Не стало заслуженого раціоналізатора України

Проживши у парі 53 роки, подружжя Литвиненків — Віталій Михайлович ( на 75-ому році ) та Тамара Василівна ( на 74-ому) — відійшли у вічність 15 січня. Як кажуть у народі, звікували в любові і померли в один час.

Главу родини Віталія Михайловича Литвиненка на Чернігівщині та Україні знали , як винахідника-раціоналізатора.
Все своє життя він присвятив лісовій галузі, а саме Остерському держлісгоспу. Впродовж трудових років Віталій Михайлович розробив 87 раціоналізаторських пропозицій, які використовуються й нині не лише на підприємствах Сіверського краю, а й у інших лісгоспах нашої держави.

А Тамара Василівна працювала на Козелеччині у сфері громадського харчування, вона була бухгалтером-економістом.
Віталій Михайович родом із Соколівки, що в Козелецькому районі. Народився він напередодні Великої Вітчизняної війни і дуже рано залишився сиротою: молода мати померла у перший рік воєнного лихоліття, невдовзі загинув на фронті і батько. Виховував хлопчика дід , Василь Олексійович Литвиненко, який зумів висіяти в душі онука зерна доброти й працелюбності.

Після закінчення Моровської середньої школи юнак продовжив навчання у Ніжинському технікумі механізації та електрифікації сільського господарства. Свій трудовий шлях механік Віталій Литвиненко розпочав у рідній стороні — у колгоспі «Родина» , що в селі Карпилівка.
А вже у травні 1961 року він прийшов у лісове господарство. В Остерському лісгоспзазі Віталій Михайлович понад десять літ працював старшим інженером­механіком , а з 1973 року до 2008­го обіймав посаду головного механіка. Стаж його роботи на підприємстві 47 років.

Віталія Литвиненка називали людиною творчої думки, хорошим наставником, справжнім вчителем для багатьох колег. Безпосередньо під його керівництвом були вирішені важливі питання з технічного переозброєння виробництва, особливо цеху переробки деревини, коли у 1970 році освоювалося та налаштовувалося токарне виробництво товарів народного вжитку з відходів.

Коли ж на підприємстві приступили до виробництва хвойно­вітамінного борошна, Віталій Михайлович запропонував свою схему розміщення обладнання. І тільки за рахунок цього продуктивність перероблюваної установки зросла на 30­40%.

За активної участі головного механіка було змонтовано допоміжний пристрій до плуга ПЛ­70 для механізованої посадки великомірних саджанців. А також трелювальне обладнання, застосування якого допомогло повністю проводити механізований комплекс робіт на рубках догляду за лісонасадженнями.
Віталій Михайлович жив роботою, весь час перебував у полоні своїх технічних ідей. І немало творчих задумів він втілив у лісогосподарське виробництво. Чого лише вартий навантажувач ПЛ­1, створений у 1981 році на базі трактора МТЗ­82! Це в ту пору зробило «революцію» у навантаженні лісоматеріалів. Адже лісовоз (КАМАЗ з причепом) на лісосіці навантажувався сортиментами об’ємом 20 кубометрів всього за 30 хвилин.
Ці навантажувачі працюють і сьогодні.

За активну винахідницьку і раціоналізаторську діяльність по вдосконаленню техніки і технології виробництва у 1984 році Президія Верховної Ради УРСР присвоїла Віталію Михайловичу Литвиненку почесне звання «Заслужений раціоналізатор УРСР».
Світла пам’ять про Віталія Михайловича Литвиненка надовго збережеться в серцях сіверських лісівників.

Лісівники Чернігівщини