31/12/2014
12Сьогодні науковці, експерти та прості громадяни активно обговорюють реформи, що неминуче повинні відбутися у всіх сферах суспільного життя.
Суспільство перебуває в очікуванні та побоюванні. Побоювання відчувають ті, кого безпосередньо повинні торкнутися новаторські ініціативи уряду. Освітяни, медики, держслужбовці побоюються скорочення державного фінансування, підприємці – нових податкових ініціатив, громадяни з острахом очікують скорочення соціальних виплат. У стані очікування і побоювання перебувають громадяни, котрі пов’язані із лісовим господарством. Особливе занепокоєння викликає те, що до процесу реформ можуть бути залучені як недосвідчені фахівці, котрі не володіють проблемами галузі, так і чиновники, що активно приміряють маску реформаторів та намагаються лобіювати інтереси осіб, які контролюють нелегальні грошові потоки у державі.
Значно покращить суспільне сприйняття реформ відкрите обговорення та прийняття консенсусних рішень між найвпливовішими зацікавленими сторонами. Реалії ж протікання реформ свідчать про те, що багато рішень приймають поспіхом та у закритому режимі. З одного боку, можна зрозуміти владу, котрій важко долати опір реформам, однак кулуарне прийняття рішень цей опір лише посилюватиме. Тому хотілося би висловити власне бачення ключових аспектів, що потребують реформування у лісовому господарстві. Сподіваємося, що наша позиція сприятиме конструктивному суспільному діалогу, а не зіштовхнеться з гострим нерозумінням з боку державних чиновників.
Як реформувати лісове господарство України?
Реформування органів управління лісовим господарством
Структура органів управління лісовим господарством суворо централізована. Весь спектр державних послуг у сфері лісокористування нині зосереджений у межах одного державного органу – Держлісагентства, та афілійованих із ним структур. Така централізація та жорстка вертикаль субординації, з одного боку, дала змогу уникнути повної руйнації галузі впродовж найбуремніших часів нашої незалежності. Проте, з іншого боку, вже багато років поспіль ця централізація є джерелом корупційних зловживань та концентрації тіньових грошових потоків довкола осіб, що перебувають при владі. Повноваження щодо укладання трудових контрактів із директорами державних лісогосподарських підприємств головою Держлісагентства є тим коротким повідком, котрий давав змогу використовувати персонал лісових підприємств та їхні ресурси у будь-який спосіб, котрий заманеться очільнику цього відомства (яскравою ілюстрацією цієї тези є залучення працівників лісового господарства до парламентських виборів 2012 року).
Перші пропозиції щодо реформування структури управління лісовим господарством від науковців почали надходити з 2000 року. Ці пропозиції надавали як вітчизняні, так і зарубіжні вчені у рамках міжнародних донорських проектів. Найбільшим серед них був українсько-шведський проект «Стратегічний план розвитку лісового сектору України», у рамках котрого фахівці тодішнього Державного комітету лісового господарства України мали змогу пройти стажування у різних країнах Європи, за результатами котрого були опубліковані звіт та чимало статей у галузевих виданнях.
Пропозиції щодо реформування структури управління вітчизняних і зарубіжних вчених зводилися до втілення принципу розмежування господарських та контрольних функцій держави, запровадженого Організацією економічного співробітництва і розвитку. Зокрема фахівці українсько-шведського проекту запропоновали об’єднати всі державні підприємства, котрі мають у користуванні експлуатаційні ліси (ведення лісового господарства у котрих є рентабельним), у Державне лісове підприємство, яке має власний центральний апарат управління. На тодішній Державний комітет лісового господарства України пропонували покласти контрольні та функції підтримки ведення лісового господарства, а також функцію управління неексплуатаційними лісами (тобто такими, у яких ведення лісового господарства є збитковим).
Однак тоді такі пропозиції не знайшли підтримки з боку керівництва Державного комітету лісового господарства України. А надто, вітчизняні вчені, від котрих надходили подібні пропозиції, зазнали тиску з метою пригнічення подібних реформаторських ініціатив. Сьогодні ідея створення державного лісового підприємства закріплена у коаліційній угоді між правлячими політичними партіями. Однак хотілося би мати детальнішу інформацію щодо цієї ініціативи, адже часто у таких випадках диявол криється в деталях. Позитивного відгуку заслуговує пункт коаліційної угоди, котрий декларує розмежування функцій формування політики, а також господарських та контрольних.
Реформування системи оподаткування
Сучасна система оподаткування лісового господарства має чимало недоліків, основним серед яких є включення плати за спеціальне використання лісових ресурсів до податкової системи, у той час як цей платіж виконує функцію ренти лісовласника і повинен повністю спрямовуватися на потреби охорони та відтворення лісових ресурсів. Згідно із чинним механізмом, плата за використання ресурсів місцевого значення повинна скеровуватися у місцеві бюджети, після чого частина повинна повертатися на потреби лісового господарства. Однак, як правило, бідні сільради не повертають ту частину суми, що згідно із законодавством повинна скеровуватися на потреби лісового господарства. Децентралізація податкової системи також містить певні загрози. Згідно з децентралізацією податкової системи, пропонується скерувати низку податків до місцевих бюджетів з одночасним покладанням фінансових зобов’язань на ці бюджети. Зокрема обговорюється рішення скерування оплати за спеціальне використання до місцевих бюджетів з одночасним фінансуванням охорони та відтворення лісових ресурсів. Проте, як відомо, лісоресурсний потенціал не рівномірно розміщений територією нашої держави. Якщо області, багаті на лісові ресурси, будуть спроможні покривати видатки на охорону та відтворення лісових ресурсів, то, наприклад, степовим областям цих коштів буде недостатньо.
Отже, децентралізація податкової системи у лісовому господарстві повинна супроводжуватися обов’язком центрального бюджету фінансувати лісове господарство в областях із низькопродуктивними лісовими насадженнями та високими втратами на лісовідновлення. Зарубіжна практика має також інший приклад розв’язування такої проблеми. Це – створення лісового фонду, котрий призначений для перерозподілу лісового доходу від користувачів високопродуктивних до користувачів низькопродуктивних насаджень. Однак у цьому контексті варто зазначити, що за умови використання сучасних ставок оплати за спеціальне використання лісових ресурсів цих коштів буде недостатньо для фінансування лісового господарства навіть на теперішньому рівні.
Ще одним ризиком, котрий випливає із реформування податкової системи, є встановлення високих ставок експортного мита на необроблену деревину з метою підтримки вітчизняної деревообробної галузі. Це положення закріплене у коаліційній угоді. Загалом погоджуємося з ідеєю підтримки вітчизняних деревообробників, проте левова частка доходу державних лісових підприємств – це доходи від експортної діяльності. Різке обмеження експорту необробленої деревини разом із адміністративною забороною здійснення інших видів виробництва, окрім лісогосподарського (такі ідеї знову ж таки обговорюють), виглядає спробою доведення до банкрутства державних лісогосподарських підприємств. Погоджуємося, що державна політика повинна бути спрямована на експорт кінцевої продукції галузей лісового комплексу, а не сировини, проте розвиток деревообробної галузі – це дещо більше, ніж проста заборона експорту необроблених лісоматеріалів. Окрім того, ціни на внутрішньому ринку на деревину і за сучасних умов є значно нижчі, ніж на зовнішньому. Тобто криза у суміжних галузях лісового комплексу криється не в ціновій політиці державних лісових підприємств.
Важливим аспектом податкової реформи у лісовому господарстві є можливість отримання доходу від експлуатації лісових ресурсів місцевими бюджетами. Такий крок змусив би територіальні громади добре зважувати всі за і проти у процесі вирішення питання про надання переваги ресурсній складовій лісового господарства чи природоохоронній. Місцеві територіальні громади – це та зацікавлена сторона, позицію якої часто не беруть до уваги при формуванні національної лісової політики, що призводить до конфліктів, особливо у гірських районах.
Реформування системи прав власності на ліси
У високорозвинених країнах Європи і світу прийнято дотримуватися принципу плюралізму форм власності на ліси. У країнах Європи на законодавчому рівні передбачене рівноправне функціонування всіх форм власності на ліси. Структура власності може бути різною залежно від того, яким чином в тій чи інший країні були сформовані традиції господарювання. У колишніх постсоціалістичних країнах домінує державна форма власності на ліси, у країнах із довготривалішими традиціями демократії – приватна форма власності. На наше переконання, в Україні також повинна функціонувати інституційна база для рівноправного функціонування державної, приватної та комунальної власності на ліси. Проте ми із пересторогою дивимося на пропозиції приватизації державних лісогосподарських підприємств. У деяких постсоціалістичних країнах (Угорщина, Чеська Республіка, Словаччина) були прецеденти реституції лісів. Але, по-перше, такий крок не приніс очікуваного позитивного результату, а по-друге, менш довготривале перебування у соціалістичному таборі дало змогу зберегти традиції ведення лісового господарства приватними лісовласниками.
На нашу думку, в Україні немає передумов для приватизації у лісовому господарстві. Здійснюючи приватизацію, потрібно мати відповідь на запитання: хто буде потенційним лісовласником? Чи зможе фізична чи юридична особа, яка не має досвіду ведення лісового господарства, одразу ефективно здійснювати лісокористування? Чи не скористається можливістю отримати ліс у користування іноземний суб’єкт, котрий розглядає ліси України як сировинний придаток до іноземних бізнесових структур? Адже не так давно була спроба австрійської компанії отримати у концесію на довготривалий період часу значні площі високопродуктивних карпатських лісів, і лише пильність науковців завадила реалізації цього проекту. Говорити про приватизацію лісів чи лісових підприємств можна буде лише тоді, коли повною мірою буде подолана корупція, а ринковий механізм господарювання працюватиме без жодних збоїв.
Але інституційне середовище, здатне регулювати процес лісокористування суб’єктами всіх форм власності, потрібно будувати вже сьогодні. Є чимало проблем, пов’язаних із неоднаковим ставленням Держлісагентства до підприємств, що входять чи ні до структури цього органу. Зокрема, не врегульоване питання статусу лісової охорони лісогосподарських підприємств комунальної форми власності, є проблеми, пов’язані із затвердженням лімітів лісосічного фонду, узгодженням санітарних рубок тощо. Вирішення цієї проблеми лежить в площині оптимізації структури державного управління лісовим господарством, тобто розмежування функцій формування політики, а також контрольних та господарських. Вважаємо помилковим рішення щодо підпорядкування комунальних лісогосподарських підприємств Держлісагентству. Цей захід не відповідає національній концепції реформування системи державного управління, котра спрямована на децентралізацію. Окрім того, підпорядкування комунальних лісогосподарських підприємств Держлісагентству сприятиме посиленню монополізму на ринку лісових ресурсів та порушенню принципу плюралізму форм власності на ліси.
СТАТТЮ ОПУБЛІКОВАНО У ГАЗЕТІ “ДЕРЕВООБРОБНИК” №24 (349) ВІД 23 ГРУДНЯ 2014 РОКУ
12 коментарів
timb
Это будет момент истины, тест на коррупцию для нового руководства отраслью. Именно в экспорте бурно расцвела коррупция, которую до сих пор так и не могут искоренить. Или не хотят. Хотели бы, так уже давно бы это сделали. Рецепт прост и лежит на поверхности – поменяйте условия торговли для экспорта и внутреннего рынка с точностью наоборот: лес на экспорт реализовывать через аукционы, лес внутренним потребителям – по прямым договорам. И не надо никаких запретов на экспорт, нужно изменить только условия. Тогда глядишь, экспортные цены вместо понижения наконец-то пойдут на подъем. А на внутреннем рынке в нынешних экономических условиях лесхозам выгоднее работать по прямым договорам, которые позволят им самостоятельно регулировать цены на свою продукцию в зависимости от конъюнктуры рынка и стоимости энергоресурсов. То есть цены внутреннего рынка тоже будут расти. Чего лесная отрасль так держится за аукционы не понятно. Сегодня они – соломинка для утопающих, да и были придуманы "попередниками" для прикрытия коррупционных схем. Ведь обходились два года (2009-2010) без них и никто даже не заметил "потери бойца". Или политческой воли опять не хватает? Как сказал журналист Александр Пасховер, "феномен последних лет состоит в том, что украинцы редко упускают возможность упустить возможность. Почему бы в 2015 г. не сломать этот тренд?" К этим словам трудно что-либо еще добавить.
Branch
Україно-шведський проект – спродіваюсь це вже щось, від чого можна відштовхуватись. Навіть перше згадування про нього відкрило важливу тему щодо управління неексплуатаційними лісами. А тем для обговорення непочатий край.
Щоб хотілося від реформи:
– Рівних умов для всіх лісокористувачів. На сьогоднішній день враження таке, що державні, комунальні, військові, колгоспні, автодорівські та інші користувачі живуть в різних світах.
– Закладену стратегію (план) розвитку лісового господарства та лісової промисловості. Із теперішнього "реформаторського" запалу видно лише бажання відхопити ласий шматочок від держлісгоспів, а далі – де випливем.
– Найголовніше у реформі та успішному її впровадженні, як на мене, донести людям, що після реформи в новій структурі є місце для них. Таким чином зберегти спеціалістів від лісника і вище. Всі розуміємо, що буде не легко, але сподіваємось на краще майбутнє.
Крім того вже є небайдужі люди, які займалися цим проектом і яких можна залучити до роботи.
admin
Они долго висели на сайте УЛ, но потом их сняли из-за какого-то сбоя. В моих архивах, все тоже где-то есть, но после ухода из отрасли я их не разбирал и пока на это нет времени. Мне бы привести в порядок данные за последние 3-4 года…
"Реформаторская" часть проекта была реализована на его первом этапе, в 1999-2000году. Конечно многое устарело. Что касается идей проекта, то они уже давно живут самостоятельной жизнью.
Реформу надо готовить опираясь на новые реалии и цифры.
admin
Март 2014 – месяц безвластия в течении которого очень многие предприятия пересмотрели экспортные контракты, повысив цены. Импортеры не возражали, так как им самим "не уютно" платить по двум счетам, понимая, что оплата маркетинговых услуг – 100 процентная коррупция. Куда проще заплатить всю сумму продавцу и спать спокойно….
На крови Майдана пришла новая "антикоррупционная" власть и цены снова стали уменьшать….Оплата маркетинговых услуг, по моим данным, возобновилась, хотя тарифы чуть упали… Параллельна работа ГПУ и СБУ никого не смущала… и, тем более, не пугала…
Сейчас – январь 2015 и вновь безвластие. Уже наблюдаются сбои в традиционной работе Укрлесконсалтига (многие импортеры им заявки не подают, а работают напрямую с предприятиями). В этой ситуации логично ожидать повышения экспортных цен, как минимум на 6 долларов (Речь об основной составляющей экспорта предприятий Гослесагентства – хвойном пиловочнике). С одной стороны это необходимо сделать как можно быстрее, а с другой стороны как-то "не уютно", ведь подобное действие будет равносильно признанию того, что ВСЕ ВСЁ знали и НИКТО не сопротивлялся…
Чтобы в начале года понизиить цены импортеров просили (на Шота) написать соответствующие письма (для прекрытия). Может сейчас время попросить их написать просьбы о пересмотре цен в сторону повышения? Прдставляете: китайские и турецкие покупатели просят украинских продавцев повысить цены на свои товары !!! Шик! Блеск! Красота!
Как будет. Поживем – увидим.
ser.veremchuk
МЮ, Ви колись піднімали тему кадрової політики в ДАЛР і вона не викликала жвавого обговорення, а марно. Вислів «кадри вирішують все» – БУВ, Є І БУДЕ головним в існуванні будь якої держави (організації, партії, обєднання, товариства і т.п.). Прочитавши вступне слово до цієї статті вирішив взнати, хто буде вирішувати нагальні потреби і проводити реформи в лісовому господарстві. Показовим в цьому питанні є підбір кадрів в ДАРЛ. В оголошенні про зарахування до кадрового резерву (мова не йде про конкурс на посади, а тільки про зарахування до кадрового резерву), на заміщення посад державних службовців виникають питання по двох позиціях:
1. Мають повну вищу освіту (третя вимога в оголошенні). А де ж задекларований урядом професіоналізм. Про вищу освіту промовчу – при наявності грошей і комерційних ВНЗ можна отримати кілька дипломів за різними спеціальностями на протязі тижня.
2. Мають стаж державної служби чи служби в органах місцевого самоврядування не менш як п'ять років та займають (займали) посади в державних органах чи органах місцевого самоврядування не нижче четвертої категорії (четверта вимога). З цієї вимоги висновок один – за пять років претендент змушений був навчитися красти і ж-пу лизати, значить свій – «ласкаво просимо». Знову ж таки, ні слова про професіоналізм, «технократію» – уряд технократів «рулить». Я хотів би послати свою заявку (профільна освіта є, стаж також, навіть наукою трохи займався), але, вибачте, не крав, не лизав, не пристосовувався (не був державним службовцем 4 категорії)– отже «гуляй вльсом».
Кадровий резерв буде супер. І конкурсу не буде, і цю «фількіну грамоту» ніхто враховувати не буде, і … Хто з ваших претендентів зможе конкурувати зі мною перед конкурсною комісією відкрито? Хочу побачити.
ekonomist
Говорячи про реформи ми дійсно забуваємо про такий важливий елемент цього процесу – хто ж буде їх проводити?
У Законі України «Про державну службу» формування системи кадрового резерву визначено як послідовна робота спрямована на розвиток кадрового потенціалу, реалізацію можливостей кожного співробітника, що дає змогу здійснити підбір, розвиток, оцінку та просування кадрів відповідно до цього Закону.До кадрового резерву зараховуються професійно підготовлені працівники, які успішно справляються з виконанням службових обов'язків, проявляють ініціативу, мають організаторські здібності й необхідний досвід роботи, успіхи в навчанні. На кожну посаду державного службовця – керівника формується кадровий резерв у кількості двох осіб, за посадами спеціалістів складаються списки осіб, які включаються до резерву з урахуванням фактичної потреби.
Можливо в Агенстві все це формально витримується але практично за останні роки в центральний апарат не потрапило жодного професійного працівника і в той же час багато професіоналів завершили своє перебуванн на державній службі, а ті що ще залишились пливуть за течією, пристосовуючись до нових керівників
Цілком відповідально можу заявити, що нинішній склад центрального апарату неспроможний на проведення жодних реформ. Лише повне перезавантаження центрального апарату дасть шанс на реформування галузі
Анатолий
Так, писулька не варта ні уваги ні обговорення. Кому доступна інформація, проаналізуйте чи хоч один спеціаліст з так званого резерву був призначеним на посаду, на яку його резервували?Кожен лісгосп має такий резерв на керівні посади і що? Такі вакансії відразу заповнювалися не резервістами а тими, ким треба… Так що оті всі пункти про пять років, чистої води блюзнірство, бо ніхто не знатиме де і скільки працював новопризначений "бос" крім двох-трьох осіб, які мовчатимуть, бо теж хотять при кориті залишитися. І не треба таких аргументів, як "тепер все буде інакше" – не буде ще довго, молоде покоління ще не встало на ноги а своїй синків керівники вже пристроїли на хлібні місця, за які вони триматимуться крепко.Так що не плекайте ілюзій, реальність така,що не про керівні посади думати треба а про саме життя.
admin
Не будем трогать «пришельцев» и посмотрим на кого из «кондовых» лесников высшего звена можно надеяться. В составе коллегии только один специалист, который почти 15 лет сидит за столом коллегии и руководит наукой и лесным хозяйством – Максимович. Именно его уровень определяет верхнюю планку профессионализма, принципиальности и новаторства. Практически на том же уровне находятся бессменные лидеры лесной науки Петровичи, работами которых уже много лет зачитывается вся отрасль… Все они гении приспособленчества…, поэтому и к реформам могут приспосбиться, но без особого толка. Беда в том, что их реформаторский потенциал был полностью исчерпан при подготовке ЛК 2006 и , судя по всему, ещё не восстановился.
В зале коллегии профессионалами, причем только в украинском смысле этого понятия, можно назвать в основном пенсионеров, либо тех, кто близок к пенсионному возрасту. Однако ни один из них до сих пор не увидел коррупции в лесном секторе и не подал голос за избавление от «схем», которые известны им всем не по слухам… Практически все профессионалы этой группы имеют материальный достаток не сопоставимый с уровнем официальной зарплаты…, а поэтому с опаской ожидают люстрации…
"Начальственная молодежь" в основном представленна ставленниками Виктора (значит послушные и лояльные к "схемам"), либо Валерия (дружны по жизни с Председателем и его советниками, представляют Свободу, либо заплатили за должность). Зачем этим людям реформы? Из своей среды отрасль лидеров давно не выдвигает, в связи с чем талантливые молодые люди "перегорают" на должностях замов и специалиств. А бытиё, как известно, определяет сознание.
Внутри отрасли, из-за многолетнего отсутствия адекватного управления, произошло расслоение предприятий и их работников на богатых и бедных. Причина в том, что предприятиям дали возможность «осваивать» природную ренту, которая им не принадлежит. Нуждаются ли в реформах лесники средняя зарплата которых колеблется от 3.5 до 8 тыс.грн и значительно превышает среднюю по области?,– вопрос риторический. … Высшее звено «бедных лесхозов» тянется за товарищами из лесных регионов и многие в этом преуспели.. Реформы им всем не нужны : "от добра, добра не ищут"…
Для меня необходимость реформ стала очевидной задолго до начала работы украинско-шведского проекта. Однако любые реформаторские предложения изначально не находили поддержки у высшего руководства, которое вначале находило десятки причин «подождать с реформами», а после смещения Червонного, вообще перестало о них вспоминать. После первых двух лет работы украинско –шведский проект вынужденно оставил тему реформ и занимался чисто практическими вопросами, которые не вызывали возражений у руководящих лиц, согласовывавших планы проекта…
Было много других специалистов поддерживающих реформы. Кто-то из них уже ушел из жизни, кто-то приспособился к существующей СИСТЕМЕ найдя в ней "свою прелесть" , кто-то ушел из отрасли и нашел иное приложение своих способностей. Кстати, на кафедре проф. Синякевича когда-то работал Сергей Мельник, защитивший очень хорошую работу по институциональной реформе в лесном хозяйстве. По слухам, он ушел, так как его заставляли писать докторскую, какому-то лесному начальнику… «Ученых» с купленными диссертациями в отрасли много , а вот таких как Сережа найти трудно…
В рамках проекта ФЛЕГ я по инерции продвигаю идею реформирования, стараясь направить её в конструктивное русло. Однако, на вопрос «Кто будет проводить реформы в лесной отрасли?» у меня ответа нет. Очевидно, что нынешний кадровый состав не способен на реформы и будет их саботировать.
Если Вы заметили в числе предложений прораммы ФЛЕГ первоочередным является следующее:
«Формування кадрової політики, орієнтованої на підвищення професійного рівня й моральних якостей працівників державного лісового господарства (100 днів)». Это очень общая формулировка за которой кроется целый ряд конкретных действий, включая и очищение отрасли от случайных элементов, и чистку руководящего состав по критериям профессионализма и порядочности (люстрация) и ужесточение правил кадровых назначений…
Однако, международный проект может только предлагать. Воспринимать рекомендации, анализировать ситуацию, разрабатывать план реформ и проводить их в жизнь могут только цетральные органы законодательной и исполнительной власти Украины. На них лежит 100% ответственности за проведение или саботаж реформ.
Все Вы, особенно Анатолий, правильно пишите о разрушительной кадровой политике, которую проводит Гослесагентство с момента своего образования. Но лучше всех эту мысль выразила Алла Святецкая, которая на последнем круглом столе прямо сказала, что основная беда не в отсутствии правил кадровых назначений и продвижений, – они есть и не плохие, а в том, что руководство их абсолютно игнорирует, расставляя «своих» людей, невзирая на их полное несоответствие критериям назначения. Я не цитирую, а передаю смысл ею сказанного…
Будучи пессимистом и давно не работая в отрасли, я все-таки продолжаю делать то, что могу для лесного хозяйства Украины: во-первых, потому что я русский и благодарен этой стране, ставшей мне второй Родиной (родные дети часто лгут родной маме, беззастенчиво тырят у неё деньги и продают её вещи, чтобы опохмелится: им можно, а я – приемный, буду "неблагодарной русской сволочью"); во-вторых, потому что я люблю свою профессию; в третьих, из-за того, что как и у любого человека, где-то на задворках моей души, то тише, то громче звучит «надежды маленький оркестрик под управленем любви»…
Lssnyk
Реформувати лісову галузь необхідно було ще «позавчора», коли був відповідний кадровий потенціал, як в держкомітеті (про лісагентство свідомо мовчу) так і на місцях, у лісгоспах. Зараз в лісгоспах склалася така ситуація, що молоді фахівці зі щирим здивуванням слухають від ветеранів про прописні істини лісівництва, лісової таксації, лісокультурної справи. Деякі ще розпитують звідки у ветеранів такі глибокі знання? Одразу напрошується запитання: «Хлопці, чи ви на пари не ходили чи диплом просто купили?» Але бувають і приємні виключення. Раз на 8-10 років приходять випускники, що одразу включаються в роботу і за кілька місяців їх кваліфікаційний рівень вже перевершує дещо старших колег. Але фахові знання ще не запорука їхнього кадрового зростання. Як правило, на ключові посади призначають представників першої категорії так званих фахівців.
Принцип розмежування господарських та контрольних функцій держави – це суперкласно. Сам бачив за кордоном. Веденням лісового господарства (в т.ч. лісокористуванням) займаються СПД державної, комунальної та приватної форми власності. Держава лише формує засади лісової політики, законодавчу базу, виконує дозвільну та контролюючу функції. Працює все, як годинник – ефективно і злагоджено. Чому? А тому, що вони подолали корупцію і у лісову галузь через систему атестації приходять кваліфіковані фахівці. Вони ще мають цю кваліфікацію час від часу підтверджувати.
Тепер окунемось в наші реалії. Законодавчу базу створять «під себе», щоби перевіряти було легше. Чим більше протиріч між різними Кодексами, Правилами, Настановами, Порядками, Методичними вказівками та інструкціями по їх застосуванню тим краще. Виконуючи контрольні функції точно щось «накопаєш». А значить щось перепаде перевіряючому а він поділиться з керівництвом. А ви думаєте чому лісове законодавство майже не змінилося ще з радянської епохи?
До реформи системи прав власності на ліси також необхідно підходити обережно. На початковому етапі можна дозволити власникам паїв змінювати цільове призначення земель з сільськогосподарських на такі, що призначаються для ведення лісового господарства. Бо ще, майже, півтора століття тому К. Маркс обґрунтував доцільність вирощування лісів на малопридатних для сільгоспвиробництва землях. Перед отриманням дозволу на зміну цільового призначення власнику землі також необхідно було б підтвердити свій лісівничий кваліфікаційний рівень.
Щодо приватизації лісів, то на сучасному етапі цього категорично не можна допускати. Як доказ цього стан бувших колгоспних лісів. Це вже навіть не ліси а вкриті чагарниковою та лісовою рослинністю землі. Може хтось думає, що цього не бачили працівники державних контролюючих органів, про це їм не повідомляли місцеві активісти? Усі все бачили, знають і при цьому дуже добре себе почувають.
На даному етапі державні ліси доцільно об’єднати в холдинг або акціонерне товариство з контрольним пакетом акцій у власності держави. Дивіденди від діяльності АО могли б йти на утримання низькорентабельних лісгоспів, розвиток інфраструктури ,тощо.
І взагалі – реформи річ необхідна, так як суспільство постійно змінюється та вдосконалюється. Але для їх успіху спочатку це суспільство має оздоровитися.
Авторам статті респект!
Олександр Литвиненко
Знав Сергія Мельника з часів навчання в аспірантурі, та й батько його Олександр Сергійович викладав у мене курс "Лісові культури та захисне лісорозведення"… Давно з ним не спілкувався, нема контакту, але бачу на сайті кафедри еклогічної економіки НЛТУ що він працює на цій кафедрі, нею завідує ректор Туниця (по новому закону вже не зможе цього робити). А Синякевич завідував кафедрою економіки та менеджменту лісових піджприємств (якщо не зраджує пам'ять то він і був у Сергія науковим керівником). Зараз ця кафедра називається МО і адміністрування…
admin
Просто вспомнил его для примера, потому что ничего о нем и его новых работах очень долго не слышал. Сергея я практически не знаю: пару раз по телефону разговаривали… Сужу о нем по его кандидатской диссертации…, которую стоило развивать….Его работа соответствует сегодняшним потребностям отрасли (1) и он сам её написал (2), а это большая редкость..
Большинство выбирает "диссертабельные" темы, которые в своем большинстве никому не нужны и выхода в реальную жизнь не имеют… Аспиранты, докторанты и соискатели это потенциально мощная и дешевая сила, которую в лесном хозяйстве Украины практически "обнулили"… Одним подсовывают темы, оторванные от отраслевых потребностей; для других, работы за деньги пишут "графоманы" от лесной науки..; третьи, увидев лесную науку изнутри сами уходят. Вот и получается, что по количеству кандидатов и докторов наук на тыс.га лесопокрытой площади Украина лидирует в Европе, а готовить и проводить реформы некому…
Признанные научные лидеры ушли в глобалистику: им кажется, что разработать экологическую конституцию Земли важнее, чем написать современные правила рубок для Украины, а совершенствовать методы учета углерода, связанного лесами важнее, чем обеспечить нормальную сортировку и выгодную реализацию заготавливаемой древесины. Но дело не только в мнимой важности – это ПОНТЫ, но и в том что глобальные разработки по-сути держатся на заимствованиях и переводе, и за них не надо отвечать…
Не хочу обидеть нескольких ветеранов (их становится всё меньше), которые продолжают жить интересами отрасли… Честь им и хвала, но… По моим наблюдениям, реформы могут быть успешны только в том случае, если их проведение поддерживает молодежь…
ekonomist
Теж вважаю що напрацьованні в рамках українсько-шведського проекту пропозиції щодо реформування лісого господарства України є найбільш прийнятними для лісового сектору економіки в нинішніх умовах. Результати досліджень базувались на основі практичного ознайомлення спеціалістів проекту з розвитком лісового осподарства в країнах Європи. Є прохання до Адміна при можливості розміститти звіт по проекту.
Comments are closed.