25/01/2015
0Хоча 2015-й рік називають роком домашньої кози, але як же можна обійти увагою її старшу сестру — дику кізоньку? Сіверські лісівники люблять цю тварину і називають її окрасою зелених масивів. Мисливці теж стверджують, що більшість із них ніколи не підніме зброю на таку гарну й метку лісову мешканку.
Порадившись із начальником мисливського відділу Чернігівського ОУЛМГ Миколою Пирогом, куди краще поїхати на фотополювання в рік кози, одержав впевнену відповідь: на Козелеччину. Там можна побачити , як же живеться у Придеснянському краї диким козам.
Отож наприкінці січня ми й побували у дочірньому підприємстві «Товариство шанувальників природи Козелецького району». Його площа — 29,1 тис. гектарів. (Польові угіддя займають 15,1 тис. га, лісові — 12,05 тис. га, водно-болотні — майже 2 тис. га.)
У мисливському господарстві за минулорічним обліком диких тварин нарахували 20 лосів, майже 90 оленів, понад півтисячі зайців , близько сотні кабанів і 250 кіз.
Анатолій Головатенко, голова підприємства, розповідає, що на нинішню зимівлю заготовлено 200 тонн зерна, 70 тонн сіна, тисячі віників із кропиви.
У супроводі працівників єгерської служби ми проїхалися водно-болотними, польовими та лісовими угіддями і переконалися, що звірини в цьому мисливському товаристві багато. Живе вона привільно, як у заповіднику. У годівницях вдосталь кормів. Весь рік дикі тварини підгодовуються. У їх раціоні овес і ячмінь, кукурудза і віники з кропиви та сіно.
Я захоплено спостерігав із вежі за «денним розпорядком» мешканців підприємства. Дикі кози підбігали до годівниць зграйками і поодинці. Єгері запевняли, що їх поголів’я збільшуватиметься і в нинішньому році.
Намотавши десятки кілометрів по мисливських угіддях , ми були задоволені поїздкою: звірина на підприємстві водиться і дбайливо доглядається.
