Олександр Данильчук може полишити посаду першого заступника голови Рівненської облради (Знакомтесь кандидат на место Председателя Гослесагентства М.П.)

Ещё один спортсмен, охотник,  мастер леса? Меняем Шацкий техникум на Березновский, оставив всё остальное по прежнему? Кстати в этом году Данильчук балотировался в ВР (чуть-чуть проиграл)  в Сарнах – по тому же округу, что и Николай Шершун…в 2002 … Объединяет их и любовь к янтарю…и Березновский техникум…и охота, и, видимо, многое другое…Данильчук уже примерял на себя кресло Председателя Гослесагентста в 2008 году, но тогда по квоте коммунистов прошел Николай Тимошенко.М.П.

Рівненська обласна рада незабаром може залишитися без одного зі своїх керівників – першого заступника голови облради Олександра Данильчука. Про це з інсайдерських джерел стало відомо Рівненським новинам.

За словами джерела, Олександр Данильчук має намір повернутися до столиці та очолити обласне управління лісного господарства.

На місце першого заступника голови облради її очільник Михайло Кириллов начебто має намір запропонувати кандидатури Сергія Штурхецького або Юрія Осіпчука.

ДАНИЛЬЧУК Олександр Юрійович

Опубліковано vse.rv.ua Пон, 27/10/2014 – 15:57

Перший заступник голови Рівненськоі облради (з 2014 року)

депутат Рівненської облради (2010-2014 рр.)

голова Рівненської облради (2006-2010 рр.)

Народний депутат України (1998-2002 рр.)

У Рівному Олександр Данильчук, більший відомий за прізвиськом «Цар» є депутатом ВР IІІ скликання, екс-головою Рівненської облради та кандидата-мажоритарник від президентської партії “Блок Петра Порошенка” у наступний парламент. Однак, простим рівнянам пан Данильчук запам’ятався, як учасник флешмобу "Trash Bucket Challenge" коли люди в камуфляжах і під прапорами УНСО вкинули Данильчука до сміттєвого баку. Можливо саме це вплинуло на результат голосування на позачергових виборах до парламенту в 2014 році.

Власне, політична кар’єра Олександра Данильчука розпочалася у 1997 році, коли він став членом провладної «кумівської» політичної партії "Демократичний Союз". Саме з того часу у Олександр Юрійович і виникла звичка весь час змінювати політичні партії. Цікаво, що підхід до вибору партії у нього був цільовим, адже вибір зазвичай падав на партії, які були при владі. Однак про все по-порядку.

Як тільки закінчилася у 2004 році «Помаранчева революція», Олександр Данильчук вступив до партії на той час прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко. Такий вибір був досить таки зваженим та обдуманим, адже вже у 2006 році він стає головою Рівненської обласної ради саме від ВО "Батьківщина".

Данильчук третий на снимке…, который может стать историческим…Клесовский лесхоз, 2008  М.П.

Однак, не дивлячись на той факт, що пан Данильчук був членом «Батьківщині», його ще довго позиціонували, як "праву руку" "біглого олігарха" Ігора Бакая, якого преса і по цей день звинувачує у багатомільйонних крадіжках з державної скарбниці України.

Із "Батьківщиною" Олександр Юрійович пробув до 2012 року. Політична діяльність Царя взяла орієнтацію на "регіони" та стартувала активна співпраця із "регіоналом", головою Рівненської облдержадміністрації Василем Берташем. Тому через співпрацю із режимом Віктора Януковича, Олександра Данильчука було виключено зі списків партії ВО "Батьківщина".

Вже у кінці 2013 року, під чає Євромайдану, рівненський Цар відкрито перейшов до на сторону злочинної влади Януковича та будучи депутатом Рівненської обласної ради став членом провладного міжфракційного об'єднання "Європейський вибір", який був створений утвореного тодішнім губернатором Рівненщини Василем Берташем на основі фракції партії Регіонів. На той час Олександр Юрійович уникав засідання сесій облради та активно підтримував "кривавий режим".

У березні 2014 рівненські громадські активісти на центральному майдані міста повісили великий плакат "Люди Януковича в Рівненській обласній раді". Рівняни впродовж декількох місяців розглядали фотографії депутатів, які були членами Партії регіонів чи систематично не з'являлися на сесії обласної ради. Серед "людей Януковича" опинився і депутат обласної ради Олександр Данильчук. Хоча насправді Данильчук не був регіоналом і обирався в облраду як кандидат від ВО "Батьківщина". Однак був вийключений з лав фракції за самовільний похід в якості кандидада в нардепи у 2012 році.

Співпраця із екс-регіоналами допомогла Олександру Данильчуку стати першим заступником голови Рівненської обласної ради Михайла Кирилова на сесії облради 2 квітня 2014 року.

За своєю природою пан Данильчук є людиною гіперактивною… особливо у стані алкогольного сп’яніння. То він був помічений у бійці, то у ДТП. Наприклад, як повідомляла газета "Рівне вечірнє", в середу 30 вересня 2009 року, Олександр Данильчук перебував за кермом службового автомобіля "Фольксваген-Пассат" повертався у Рівне із Києва, де мешкає його родина. На ділянці дороги, де йшли ремонтні роботи, він не зумів впоратись з керуванням. Автомобіль налетів на перешкоду, очевидно, купу піску, пролетів у повітрі метрів з двадцять, перекинувся, а потім… став на колеса.

За допомогою чиновник звернувся у Рівненську міську лікарню. Прес-секретар голови обласної ради Юлія Василенко лише підтвердила журналісту "РВ", що офіційно Олександр Данильчук перебуває на лікарняному, а ось дізнатися про причини, через які він там опинився, їй, мовляв, і самій не вдається, "оскільки пан Данильчук вже кілька днів не відповідає на телефонні дзвінки".

І лише о четвертій годині дня другого жовтня прес-служба обласної ради нарешті розіслала офіційне повідомлення. У ньому голова обласної ради розповідає, що перебуває на лікарняному з травмою хребта, яку отримав у дорозі, коли повертався з відрядження зі столиці.

Ідентичних повідомлень щодо ДТП із участю пана Данильчука у рівненських ЗМІ було багато. Однак, рівнянам найбільше запам’яталася бійка ще у 2003 році, коли Олександр Юрійович спровокував конфлікт у військовому госпіталі в Києві. Сам же інцидент стався у Головному військовому клінічному госпіталі, куди Данильчук навідався близько 23:30 відвідати когось із близьких, повідомляла тоді газета "Сегодня". Ще одна велика бійка за участю Царя та на той час секретаря міськради Юрія Торгуна відбулася у 2007 році в рівненському НК "Лагуна". Тоді Олександр Данильчук у розмові з кореспондентами назвав випадок у "Лагуні" своєю приватною справою, яка має стосунок виключно до його особистого життя.

Пізніше, місцеві ЗМІ повідомляли і про невдале полювання Олександра Юрійовича, де він був поранений своїми ж друзями-політиками. Однак, більшого розголосу набула історія із сауни, де відпочивав Цар і де він мало не згорів живцем. Як писало "Рівне вечірнє", у жовтні 2012 року, працівники усіх можливих органів авторитетно спростовували повідомлення про те, що під час пожежі у сауні Березнівської дитячо-юнацької спортивної школи ледве не згорів кандидат у народні депутати по округу №156 Олександр Данильчук. Усі наголошували на офіційній версії пожежі — короткому замиканні, яке трапилось у приміщенні сауни, де нікого не було. Однак, за неофіційною інформацією, яка швидко розповсюдилася в Березному, пан Данильчук все ж таки перебував в той момент у даній сауні

Тільки ім’я Олексанра Данильчука зникло із перший шпальт газет та інтернет-ресурсів, як тут знову гаряча новина – "Данильчук потрапив до сміттєвого бака". Подія відбулася у рамках не офіційного флеш-мобу "Trash Bucket Challenge", де українці займаються люстрацією депутатів та "не потрібних" привселюдно викидають у сміттєві баки. Подейкують, що за акцією стояв голова обласної ради Михайло Кириллов. Нібито він у такий спосіб помстився Данильчуку за його спроби перебрати на себе керівництво областю.

Пропонуємо Вам також біографію Олександра Данильчука у хронологічному форматі:

Народився 17 жовтня 1959р. в с.Білка Березнівського району Рівненської області.

Закінчив Українську сільськогосподарську академію та Івано-Франківський університет нафти і газу.

Трудовий шлях розпочав у 1977 році у Березному тренером з класичної боротьби ДСТ "Колос". Працював слюсарем-ремонтником Березнівського фарфорового заводу, майстром лісових культур лісництв Київської та Рівненської областей, агрономом Республіканського дослідно-показового господарства квіткових і декоративних культур.

У 1991-1998рр. працював у комерційних структурах.

Народний депутат України третього скликання (1998-2002 рр.)

З 2002 року – заступник генерального директора державних підприємств "База МТЗ" і "Дніпро", заступник комерційного директора ВАТ "Укрнафта", заступник Міністра оборони України.

З 2004р. до обрання головою обласної ради працював директором ТОВ "Т-Транс".

Член Всеукраїнського об’єднання "Батьківщина".

Майстер спорту СРСР з греко-римської боротьби.

Одружений, має двох синів і доньку.

http://vse.rv.ua/dosje/1414418279-danilchuk-oleksandr-yuriyovich.html 

Везіння екс-депутата: люстрували смітником, програв вибори і нині спалили хату

Вікна-Новини
07.11.2014

Сьогодні уночі підпалили будинок заступника голови Рівненської облради Олександра Данильчука. Він впевнений — це підпал, адже все сталося напередодні суду, де урядник оскаржує підсумки парламентських виборів.

Коли зайнявся будинок, там було четверо душ, та щастя ніхто не постраждав.

Відомим Олександр Данильчук став півтора місяця тому, коли його люстрували за допомогою смітника – за звинуваченням у співпраці з регіоналами.

Усміхаючись зі смітника, називав народну люстрацію політичною розправою конкурентів. Нині ж підпал будинку теж прямо пов’язує з бажанням дістати депутатського мандата.

На парламентських виборах він посів друге місце — за даними ЦВК, йому забракло півтисячі голосів. Данильчук запевняє — на 18 дільницях вибори сфальшували, і підсумки оскаржує в адмінсуді.

“Основна версія підпалу, через сьогоднішній суд. Якраз сьогодні розглядається, зобов’язати окружну комісію перерахувати на 18 дільницях голоси,”- заявляє Олександр Данильчук.

Попередні висновки пожежників і криміналістів – все таки підпал.

Данильчук Олександр Юрійович

Станом на 09 листопада 2009 р.

Регіональний адміністративний та політичний діяч України
З 29.04.2006 – Голова Рівненської обласної ради

Дата народження: 17 жовтня 1959 р
Місце народження: с.Білка Березнівського району Рівненської області.
Партійність: Член партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»

Освіта:
Освіта вища, у 1986 р. закінчив Українську сільськогосподарську академію, інженер лісового господарства.

Трудова діяльність:
У 1977-1978 рр. — тренер з класичної боротьби ДСТ “Колос”, м.Березне.
У 1978-1979 рр. — слюсар-ремонтник Березнівського фарфорового заводу.
У 1979-1986 рр. — студент Української сільськогосподарської академії.
У 1986-1987 рр. — майстер Боярського лісництва Київської області і Новоставського лісництва Рівненської області.
У 1987-1990 рр. — агроном Республіканського дослідно-показового господарства квіткових і декоративних культур.
У 1991-1996 рр. — головний спеціаліст, інженер ТОВ “Блок”, генеральний директор СП “Либідь”, директор СП “Натуралменте” і СП “Континенталь”, м.Київ.
Із 1996 р. — президент ТОВ “Укргазсервіс”, м.Київ.
Із 08.1998 р. — почесний президент ДП Міністерства оборони України “Футбольний клуб “ЦСКА-Київ”.
У 1998-2002 рр. — народний депутат України від Сарненського виборчого округу.
У 2002 р. — кандидат у народні депутати України, висунутий блоком політичних партій “Демократична партія України — партія “Демократичний союз”. Балотувався в тому ж Сарненському виборчому окрузі. Зайняв третє місце, поступившись Миколі Шершуну (“За єдину Україну!”) та Віктору Данилову (“Блок Віктора Ющенка “Наша Україна”).
До жовтня 2003 р. — заступник Міністра оборони України.
Працював заступником комерційного директора “Укрнафти”.
З 2004р. до обрання головою обласної ради працював директором ТОВ «Т-Транс».

Майстер спорту СРСР з греко-римської боротьби.
Сiм’я:
Мати Захарчук Уляна Федорівна (1932) — пенсіонерка,
дружина Галина Іванівна — економіст,
син Дмитро (1985), дочка Яна (1987), син Микита (1997).
Захоплення: футбол.

Нагороди:
За заслуги у відродженні духовності в Україні та утвердженні помісної православної Церкви України нагороджений орденом рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня (2007 р.) та орденом Української православної Церкви рівноапостольного князя Володимира І ступеня (2008 р.)
 

http://sd.net.ua/2009/11/09/danilchuk_oleksandr_jurjjovich.html

Старі обличчя нової влади ч.1: Олександр Данильчук
 опубліковано: 08 вересень 2014

Олександр Данильчук відомий як депутат ВР IІІ скликання, екс-голова Рівненської облради та як кандидата-мажоритарник від президентської партії “Блок Петра Порошенка” у наступний парламент. Також у політичних та бізнесових колах він відомий під прізвиськом “Цар”.

Але ті, хто цікавиться життям-буттям пана Олександра пам'ятають і інше, а саме те, що його частенько переслідують усілякі негаразди: то підстрелять на полюванні, то в'їде у купу піску на “варшавці”, то постійно встряває у різноманітні бійки, а то і взагалі ледве не згорів у бані?

Обговорення кандидатури пана Данильчука напередодні парламентських виборів 2014 року актуальне і з огляду того, що Президент України Петро Порошенко на з'їзді своєї політичної сили “Блоку Петра Порошенка”, що відбувся 27 серпня цього року заявив буквально наступне: “На сьогоднішній день компромісів щодо чистоти партійних лав бути не може. Слідкуйте, щоб до лав нашої партії не кинулися прилипали і пристосуванці… Нам не потрібні ні старі кар'єристи-кон’юктурщики, ні нові кадри, які будуть непатріотичними і корисливими” (джерело: http://ua.interfax.com.ua/news/political/220227.html).

Отже, зважаючи на слова пана Президента Олександр Данильчук не має бути в новому парламенті представником президентської партії, адже назвати його новим обличчям дуже важко, а от під критерії прилипали та пристосуванця, непатріотичної та корисливої людини він підходить на всі сто відсотків.

«Людина Януковича»

Політичну кар'єру Олександр Данильчук розпочав ще в далекому 1997 році коли став членом провладної “кучмівської” політичної партії “Демократичний Союз”. З того часу міняти партії для Олександра Юрійовича стало звичною справою. Звичайно, завжди йшов тільки у ті партії, які перебували на той момент при владі. Яскравим прикладом цього став 2005 рік.

Після перемоги “помаранчевої революції” пан Данильчук пішов до партії Юлії Тимошенко, яка на той момент була прем'єр-міністром України. І варто сказати, що це був далекоглядний крок, адже вже у 2006 році його обирають головою Рівненської обласної ради саме від ВО “Батьківщина”.

Цікавим є той факт, що навіть незважаючи на членство у “Батьківщині” місцеві ЗМІ та населення Рівненщини завжди позиціонували Данильчука як людину “біглого олігарха” Ігора Бакая, який і до цього часу звинувачується у мільйонних крадіжках з державного бюджету України (джерело: http://vgolos.com.ua/news/golovoyu_rivnenskoi_oblrady_stala_lyudyna_bakaya_13059.html?print).

Членом партії Юлії Тимошенко пан Данильчук пробув до 2012 року. Кажуть не витримав опозиційності до Віктора Януковича, обраного Президентом України в 2010 році та пішов на співпрацю з головою Рівненської облдержадміністрації, “регіоналом” Василем Берташем. Саме за співпрацю зі злочинним режимом Віктора Януковича та за порушення партійної дисципліни (пішов на парламентські вибори як самовисуванець, всупереч волі партії) його і було виключено з лав партії ВО “Батьківщина” у серпні 2012 року (джерело: http://www.unian.ua/politics/682188-chlena-batkivschini-viklyuchili-za-samovisuvannya.html).

На виборах 2012 року Олександр Данильчук виконував роль “троянського коня”, адже його основною задачею було заплутати виборців округу № 156 (Сарненський, Костопільський та Березнівський райони) та відібрати голоси у кандидата від об'єднаної опозиції Миколи Кучерука на користь представника “регіоналів” Миколи Шершуна. Для цього під час виборчої кампанії він навіть використовував символіку ВО “Батьківщина”, хоча на момент початку кампанії вже не перебував у лавах даної партії (джерело: http://4vlada.com/rivne/14879). Вибори як відомо на цьому окрузі він з тріском програв.

Під час подій “Революції гідності” (взимку 2013 — навесні 2014 років) пан Данильчук відкрито став на сторону тоді ще діючого Президента України Віктора Януковича та будучи депутатом Рівненської обласної ради став членом провладного міжфракційного об'єднання “Європейський вибір”, утвореного тодішнім губернатором Рівненщини Василем Берташем на основі фракції партії Регіонів в самий розпал “кривавих” подій на Майдані у Києві (джерело: http://4vlada.com/rivne/33566). В цей «історичний» період Олександр Данильчук уникав участі в засіданнях сесій обласної ради коли дійсно важливо було засудити дії “кривавого режиму” та змінити владу. Однак та “злочинна” влада Данильчука повністю влаштовувала, адже він і сам був її частинкою (джерело: http://4vlada.com/rivne/32792).

  

На початку березня 2014 року у Рівному на Майдані Незалежності активісти повісили плакат з гучною назвою "Люди Януковича в Рівненській обласній раді". Перехожі з цікавістю розглядали обличчя тих депутатів, які були членами Партії регіонів чи систематично не з'являлися на сесії обласної ради. Серед “людей Януковича” опинився і депутат обласної ради Олександр Данильчук (джерело: http://vse.rv.ua/news/1393580120-u-rivnomu-oprilyudnili-spisok-lyudey-yanukovicha.html). 

Про тісний зв'язок Данильчука з “кривавим диктатором” Януковичем заявив під час сесії Рівненської облради 02 квітня цього року і народний депутат України Микола Кучерук: “Коли Янукович, ще будучи прем’єром, приїхав до Рівного (Олександр Данильчук тоді був головою облради), він сказав: «Вашого голову ради я на ощупь знаю». Тому наша позиція партії полягає у тому, що, коли Янукович став президентом, Данильчук як голова, не показав ту опозиційність і спротив, які потрібні були тоді. Почали угоднічеством займатися, на співпрацю пішли… Я пропонував: щоб виграти вибори у місцеві ради і сформувати більшість, треба було зібрати національно свідомих депутатів. Данильчук не зумів створити навколо себе більшості, і ми програли вибори, бо всі пішли розрізнено. Якби була ця більшість сформована у раді минулого скликання, а потім вона пішла б на нові вибори по різних округах, то ми б виграли вибори і мали б більшість, і тоді Данильчук був би головою. Це не моя особиста позиція, це позиція партії. Я вже не кажу про вибори 2012 року, де мав би кожен голос попасти Кучеруку, а не провладному Шершуну…” (джерело: http://4vlada.com/rivne/34574).

І на продовження своїх слів, на цій же сесії Микола Кучерук зазначив: “Пан Данильчук каже, що коли був головою обласної ради, він жодної сесії не пропустив. Це повна брехня! Чи тут немає жодного депутата ради шостого скликання? Коли потрібно було приймати важливі політичні рішення, він був відсутній. Якщо Данильчук – це кандидатура Партії Регіонів, то нехай про це відверто скажуть. Не хотілося б думати, що кандидатура пана Данильчука – це ініціатива члена «Батьківщини» і голови облради Михайла Кириллова. Гадаю, що поспішати із заступниками не варто, тому давайте, нехай вони пройдуть через люстрацію, а тоді – голосуйте…” (джерело: http://4vlada.com/rivne/34574).

Про тісний зв'язок Олександра Данильчука та Партії регіонів говорить і той факт, що саме голосами “регіоналів” його було обрано першим заступником голови Рівненської обласної ради Михайла Кириллова на сесії облради 2 квітня 2014 року (джерело: http://4vlada.com/rivne/34548).

Ось як коментує рівненський журналіст Влад Ісаєв можливе обрання Данильчука головою облради, на сесії яка запланова на кінець вересня цього року, і знову ж таки за сприяння “регіоналів”: “…Але час затишшя тривав для пана Данильчука недовго. Серйозні зв’язки у столиці та тісна дружба з екс-регіоналом та колишнім головою ОДА, а нині головою депутатської групи «Європейський вибір» Василем Берташем на початку березня дозволили пану Данильчуку, хоч і не з першої спроби, але таки сісти у крісло першого заступника голови обласної ради. Подейкують, що саме за підтримки пана Берташа та його депутатської групи Олександр Данильчук вдруге спробує очолити облраду. Однак посада ця для нього – не головна мета, а, швидше, «запасний аеродром». Основна ціль – мандат народного депутата. Він вже заявив, що збирається балотуватися до Верховної Ради у тому ж Березнівському окрузі. Можливо, цього разу піде на вибори за підтримки Блоку Петра Порошенка, на з’їзді якого пан Данильчук тиждень тому встиг «відмітитися»” (джерело: http://press-centr.com/ua/news/Viyna-za-holovniy-rivnenskiy-prestol-oblasti—u-rozpali)

Алкоголь, бійки та ДТП

Олександр Данильчук відомий на Рівненщині, та і за її межами як активний учасник багатьох бійок та ДТП. Існує підозра, що нерідко ці скандали відбуваються у стані алкогольного спяніння.

30 квітня 2006 року приблизно в 5 годин ранку на вулиці Київській в місті Рівне відбулося ДТП. Водій "Mercedes 140" з'їхав зі смуги руху, зніс чотири секції чавунного огородження і, залишивши автомобіль на місці події, зник.

Відбулося це ранком після першого пленарного засідання Рівненської обласної ради нового скликання, на якому був обраний головою Олександр Данильчук. Мало місце і бурхливе нічне святкування Данильчуком цієї події в компанії свого першого заступника Валентина Королюка і начальника УМВС України у Рівненській області полковника міліції Сергія Піддубного.

У суботу – в "Магнаті" (власник – В. Королюк), а потім у поминальну неділю – до самого ранку в сауні. "Забули" шановні люди, що перед тим написали 36 заяв про те, що вони нібито поспішають на могили з родинами і заради цього просять перенести установчу сесію облради на більше пізній строк.

А Мерседес, що потрапив в аварію, виявився саме тією машиною, на якій останнім часом постійно пересувався новообраний голова Рівненської обласної ради, він зареєстрований на фірму Олександра Данильчука "Т-Транс".

Пізніше Данильчук з'явився на місці події зі своїм водієм. Водій повідомив, що заснув за кермом, вертаючись із Києва.

Щоправда, не врахував однієї незначної обставини – Київ не з того боку…(джерело: http://vgolos.com.ua/articles/novoobranyy_golova_rivnenskoi_oblrady_popav_u_pyanu_dtp_102943.html?print).

Згодом, пан Данильчук все ж таки признався міліціонерам, що того ранку саме він, перебуваючи за кермом «Мерседеса», заснув, повертаючись з Києва (джерело: http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=022208).

Черговий прикрий випадок з Данильчуком – автомобілістом трапився три роки потому. Як повідомила газета “Рівне вечірнє”, в середу 30 вересня 2009 року, Олександр Данильчук сам перебував за кермом службового автомобіля «Фольксваген-Пассат» та повертався у Рівне з Києва, де мешкає його родина. На ділянці дороги, де йшли ремонтні роботи, він не зумів впоратись з керуванням. Автомобіль налетів на перешкоду, очевидно, купу піску, пролетів у повітрі метрів з двадцять, перекинувся, а потім… став на колеса.

За допомогою чиновник звернувся у Рівненську міську лікарню. Прес-секретар голови обласної ради Юлія Василенко лише підтвердила журналісту «РВ», що офіційно Олександр Данильчук перебуває на лікарняному, а ось дізнатися про причини, через які він там опинився, їй, мовляв, і самій не вдається, «оскільки пан Данильчук вже кілька днів не відповідає на телефонні дзвінки».

І лише о четвертій годині дня другого жовтня прес-служба обласної ради нарешті розіслала офіційне повідомлення. У ньому голова обласної ради розповідає, що перебуває на лікарняному з травмою хребта, яку отримав у дорозі, коли повертався з відрядження зі столиці. Водночас, Олександр Данильчук каже, що почувається нормально (джерело: http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=022208).

Вперше, Олександр Данильчук публічно “засвітився” в бійках ще у 2003 році, коли спровокував конфлікт у військовому госпіталі в Києві.

Інцидент стався у Головному військовому клінічному госпіталі, куди Данильчук навідався близько 23:30 відвідати когось із близьких, повідомляла тоді газета "Сегодня".

"Година була пізня, відвідування хворих у такий час не практикується. Але пан Данильчук вирішив будь-що потрапити в один з корпусів, напевно, вирішивши, що йому, у його нинішньому становищі, – можна. Пильний охоронець КПП із боку вулиці Щорса став на перешкоді і почав дзвонити начальству. У відповідь високопоставлений чиновник перейшов на підвищені тони, почав погрожувати і, вирвавши трубку, спробував нею вдарити служивого", – пише газета.

Коли на КПП з'явилися помічник чергового по госпіталю, а потім і черговий, "Мерседес" із номером 777-42 КА, на якому як пасажир прибув Данильчук, знаходився вже на території лікувальної установи.

"Обидва офіцери теж пояснили, що час для відвідування обрано не вдало, однак аргументи не справили належного враження. Розгніваний Олександр Юрійович, продовжуючи обурюватися, що на територію госпіталю не пускають заступника міністра, зумів прорвати заслін і, за деякими даними, дав волю рукам", – пише "Сегодня".

"Можливо, – продовжує газета – неприємну історію вдалося б спустити на гальмах, якби не пікантний нюанс: одним із потерпілих виявився капітан медслужби Іван Кузьмук. Син колишнього міністра оборони Олександра Кузьмука служить ординатором у лорвідділенні госпіталю. Звісно, про інцидент дуже скоро було сповіщено батьку, нині народному депутату, а вже він мовчати не став і зажадав негайної сатисфакції".

Перший заступник військового прокурора Північного регіону України Анатолій Деменко повідомив "Сегодня", що до прокуратури офіційно звернувся начальник Головного військового клінічного госпіталю, який докладно проінформував про те, що сталося 4 жовтня.

Відповідно до рапортів чергового по госпіталю підполковника Сергія Литвинка і його помічника капітана Івана Кузьмука, Олександр Данильчук був у нетверезому стані (за кермом "Мерседесу" знаходилася інша людина).

Поводився, свідчать потерпілі, зухвало, грубо, нецензурно сварився. Вдарив у плече Литвинка, намагався заштовхати його в машину. Завдав два удари в обличчя Кузьмуку. Після цього, незважаючи на протести обох офіцерів і охоронця, усе-таки проїхав на автомобілі в напрямку хірургічного, а потім урологічного відділень, де на лікуванні знаходився його родич.

Через чверть години Данильчук залишив територію госпіталю. За даними медичного огляду, у чергового в той день по госпіталю зафіксоване пошкодження м'яких тканин і синець на плечі, у помічника чергового – травма, гематома, подряпина лівої брови, повідомив Деменко.

Він сказав також, що капітан Кузьмук звернувся у військову прокуратуру з проханням порушити щодо Данильчука кримінальну справу.

"Зараз проводиться перевірка всіх обставин інциденту. Якщо викладене в матеріалах підтвердиться, буде порушена кримінальна справа за статтею 365-2 – перевищення влади або службових повноважень, супроводжуване насильством, а також діями, що ображають гідність потерпілого", – повідомив Деменко.

У Головному військово-медичному управлінні Збройних сил України й госпіталі, куди газета зверталася за коментарями, згадані події непрямо підтвердили.

"Вирішили не деталізувати – мовляв, "це формене непорозуміння", "річ дуже неприємна", "йде слідство", і все таке інше", пише "Сегодня".

Однак, у зв'язку з даним інцидентом міністр оборони Євген Марчук у вівторок відсторонив від виконання службових обов'язків свого цивільного заступника Олександра Данильчука та видав наказ про проведення службового розслідування (джерело: http://www.pravda.com.ua/ukr/news/2003/10/8/2995831/).

Знову свій неспокійний та “дебоширський” характер Олександр Юрійович проявив у святому для кожного українця місці — Берестечку. 25 червня 2006 року після панахиди на Козацьких могилах у Свято-Георгієвському монастирі прихильники колишнього губернатора Василя Червонія та активісти ВО «Свобода» з Олегом Тягнибоком вирішили прорватися на імпровізовану сцену для виступу. На заваді їм стали бійці підрозділу міліції.

За кілька хвилин у сутичці особисто зіткнулися голова обласної ради Олександр Данильчук та депутат обласної ради, член фракції УНП Василь Червоній. Серед відомих осіб у конфліктній ситуації були помічені також голова облдержадміністрації Віктор Матчук, голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок, його однопартієць Богдан Бенюк, депутат міської ради Юрій Ширко. У ранковій програмі ВВС було сказано, що "голова рівненської облради Олександр Данильчук за свідченнями очевидців кілька разів вдарив екс- губернатора Червонія, який намагався пройти до сцени і йому не давали сказати слово". (джерело: http://www.unian.ua/politics/8815-na-kozatskih-mogilah-pobilasya-rivnenska-vlada-teperishnya-i-kolishnya.html)

В травні 2007 року цілий ряд місцевих та всеукраїнських ЗМІ повідомили, що голова Рівенської обласної ради Олександр Данильчук став учасником бійки у нічному клубі «Лагуна». І якщо секретар міськради Юрій Торгун, який склав того вечора компанію Данильчуку, зміг наступного дня вийти на роботу, то голова обласної ради втратив на певний час працездатність і зовнішній вигляд, який відповідав би його високій посаді.

Того дня у Рівному побували голова Верховної Ради України та голова Сенату Чеської республіки. Належно зустрівши і провівши час із високими гостями, пани Данильчук та Торгун відправились до «Лагуни», щоб «підбити підсумки» непростого дня. В результаті «підбили» самого Данильчука. Тепер голова облради зможе вийти на роботу аж із наступного тижня. Про це нам повідомили у приймальні обласної ради, порадивши звертатися за подробицями до самого Олександра Данильчука.

Голова обласної ради у розмові з кореспондентоми назвав випадок у «Лагуні» своєю приватною справою, яка має стосунок виключно до його особистого життя.

Начальник Рівенського міськвідділу міліції Юрій Гасан від коментарів щодо інциденту в «Лагуні» також утримався. Та й адміністрація нічного клубу відмовилася розповідати, хто і за що побив їхнього клієнта — громадянина Данильчука. Чи таки за те, що він за когось заступився, чи, як подейкують, за те, що під час танців непоштиво висловився на адресу якоїсь пані? (джерело: http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=015726).

“Підстрелений кабанчик”

В листопаді 2010 року топ-новиною місцевих та всеукраїнських ЗМІ стало повідомлення про те, що під час полювання вогнепального поранення зазнав тодішній голова Рівненської обласної ради Олександр Данильчук.

За попередньою інформацією, затятий мисливець з багаторічним досвідом Олександр Данильчук не зрадив своїм уподобанням і в суботу, 6 листопада відправився полювати на дикого кабана. Цього разу в мисливське угіддя неподалік села Лісове Дубровицького району. Вже традиційно в одній компанії з ним був керівник облдержадміністрації Василь Берташ та чимало інших не останніх чиновників і відомих людей Рівненщини.

Кажуть, що спершу все йшло за наміченим планом — загонщики підняли кабана і погнали його на високопоставлених мисливців. Далі ж, мовляв, чи то звір побіг не туди, де його очікували, чи то самі мисливці були погано організовані та опинилися один в одного на лінії вогню, але від пострілу, здійсненого начебто головою однієї з районних рад картеччю (великий шрот діаметром більше 5 мм), постраждав Олександр Данильчук. Одна із шротин через малу кучність на значній відстані чи зрикошетивши від дерева, потрапила у його ліву ногу. Кажуть, було вже не до полювання і кабану вдалося втекти.

Олександр Данильчук спочатку заперечував факт свого поранення та повідомив, що поранив ногу (загнав скалку) минулої суботи після полювання, коли вигулював у лісі своїх собак.

Окрім самого Олександра Данильчука, інші учасники полювання усі разом втратили пам’ять. Разом із ними напад амнезії стався з керівниками медичних закладів, мисливських господарств, правоохоронних органів. В даній ситуації можна зрозуміти пана Данильчука, який не з власної волі опинився у ролі кабана.

Однак, згодом джерело в лікарні повідомило, що голова облради дійсно госпіталізований 6 листопада з вогнепальним пораненням після полювання на кабана. Джерело повідомило, що Данильчук поранений картеччю у верхню задню частину лівої ноги.

Сам Данильчук повідомив, що почуває себе нормально, але після поранення йому не вдалося убити кабана.

Він також підтвердив інформацію, що в полюванні брав участь голова Рівненської обласної державної адміністрації, регіонал Василь Берташ.

“Зі мною все нормально, я справлюсь. А взагалі, звідки така інформація? Це ж усе на рівні «баба бабі сказала»? Як ще не кажуть, що кабан на мене напав і задавив, чи що взагалі мене застрелили? Можу тільки підтвердити, що був на відкритті сезону полювання на Дубровиччині, і що в компанії зі мною був голова РОДА Василь Берташ” – прокоментував дану подію Олександр Юрійович (джерело: http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=025836).

Азарт мисливця Олександру Данильчуку знайомий ще з дитинства. Каже, що полювання, як і баня – найкращі для нього види відпочинку. Але як бачимо ні з полюванням, ні з банями йому чомусь не везе. То підстрелять, то ледве не згорить в бані?

Любитель “горящих” саун

В жовтні 2012 року працівники усіх можливих органів авторитетно спростовували повідомлення про те, що під час пожежі у сауні Березнівської дитячо-юнацької спортивної школи ледве не згорів кандидат у народні депутати по округу №156 Олександр Данильчук. Усі наголошували на офіційній версії пожежі — короткому замиканні, яке трапилось у приміщенні сауни, де нікого не було (джерело: http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=033303).

Однак, за неофіційною інформацією, яка швидко розповсюдилася в Березному пан Данильчук все ж таки перебував в той момент у даній сауні (джерело: http://rivnenews.com.ua/index.php/component/content/article/15-2011-10-13-11-17-09/2011-10-13-11-17-20/2252-kandidat-u-narodni-deputati-ukrayini-oleksandr-danilchuk-v-bereznomu-spaliv-saunu-z-basejnom).

Вічний аутсайдер

До Верховної ради України Олександр Данильчук вперше, і будемо надіятися, що востаннє потрапив в 1998 році. Тоді використовуючи адмінресурс та гроші українського олігарха Ігора Бакая йому вдалося перемогти діючого народного депутата України Володимира Муляву.

За час своєї діяльності у Верховній раді ІІІ скликання пан Данильчук особливо нічим не запам'ятався. Із дев'яти поданих законопроектів за чотири роки діяльності Верховної ради України чинності набрав лише один із них.

Можливо саме тому, через відсутність активної роботи у парламенті (організація концертів українських зірок та роздача коштів виборцям не рахується) вже у 2002 році виборці округу № 157 (Сарненський, Березнівський та Костопільський райони) не надають вотуму довіри діючому нардепу Данильчуку, а обирають екс-нардепа від цього округу Миколу Шершуна. Олександру Данильчуку на цих виборах дістається третє почесне місце. Другим став представник опозиційних сил — Віктор Данилов.

Знову стати нардепом пан Данильчук спробував вже через десять років після програшу. В 2012 році на вибори пішов як самовисуванець по виборчому округу № 158 (Сарненський, Березнівський та Костопільський райони) і знову отримав третє місце програвши своєму колишньому однопартійцю по ВО “Батьківщина” Миколі Кучеруку. Другим на цих виборчих перегонах став вже вищезгаданий нардеп Микола Шершун. 

Отже, як бачимо, дві останні виборчих кампанії у яких приймав участь Олександр Данильчук яскраво свідчать про те, що довіри від людей на окрузі він не має. А зважаючи на те, що традиційні його методи — підкуп виборців, організація концертів та використання адмінресурсу відходять у минуле, то шанси бути знову обраним нардепом у Олександра Юрійовича практично нульові. Не допоможе навіть привязка до Президентського “Блоку Петра Порошенка”. А от звання “вічного аутсайдера” може прикріпитися до нього назавжди та достроково відправити “шанованого” Данильчука на політичну пенсію.

Друг “кримінального олігарха” Ігора Бакая

Історія міцної дружби “кримінального олігарха” Ігора Бакая з Олександром Данильчуком сягає своїм корінням в далекий 1978 рік. Саме тоді вони обидва стали студентами Березнівського лісового коледжу. З того часу їх життєвий та бізнесовий шляхи нерозлучні. Навіть сьогодні, коли Ігор Бакай перебуває у міжнародному розшуці вони підтримують спілкування та дружбу. Окрім того, Данильчук 12 років був директором ЗАТ «Інтергаз», яке контролював Бакай.

Для тих хто не пам'ятає, нагадаємо. Ігор Бакай – український політик-корупціонер, звинувачений у зловживанні владою та незаконній витраті коштів.

Ігор Михайлович був змушений спішно покинути Україну в грудні 2004 року, не чекаючи плачевного фіналу президентської кампанії свого патрона Віктора Януковича. І вже в березні 2005 року, всього через два з половиною місяці, Бакай отримав паспорт громадянина Російської Федерації.

З легкої руки свого земляка Юрія Луценка, який зайняв після Помаранчевої революції пост міністра внутрішніх справ, Ігор Михайлович був оголошений в розшук Інтерполу. За результатами роботи Бакая в управлінні справами президента, навесні 2005 року, було порушено кілька кримінальних справ: по частині 2 статті 364 Кримінального кодексу «Зловживання владою або службовим становищем», і по частині 3 статті 365 КК «Перевищення влади або службових повноважень».

Він підозрювався в участі в масштабному відчуженні державної власності під час керівництва Державним управлінням справами. А саме в незаконному продажі готелю «Дніпро», готелю «Україна», а також нерухомого майна Національного комплексу «Експоцентр України». Крім того, в цей же час були відчужені деякі відомі кримські здравниці – санаторій «Гурзуфський», «Дніпро», «Зорі України». Ігорю Михайловичу ставилося розкрадання державних коштів на загальну суму понад 800 мільйонів гривень.

Але Росія, як відомо, своїх громадян нікому не видає. Перебуваючи у міжнародному розшуку, Бакай не покидав меж Росії. У підсумку, в 2006 році, Печерський районний суд Києва виніс рішення про припинення розслідування кримінальних справ, а в 2007-му, Апеляційний суд зовсім припинив міжнародний розшук Бакая. Так, що Ігор Михайлович зобов'язаний Володимиру Путіну своєю свободою, та й порівняно безбідною існуванням.

Любов до Росії чомусь завжди була і в Олександра Данильчука. Як повідомляв відомий рівненський журналіст Олексій Кривошеєв пан Данильчук і сам інколи жартував, коли на сесії облради виникала гаряча суперечка, що, мовляв, кину вас і поїду в Росію. До речі саме там, у Російській Федерації, друг Олександра Юрійовича Ігор Бакай, як нашіптують “злі язики”, працює радником Президента РФ Володимира Володимировича Путіна (джерело: http://www.derevo.info/news/detail/4280).

Олександр Данильчук ніколи не скривав своїх дружніх стосунків з “кримінальником” та “зрадником батьківщини” Ігорем Бакаєм. В той час, поки міліція нібито всерйоз і довго шукала екс-главу «ДУСі» України Ігоря Бакая у інтерв'ю одному з українських ЗМІ на той час голова Рівненської облради Олександр Данильчук наголосив: “У нас і зараз дуже хороші стосунки з Ігорем Бакаєм. Я був у нього в гостях в Москві. Сподіваюся, що незабаром з нього знімуть усі звинувачення, і він зможе повернутися в Україну і приїхати на Рівненщину” (джерело: http://www.from-ua.com/news/107943-opalnii-bakai-priedet-na-rovenschinu.html).

До речі, і Ігор Бакай і Олександр Данильчук в період “кучмівського” правління були представниками так званої “групи Волкова”, горезвісного “директора” українського парламенту. Саме в той час, а це кінець 90-х, з ім'ям Олександра Данильчука і даної групи були пов'язані і численні “кримінальні скандали”. Як приклад, можна навести депутатський запит БЮТівця Григорія Омельченка (на початку вересня «Україна Молода» писала про фінансові оборудки наших олігархів, що, крім «відстібувань» керівництву держави, частково вилилися нібито навіть у фінансуванні структур, близьких до «Аль-Каїди»). В запиті Омельченка йшлося про те, як Державне підприємство Міноборони «Футбольний клуб «ЦСКА-Київ», очолюване Данильчуком, спільно з Бакаєм, Волковим, Василем Горбалем, Ігорем Діденком відмивала через закордонні структури суми з численними нулями (джерело: http://politiko.ua/blogpost73460).

Депутат – “рейдер”

У грудні 2009 року тодішній керівник Рівненської облради Олександр Данильчук опинився серед списку депутатів – “рейдерів” які захватили Рівненський інститут Київського університету права НАН України.

18 грудня 2009 року студенти та викладачі Рівненського інституту Київського університету права НАН України пікетували раду, намагаючись відстояти право держави на будівлю в центрі м. Рівне за адресою вул. Короленка, 5. Пікетувальники закликали депутатів проголосувати за те, щоб приміщення залишилось в державній власності.

Незважаючи на лютий мороз та погрози розправи, правники відкрито виступили на захист закону про який забули депутати, суд та прокуратура – ті, хто покликані його захищати.

Проте депутати (деякі з яких вже розпочали будівництво апартаментів в приміщенні Інституту) вирішили, всупереч закону, відібрати будівлю у Національної академії наук України.

Корінь проблеми полягає у «золотих» квадратних метрах у центрі міста, які депутати хочуть використати на власний розсуд, і планам яких заважає Національна академія наук України. Про справжні наміри використання будівлі Рівненського інституту КУП свідчить факт будівництва депутатами квартир на четвертому поверсі будівлі.

Серед списку депутатів, які прийняли рішення посягнути на державну власність та відмовились переглянути рішення опинився і тодішній голова обласної ради, представник ВО “Батьківщина” Олександр Данильчук (джерело: http://censor.net.ua/forum/502279/deputatyreyidery_zahvatili_rovenskiyi_institut_kievskogo_universiteta_prava_nan_ukratny)

Депутат – “прогульник”

За даними Громадянської мережі “ОПОРА” позафракційний депутат, екс-голова Рівненської обласної ради Олександр Данильчук у нинішньому сладі облради став лідером за кількістю особистих пропусків.

Аналіз відвідуваності депутатами пленарних засідань Рівненської обласної ради та засідань постійних комісій показав, що дев’ять з 80 обласних обранців пропустили більше половини засідань постійних комісій та ще двоє депутатів пропустили половину засідань сесії. Найбільший показник пропусків у екс-голови Рівненської обласної ради, позафракційного депутата Олександра Данильчука та депутата від ВО «Свобода» Андрія Котельника. У 2012 році ці депутати були присутніми на трьох із шести пленарних засіданнях ради. Варто зазначити, що Олександр Данильчук вже другий рік поспіль є лідером серед прогульників обласної ради. У 2011 році показник його відвідуваності становив один із шести пленарних засідань ради (джерело: http://opora.rv.ua/vibori/733-analiz-vidviduvanosti-deputatamy-rivnenskoi-oblasnoi-rady-zasidan-sesii-ta-postiinykh-komisii-u-2012-rotsi.html).

Окрім того, у серпні 2012 року Члени бюро Рівненської обласної організації ВО «Батьківщина» одноголосно виключили з лав партії колишнього голову обласної ради Олександра Данильчука. На бюро члени партії у вину вже колишньому однопартійцю ставили й те, що він як депутат обласної ради проігнорував всі засідання фракції, жодного разу не брав участі у роботі постійних комісій і на сесіях був присутнім лише тричі (джерело: http://zik.ua/ua/news/2012/08/09/363128).

Головний “бурштинокопач” області

Ні для кого не секрет, що що вже багато років у північних районах процвітає нелегальний видобуток бурштину, який приносить фантастичні прибутки. Одним із тих кому такі прибутки надходять називають нинішнього першого заступника голови Рівненської облради Олександра Данильчука.

9 травня цього року близько 50 озброєних чоловіків на 16 автомобілях прибули у Клесівське лісове господарство, в урочище Гальбін, де нелегально копають бурштин. І нібито заявили, що тепер вони контролюватимуть видобуток бурштину. Місцеві з цим погодитись не захотіли, на їхній заклик із сусідніх сіл збіглося близько двох тисяч таких самих копачів.

Конфлікт загострився, коли один з озброєних приїжджих чоловіків почав стріляти по автомобілю місцевого мешканця.

У результаті чоловік, який перебував у цьому авто, потрапив у лікарню з вогнепальним пораненням, ще двох відвезли туди ж із травмами голови та забоями грудної клітки. Обурені селяни побили "прибульцям" дорогі автомобілі й спалили декілька їхніх вантажівок. Згодом міліція затримала 16 приїжджих. За кілька днів 15 чоловіків правоохоронці відпустили на підписку про невиїзд. В ізоляторі залишили лише одного — 22-річного, якого підозрюють у тому, що саме він підстрелив місцевого мешканця з мисливської рушниці. Однак вже за кілька днів суд відпустив його під заставу у 120 тисяч гривень (джерело: http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=040070).

Відразу ж після цієї події у соціальних мережах, а згодом і публічно — у виступах на сесії обласної ради — лунали заяви і називали прізвища чиновників, нібито причетних до незаконного бурштинового бізнесу. Згадувалися у цьому контексті й прізвища першого заступника голови облради Олександра Данильчука та його давнього товариша, нардепа-регіонала Володимира Прудивуса.

Ось що розповів місцевий журналіст Олександр Курсик після тодішніх подій:

“Прудивус “засвітився”, коли приїжджав у Рівне підтримати Олександра Данильчука після революції. Щоб він став заступником голови облради Кірілова, – каже Олександр. – Селяни думають, що саме Данильчук хоче підім’яти під себе увесь видобуток бурштину на Рівненщині і для цього покликав на допомогу нардепа Продивуса, який, до речі, у цей час перебував на базі колишнього голови ОДА Рівненщини Василя Берташа (базу Василя Берташа у селі Страшеве місцеві називають «дача Кучми», бо нібито другий Президент України Леонід Кучма полюбляв тут відпочивати, – прим. ред.)” (джерело: http://vsim.ua/Podii/prodivus-potrapiv-u-skandal-zi-strilyaninoyu-na-rivnenschini-scho-kazh-10328830.html).

Рівненська журналістка Вікторія Мамотюк у Фейсбуці розмістила цікаве повідомлення одного з місцевих мешканців про стрілянину:

«Це була розборка наших бурштинщиків з зальотними бандюганами. Жуліки кажуть, що донецькі хотіли віджати бізнес і перед тим була стрєлка. Приїхав Продівус з братками, а від рівненських був Кірілов і мєсні бандіти. Кірілову пообіцяли долю і сказали, що візьмуть все під контроль, якщо він домовиться з мєнтами. Він сказав що мєнтів візьме на себе. Братків поселили на дачі в Берташа, але ті пішли по бєспрєдєлу і почали стріляти. А потім пішов замєс. Бандюків пов'язали і погромили їм машини. Зараз йдуть переговори як зам'яти справу. З мєнтами уже два дні говорить заступник Кірілова Саша Данильчук. В нас його добре знають по клікухі Царь. Хочуть відмазати Продівуса і Берташа. Коли Кірілова ставили головою ради, приїжджав Продівус і вони з Берташем про все договорились. От така революція на Поліссі», – йдеться в повідомленні (орфографія автора збережена, – прим. Ред.) (джерело: http://vsim.ua/Podii/prodivus-potrapiv-u-skandal-zi-strilyaninoyu-na-rivnenschini-scho-kazh-10328830.html).

Верхом цинізму можна назвати те, що людину (мається на увазі Олександра Данильчука) яку звинувачують у “кришуванні” незаконного видобутку бурштину нещодавно було призначено головою робочої групи для детального вивчення ситуації, що склалася у Рівненській області з видобутком бурштину. Відповідне розпорядження підписав голова Рівненської облради Михайло Кириллов.

Напевне призначення керівником даної групи Олександра Данильчука спрямоване на те, аби він мав змогу зашкодити об'єктивному розслідуванню даної проблеми та і далі міг контролювати фінансові потоки від бурштину, але вже у легалізованому статусі. До речі сама робоча група в основному складається з колишніх регіоналів та їх прислужників (джерело: http://zik.ua/ua/news/2014/07/03/na_rivnenshchyni_stvoreno_grupu_yaka_vyvchyt_sytuatsiyu_z_vydobutkom_burshtynu_502567).

Отож, зважаючи на все вищевикладене, як сказала би відома українська ведуча телепрограми "Ревізор" Ольга Фреймут – "Рівненські новини" не рекомендують Олександра Данильчука до обранння народним депутатом України. Аж занадто щось від цього політика пахне нафталіном… 

http://rivnenews.com.ua/index.php/15-2011-10-13-11-17-09/2011-10-13-11-17-20/4812-stari-oblychchia-novoi-vlady-ch-1-oleksandr-danylchuk

 

27.03.2008р.Олександр Данильчук може стати головним лісником України

Політичні перипетії не полишають владний олімп Рівного. Мало того, що Рівне залишилось без мера, та ще й поповзли чутки, що й обласні обранці можуть залишитись без голови. “ОГО” аналізувала інформацію щодо можливого переходу Олександра Данильчука на роботу до столиці.

Найстрашніше китайське прокляття звучить так: “Щоб ти жив у часи перемін!” Не знаю, чим рівняни завинили перед китайцями, але перемін у нашому житті вистачає щохвилини. Інколи при фразі когось зі знайомих: “А ти знаєш, що?…” взагалі починає кидати в холодний піт.

Не в своїй тарілці Відколи Данильчук став головою облради, виникало питання: навіщо столичному політику ця посада. Ще більше питань виникло, коли почав для себе виясняти, хто ж він такий — Олександр Данильчук. Знайомий, який знає Олександра Юрійовича особисто, розповідав: “З Данильчуком познайомився в 1999 році у Верховній Раді, тоді від міг вирішити у Кабміні чи не будь-яке питання”. Не надто змінилась ця ситуація й сьогодні, адже як розповідали в БЮТівському середовищі, нардепи Сергій Кошин та Юрій Прокопчук намагаються вирішувати питання своїх округів у Кабінеті Міністрів винятково через Данильчука.

Крім того, у нинішнього голови облради залишились дружні стосунки з Ігорем Бакаєм, який сьогодні, як нашіптують “злі язики”, працює радником Володимира Володимировича, того, який поки що є президентом Росії. Пан Данильчук і сам інколи жартував, коли на сесії виникала гаряча суперечка, що, мовляв, кину вас і поїду в Росію.

Один депутат ще рік тому казав, що Данильчук не “всидить” у Рівному, це не його рівень — мілкувато. І от, схоже, цей час настав.

Головний лісник України 6 лютого 2008 року розпорядженням №247-р було звільнено з посади голови Державного комітету лісового господарства України регіонала Віктора Сівця. І саме на це вакантне донині крісло нібито претендуватиме Олександр Данильчук. Безперечно ця посада цікавіша, ніж керівництво обласною радою, адже управління всім лісовим господарством держави — це масштаб і неабиякий вплив.

Ну це поки що лише на рівні розмов, — відповів на запитання голова Рівненської обласної ради Олександр ДАНИЛЬЧУК. — А чи стане це реальністю, поживемо, як то кажуть, побачимо.

Хоча і тут не все так просто. Щоб призначити голову комітету Кабміну, необхідно затвердити програму уряду, а для цього може не вистачити в коаліції голосів.

Юлії Тимошенко доведеться шукати голоси для підстраховки “на стороні”, з цим можуть допомогти комуністи (були прецеденти) або депутати від Блоку Литвина. От тут то й криється основна каверза, адже взамін голосів “литвиновці” цілком можуть попросити посаду голови комітету з лісового господарства собі. Микола Шершун, подейкують, зовсім не проти повернутись до справи, в якій пропрацював усе життя. У такому випадку Данильчук може залишитись при бубнових інтересах.

Святе місце….

Правильно! Святе місце порожнім не буває. БЮТ, скоріше за все, захоче залишити крісло керівника облради за своєю політичною силою.

— Якщо так складуться обставини, що Олександр Данильчук залишить посаду голови, то логічним було б, що його має замінити представник нашої політичної сили, особливо з огляду на те, що БЮТ у виконавчій владі не представлений, — зауважує депутат Верховної Ради, фракція БЮТ, Юрій ПРОКОПЧУК. — У нашій фракції в облраді багато достойних професійних людей, які могли б обійняти не лише посаду голови облради, а можуть працювати й на рівні заступників міністра.

Якщо Данильчуку пофортить і він повернеться на роботу до столиці, постане питання: хто ж керуватиме облрадою? Спробуємо пофантазувати й змодулюємо ситуацію.

Обрати голову самотужки БЮТу не вистачить голосів. Доведеться шукати союзників, але вибір тут невеликий: просити про підтримку “Нашу Україну” чи домовлятись з УНП.

Розмінною монетою у таких переговорах може стати підтримка чийогось кандидата на виборах міського голови. Наприклад, “Наша Україна” чи УНП підтримують, скажімо, голову фракції БЮТ Миколу Кучерука на посаду голови облради, а взамін отримують підтримку свого кандидата на посаду міського голови. Фантастика? Але ж ми живемо в часи змін…

Олексій КРИВОШЕЄВ ,ОГО

http://www.derevo.info/ru/news/detail/4280

"Засветился" Александр Юрьевич и на "Украинском лесоводе". М.П.

На Рівненщині мисливське господарство намагалось продати 18 тисяч гектарів лісу?
26/07/2011 – 743 перегл.
На Рівненщині мисливське господарство намагалось продати 18 тисяч гектарів лісу?
Через оголошення "про продаж мисливського господарства" у часописі "Власть денег" ТОВ "Барбадос" ледь не забрали дозвіл на користування угіддями". Справою зайнялись Адміністрація Президента, керівництво Рівненської ОДА та прокуратура. Але на останній сесії обласної ради депутати вирішили не забирати у "Барбадоса" право на користування 18 тисячами гектарів лісу.

Питання використання мисливських угідь ТОВ "Барбадос" у Костопільському та Сарненському районах обласна рада розглядає вже не вперше. Вперше обласна прокуратура зачепила проблему ще восени минулого року. Подейкують, що до цього мисливського господарства має відношення екс-голова обласної ради Олександр Данильчук.

– Справа в тому, що у серпні минулого року у часописі "Власть денег" було опубліковане оголошення про продаж мисливського господарства, – розповів в.о. прокурора Рівненщини Олексій Романовський. – Цим фактом зацікавилась Адміністрація Президента і зверталась до нас з проханням перевірити ситуацію. Ми в свою чергу з'ясували, що це товариство "Барбадос" разом з представниками інших перевіряючи служб виїхали у це господарство. Там з'ясувалось – вони незаконно спорудили вольєр і утримували 24 диких кабани. Відповідно була порушена кримінальна справа та нараховано 240 тисяч гривень збитку нанесеного підприємством державі. Проте під час повторної перевірки виявилось, що вольєр самовільно демонтовано, а звірі зникли. Ми вже звертались до вас з проханням скасувати дозвіл на користування угіддями.

Втім, за керівників господарства як на постійних комісіях, так і на сесіїтак і на сесії заступився Микола Кучерук. Керівник фракції "Батьківщина" Микола Кучерук зауважив, що варто дочекатися розслідування кримінальної справи стосовно керівників "Барбадосу".

— Товариство нещодавно виграло справу у вищому господарському суді, тобто та мотивація нашого рішення, яку пропонує прокуратура, зараз вже недійсна, — зауважив перший заступник голови обласної ради Михайло Кривко. — Тому якщо ми зараз заберемо дозвіл, то автоматично отримаємо програний судовий позов. І ще чого доброго доведеться сплачувати підприємству після того грошову компенсацію. Так що питання скасування дозволу на користування угіддями зараз не на часі.

Протилежна позиція у депутата та першого заступника голови Рівненської ОДА Анатолія Юхименка:
– Це небезпечний прецедент. А якщо вони завтра продадуть це підприємство, а наступного для підуть в БТІ і зареєструють право власності на будівлі і землю. Тоді будемо відсуджувати у них 21 тисячу гектарів лісу? Тому варто присікти такі дії.

Натомість за мисливське господарство заступився депутат від фракції "Народної партії" Юрій Благодир:

– Не можуть вони продати землю, механізму нема. Продають лише корпоративні права на товариство. А термін "Мисливське господарство" вжили для того, щоб покупцям було зрозуміліше. Ми колись лібералізували цю сферу і розгрузили управління лісового господарства. Воно займається лісом, а не мисливством. Тепер маємо 71 мисливське господарство, яке розвивається, інвестує кошти, – розповів Юрій Благодир. – А зараз ситуація склалась парадоксальна. Можемо відлякати інвесторів. Так можна під будь-яким приводом відбирати дозвіл на користування мисливським угіддями. Сьогодні – за вольєр, завтра в когось недомовленого браконьєра зловлять і так далі. Це несуттєвий привід. Ну поставили вони вольєр без дозволу. Але зараз отримання дозволу на вольєр рівнозначне за складністю отриманню дозволу на видобуток газу. Тому ми не бачимо серйозних підстав для розірвання угоди і голосувати не будемо.

У підсумку більшість депутатів вирішили не підтримувати рішення про скасування дозволу і мисливські угіддя залишились за товариством "Барбадос".

Автор: Юрій ДЮГ

Источник: ОГО.ua 

http://www.lesovod.org.ua/node/10682

Знайомство з відомими мисливцями
11/01/2008 – 2300 перегл.
Серед завзятих мисливців помічені голова Рівненської обласної ради Олександр ДАНИЛЬЧУК і начальник міського управління земельних ресурсів Роман ГРЕСЬКО. Під час сезону ці відомі в Рівному можновладці щонеділі виїжджають на полювання. Тим часом найдосвідченіша серед жінок-мисливців Світлана СТУПАК, дружина власника магазину-майстерні “Ягдташ”, для багатьох любителів полювання залишається загадкою.

Мисливцем Світлану Ступак зробив чоловік

Чоловіки вкрай рідко беруть жінок на полювання. Проте власник магазину-майстерні “Ягдташ” у Рівному Микола СТУПАК зі своєю дружиною Світланою ось уже 17 років разом ходять за здобиччю.

З п’яти жінок, які на Рівненщині полюють на різну звірину, Світлана — найдосвідченіша. Вона зауважує, що до цієї справи її залучив чоловік Микола.

— Мені дуже подобалося, коли він збирався на полювання — одягався, ладнав зброю та патронташ, — каже Світлана Ступак. — Якось взяв мене з собою. Тоді полювали на качку з човна. Мені її вдалося підстрелити. Цьому дуже зрадів Микола, а я — безмежно.

Відтоді Микола та Світлана Ступаки стали полювати разом. Ходили на зайця, кіз. Світлана полювала і на більшу здобич, але кабан і лось на неї не вийшов.

— За зайцем інколи доводилося 40 кілометрів бродити в снігу та по ріллі, — розповіла пані Ступак. — Хоча фізично втомлюєшся, але духовно відпочиваєш.

У чоловічій компанії, до якої подружжя Ступаків приєднується для колективного полювання, без упередження ставляться до жінки. Світлана зауважує, що інколи чоловіки підкреслюють — її присутність приносить удачу.

— Упередженого ставлення ніколи не відчувала, навіть коли приходила в новий колектив, — пригадує жінка. — Спочатку ніяковіють, а потім недомовки зникають.

Світлана не сумнівається в тому, що полювання зміцнює її сім’ю. Навіть син Іван також починає цікавитися цією справою.

— Ми з чоловіком разом проводимо 24 години на добу, — твердить жінка-мисливець. — Проте досі не набридли одне одному.

Данильчук із Африки роги та копита не привіз

Голова Рівненської обласної ради Олександр ДАНИЛЬЧУК – один із тих мисливців, яким пощастило побувати на справжньому африканському сафарі. Звідти він повернувся без рогів і копит, бо від кожного трофея на пам’ять залишився лише фотознімок.

Уперше Олександр Данильчук узяв рушницю ще у класі 9–10. Каже, що серйозно почав полювати з 1984 року. Сьогодні має цілий арсенал зброї, який налічує 5 чи 6 карабінів, серед яких — “Браунінг”, “Блайзер” і російський СКС.

— Стріляю в основному кабанів, — зазначив голова обласної ради. — На ведмедя не ходив, бо це нецікаво. Значно цікавіше заганяти кабана. Вполював екземпляри вагою за 200 кілограмів.

Напевно, в Україні не знайдеться жодного заповітного куточка для мисливців, де не побував би Олександр Данильчук. Стріляв дичину в Черкаській, Вінницькій, Запорізькій, Івано-Франківській та інших областях. Проте зізнається, що найбільше запам’яталося сафарі на “чорному континенті”.

— Полювання тривало чотири тижні, де кожен день розписаний, — пригадує пан Данильчук. — Із сафарі привіз тільки фотографії, бо дружина Галина просила нічого мертвого не брати.

Нині голова обласної ради щонеділі вибирається на полювання з мисливцями із Рівненської ОДА. Зазначив, що полює з керівником облдержадміністрації Віктором Матчуком, його заступниками Юрієм Благодирем і Володимиром Новаком.

— Для мене полювання — чистий відпочинок, бо м’ясо — не головне, — додає пан Данильчук. — Воно повністю розряджає. Взагалі-то, для мене баня та полювання — на першому місці серед способів відпочинку.

Вбита коза завалила Романа Греська

В Острог на Рівненщину Роман ГРЕСЬКО приїхав уже досвідченим мисливцем. Сьогодні начальник Рівненського міського управління земельних ресурсів каже, що тамтешні угіддя знає не гірше за лісника з двадцятирічним стажем.

Щонеділі з компанією, яка сформувалася в Острозі, Роман Гресько “гастролює” по заповітних угіддях Рівненщини. Каже, що нагоду пополювати пропускає лише в надзвичайних випадках.

— Найбільше адреналіну в кров заганяє полювання на кабана, оленя та козулю, — зізнається пан Гресько. — Доволі цікаве полювання на зайця та лисицю.

Саме лиса на початку своєї мисливської кар’єри вполював начальник міського управління земельних ресурсів.

— Рідній брат мого батька, якого на Львівщині називають стрийко, взяв мене, школяра (тоді вчився у шостому класі), восени з собою. Він поставив мене біля автошляху, де нині відкритий перехід на польський Краковець. Тоді на мене вийшов лис. Стріляти вже вмів, бо пробував. Я його й застрелив.

Курйозний випадок трапився з Романом Греськом на полюванні в Острозькому районі. Після цього він довго пояснював товаришам, що цілий та неушкоджений.

— Коза йшла мені прямо в лоб. Я її підстрелив, а вона впала мені на груди та завалила. Номери, які стояли поряд, грішним ділом подумали, що в мене розірвало рушницю та кинулися рятувати, — з посмішкою пригадує пан Гресько. — Стали снігом відтирати, коли помітили, що я в крові. Хвилин з п’ять виривався та пояснював, що не контужений.

Найбільший його трофей — кабан вагою 260 кілограмів. Роман Яремович каже, що картеч при пострілі з 40 метрів застрягла у салі звіра. Лише куля змогла зробити свою чорну справу.

— Траплялися й менші екземпляри, які наробили чимало шуму, — підкреслив мисливець. — Один кабан поранив товариша. Тварина розсікла гумовий чобіт та розірвала стегно чоловіку (потім наклали шість швів), якого ми не могли зняти з дерева, бо так йому руки заклякли зі страху.

Роман Гресько переконаний, що чоловікам час від часу необхідно вприскувати адреналін у кров. Саме це, на його думку, і дає полювання.

— Хто не був на державній роботі, то думають, що там бамбук курять. Посади забирають надзвичайно багато нервів. Навіть те, що я мав інсульт, багато про що говорить, — підкреслив начальник міського управління земельних ресурсів. — На полюванні ти відтягуєшся, бо забуваєш про роботу, сім’ю. Для мужчин така розрядка просто необхідна.

www.ogo.ua

№1100, 10 Січня 2008

http://www.lesovod.org.ua/node/1729 

Дробь или щепка? На охоте или выгуливая собак? В бедро или в попу? Кто врет? Александр? Данильчук? Или журналисты? М.П. ++
09/11/2010 – 802 перегл.
Дробь или щепка? На охоте или выгуливая собак? В бедро или в попу? Кто врет? Александр? Данильчук? Или журналисты? М.П. ++
Вообще-то на Ровенщине "подранков не оставляют", но … всякое бывает. Постарайтесь сами разобраться, где информация, а где дезинформация. Уверен, – свидетелей не будет, а кабаны на допрос не явятся…М.П.

Голову Рівненської облради поранили під час полювання на кабана
 

Голову Рівненської облради Олександра Данильчука від «Батьківщини» госпіталізовано 6 листопада з вогнепальним пораненням після полювання на кабана, повідомляє джерело в лікарні.

Джерело повідомило, що Данильчук поранений картеччю у верхню задню частину лівої ноги.

Сам Данильчук повідомив, що почуває себе нормально, але після поранення йому не вдалося убити кабана.

 Він також підтвердив інформацію, що в полюванні брав участь голова Рівненської обласної державної адміністрації Василь Берташ.

Вікна, СТБ, 9.11.2010

http://vikna.stb.ua/ua/news/2010/11/9/41999/

Голова Рівненської облради стверджує, що ніякого вогнепального поранення не було [ЕКСКЛЮЗИВ]

Голова Рівненської облради Олександр Данильчук категорично заперечує інформацію про те, що його начебто поранили шротом під час полювання на кабана у Дубровицькому районі. Данильчук стверджує, що поранив ногу… під час прогулянки в лісі.

Олександр Данильчук категорично заперечує інформацію про вогнепальне поранення.

У телефонній розмові пан Данильчук підтвердив OGO.ua, що поранив ногу. Однак не на полюванні. І зовсім не від мисливської зброї. А загнав звичайну тріску під час прогулянки в лісі.

― Я взагалі не розумію, звідки таке пішло? Яке поранення? Хто стріляв? ― обурювався він. ― У суботу після полювання я відправився на свою "базу" біля Сарн (райцентр на Рівненщині, по сусідству з Дубровицьким районом). Пішов вигулювати своїх собак у лісі. І випадково поранив ногу ― загнав скалку. Ось і вся історія. Живий-здоровий. Почуваюся чудово, і вже давно на робочому місці. Якщо треба: готовий хоч зараз показати свою ногу, щоб не виникало ніяких питань, яке це було поранення. А щодо інформації у різних засобах масової інформації, то, звісно, я вимагатиму спростування.

До речі, у приймальні голови Рівненської облради секретар підтвердила, що Данильчук "є на місці" і побажала кореспонденту OGO.ua "міцного здоров'я".

Нагадаємо, за неофіційною інформацією, у суботу, 6 листопада, один з учасників полювання стріляв картеччю у кабана, але рикошетом один із шротів (діаметр — 5 мм) потрапив у ліву ногу Олександра Данильчука.

Пізніше у ЗМІ з'явилася інформація про те, що голову Рівненської облради госпіталізували у хірургічному відділенні Рівненської обласної клінічної лікарні.

За інформацією OGO.ua, ніяких офіційних заяв до місцевих правоохоронних органів щодо випадку на полюванні не надходило (у міліції факт вогнепального поранення громадянина Данильчука не зафіксовано).

ОГО, 9.11.2010

http://www.ogo.ua/articles/view/2010-11-09/24158.html

09.11.2010
«Царське» полювання
Замість кабана картеч влучила у… «верхню задню частину ноги» голови облради
Іван ФАРІОН
Олександр Данильчук тримає рушницю ще зі шкільної лави

Невдало закінчилося суботнє полювання на дикого кабана для голови Рівенської обласної ради, мисливця із 35-річним стажем Олександра Данильчука. Додому він повернувся без вепра, але з пораненою ногою. Медичну допомогу йому у напівтаємному режимі надавали хірурги обласної лікарні. У високопосадовця влучила куля одного з колег. За деякими даними, «не туди» вистрелив картеччю напарник спікера обласного «парламенту» – голова однієї із районних рад…

У прес-службі Рівенської облради відмовляються коментувати прецедент. Сам потерпілий відбувається жартами. Дивується, чому про нього ще не розповідають, що кабан його ледь не задавив…

Із джерел «Високого Замку» у Рівному авторові цих рядків вдалося дізнатися, що голова облради поранений 5-міліметровим шротом, який, швидше за все, відбився від дерева. Полювання відбувалося в урочищі поблизу села Лісового, що у Дубровицькому районі. Разом із головою облради звіра вистежував голова обласної держадміністрації Василь Берташ, давній знайомий Данильчука, а також ще кілька високих чиновників (раніше у цій компанії бував «помаранчевий» губернатор Віктор Матчук).

Загонщики вислідили кабана і погнали його на «панів з області». Але потім вепр змінив курс і помчав не туди, куди треба. Мимоволі голова облради опинився на лінії вогню іншого мисливця. Після пострілу куля зрикошетила від дерева і потрапила у «верхню задню частину ноги» Олександра Данильчука.

У Дубровицьку районну лікарню (як і у міліцію) голова облради не звертався, видно, поранення було не надто серйозним. Віддав перевагу обласним ескулапам, більш кваліфікованим і менш говірким. Однак, як мовиться, шила у мішку не втаїш…

Олександр Данильчук – не перша жертва «царського» полювання. 16 січня 2007 року під час незаконного полювання на Харківщині загинув народний депутат від Партії регіонів Євген Кушнарьов. Тодішній президент України Віктор Ющенко гостро критикував чиновників за такі розваги, виступав за те, щоб заборонити їм брати до рук зброю. «Ми закриємо полювання. Бо ви знаєте, яка компанія збирається – прокурор, голова райадміністрації і суддя. Давайте збережемо для вовків ту Україну, яку ще не добили. Коли на імпортних «лендкрузерах» мотаються по полях, добивають чи то зайчика, чи то лисичку коханці на комір…».

Азарт мисливця Олександру Данильчуку знайомий ще з дитинства. Каже, що полювання, як і баня – найкращі для нього види відпочинку. Пригадує, що уперше взяв рушницю у 9-му класі, а серйозно полювати почав у 25 років. У домашній колекції має шість карабінів найпрестижніших марок. Вистежував здобич у всіх куточках України, протягом чотирьох тижнів брав участь у знаменитому африканському сафарі. Трофеїв звідти не привіз, лише фотографії. Бо дружина наказала «нічого мертвого» до хати не тягнути…

Голова Рівенської облради «патронує» мисливські господарства краю, щоразу приїжджає на їх відкриття. Виступає за те, щоб передавати їх у приватні руки – бо тоді «порядку більше буде».

Невідомо, чи за фактом поранення на полюванні міліція порушила кримінальну справу. За деякими даними, після суботнього трафунку рідня Олександра Данильчука наполягла, щоб він дав собі з полюванням спокій. Хоча б на деякий час.

Високий замок, 9.11.2010

http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=87382

Данильчук прикриває сідницю
Голова обласної ради заперечує факт свого поранення у «верхню частину стегна» на полюванні з Василем Берташем
Рівне вечірнє, №82, 11-11-2010

Запекла передвиборча кампанія не завадила головним її учасникам в особі голови облдержадміністрації «регіонала» Василя Берташа, голови обласної ради «батьківщинівця» Олександра Данильчука, народного депутата-»нашоукраїнця» Віктора Матчука та ще групи їм подібних вирушити разом на відкриття сезону «полювання на копитних». У результаті «вполювали» Данильчука, якому набій картечі, призначений для кабана, влучив, як висловились медики, «у верхню частину стегна».

Після того як інформація про поранення обласного голови потрапила у стрічки новин місцевих та всеукраїнських засобів масової інформації, учасники полювання усі разом втратили пам’ять. Разом із ними напад амнезії стався з керівниками медичних закладів, мисливських господарств, правоохоронних органів. Першим за кілька днів після пригоди прийшов до пам’яті сам Олександр Данильчук, який тепер стверджує, що ніякого поранення взагалі не було, а травму того самого місця він отримав, вигулюючи власних собак.

Можна зрозуміти мисливця, який не з власної волі опинився у ролі кабана. Сподіваємося, що цей випадок навчить чогось наших співгромадян, які, не встигнувши посісти хоч якусь владну посаду, одразу ж стають завзятими мисливцями у компанії таких самих, як і вони. Не виключено, що тепер вони добре думатимуть, перш ніж йти з зарядженими рушницями до лісу в такому товаристві. Бо ж на подібних полюваннях можуть випадково влучити не лише у «верхню частину стегна». Особливо слід задуматись Олександру Данильчуку, який то в автомобільній аварії травмується, то в бійку потрапить біля нічного клубу, то на полювання невдало вирушить. Берегти треба власну… так, саме її. Політик все ж таки.

Коментарі

Лісівники:

— Спершу все йшло за планом — загонщики погнали кабана на мисливців. Далі чи то звір побіг не туди, де його очікували, чи то самі мисливці були погано організовані, в результаті чого опинилися один в одного на лінії вогню. Від пострілу, здійсненого головою однієї з районних рад картеччю (великий шріт діаметром більше 5 мм), постраждав Олександр Данильчук. Одна із шротин потрапила чи то у стегно лівої ноги, чи то в сідницю. Усім стало не до полювання, і кабану вдалося втекти.

Олександр Данильчук (у понеділок):

— Зі мною все нормально, я справлюсь. А взагалі, звідки така інформація? Це ж усе на рівні «баба бабі сказала»? Як ще не кажуть, що кабан на мене напав і задавив, чи що взагалі мене застрелили? Можу тільки підтвердити, що був на відкритті сезону полювання на Дубровиччині і що в компанії зі мною був Василь Берташ.

Олександр Данильчук (у вівторок):

— Я дійсно поранив ногу, однак не на полюванні й не від мисливської зброї. Вже після полювання неподалік Сарн пішов вигулювати собак і випадково у лісі загнав у ногу скалку.

Олег Сало, начальник УМВСУ в Рівненській області:

— За публікаціями в пресі ми зареєстрували повідомлення про можливе вогнепальне поранення голови обласної ради Олександра Данильчука, і зараз проводимо відповідну перевірку. Передусім опитаємо лікарів обласної лікарні, чому вони не повідомили про цей факт у міліцію, якщо потерпілий дійсно потрапив до них з вогнепальним пораненням. А також заступник начальника карного розшуку нашого управління має взяти пояснення особисто у п. Данильчука про те, де, за яких обставин і яку саме травму він отримав. Про результати перевірки ми згодом обов’язково повідомимо засоби масової інформації. А поки направили повідомлення тільки у Міністерство внутрішніх справ щодо резонансної інформації та вжиті заходи з її перевірки.

Володимир Кисіль, головний лікар Рівненської обласної клінічної лікарні:

— Перевірки міліції ми не боїмося, бо якщо вона щось «таке» і з’ясує, то питання в неї виникнуть не до нас. І ось чому. Так, дійсно Олександр Данильчук вже одужує, але ще продовжує перебувати в нашому медзакладі. Проте у нас він тільки доліковує залишкові явища нещодавно перенесеної пневмонії. Щодо якоїсь травми, яку він отримав, то я лише чув обидві версії — і про те, що його начебто підстрелили десь на полюванні, і про те, що він сам собі загнав скалку під час прогулянки в лісі. Але можу сказати напевне тільки те, що одразу після того він звернувся за першою меддопомогою не до нас, а в районну лікарню. І саме там йому зробили невеличку операцію та видалили якесь стороннє тіло.

Олександр Грицкевич, заступник головного лікаря Сарненської ЦРЛ:

— Голова обласної ради Олександр Данильчук справді звертався до нас за допомогою, але з чим саме — сказати не можу. Медичний діагноз конфіденційний — це таємниця приватної особи, яку я не маю права розголошувати без її згоди.

Сергій ТКАЧЕНКО.

http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=025876

http://www.lesovod.org.ua/node/8018