23/01/2015
0Законопроект подан три дня назад, но его текст появился только сегодня. Есть ряд положений, требующих внимания неоклассиков лесного законодательства считающих лесные полосы и защитные насаждения лесами. М.П.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості
Цей Закон визначає правові, економічні, екологічні та організаційні основи використання та збереження ґрунтів, охорони і відтворення їх родючості, встановлює основні принципи державної політики у цій сфері, вимоги щодо збереження якісного стану ґрунтового покриву, захисту його від негативних природних та антропогенних впливів.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Основні поняття і терміни, їх визначення
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
агровиробничі групи ґрунтів – об’єднання окремих контурів, видів та різновидностей ґрунтів у більші групи (масиви) з близькими агрономічними властивостями і рівнем родючості, для яких можна запропонувати однакове сільськогосподарське використання;
агрохімічні заходи – сукупність науково обґрунтованих прийомів застосування агрохімікатів і пестицидів для відтворення родючості ґрунтів, забезпечення умов для їх раціонального і безпечного використання, підвищення врожаю та його якості;
агрохімічна паспортизація – комплекс робіт, який складається з агрохімічного обстеження ґрунтового покриву та виготовлення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються поточні рівні забезпечення поживними речовинами, запаси гумусу, реакція ґрунтового розчину, рівні забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами та інші властивості ґрунтів;
великомасштабне обстеження ґрунтового покриву – визначення генетичної будови та властивостей ґрунтів, структури ґрунтового покриву, за результатами якого складаються технічна документація із землеустрою щодо обстеження ґрунтового покриву земель (земельних ділянок) та ґрунтові карти (карти ґрунтів) у масштабі 1:10000 або 1:25000;
відтворення ґрунтів – заходи, що спрямовані на відтворення якості порушених ґрунтів і ґрунтового покриву в процесі рекультивації, консервації, ренатуралізації (реабілітації) земельних угідь;
вид ґрунту – таксономічна одиниця класифікації ґрунтів, яка об’єднує їх у межах роду за спільністю ґрунтоутворення, за ступенем вологозабезпечення, оглеєння, засолення, солонцюватості, скелетності, осолоділості тощо;
виснаження ґрунтів – збіднення їх на елементи мінерального живлення, органічні речовини, біоту та інші чинники родючості;
ґрунт – органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості – родючості;
ґрунтовий покрив – це сформований на поверхні земної кори внаслідок природних процесів та/чи діяльності людини ґрунтовий шар, який у поєднанні із землею (земельною ділянкою), на якій він розташований, функціонує як природний об’єкт, засіб аграрного чи лісогосподарського виробництва та операційний базис для відповідних видів суспільної діяльності;
деградація ґрунтів – погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів;
засмічення ґрунтів – накопичення у родючому шарі ґрунту або на його поверхні сміття, різного роду наносів, побутових, промислових та інших відходів, що призводить до забруднення довкілля;
збереження ґрунтів – заходи, спрямовані на запобігання впливу ерозійних процесів, порушенню цілісності генетичних горизонтів, руйнуванню морфологічних ознак, недопущення несанкціонованого переміщення ґрунтового покриву;
землювання – заходи з поліпшення малопродуктивних земель шляхом покриття знятим з іншої ділянки родючим шаром ґрунту;
карти ґрунтів – карти, що відображають поширення ґрунтів, їхній стан та властивості;
книга історії полів – основний агровиробничий документ сільськогосподарського підприємства, що відображає історію кожного поля сівозміни і досягнутий рівень землеробства;
меліорація ґрунтів – сукупність організаційно-господарських та технічних заходів з докорінного поліпшення ґрунтів із несприятливими властивостями;
моніторинг ґрунтів – просторово-часова система спостережень за властивостями ґрунтів з метою виявлення змін їхньої якості;
нормативи якості ґрунту – показники і параметри будови, складу та властивостей ґрунтів, за яких ґрунти зберігають здатність виконувати свої продуктивні, екологічні та соціальні функції;
нормативи допустимих навантажень – показники та параметри зовнішніх природних і антропогенних навантажень на ґрунти і ґрунтовий покрив, за яких зберігаються нормативи їхньої якості і не наноситься шкоди довкіллю;
нормування родючості ґрунтів – встановлення стандартів, норм, нормативів, правил, регламентів в галузі забезпечення родючості ґрунтів;
охорона родючості ґрунтів – комплекс науково обґрунтованих технологічних прийомів, реалізація яких забезпечує утримання показників родючості у сталому стані, або покращує їх;
порушення ґрунтів – часткове або повне знищення ґрунтового покриву (зняття та перенесення), його фізична (механічна) руйнація;
протиерозійні заходи – сукупність науково обґрунтованих прийомів захисту ґрунтів від водної, вітрової та інших видів ерозії;
рекультивації порушених земель – це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель;
різновид ґрунту – об’єднання ґрунтів у межах виду за особливостями гранулометричного складу;
рідкісні ґрунти – ґрунти, що утворились в унікальних природно-кліматичних умовах і господарської діяльності людини та мають особливе природоохоронне, наукове та дослідне значення;
родючість ґрунту – здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності є основним показником якості ґрунту;
родючий шар ґрунту – верхній (гумусний) шар ґрунту зі сприятливими для росту й розвитку рослин властивостями, режимами та перебігом ґрунтотворних процесів;
розширене відтворення родючості ґрунтів – надання ґрунтам більш високих продуктивних функцій та якісних властивостей, ніж це притаманно їхньому вихідному стану, що забезпечує зростання урожайності та його якості;
якість ґрунтів – сукупність усіх позитивних та негативних характеристик та властивостей, які стосуються використання ґрунтів та їх функцій.
Стаття 2. Ґрунти як об’єкт охорони
Об’єктом охорони держави є всі різновиди ґрунтів на усіх без винятку земельних ділянках в межах території України.
Родючість ґрунтів є об’єктом охорони на землях сільськогосподарських угідь.
Стаття 3. Законодавство у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості
Правове регулювання у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону земель», «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та «Про землеустрій», цього Закону, інших нормативно-правових актів.
Відносини, що виникають у зв’язку з провадженням діяльності щодо збереження ґрунтів та охорони їх родючості у процесі використання надр, лісів, вод, регулюються законодавством про надра, ліси, води, охорону навколишнього природного середовища в частині, що не суперечить цьому Закону.
Стаття 4. Основні принципи державної політики у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості
Державна політика у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості спрямована на забезпечення державного регулювання та управління у цій сфері, визначення режиму використання особливо цінних ґрунтів, проведення
моніторингу, агрохімічної паспортизації земель, бонітування, обліку ґрунтів та їх якісних характеристик, забезпечення раціонального, екологічно безпечного використання ґрунтів, відтворення та збереження їх стану, якості і родючості, захисту ґрунтів від негативних природних та антропогенних впливів.
Основними принципами державної політики у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості є:
забезпечення раціонального використання та збереження ґрунтів як одного з найважливіших компонентів природного середовища;
забезпечення застосування ґрунтозахисних технологій та інших заходів захисту і збереження ґрунтів від деградації за різного роду антропогенних навантажень;
цілісність ґрунтового покриву, його невіддільність від земельних ділянок, відтворення продуктивних та екологічних функцій ґрунтів;
поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності щодо збереження ґрунтів, охорони їх родючості і раціонального використання;
обов’язковість проведення заходів з підвищення родючості ґрунтів та відтворення деградованих ґрунтів;
наукове обґрунтування заходів із збереження ґрунтів;
гласність, повнота та достовірність інформації про стан ґрунтів, заходи з їх охорони;
участь громадськості та суспільства у прийнятті рішень у сфері збереження ґрунтів;
правова охорона ґрунтів як компонента природного середовища на всіх категоріях земель.
Стаття 5. Загальнодержавні та регіональні програми з ґрунтового обстеження, охорони, збереження та відтворення родючості ґрунтів
З метою проведення ґрунтових обстежень, охорони, раціонального, екологічно безпечного використання ґрунтів, збереження та відтворення їх родючості приймаються загальнодержавні та регіональні програми.
Реалізація загальнодержавних програм у сфері відтворення, підвищення та охорони родючості ґрунтів є невід’ємною частиною аграрної політики і вирішальним фактором у забезпеченні стабільного виробництва сільськогосподарської продукції.
Проекти загальнодержавних програм розробляються за участю профільних наукових установ на основі схвалених в установленому порядку концепцій.
Розділ II
ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В СФЕРІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ҐРУНТІВ ТА ОХОРОНИ ЇХ РОДЮЧОСТІ
Стаття 6. Органи, які здійснюють державну політики у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості
Регулювання у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості здійснюють: Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, обласні і районні державні адміністрації та центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, установлених Конституцією та законами України.
Центральними органами виконавчої влади у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості є:
центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної аграрної політики;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Стаття 7. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості
До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості належить:
реалізація державної політики у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості;
забезпечення розроблення та виконання загальнодержавних програм із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів;
затвердження критеріїв суттєвого зниження родючості ґрунтів;
затвердження в межах своїх повноважень нормативно-правових актів у галузі охорони ґрунтів, їх моніторингу, обстежень ґрунтового покриву та охорони родючості;
координація діяльності органів виконавчої влади у сфері збереження ґрунтів, їх моніторингу та охорони родючості;
вирішення інших питань у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості відповідно до Конституції та законів України.
Стаття 8. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості
До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості належить:
забезпечення реалізації державної політики в сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості;
участь у реалізації загальнодержавних програм із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів у межах території Автономної Республіки Крим;
затвердження та участь у реалізації республіканських програм із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів;
координація здійснення контролю за охороною ґрунтів та збереженням їх родючості,
вирішення інших питань у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості відповідно до Конституції та законів України.
Стаття 9. Повноваження обласних рад у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості
До повноважень обласних рад у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості належить:
реалізація державної політики у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості;
затвердження та участь у реалізації регіональних програм із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів;
вирішення інших питань у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості відповідно до Конституції та законів України.
Стаття 10. Повноваження районних рад у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості
До повноважень районних рад у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості належить:
реалізація державної політики у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості;
реалізація регіональних (республіканських) програм із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів;
вирішення інших питань у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості відповідно до Конституції та законів України.
Стаття 11. Повноваження сільських, селищних, міських рад, Київської і Севастопольської міських рад у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості
До повноважень сільських, селищних, міських рад, Київської і Севастопольської міських рад у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості на території сіл, селищ, міст належить:
розробка, затвердження і реалізація проектів та документації з охорони ґрунтів та збереження їх родючості відповідно до Конституції та законів України;
установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимчасовій забороні (зупиненні) чи припиненні використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства у сфері охорони ґрунтів та їх родючості;
здійснення самоврядного контролю за охороною ґрунтів та збереженням їх родючості в межах компетенції;
економічне стимулювання підвищення родючості ґрунтів;
вирішення інших питань у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості відповідно до Конституції та законів України.
Стаття 12. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості
До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості належить:
забезпечення реалізації державної політики у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості;
участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних та республіканських програм із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів;
контроль за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок;
здійснення координації діяльності міністерств Автономної Республіки Крим, республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, інших органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим в галузі збереження ґрунтів, їх моніторингу та охорони родючості;
вирішення інших питань в сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості відповідно до Конституції та законів України.
Стаття 13. Повноваження обласних і районних державних адміністрацій у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості
До повноважень обласних і районних державних адміністрацій у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості належить:
реалізація та виконання державної політики у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості;
участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів;
затвердження документації щодо охорони ґрунтів та їх родючості відповідно до законодавства;
контроль за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов’язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок;
координація державного контролю у сфері охорони ґрунтів та їх родючості;
економічне стимулювання підвищення родючості ґрунтів згідно з чинним законодавством;
установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимчасовій забороні (зупиненні) чи припиненні використання земельних ділянок фізичними особами, фізичними особами – підприємцями та юридичними особами в разі порушення ними вимог чинного законодавства в галузі охорони ґрунтів та їх родючості;
вирішення інших питань, визначених законами України та покладеними на них актами Президента України.
Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної аграрної політики у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості
Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної аграрної політики у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості:
формує та реалізовує державну політику у галузі охорони ґрунтів та відтворення їх родючості;
організовує розроблення та впровадження загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів, забезпечує їх реалізацію;
розроблює та впроваджує ґрунтозахисні та екологобезпечні технології виробництва сільськогосподарської продукції;
проводить спостереження за зміною показників якісного стану ґрунтово – рослинного покриву у результаті здійснення сільськогосподарської діяльності;
формує та веде інформаційні банки даних про стан ґрунтів та їх родючість на землях сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угіддях);
веде баланс потреби і надходження агрохімікатів в Україну, погоджує технічні умови та питання щодо їх ввезення;
подає органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування клопотання про обмеження чи припинення робіт, які ведуться з порушенням агротехнічних та ґрунтозахисних технологій;
забезпечує здійснення державного нагляду (контролю) у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості;
забезпечує здійснення ґрунтових обстежень, моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь);
уповноважує здійснювати видачу агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки спеціалізовану державну установу, що належить до його сфери управління;
забезпечує здійснення природно – сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;
розроблює і впроваджує рекомендації та заходи щодо забезпечення родючості ґрунтів і застосування агрохімікатів;
розроблює і сприяє впровадженню механізмів економічного стимулювання впровадження заходів щодо застосування ґрунтозахисного технологій та збереження ґрунтів і відтворення їх родючості;
організовує та здійснює діяльність пов'язану з пестицидами і агрохімікатами, відповідно до законодавства;
проводе спостереження за зміною показників якості ґрунтів та їх родючості на землях сільськогосподарського призначення;
виступає державним замовником науково-дослідних робіт у визначених сферах та галузях, фінансує та координує їх проведення, сприяє впровадженню у виробництво сучасних розробок та прогресивного досвіду;
координує роботу з відновлення продуктивної цінності земель сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь), розробляє і сприяє впровадженню ґрунтозахисних технологій та відновленню родючості ґрунтів;
вирішення інших питань в сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості відповідно до чинного законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної аграрної політики здійснює нормативно-правове забезпечення у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості, зокрема:
затверджує положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угіддях);
затверджує порядок проведення агрохімічної паспортизації земель;
затверджує форму агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки і порядок його ведення;
затверджує рекомендації щодо поліпшення екологічного стану земель і підвищення родючості ґрунтів згідно з даними їх агрохімічної паспортизації;
затверджує форму Книги історії полів та порядок її ведення;
затверджує перелік специфічних ґрунтово-кліматичних умов, які характерні для земель сільськогосподарського призначення;
розроблює та затверджує відповідно до законодавства нормативно-правові акти, державні стандарти, норми і правила у галузі охорони земель, охорони ґрунтів та збереження їх родючості;
вирішує інші питання, визначені законами України та покладеними на нього актами Президента України.
Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості належить:
а) здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині:
використання та збереження ґрунтів та охорони їх родючості;
виконання умов зняття, збереження і використання ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов’язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель;
виконання заходів, передбачених робочими проектами землеустрою щодо землювання малопродуктивних угідь;
виконання заходів, передбачених проектами землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони ґрунтів (земель) та відтворення їх родючості;
зміни показників якості ґрунтів у результаті проведення господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення;
своєчасного проведення підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності заходів щодо збереження, відтворення та підвищення родючості ґрунтів;
розміщення, проектування, будівництва та введення у дію об’єктів, які негативно впливають або можуть вплинути на стан земель та ґрунтів.
б) обстеження земельних ділянок, які підлягають рекультивації, а також земельних ділянок, яким заподіяна шкода внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, самовільного зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту);
в) здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, самовільного зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту), вжиття заходів до її відшкодування в установленому законодавством порядку;
г) вирішення інших питань, визначених законами України та покладеними на нього актами Президента України.
Стаття 16. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості, належить:
участь у формуванні державної політики в галузі збереження ґрунтів та охорони їх родючості;
участь у розробленні загальнодержавних і регіональних програм із збереження, відтворення ґрунтів та охорони їх родючості;
участь у підготовці нормативно-правових актів, стандартів, норм та правил у галузі збереження ґрунтів та охорони їх родючості;
участь у організації ведення моніторингу ґрунтів та їх родючості;
вирішення інших питань, визначених законами України та покладеними на нього актами Президента України.
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості, належить:
участь у реалізації загальнодержавних і регіональних програм збереження, відтворення ґрунтів та охорони їх родючості;
здійснення державної екологічної експертизи землекористування;
участь у здійсненні природно-сільськогосподарського, еколого – економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;
участь у розробленні та здійсненні заходів щодо економічного стимулювання збереження, відтворення ґрунтів та охорони їх родючості;
здійснення міжнародного співробітництва з питань збереження ґрунтів та охорони їх родючості;
вирішення інших питань, визначених законами України та покладеними на нього актами Президента України.
Стаття 17. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості, належить:
участь у розробленні загальнодержавних та регіональних програм збереження ґрунтів та охорони їх родючості;
здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства України про збереження ґрунтів та охорону їх родючості;
участь у розробці нормативно-правових актів у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості;
подання позовів про відшкодування шкоди і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства України про збереження ґрунтів та охорону їх родючості;
здійснення міжнародного співробітництва з питань збереження ґрунтів та охорони їх родючості;
вирішення інших питань, визначених законами України та покладеними на нього актами Президента України.
Розділ IІI
ДЕРЖАВНИЙ ОБЛІК ҐРУНТІВ ТА ЇХ СТАНУ
Стаття 18. Зміст державного обліку ґрунтів
Державний облік ґрунтів та їх стану здійснюється шляхом обстеження ґрунтового покриву, моніторингу ґрунтів, ведення карт ґрунтів, визначення параметрів родючості ґрунтів та встановлення площ затоплених, підтоплених, вторинно засолених, осолонцьованих, еродованих, заболочених, порушених, рекультивованих, деградованих, забруднених та малопродуктивних ґрунтів, обсягів зняття, транспортування, складування, зберігання та використання ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту).
Інформація про стан ґрунтів є відкритою та загальнодоступною.
Порядок надання інформації про стан ґрунтів визначається Законом України «Про Державний земельний кадастр».
Статтю 19. Обстеження ґрунтового покриву
Обстеження ґрунтового покриву України, Автономної Республіки Крим, областей, інших адміністративно-територіальних одиниць, земельних ділянок проводиться з метою встановлення просторового розташування видів ґрунтів на земельній ділянці, коригування меж ґрунтових відмін, отримання інформації про якісний стан та властивості ґрунтів.
Обстеження ґрунтового покриву проводяться у вигляді великомасштабного обстеження, детального обстеження ґрунтового покриву земельних ділянок, інших обстежень, результати яких оформлюються у вигляді ґрунтових карт (карт ґрунтів), звітів про стан ґрунтів, технічної документації із землеустрою щодо обстеження ґрунтового покриву земель (земельних ділянок).
Великомасштабне обстеження ґрунтового покриву проводиться в порядку і терміни, визначені відповідними загальнодержавними і регіональними (республіканськими) програмами за рахунок коштів Державного бюджету України й інших джерел з періодичністю раз на 20 років, за результатами якого складаються технічна документація із землеустрою щодо обстеження ґрунтового покриву земель (земельних ділянок) та ґрунтові карти (карти ґрунтів).
Детальне обстеження ґрунтового покриву земельної ділянки проводиться на підставі рішень органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування або укладених договорів між землевласниками і землекористувачами та розробниками документації із землеустрою. За результатами детального обстеження ґрунтового покриву земельної ділянки складається технічна документація із землеустрою щодо обстеження ґрунтового покриву земель (земельних ділянок).
Склад технічної документації із землеустрою щодо обстеження ґрунтового покриву земель (земельних ділянок) визначається Законом України «Про землеустрій».
Результати агрохімічного обстеження ґрунтового покриву оформлюються у вигляді наукового звіту.
Інші види обстеження ґрунтового покриву проводяться на підставі укладених договорів між землевласниками і землекористувачами та виконавцями робіт, програм наукових досліджень наукових установ згідно з їх статутними повноваженнями, а також відповідними органами державної влади, установами та організаціями, а їх результати оформлюються у вигляді звітів про стан ґрунтів.
Внесення до Державного земельного кадастру даних про якісні характеристики ґрунтів та просторове розташування окремих контурів, що характеризують стан ґрунту по кожному з виділених контурів (агровиробничі групи (підгрупи) ґрунтів, загальні показники, агрофізичні, фізико-хімічні, агрохімічні, забрудненість) здійснюється відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Стаття 20. Моніторинг ґрунтів
Моніторинг ґрунтів проводиться з метою своєчасного виявлення зміни показників якості ґрунтів, розробки науково обґрунтованих рекомендацій у цій сфері, оцінки результатів здійснення заходів щодо охорони ґрунтів, збереження та відтворення їх родючості, запобігання деградації земель.
Моніторинг ґрунтів є складовою моніторингу земель в державній системі моніторингу довкілля.
Моніторинг ґрунтів здійснюється на землях сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угіддях) незалежно від форми власності на них.
Моніторинг ґрунтів забезпечує вирішення таких завдань:
одержання інформації про зміни властивостей ґрунтів;
прогнозування розвитку ґрунтових процесів, зміни властивостей ґрунтів та їх родючості;
встановлення обмежень у використанні земель;
встановлення обмежень на використання знятого ґрунтового покриву.
Результати моніторингу використовуються:
в процесі регулювання земельних відносин;
при проведенні економічної та грошової оцінки земель;
визначенні розмірів плати за землю;
плануванні заходів щодо відтворення родючості ґрунтів та підвищення урожайності сільськогосподарських культур;
коригуванні агротехнологій;
проведенні агроґрунтового районування (зонування) території;
визначенні ґрунтів та територій з виробництва сільськогосподарської продукції придатної для дитячого та дієтичного харчування;
розробленні рекомендацій щодо раціонального та екологічно безпечного застосування пестицидів та агрохімікатів;
оцінюванні еколого-меліоративного стану зрошуваних і осушуваних земель;
створенні та веденні інформаційних банків даних про екологічний стан ґрунтів та інформаційно-аналітичної системи з відтворення родючості та охорони ґрунтів,
наданні землевласникам, землекористувачам та суб’єктам оціночної діяльності у сфері оцінки земель інформації про сучасний стан ґрунтів та їх родючості;
підготовці періодичної національної доповіді про стан ґрунтів та їх родючість.
Організація та проведення моніторингу ґрунтів здійснюється відповідно до Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угіддях), затвердженого центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної аграрної політики.
Стаття 21. Агрохімічна паспортизація земель
Агрохімічна паспортизація земель є складовою моніторингу ґрунтів.
Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються при здійсненні державного контролю за зміною показників родючості та станом забруднення ґрунтів.
Завданням агрохімічної паспортизації земель є визначення показників якості ґрунтів, їх змін внаслідок господарської діяльності, а також умов для раціонального використання мінеральних, органічних добрив, меліорантів та інших видів агрохімікатів у господарствах всіх форм власності, збереження від забруднення та відтворення родючості ґрунтів.
Об’єктами агрохімічної паспортизації земель є ґрунти сільськогосподарських угідь (рілля, у тому числі зрошувана, осушена, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження, перелоги).
Агрохімічній паспортизації земель підлягають земельні ділянки, надані для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, підсобного господарства, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).
Агрохімічна паспортизація ріллі здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень і перелогів – не рідше як один раз у 10 років і є обов’язковою для всіх землевласників та землекористувачів незалежно від форм власності і розміру земельної ділянки.
Результати агрохімічної паспортизації земель використовуються при плануванні заходів щодо відтворення родючості ґрунтів та підвищення урожайності сільськогосподарських культур, проведенні моніторингу земель та ґрунтів, визначенні сировинних зон для вирощування сільськогосподарської продукції для виготовлення продуктів дитячого, дієтичного харчування та в інших випадках, передбачених законодавством.
Комплекс робіт з агрохімічної паспортизації земель складається з агрохімічного обстеження ґрунтового покриву та виготовлення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки. Результати агрохімічного обстеження ґрунтового покриву оформлюються у вигляді наукового звіту і є основою моніторингу ґрунтів.
За результатами агрохімічного обстеження ґрунтового покриву на замовлення землевласників та землекористувачів виготовляється агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки.
Дані агрохімічного обстеження ґрунтового покриву та відомості агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки повинні використовуватися в процесі регулювання земельних відносин при:
передачі у власність або наданні в користування, в тому числі на умовах оренди та емфітевзису, земельної ділянки;
зміні власника земельної ділянки або землекористувача;
проведенні грошової оцінки земель;
визначенні розмірів плати за землю;
здійсненні державного нагляду (контролю) за збереженням ґрунтів та охороною їх родючості;
розробленні стандартів і нормативів в галузі охорони ґрунтів (земель) та здійсненні державного контролю за їх дотриманням;
розробленні проектів землеустрою та здійсненні державного контролю за дотриманням заходів, які ними передбачені.
Наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов’язковою умовою при передачі земельних ділянок, які підлягають агрохімічній паспортизації земель, у власність, користування.
Під час проведення агрохімічної паспортизації земель землекористувачі та землевласники забезпечують вільний доступ до земельних ділянок, які підлягають обстеженню.
Агрохімічна паспортизації земель проводиться відповідно до затверджених центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної аграрної політики, порядків проведення агрохімічної паспортизації земель та порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки.
Здійснює агрохімічну паспортизацію земель спеціалізована державна установа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної аграрної політики, з метою державного моніторингу ґрунтів за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення.
Видачу агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки здійснює центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної аграрної політики.
Стаття 22. Бонітування ґрунтів
Бонітування ґрунтів є одним із видів оцінювання земель.
Дані бонітування ґрунтів є складовою частиною Державного земельного кадастру та основою проведення економічної оцінки сільськогосподарських угідь.
Бонітування ґрунтів здійснюється відповідно до Закону України «Про оцінку земель».
Стаття 23. Карти ґрунтів
Карти ґрунтів є державними тематичними картами, які укладаються в межах окремих адміністративно-територіальних одиниць (міст, селищ, сіл, районів, областей, Автономної Республіки Крим та України в цілому). Для створення карти ґрунтів використовують дані великомасштабного, детального та інших видів обстежень ґрунтового покриву.
Карти ґрунтів є складовою частиною картографічної основи Державного земельного кадастру та джерелом інформації для ведення Державного моніторингу навколишнього природного середовища, агрохімічної паспортизації, земельно-оціночних робіт, землевпорядкування та раціонального використання ґрунтів в процесі господарської діяльності.
Карти ґрунтів відображають просторову структуру ґрунтового покриву, наявність особливо цінних ґрунтів; ґрунтів, що зазнали деградації та забруднення; меліорованих, порушених та рекультивованих ґрунтів.
Порядок створення, ведення, використання, в тому числі для наповнення Державного земельного кадастру, обліку та збереження карт ґрунтів визначається Кабінетом Міністрів України.
Розділ ІV
ЗБЕРЕЖЕННЯ ҐРУНТІВ ТА ОХОРОНА ЇХ РОДЮЧОСТІ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ТА ІНШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 24. Права та обов’язки землевласників та землекористувачів у сфері охорони ґрунтів та відтворення їх родючості
Землевласники та землекористувачі мають право одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію про стан родючості ґрунтів на власних чи отриманих у користування земельних ділянках.
Землевласники та землекористувачі зобов’язані:
здійснювати господарську та іншу діяльність способами та засобами, що забезпечують відтворення родючості ґрунтів земельних ділянок, а також обмежують негативний вплив такої діяльності на стан ґрунтів та довкілля;
дотримуватися стандартів, норм, нормативів, правил та регламентів проведення агротехнічних, агрохімічних, меліоративних, фітосанітарних, протиерозійних та інших заходів;
вести книгу історії полів та надавати її відомості відповідно до Порядку ведення книги історії полів;
проводити агротехнічні, агрохімічні, меліоративні, фітосанітарні, протиерозійні та інші заходи з відтворення родючості ґрунтів на земельних ділянках сільськогосподарського призначення;
сприяти проведенню агрохімічної паспортизації земель, обстеженням ґрунтового покриву та інших обстежень на земельних ділянках сільськогосподарського призначення;
інформувати відповідні органи виконавчої влади про факти деградації та забруднення ґрунтів на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування;
виконувати інші зобов’язання, передбачені законодавством України.
Стаття 25. Охорона ґрунтового покриву (родючого шару ґрунтів)
Ґрунтовий покрив (родючий шар ґрунту) зберігається при здійсненні будь-якої господарської та іншої діяльності.
Зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) проводиться лише у тих випадках, коли здійснення господарської та іншої діяльності може призвести до порушення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) чи його захоронення. Зняття та використання ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) здійснюється згідно з встановленими нормативами та відповідно до розроблених робочих проектів землеустрою щодо рекультивації порушених земель та землювання малопродуктивних земель.
При здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту), власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати пошарове зняття, роздільне складування і зберігання ґрунтової маси відповідно до структури ґрунтового профілю, нанесення її на ділянку, з якої вона була знята (рекультивація), або на іншу земельну ділянку (землювання малопродуктивних угідь) для підвищення її продуктивності та інших якостей.
Вивезення родючих шарів ґрунту за межі України заборонено, за винятком міжнародного науково-дослідного обміну в якості зразків чи показових монолітів в обмеженому обсязі. Порядок вивезення зразків ґрунтів, ґрунтових монолітів та колекцій за межі України визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 26. Вимоги до охорони ґрунтів при проектуванні та будівництві об’єктів господарської та іншої діяльності
При проектуванні та будівництві об’єктів господарської та іншої діяльності здійснюється обстеження ґрунтів, а також оцінювання впливу цієї діяльності на якість ґрунтів та їх родючість.
Розміщення об’єктів господарської та іншої діяльності, проекти їх будівництва з урахуванням результатів обстеження ґрунтового покриву повинні відповідати екологічним та санітарним вимогам, передбачати заходи щодо збереження ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту).
При проектуванні та будівництві об’єктів господарської та іншої діяльності, що можуть призвести до порушення ґрунтового покриву, передбачаються заходи щодо роздільного зняття, збереження та подальшого використання ґрунтового покриву (родючого шару ґрунтів).
Стаття 27. Вимоги до охорони ґрунтів та відтворення їх родючості при експлуатації об’єктів господарської та іншої діяльності
Господарська та інша діяльність, що негативно впливає або може негативно вплинути на ґрунти, планується та здійснюється за умови обов’язкового проведення заходів щодо охорони ґрунтів та відтворення їх родючості.
До заходів з охорони ґрунтів та відтворення їх родючості належить:
відтворення та покращення стану ґрунтів при проведенні рекультивації порушених земель;
покращення стану ґрунтів за умов проведення консервації деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених земель;
створення ґрунтозахисних лісових та чагарникових насаджень та залуження земельних ділянок;
проведення інших заходів, що мають на меті запобігання та ліквідацію негативних природних та антропогенних впливів на ґрунти.
Експлуатація об’єктів господарської та іншої діяльності здійснюється відповідно до правил, вимог та нормативів з охорони ґрунтів.
У випадках забруднення ґрунтів при експлуатації об’єктів господарської та іншої діяльності суб’єкти цієї діяльності зобов’язані провести повний комплекс робіт з ліквідації наслідків цього забруднення у найкоротший термін.
Стаття 28. Вимоги щодо охорони ґрунтів при ліквідації або консервації об’єктів господарської та іншої діяльності
При ліквідації або консервації об’єктів господарської та іншої діяльності, що можуть мати негативний вплив на ґрунти, фізичні особи, фізичні особи – підприємці та юридичні особи, які здійснюють господарську та іншу діяльність на вказаних об’єктах, зобов’язані провести обстеження ґрунтів та здійснити заходи з їх відтворення до стану, придатного для подальшого використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням.
Стаття 29. Вимоги щодо охорони ґрунтів від підтоплення, заболочення та переосушення
Заходи з охорони ґрунтів від підтоплення, заболочення та переосушення проводять за умов зведення будівель та споруд, водосховищ, гідромеліоративних мереж та здійснення іншої діяльності, що призводить до зміни гідрологічного режиму території. Ці заходи передбачають відведення стічних поверхневих та підземних вод, облаштування водопропускних споруд, одамбування мілководдя, берегів та інші заходи щодо усунення можливих ризиків підтоплення та заболочення ґрунтів.
Заходи з охорони ґрунтів від переосушення здійснюються в межах робіт з гідротехнічної меліорації земель та меліоративного землеробства шляхом унормування режимів водорегулювання, структури землекористування та інших заходів, що передбачають збереження вологи в ґрунто-підґрунтовій товщі відповідно до природного районування.
Стаття 30. Вимоги щодо відтворення деградованих, забруднених та виснажених ґрунтів
Власники земельних ділянок, землекористувачі, орендарі земельних ділянок, з вини яких ґрунти зазнали деградації, забруднення та виснаження, забезпечують відтворення родючості ґрунтів до вихідного стану, або до стану, що відповідає нормативам якості ґрунтів земельних ділянок цього цільового призначення.
Відшкодування витрат землекористувачів, орендарів земельних ділянок на відтворення деградованих, забруднених і виснажених ґрунтів проводиться на підставі договорів з власниками земельних ділянок.
Невжиття заходів щодо відтворення деградованих, забруднених та виснажених ґрунтів є підставою для припинення права користування земельною ділянкою. Припинення права користування на земельну ділянку не звільняє винних осіб від обов’язку відшкодування збитків, що заподіяно ґрунтам.
За умов сильного та особливо сильного забруднення ґрунтів проводяться заходи з їх детоксикації або зняття забруднених шарів ґрунту та їх захоронення в порядку, встановленому законодавством України.
На земельних ділянках з деградованими, забрудненими та виснаженими ґрунтами, що підлягають консервації, заборонено проводити господарську та іншу діяльність, за винятком діяльності, що пов’язана із запобіганням подальшої деградації ґрунтів та усуненням її наслідків. Для відтворення деградованих, забруднених та виснажених ґрунтів на земельних ділянках, що не підлягають консервації, запроваджується спеціальний режим використання, який передбачає введення обмежень або заборону на окремі види робіт. Встановлення спеціального режиму використання земельних ділянок із деградованими, забрудненими та виснаженими ґрунтами може бути підставою для зміни цільового призначення та видів дозволеного використання земельних ділянок в порядку, встановленому законом.
Критерії віднесення ґрунтів до деградованих, виснажених та забруднених, а також порядок встановлення спеціального режиму використання земельних ділянок із деградованими, забрудненими та виснаженими ґрунтами визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 31. Вимоги щодо відтворення або покращення стану ґрунтів при проведенні рекультивації порушених земель
При проведенні рекультивації порушених земельних ділянок здійснюється відтворення ґрунтового покриву та покращення його стану.
Рекультивація порушених земель здійснюється відповідно до розроблених в установленому законодавством порядку робочих проектів землеустрою щодо рекультивації порушених земель.
Робочий проект землеустрою щодо рекультивації порушених земель повинен передбачати заходи щодо охорони рекультивованих ґрунтів та покращення їх стану.
Відтворення та покращення стану ґрунтів при проведенні рекультивації проводиться на земельних ділянках, з яких було знято родючий шар ґрунту, а також на інших техногенно порушених земельних ділянках. Рекультивація порушених земельних ділянок може здійснюватись як із використанням, так і без використання знятого ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту).
Рекультивацію порушених земельних ділянок з метою відтворення ґрунтового покриву здійснюють особи, діяльність чи бездіяльність яких призвели до його знищення або суттєвого погіршення стану.
В інших випадках рекультивація порушених земельних ділянок з відтворення та покращення стану ґрунтового покриву організується та здійснюється відповідними органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Стаття 32. Вимоги щодо покращення стану ґрунтів при проведенні землювання малопродуктивних земель
Землювання здійснюється відповідно до розроблених робочих проектів землеустрою щодо землювання малопродуктивних угідь, які включають: проектні пропозиції щодо поліпшення малопродуктивних земель знятим ґрунтовим покривом (родючим шаром ґрунту); визначення обсягів і методів робіт зі зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) з ділянок будівництва або видобутку корисних копалин; вибір (за потреби) місць для тимчасового складування знятого ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту); розробку технології виконання робіт щодо перевезення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту), нанесення його на попередньо відібрані земельні ділянки, планування і розрівнювання; розробку креслень (плани, профілі трас, схеми); кошторисну документацію.
При проведенні землювання здійснюється покращення стану ґрунтового покриву малопродуктивних земель. Робочий проект землеустрою щодо землювання малопродуктивних земель повинен передбачати заходи щодо охорони поліпшених ґрунтів та подальше їх використання.
Розділ V
СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА НОРМУВАННЯ УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ҐРУНТІВ ТА ОХОРОНИ ЇХ РОДЮЧОСТІ
Стаття 33. Завдання стандартизації і нормування у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості
Стандартизація і нормування у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості здійснюється з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог, методик щодо використання ґрунтів, охорони їх від виснаження, забруднення та засмічення, порушення та деградації.
Стандартизація і нормування у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості спрямована на:
забезпечення застосування ґрунтозахисних технологій та здійснення інших заходів щодо упередження забруднення, деградації ґрунтів під час провадження господарської та іншої діяльності;
забезпечення раціонального використання ґрунтів, їх відтворення і підвищення родючості, запобігання виснаженню та засміченню ґрунтів;
встановлення єдиних вимог до експлуатації обладнання і споруд з метою охорони ґрунтів від забруднення;
впровадження сучасних технологій, спрямованих на забезпечення потенційної та ефективної родючості ґрунтів.
Нормативні документи у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості розробляються, приймаються, схвалюються, переглядаються, змінюються, їх дія припиняється відповідно до чинного законодавства.
Стаття 34. Нормативи у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості
У сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості встановлюються такі нормативи:
якості ґрунтів;
допустимих антропогенних навантажень на ґрунти.
Нормативи якості ґрунтів включають показники придатності ґрунтів для цільового використання, а також допустимої зміни будови, складу та властивостей ґрунтів, що забезпечують виконання ґрунтами своїх продуктивних і екологічних функцій. Нормативи якості ґрунтів встановлюються з урахуванням типу ґрунтів та цільового призначення земель.
Нормативи допустимих антропогенних навантажень на ґрунти встановлюються для кожного виду і джерела впливу на ґрунти та їх сукупної дії в межах конкретної території (регіону), виходячи з особливостей чинників регіонального ґрунтоутворення. Збереження та відтворення родючості ґрунтів повинні здійснюватися за нормативами допустимого антропогенного навантаження на ґрунти на землях сільськогосподарського призначення.
Інші нормативи у сфері використання ґрунтів та охорони їх родючості встановлюються згідно із Законом України «Про охорону земель».
Розділ VІ
ФІНАНСУВАННЯ У СФЕРІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ҐРУНТІВ ТА ОХОРОНИ ЇХ РОДЮЧОСТІ
Стаття 35. Фінансування комплексу заходів із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів
Фінансування ґрунтоохоронних заходів здійснюється за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, у тому числі коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, власних коштів землевласників та землекористувачів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
За рахунок коштів державного бюджету здійснюється:
виконання завдань, передбачених загальнодержавними програмами з охорони ґрунтів;
моніторинг ґрунтів та агрохімічне обстеження ґрунтового покриву земель, які підлягають агрохімічній паспортизації;
часткова компенсація понесених товаровиробниками витрат на здійсненням заходів із захисту, відтворення та підвищення родючості ґрунтів;
проведення великомасштабного обстеження ґрунтового покриву;
консервація земель;
бонітування ґрунтів адміністративно-територіальних одиниць.
За рахунок коштів місцевих бюджетів здійснюється:
реалізація заходів, передбачених регіональними програмами з охорони ґрунтів;
проведення корегуючих обстежень ґрунтового покриву;
реалізація заходів з поліпшення екологічного стану ґрунтів;
консервація земель;
застосування механізмів економічного стимулювання за виконання ґрунтоохоронних заходів.
За рахунок коштів землевласників і землекористувачів здійснюється:
виконання комплексу робіт з охорони ґрунтів, відтворення та підвищення їх родючості;
запровадження енергоощадних технологій вирощування сільськогосподарських культур;
реалізація заходів, спрямованих на запобігання проявів ерозійних процесів;
бонітування ґрунтів земельної ділянки;
консервація земельної ділянки;
проведення додаткових агрохімічних обстежень ґрунтового покриву;
виготовлення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки.
Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансування заходів із захисту, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, визначається Кабінетом Міністрів України.
Розділ VIІ
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ҐРУНТІВ ТА ОХОРОНИ ЇХ РОДЮЧОСТІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ҐРУНТІВ ТА ОХОРОНИ ЇХ РОДЮЧОСТІ
Стаття 36. Державний контроль у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості
Державний контроль у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості включає:
аналіз результатів обстеження стану ґрунтів у процесі провадження господарської та іншої діяльності;
виконання вимог та нормативів щодо охорони ґрунтів;
проведення заходів, передбачених землевпорядною, містобудівною та іншою документацією, що містить заходи із запобігання та припинення деградації і забруднення ґрунтів, відтворення їх родючості;
перевірка достовірності землевпорядної документації про стан ґрунтів;
вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень з використання ґрунтів.
Державний контроль у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості здійснюється шляхом:
проведення перевірок та обстежень земельних ділянок;
розгляду звернень фізичних осіб, фізичних осіб – підприємців та юридичних осіб;
участі у роботі комісій під час прийняття в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об’єктів, які споруджуються з метою відтворення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель;
розгляду документації із землеустрою, пов’язаної з використанням та охороною земель і ґрунтів;
аналізу результатів моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель.
При здійсненні державного контролю у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості застосовуються критерії суттєвого зниження родючості ґрунтів, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Основні засади державного контролю у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості регулюються законами України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Стаття 37. Відповідальність за порушення законодавства у сфері збереження ґрунтів та охорони їх родючості
Особи, які винні у порушенні законодавства у сфері використання ґрунтів та охорони їх родючості, несуть відповідальність згідно із законом.
Шкода, яку заподіяно ґрунтам внаслідок діяльності фізичних осіб, фізичних осіб – підприємців та юридичних осіб, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, зокрема порушення, забруднення, деградація ґрунтів, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Особи, діяльність яких призвела до погіршення якості ґрунтів, зобов’язані забезпечити проведення робіт із відтворення ґрунтів до стану, який відповідає встановленим нормативам якості ґрунтів, або до стану, в якому перебували ґрунти до настання факту заподіяння шкоди.
Притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони ґрунтів не звільняє її від обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Розділ VIII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня наступного, за днем його опублікування.
2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Земельний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, (2002 р., № 3-4, ст. 27):
а) доповнити статтю 22 частиною шостою такого змісту:
«6. Обов’язковою умовою при передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної форм власності, які підлягають агрохімічній паспортизації земель, у постійне користування, є наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки.
Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності, користування (на умовах оренди та емфітевзису) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення усіх форм власності, яка підлягає агрохімічній паспортизації земель, є данні про якісні характеристики ґрунтів, визначені відповідно до дійсного на момент укладання договору агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, який є невід'ємною частиною такого договору.»;
б) частину другу статті 118 доповнити новим абзацом такого змісту:
«У разі приватизації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка підлягає агрохімічній паспортизації земель, до заяви додається агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки.»;
в) частину другу статті 123 після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:
«У разі надання у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка підлягає агрохімічній паспортизації земель без складення документації із землеустрою до клопотання додається агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки.»;
г) частину другу статті 132 доповнити пунктом «и» такого змісту:
«и) дані агрохімічної паспортизації земель»;
2) у Законі України «Про землеустрій» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 36, ст. 282):
а) частину другу статті 25 доповнити пунктом «к» такого змісту:
«к) технічна документація із землеустрою щодо обстеження ґрунтового покриву земель (земельних ділянок)»;
б) у частині першій статті 35 слова «якісних характеристик земель» замінити словами «якісних характеристик ґрунтового покриву земель (земельних ділянок)»;
в) у частині третій статті 50 після абзацу дев’ятого доповнити абзацом десятим такого змісту:
«агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);».
У зв’язку з цим абзаци десятий – дев’ятнадцятий вважати відповідно абзацами одинадцятим – двадцятим;
г) у статті 55:
частину другу доповнити словами «та якісні характеристики ґрунтового покриву земельної ділянки (у випадках, передбачених законом)»;
доповнити частиною третьою такого змісту:
«Якісні характеристики ґрунтового покриву земельної ділянки у випадках, передбачених законом, визначаються відповідно до агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, який є обов’язковою складовою документації.»;
д) доповнити статтею 56-1 такого змісту:
«Стаття 56-1. Технічна документація із землеустрою щодо обстеження ґрунтового покриву земель (земельних ділянок)
Технічна документація із землеустрою щодо обстеження ґрунтового покриву земель (земельних ділянок) не потребує отримання дозволу, погодження і затвердження та включає:
а) технічне завдання на складання документації;
б) пояснювальну записку;
в) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо обстеження ґрунтового покриву земель (земельних ділянок) (у випадках, передбачених законом);
г) матеріали польових геодезичних робіт (у разі їх проведення);
ґ) матеріали ґрунтових, геоботанічних, агрохімічних та інших обстежень земель і ґрунтів;
д) експлікацію ґрунтів по угіддям;
е) експлікацію агровиробничих груп ґрунтів по угіддям;
є) картограму агровиробничих груп ґрунтів;
ж) карту (план) рельєфу місцевості;
з) карту (план) розподілу земель за угіддями;
и) картограму якісних характеристик ґрунтів.»;
3) до Закону України «Про Державний земельний кадастр»:
а) абзац шостий пункту «е» частини першої статті 13 викласти в такій редакції:
«відомості про якісні характеристики ґрунтів сільськогосподарських угідь: агровиробничі групи (підгрупи) ґрунтів, загальні показники, агрофізичні, фізико-хімічні, агрохімічні, забрудненість;»;
б) у статті 15:
абзац дев’ятий частини першої викласти в такій редакції:
«дані про бонітування ґрунтів;»;
частину першу доповнити абзацом десятим в такій редакції:
«дані про якісні характеристики ґрунтів сільськогосподарських угідь: агровиробничі групи (підгрупи) ґрунтів, загальні показники, агрофізичні, фізико-хімічні, агрохімічні, забрудненість;».
У зв’язку з цим абзаци десятий – шістнадцятий вважати відповідно абзацами одинадцятим – сімнадцятим;
в) статтю 21 доповнити частиною дванадцятою такого змісту:
«12. Відомості про якісні характеристики ґрунтів сільськогосподарських угідь вносяться до Державного земельного кадастру на підставі затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та технічної документації із землеустрою щодо обстеження ґрунтового покриву земель (земельних ділянок).».
У зв’язку з цим частини дванадцяту – вісімнадцяту вважати відповідно частинами тринадцятою – дев’ятнадцятою;
г) частину першу статті 25 доповнити пунктом «к» такого змісту:
«к) дані про якісні характеристики ґрунтів сільськогосподарських угідь: агровиробничі групи (підгрупи) ґрунтів, загальні показники, агрофізичні, фізико-хімічні, агрохімічні, забрудненість.»;
д) у статті 36:
частину першу доповнити пунктом «ї» такого змісту:
«ї) якісні характеристики ґрунтів сільськогосподарських угідь»;
у частині четвертій літери і знаки «є-і» замінити літерами і знаками «є-ї»;
4) у Законі України «Про охорону земель» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 39, ст.349 ):
а) абзац сьомий статті 1 викласти у такій редакції:
«ґрунт – органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості – родючості;»;
б) статтю 4 доповнити частиною другою такого змісту:
«Правове регулювання у сфері охорони ґрунтів здійснюється відповідно до Закону України «Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості.»;
в) абзаци четвертий та шостий статті 16 виключити;
г) абзац третій статті 30 виключити;
ґ) статтю 32 виключити;
д) статтю 37 виключити;
е) статтю 54 викласти в такій редакції:
«Стаття 54. Моніторинг земель
Моніторинг земель проводиться з метою своєчасного виявлення зміни стану земель, оцінки здійснення заходів щодо охорони земель, попередження впливу негативних процесів і ліквідації наслідків цього впливу.
Залежно від цілей спостережень та охоплення територій моніторинг земель може бути національним, регіональним і локальним.
Для ведення моніторингу земель на національному рівні рішенням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища, на всій території України створюється мережа дослідних земельних ділянок та ділянок з еталонними ґрунтами з метою проведення на них необхідних спостережень, вимірювань та обстежень екологічного стану земель, зміни показників корисних властивостей ґрунтів під впливом господарської та інших видів діяльності.
Ведення моніторингу земель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Одержана інформація надсилається органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування для розроблення науково обґрунтованих рекомендацій і своєчасного прийняття рішень щодо поліпшення охорони земель, запобігання негативним змінам їх стану та додержання вимог екологічної безпеки.»;
5) абзац другий статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 39, ст.350 ) виключити;
6) у статті 15 Закону України «Про оренду землі» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 46-47, ст.280 ):
а) частину першу доповнити абзацом одинадцятим такого змісту:
«дані про якісні характеристики ґрунтів у разі, якщо земельна ділянка підлягає агрохімічній паспортизації земель;».
У зв’язку з цим абзаци одинадцятий – дванадцятий вважати відповідно абзацами дванадцятим – тринадцятим;
б) доповнити частину четверту абзацом шостим такого змісту:
«агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки у разі, якщо земельна ділянка підлягає агрохімічній паспортизації земель.».
3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Голова Верховної Ради
України О. Турчинов
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України
«Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості»
1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Проект Закону України «Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості» (далі – проект Закону) розроблено відповідно до статті 14 Конституції України і відповідних положень Земельного кодексу України.
В аграрному виробництві переважно застосовуються терміни «земля», «земельна реформа», «земельні відносини», «земельна ділянка» і значно рідше – «ґрунт», який фактично є визначальною складовою будь – якої земельної ділянки, яка залучається до сільськогосподарського виробництва.
На жаль, ґрунтовий покрив є одним з особливо вразливих об’єктів природи. Усі негативні зміни, що відбуваються із земельними ресурсами, стосуються, насамперед, ґрунтів. Сучасні обстеження ґрунтів свідчать, що їхній стан в останні десятиліття погіршився і досяг рівня близького до критичного.
Разом з тим до цього часу ґрунти не мають правового статусу і не визначені як окремий об’єкт правової охорони.
2. Мета і шляхи її досягнення
Метою розроблення проекту Закону є прийняття повномасштабного нормативно-правого акта рамкового типу, який містить всі необхідні положення і норми, що регулюють правові взаємовідносини в цій сфері.
Проектом Закону передбачено встановлення основоположних принципів державної політики та правил, які б гарантували збереження унікального ґрунтового покриву країни, його екологічних і продукційних функцій та створення необхідних умов для ефективного використання ґрунтових ресурсів без негативних наслідків для наступних поколінь.
Проект Закону спрямований на законодавче забезпечення:
раціонального використання та збереження ґрунтів України як важливого компонента довкілля та основного засобу сільськогосподарського виробництва, розширеного відтворення їхньої родючості;
дотримання землевласниками та землекористувачами науково обґрунтованих технологічних регламентів, правил високої культури землеробства, охорони ґрунтів при експлуатації, ліквідації та консервації об’єктів господарської та іншої діяльності;
своєчасного запобігання й усунення явищ деградації ґрунтів та можливих еколого-економічних ризиків, пов’язаних з неправомірним, екологічно небезпечним землекористуванням.
3. Правові аспекти
У даній сфері правового регулювання діють:
Конституція України;
Земельний кодекс України;
Кодекс України про адміністративні правопорушення;
Закон України «Про охорону земель»;
Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»;
Закон України «Про Державний земельний кадастр»;
Закон України «Про оцінку земель».
4. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація проекту Закону не потребує додаткових видатків з Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
5. Позиція заінтересованих органів
Проект акта підлягає погодженню з Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством екології та природних ресурсів України, Міністерством юстиції України, Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, Держземагентством України, Національною академією аграрних наук України, Аграрним союзом України, Асоціацією фермерів та приватних землевласників України.
6. Регіональний аспект
Проект Закону не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.
61. Запобігання дискримінації
У проекті Закону відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.
7. Запобігання корупції
У проекті Закону відсутні правила і процедури, які містять ризики вчинення корупційних правопорушень.
8. Громадське обговорення
Проект Закону розміщено на сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України (www.minagro.kiev.ua).
9. Позиція соціальних партнерів
Проект Закону не стосується соціально-трудової сфери.
10. Оцінка регуляторного впливу
Проект Закону є регуляторним актом. Прийняття акта сприятиме збереженню та раціональному використанню ґрунтів. Будуть визначені правові, економічні, екологічні та організаційні основи використання та збереження ґрунтів, охорони і відтворення їх родючості, встановлені основні принципи державної політики у цій сфері, вимоги щодо збереження якісного стану ґрунтового покриву, захисту його від негативних природних та антропогенних впливів.
11. Прогноз результатів
Прийняття Закону України «Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості» дасть можливість на законодавчому рівні розділити поняття і конкретизувати правовий статус термінів «земля» і «ґрунт».
За таких умов цей Закон визначатиме особливий статус ґрунтового покриву у суспільстві і природі, формуватиме дбайливе ставлення всіх верств населення до ґрунту, унеможливлюватиме процеси його збіднення та деградації.
Реалізація норм цього Закону закріпить положення, якими охорона ґрунтів стає державним завданням пріоритетного значення, оскільки без збереження ґрунтів і за умови втрати ними здатності виконувати екологічні, санітарно-гігієнічні і господарські функції неможливо забезпечити розвиток держави, комфортні умови для життєдіяльності населення.
Крім того, цей Закон стимулюватиме впровадження новітніх підходів до моніторингу і збереження та відтворення родючості ґрунтів, сприятиме впровадженню принципово нової стратегії використання, охорони і управління ґрунтовими ресурсами, гармонізації з подібними законами інших країн.
У цілому положення цього акта дадуть змогу забезпечити раціональне використання та збереження унікальних за властивостями і потенційною родючістю ґрунтів України, попередження їх деградації, просте та розширене відтворення їхньої родючості, захист від природних та техногенних впливів і діянь, що є передумовою сталого землекористування та високоефективного аграрного виробництва в нашій країні і запорукою продовольчої безпеки держави.
Народний депутат України Лапін І.О.
