою доданою вартістю, тобто елементарне лісопиляння, а не меблеве виробництво.
Регулярні скандальні матеріали щодо "хижацького знищення лісі" та тотального вивезення деревини на експорт, що з'являються у пресі саме напередодні чергових аукціонів продажу необробленої деревини, я пояснюю природнім бажанням експортно-орієнтованого бізнесу збити ціну на сировину. Саме зменшення конкуренції на ринку через заборону експорту круглого лісу є найбільш дієвим способом це здійснити.
То кого ж захищає даний законопроект, якщо експорт пиломатеріалів має переваги над внутрішнім споживанням?
Якщо законопроект "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності" залишиться суто заборонним, а не регулятивним, без інших законів, які мають підтримати всі сектори економіки, задіяні у процесі створення кінцевого українського продукту – отримаємо подальше зменшення обсягів глибокої переробки деревини та занепад лісового господарства (не стільки лісозаготівлі, як саме лісівничої його частини).
Отже над чим потрібно працювати в комплексі із регулюванням експорту деревини:
1. Створення системи профілактики злочинів, пов'язаних із незаконним обігом деревини, а також невідворотнє покарання за ці злочини.
2. Економічний блок:
2.1. Спрощення будівництва та введення в експлуатацію виробництва.
2.2. Ефективне залучення в роботу площ недобудованих, збанкрутілих підприємств, площадок, які тривалий час не використовуються у виробничому процесі існуючими власниками.
2.3. Реформа земельних відносин.
2.4. Створення механізму доступного кредитування.
2.5. Оптимізація податкової системи.
2.6. Розуміння ролі державної влади України у ціновій політиці та створення прозорого ринку лісоматеріалів.
3. Реформа лісового господарства та лісової промисловості, направлена на зміцнення екологічного та економічного значення лісів.
Розуміючи складність поставлених завдань, вкрай необхідним є створення перехідного періоду, підчас якого будуть поступово, планово здійснені відповідні реформи.
Розглянемо все по пунктах:
1. Профілактика та покарання злочинів, пов'язаних із незаконним обігом деревини.
Внесений депутатами законопроект базується на Законі України від 8 вересня 2005 року №2860-IV, який є по суті, як законом про "сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з низ пиломатеріалів", з якого почалася узурпація ринку деревини окремими бізнесовими групами, зокрема через тотальний контроль ринку деревини за допомогою бази даних сертифікату. Щоб у цьому переконатися, слід глянути на перелік порід у Законі, які на експортному ринку абсолютно ніякої ролі не відігравали.
Щодо дієвості самого "Сертифікату…". На сьогоднішній день він недостатньо ефективний. Справа в тому, що частина легальної деревини переробляється та реалізується кінцевому споживачу на внутрішньому ринку. Накладні, за якими легально був куплений ліс, попадають на чорний ринок. За неофіційними даними кубометр такого «паперового» кругляка коштує від 50 до 100 грн. Створити аналогічний сертифікат для внутрішнього ринку – це нереальне, місцями безглузде завдання. Залучення громадськості до вирішення проблеми незаконних рубок (наприклад по румунському варіанту) – це вже ближче до правди.
Сподіваюсь МВС, СБУ та інші правоохоронні органи найближчим часом вдало завершять свої реформи та стануть дійсно правоохоронними органами, а не «кришувателями» (нажаль таких прикладів більше ніж достатньо). Таким чином можна буде активніше залучати правоохоронні органи до оперативної роботи у сфері злочинів з незаконним оборотом деревини.
Лісова охорона – це тема на окрему статтю. Залишимо її для спеціалістів. Скажу тільки пару думок. Лісова охорона в тому виді як вона є, обтяжена господарською, адміністративною роботою, фізично не може працювати ефективно. Звісно, лісова охорона – далеко не ангели. Проте парадокс у тому, що якщо в обході лісника (зараз майстра лісу) знайдуть самовольну рубку, то, згідно існуючого положення, його притягують до адміністративної відповідальності – оштрафують, навіть якщо його вини в цьому немає. Скажить, дільничного міліціонера притягують до матеріальної відповідальності за виявлену на його дільниці квартирну крадіжку? Ні! Лісову охорону по існуючому порядку – притягнуть! А ліс забором не обнесеш! Ще цілий комплекс причин організаційного та правового характеру робить роботу лісової охорони неефективною. Тому потрібно переглянути існуючі порядки та ретельно пропрацювати нове положення. Припускаю, що є сенс створити незалежну «лісову стражу». При цьому необхідно найти джерела достойного фінансування такої служби.
Перегляд існуючого положення про лісову охорону – обов'язкове завдання.
2. Економічний блок:
2.1. Спрощення будівництва та введення в експлуатацію виробництва.
Це головний біль усіх, хто намагається збудувати щось нове у нашій багатостраждальній державі. Починаючи від вибору ділянки, погодження проектів, підключення комунікацій, електрики, пожежних норм, санітарних норм, сертифікації обладнання, сертифікації робочих місць, сертифікації…, сертифікації… погодження, знову сертифікації… Не може людина з бажанням працювати з нуля створювати своє невеличке приватне підприємство потягнути цей весь тягар у перші ж дні існування свого проекту. Легально не може. Створюють, працюють, тільки як? Весь час озираючить, даючи хабар нескінченним перевіряючим. То давайте залишимо найнеобхідніше, щоб не перетворити будівництво нових об’єктів на анархію. До кожного виду діяльності повинен бути свій підхід. Де необхідно – сертифікувати, де можливо – стимулювати добровільне сертифікування економічними стимулами. Тоді в нас все вийде як потрібно.
2.2. Ефективне залучення в роботу площ недобудованих, збанкрутілих підприємств, площадок, які тривалий час не використовуються у виробничому процесі існуючими власниками.
Україна свого часу мала чи ненайбільшу кількість фабрик та заводів на одиницю площі серед республік колишнього Радянського Союзу. За 23 роки ми втратили значну кількість фабрик, заводів, ферм. Залишки цих будівель краще всіх докладів кажуть про нашу безгосподарність. Обласні адміністрації складають перелік як потенційних інвесторів, так і площадок для розміщення потенційного виробництва. Проте власники не поспішають продавати розорені заводи, чекаючи сприятливої кон’юктури. Крім того бажають отримати офіційну оплату і певну суму в конверті. Звісно, що закордонне підприємство не може пояснити своїм акціонерам куди витрачено чималі кошти. Так ми втрачаємо чергового, такого необхідного галузі і області інвестора, виробника МДФ, ДСП, целюлози, меблів.
Отже резюме моє таке:
1. Сприяти вивденню на ринок промислових площадок недобудованих, збанкрутілих підприємств, та тих, які тривалий час не використовуються у виробничому процесі існуючими власниками за рахунок обкладання податком на землю (нерухомість).
2. Припиняти нарахування відповідного податку у разі, коли власник об’єкта виставив його на публічний продаж (аукціон, біржові торги тощо).
3. Забезпечити новому власнику право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном, що полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо (право сервітуту).
Може тоді в нашій країні поменшає розвалених заводів та постапокаліптичних видів з вікон автомобіля?
2.3. Реформа земельних відносин
Це питання невід'ємно пов'язане з попереднім пунктом. Справа в тому, що в нашій державі бути власником земель на завжди означає бути розпорядником земель. Особливо це стосується державних та комунальних земель.
От і виходить, що маючи у власності площі, наприклад не задіяні у виробництві, власник не може нею розпоряджатися, виходячи з економічної та екологічної доцільності. Розпоряджаються земельними ділянками місцева влада всіх рівнів, аж до Кабінету Міністрів. Не регулює відносини, а саме розпоряджається. Часто рішення приймаються закрито, на користь окремих осіб, пов'язаних із "розпорядниками". Звідси високий ризик корупції. Часте зловживання поняттям "цільове призначення" також ускладнює ситуацію.
2.4. Створення механізму доступного кредитування
Тут коментарі зайві. Досить глянути на курс грівні, як стане зрозумілим, що без підтримки нікуди. Єдине, що можу добавити – це вкладання коштів у розвиток власного виробництва. Тут треба повчитися у західних країн проводити фінансове стимулювання підприємств з метою постійного оновлення основних засобів.
2.5. Оптимізація податкової системи
Багато вже сказано про новий кодекс, який стимулюватиме виробництво, а не лише продаж. Проте хотілося б дати пропозицію, а саме: включити витрати на придбання нового обладнання у собівартість продукції на 3-5 років. Бонус – вітчизняне обладнання дешевше, тому матиме додаткові переваги.
Крім того необхідно взяти до уваги практику західноєвропейських країн, коли імпортовану сировину дозволяється переробляти всередині країни без розмитнення за умови, що продукція переробки буде експортована. Це дозволить ефективно залучити в переробку деревину із інших країн.
2.6. Розуміння ролі державної влади України у ціновій політиці та створення прозорого ринку лісоматеріалів
Я дойшов до пункту, який коштував мені декількох безсонних ночей та важких роздумів у пошуку тієї ланки, яка б не дала розвалитися системі лісового господарства, лісової промисловості та стимулювало дійсно докорінні зміни у нашій деревообробній промисловості. Прошу Вас уважно прочитати та віднестися до цього критично, але з розумінням.
Отже, аналізуючи викладені на сайті «Лісовод» статті натрапив на наступне:
«Государственная компания является монополистом и диктует высокие цены на внутреннем рынке, которые в Польше не ниже, чем в соседней Германии. В отличии от гослесхозов Украины, предприятия государственного холдинга LP имеют возможность реализовать на внутреннем рынке весь спектр заготавливаемой древесины по европейским ценам. Это делает не целесообразным экспорт круглого леса, объемы которого в последнее десятилетие неуклонно снижаются. В 2001 году на экспорт пришлось только 0.6% от общего объема продаж холдинга».
Ця теза зустрічалася і в інших дослідженнях ринку деревини наших західних сусідів. Але це ж поруч з Україною!
Отже, давайте на деякий час подавимо в собі споживача деревини, а подивимося очима людини, яка захищає інтереси держави (державного службовця).
Сусіди не забороняють експорт – ні! Вони підняли рівень цін. Навіть не так: вони визначили справжню ціну свого лісу!
Тобто, залишивши державній компанії ліс та право розпоряджатися готовою продукцією, вони залишили державі інструмент для фінансування розвитку лісового господарства та справжнього стимулювання внутрішнього виробництва кінцевого продукту з деревини!
Я довго не міг знайти ключ: в чому різниця між Польською та Російською моделлю реформування. Ось вона!
Росія під впливом потужного лоббі (яке проглядається зараз в Україні) віддала свої ліси та деревину в них приватним підприємцям, причому у спосіб, який унеможливлює ефективний вплив ні на ціноутворення, на на лісовідновлення, навіть позбавивши себе права отримати справжню ціну за ліс! Тепер, на другому десятку років реформування, власники потужних деревообробних підприємств, які свого часу взяли в аренду або скупили на корню лісосіки навколо своїх виробництв, тобто являються фактичними власниками, заговорили про те, що в радіусі 100 км навколо не залишилося доступних, придатних до використання лісів! І це країна, яка має найбільшу у світі площу лісів та друга в світі після Бразилії по запасам деревини.
Російські споживачі, через відсутність у державі стратегії, чітких правил, прав та обов'язків лісокористувачів, знищили власну сировинну базу.
В цей же час Польща продовжує нарощувати запаси високотоварної деревини в своїх лісах.
Тож давайте відповімо відветро:
• Питання: Чому Кабінет Міністріів України піднімає вартісь газу, електроенергії, води, теплопостачання інших послуг до рівня ринкового на фоні зубожіння населення?
• Відповідь: Тому що тільки так можна навчитися економії, ощадливому використанню ресурсів та спасти економіку країни.
• Питання: Чому влада, закриваючи ринок лише круглої деревини від впливу зовнішніх факторів, фактично сприяє консервації існуючої ціни на ліс або навіть її падіння, в угоду окремого сектору економіки, навіть не деревообробки, а набагато примітивнішої – лісопиляння?
• Відповідь: Ніякої логічної відповіді, крім лобіювання інтересів лісопильної, експортноорієнтованої галузі. Про спасіння лісового господарства навіть не йдеться, навіть навпаки – всі невдачі звалять на нього.
3. Реформа лісового господарства та лісової промисловості, направлена на зміцнення екологічного та економічного значення лісів.
Отже я дійшов до своїх висновків, як ефективніше використати головний інструмент – ціну – у лісовій політиці. Дуже жалкую, що не зміг сформулювати цього до прийняття законопроекту в першому читанні.
Буде несправедливо, якщо продовжу грати в одні ворота, доказуючи, що високі ціни – це благо для держави і мені все одно, що скажуть деревообробники. Ні! Лісове господарство не зацікавлене у знищенні власного споживача. Тому давайте для початку проаналізуємо механізм дії проекту Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності".
Аналіз сьогоднішнього ринку:
1. Ціна на деревину закордоном в рази більша, ніж в Україні, та продається за стабільну валюту. Навіть сговори експортерів (навмисні чи примусові, як у випадку з псевдопослугами консалтингу) суттєво не впливають на ситуацію.
2. Ціна на необроблену деревину, а також примітивно оброблену – у вигляді дошок, на внутрішньому ринку настільки низька, що з достатнім прибутком вистачає на покриття транспортних витрат, витрат на таможню та інші витрати на збут.
3. Ціна експорту настільки приваблива, що є непереборна спокуса експортувати незаконно отриману деревину.
4. Тому перше, що спливає на думку – заборонити експорт як головну причину біди.
Отже план дій Закону "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності" наступний:
1. Для підготовки виробництва даємо 2 роки на модернізацію.
2. В цей же час залучаємо міжнародних інвесторів для модернізаці цих виробництв.
3. Забороняємо експорт кругляка на 10 років. Ціна через зменшення конкуренції падає, отже переробники можуть більше вкладати в модернізацію.
4. Через 10 (10+2=12) років відкриваємо ринок, оскільки всі пристосувалися до нових умов, проблема переробки вирішена.
Навіть при 100 % виконанні завдань законопроекту що ми отримаємо насправді:
1. Різке падіння ціни на сировину (круглий ліс) через відсутність конкуренції або через змову найбільших споживачів, призведе до збідніння лісового господарства, аж до банкрутства. Наслідок – авральний пошук виходу з ситуації та повторення помилок Російської Федерації (вони вже проходили панічні, проте дотепер невдалі спроби спасти держлісгоспи та досі намагаються реанімувати лісівництво в-цілому).
2. Переробні підприємства переорієнтують свої виробництва до рівня, мінімально необхідного для виконання вимог Закону, а саме – випуск пиломатеріалів, сушених до транспортної вологості 22 %. Можливо дехто піде далі та буде виготовляти клеєний брус чи щит. Не більше!
3. У найгіршому стані будуть дрібні лісопилки. Вони не мають достатніх обігових коштів на модернізацію. То ж або збанкрутіють, або підпорядкуються крупним власникам.
4. Не усуваються, а збільшуються мотиви для охочих експортувати пиломатеріали, виготовлені з незаконно отриманої деревини.
5. Припустимо, що Закон запрацює, створяться дійсно потужні деревообробні, меблеві фабрики, що цілком правильно задумано законопроектом.
Що відбудеться в перший же рік після закінчення мараторію? І тут саме цікаве!
1. Ціна на деревину за кордоном в рази більша, ніж в Україні, та продається за стабільну валюту.
2. Ціна на необроблену деревину, а також примітивно оброблену – у вигляді дошок, на внутрішньому ринку настільки низька, що з достатнім прибутком вистачає на покриття транспортних витрат, витрат на таможню та інші витрати на збут.
3. Експорт деревини в необробленому вигляді стає більш привабливим, ніж меблі. Отже сировина масово йде на експорт.
4. Меблеві комбінати, які за 10 років звикли до дешевого лісу, не пристосовані до справжньої конкуренції, в один момент залишаються без сировини. Отже банкрутіють і закриваються. Інвестиції – в трубу.
5. Щоб спасти галузь, забороняємо експорт кругляка на 10 років.
6. Цикл замкнувся, вертаємося на початок! Тобто назад на 12 років.
Що зробили поляки та інші сусіди зі Східної Європи:
1. Поступово підвищили ціну на деревину до світової.
2. Реформували та модернізували лісову галузь завдяки збільшенню доходів від продажу деревини.
3. Вклали інвестиції в деревообробні підприємства, завдяки чому підвищили попит на сировину виробництво і споживання готового продукту на внутрішньому ринку.
4. Експорт кінцевого продукту збільшився за рахунок дещо нижчої ціни та меншої вартості виробництва ніж, скажімо, у сусідній Німеччині.
5. Обсяг експорту деревини незначний, контролювати його простіше, отже експортувати незаконно отриману продукцію занадто небезпечно через високий ризик виявлення.
6. Забезпечили достойну оплату праці як у лісовому господарстві, так і високотехнологічній деревообробці.
7. Дало змогу заробляти на лісі місцевому населенню: необроблену деревину не вигідно перевозити далі, ніж на найближчу пилораму, целюлозну фабрику, а дошку не далі, ніж на найближчу деревообробну фабрику чи будівельний майданчик.
8. Плюс заробляють супутні деревообробці галузі економіки від машинобудування до хімічної.
9. Наповнили державний бюджет.
Отже мої пропозиції в даному питанні наступні. Давайте переглянемо наші підходи на більш зважені та розраховані на довший за 10 років період.
Я обіцяв на початку цього розділу, що не буду грати лише у свої ворота – ворота лісників. Можливо наражаюся на дуже жорстку критику від своїх колег, та все ж виконую свою обіцянку.
Які зобов’язання, забезпечені законодавчою базою, повинні взяти на себе державні, комунальні, приватні лісові господарства в обмін право реалізації заготовленої ними деревини за ринковою ціною.
1. Поступове протягом 3-4 років, планомірне підвищення ціні до рівня світових. Інакше деревообробна галузь, а за нею і лісова не витримають навантаження і повернуться на сьогоднішній рівень відношень.
2. Структурні реформи лісового господарства всіх форм власності, побудовані на кращих моделях європейських країн.
3. Створення прозорого, конкурентного ринку деревини, орієнтованого на внутрішнього споживача.
4. Збільшений прибуток державні лісогосподарські підприємства зобов’язати вкладати в:
4.1. Планову розбудову дорожньої інфраструктури. Це частково компенсує переробникам збільшення вартості деревини через зменшення транспортних витрат.
4.2. Впровадження природозберігаючих, отже витратних методів розробки лісосік. Це особливо актуально для гірської місцевості. Там зберігаючі технології найдорожчі.
4.3. Створення дієвої системи захисту лісів від лісопорушень, пожеж, шкідників.
4.4. Впровадження замість існуючих ГОСТів сучасних, європейських стандартів якості деревини.
4.5. Підвищення стандартів лісорозведення. На дворі 21 сторіччя, а ми не від хорошого життя садимо ліс під «Меч Колєсова», якому мабуть вже 150 років.
4.6. Створення сучасних селекційних станцій.
4.7. Підвищення стандартів посадкового матеріалу.
4.8. Перехід на нові стандарти рубок догляду, мета яких – створення висопродуктивних насаджень до віку головної рубки. Цей пункт означає свідому переорієнтацію проміжних рубок з отримання доходу на покращення якісного та кількісного складу існуючих насаджень. Повірте, це дорого коштує.
4.9. Збереження та примноженя фауни наших лісів.
Все це можливо здійснити лише за підтримки Верховної Ради та Кабінету Міністрів, громадськості, експертних організацій.
Тобто я фактично надиктував ту реформу, яку проголосили у Коаліційній угоді, плюс новий Лісовий кодекс. Думаю це рівноцінна угода між лісівниками та суспільством. При цьому стоворюється паритет між лісовим господарством та споживачами деревини, а 100% бонусів отримає Україна як держава.
Закликаю Вас не повторювати помилки Російської Федерації! Вони також під прапором боротьби за екологію та «зажравшимися» лісниками провели реформу, якою на першому ж етапі відділили державні ліси від державних лісгоспів при начебто збереженні державної власності на них. Тобто позбавили державу ефективного інструменту впливу на цінову політику, позбавлили себе права розпоряджатися і землями, і лісом. Як результат – через оренду у лісгоспів відібраний лісові масиви на тривалий час без будь-яких гарантій не те що раціонального ведення, а й відновленя лісу після рубок! Потім були малоуспішні спроби зберегти держлісгоспи, обтяжені застарілою та зношеною матеріальною базою.
На наступному етапі, зрозумівши швидкість, з якою кедрові заповідні лиси нищаться та вивозяться, зокрема до сусіднього Китаю, заборонили експорт кругляка! Вам це нічого не нагадує? Проте це не дало позитивних результатів – деревина вивозиться дошкою всьма правдами та неправдами. Тепер, через якихось 15-20 років «реформаторства», в радіусі 100 км навколо крупних деревообробних підприємств закінчується доступні запаси деревини! Росія має одні з найбільших запасів деревини у світі, проте не може ними скористатися. Настає лісодефіцит!
Фініш, чи повертатися на 20 років назад?!
Закликаю Вас, за участі всіх зацікавлених сторін, громадськості та експертів, розробити та прийняти стратегію розвитку лісового господарства і план реформ, які б відповідали кращим зразкам європейської економічно-, екологічно- і соціально-орієнтованої моделі ведення лісового господарства.
