Проект ФАО: Елементи дорожньої карти лісового господарства України

На круглом столе 2 декабря эксперты ФАО представили свое виденье развития лесного  xозяйства  Украины. Размещаю для обсуждения. М.П.

Загальна характеристика лісів

Ліси України за своїм призначенням і розміщенням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та інші функції та є джерелом задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Загальна площа лісових ділянок становить 10,4 млн. га, з яких лісовою рослинністю вкриті 9,6 млн. га. Ліси по території розташовані дуже нерівномірно і сконцентровані переважно в Поліссі та в Українських Карпатах. Внаслідок різноманітності природних умов в Україні спостерігається відносно низький середній рівень лісистості території країни (15,9%), яка дуже різниться за природними зонами (Карпати – 42%; Полісся – 26,8%; Лісостеп – 13%; Крим – 10,4%; Степ –
5,3%).

Вкриті лісовою рослинністю землі та запас деревини постійно збільшуються. За останні 50 років лісистість зросла майже в 1,5 рази, а запас деревини – в 2,5 рази. За даними останнього обліку лісів загальний запас деревини у лісах України дорівнює 2,1 млрд. м3.

Середня щорічна зміна запасу на 1 га становить 4,0 м3 гектар і коливається від 5,0 м3 в Карпатах до 2,5 м3 у Степовій зоні.

Ліси України сформовані понад 30 видами деревних порід, серед яких домінують сосна, дуб, бук, ялина, береза, вільха, ясен, граб, ялиця.

Хвойні насадження займають 42% загальної площі, з них сосна – 33%, твердолистяні насадження – 43%, з них дуб і бук – 32%.

Вікова структура лісів історично склалась під впливом залісення великих площ зрубів у післявоєнний період, створення нових лісів на значних площах у 50-70 роках минулого століття. В результаті найбільшу питому вагу у насадженнях мають середньовікові деревостани – 47,5 %. Середній вік лісів становить понад 60 років, іде поступове старіння лісів, що сприяє погіршенню їх санітарного стану;

Власність на ліси

Відповідно до Земельного та Лісового Кодексів ліси України можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Переважна більшість лісів перебуває у державній власності. В процесі розмежування земель до комунальної власності можуть бути віднесені близько 1,3 млн. га (12,5%) земельних ділянок лісогосподарського призначення, що знаходяться у постійному користуванні комунальних підприємств, підпорядкованих органам місцевого самоврядування. Частка лісів приватної власності складає 0,1% загальної площі лісових земель.

В Україні історично сформована ситуація з закріпленням державних лісів за численними постійними лісокористувачами (для ведення лісового господарства ліси надані в постійне користування підприємствам, установам і організаціям кількох десятків міністерств і відомств). Така ситуація лімітує можливості впровадження єдиної державної лісової політики в державі;

За відомчим підпорядкуванням, найбільша площа лісових земель (близько 70%) знаходиться у користуванні лісогосподарських підприємств Державного агентства лісових ресурсів України. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України в 2013 році цілісні майнові комплекси 39 лісогосподарських підприємств, що знаходилися у підпорядкуванні Міністерства аграрної політики та продовольства України, передані в підпорядкування Державному агентству лісових ресурсів України. Загальна площа земель, що знаходяться у постійному користуванні зазначених лісогосподарських підприємств, становить 0,5 млн га. Близько 0,8 млн. га лісових земель державної власності не надані в користування і віднесені до земель запасу.

Екологічні функції лісу

Екологічні функції лісу на даний момент є переважаючими і найбільш важливими функціями для українських лісів, що підтверджується високою їх часткою (51%) з режимом обмеженого лісокористування. Відсоток лісів, які виключаються з розрахунку головного користування, за період з 1991 року зріс приблизно в півтора рази. За цим показником Україна займає третє місце в Європі.

Особливу природоохоронну цінність, визнану на міжнародному рівні, мають гірські ліси Українських Карпат та Кримські субсередземноморські ліси (внесені до переліку 200 глобальних екорегіонів \У\¥Р). До того ж, Гірський Крим визнаний МСОП одним із світових центрів різноманіття рослин. Природоохоронна цінність рівнинних лісів України, завдяки їх багатовіковій лісоексплуатації (практично всі рівнинні ліси України упродовж своєї історії, кілька разів вирубалися, отже біорізноманіття в них обмежене), досить обмежена.

Втім, 16,6% лісів України входять до об'єктів ПЗФ, що складає 43% природно-заповідних територій держави. Лісові ландшафти займають провідне місце у структурі природно-заповідного фонду держави. Кожен другий заповідний гектар України – землі лісового фонду. Практично у всіх регіонах України відсоток заповідання лісів значно вищий ніж процент заповідності в державі в цілому. Значний відсоток заповідання лісів в Україні свідчить про те, що у лісовому господарстві країни створені жорсткі критерії щодо принципів господарювання, і вони в повній мірі відповідають вимогам Всеєвропейської стратегії збереження біологічного і ландшафтного різноманіття.

В Україні впроваджується наближене до природи ведення лісового господарства, яке забезпечує вирощування більш стійких і продуктивних різновікових мішаних лісів та більш широке застосування вибіркових систем рубок головного користування і рубок переформування на основі природозберігаючих технологій.

Економічні функції лісу

Ліси зростають у різних природних зонах (Полісся, Лісостеп, Степ, Українські Карпати та гірський Крим), що мають істотні відмінності щодо лісорослинних умов, методів ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та корисних властивостей лісу.

Основним продуктом лісового господарства є деревина. Переважно екологічне значення лісів та висока їх частка (51%) з режимом обмеженого лісокористування обмежує можливості лісового господарства у задоволенні потреб суспільства у деревних продуктах лісу. Потенціальні запаси і можливості українських лісів великі і, на думку спеціалістів та міжнародних експертів, повністю не використовуються. Використання щорічного приросту знаходиться в межах 60%, а в країнах Європи використання щорічного приросту складає 70-80%.

Пріоритетним напрямком використання деревини є поставка її на внутрішній ринок для задоволення потреб вітчизняної переробної промисловості, підприємств будівельного, агропромислового й вугледобувного комплексів, а також залізниці. Кошти, отримані від реалізації деревини спрямовуються на потреби ведення лісового господарства, оновлення матеріально-технічної бази, реалізацію соціальних програм.

Недеревинна продукція лісу заготовлюється і перероблюється в невеликих обсягах переважно на Поліссі. Заготівлею і переробкою такої продукції займаються в основному місцеві підприємці та населення. Ставки збору за використання недеревних лісових продуктів (окрім власного споживання) встановлюються Верховною Радою АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами. Відповідні кошти надходять до місцевих бюджетів.

Мисливське господарство в державних лісомисливських підприємствах є в більшості випадків збитковим і проведення біотехнічних заходів дотується за рахунок інших видів господарської діяльності.

На даний час державні лісогосподарські підприємства продовжують залишатися важливими, а іноді, особливо в сільській місцевості, єдиними донорами місцевих бюджетів. Особливо це актуально в умовах недофінансування місцевих бюджетів, яке іноді досягає 70-90 %.

Останнім часом в Європі та у всьому світі проводиться робота щодо оцінки екосистемних послуг, що надаються лісами та запровадження плати за їх надання. Плата за екосистемні послуги є визнання державою ролі лісу та є додатковим джерелом для лісогосподарських підприємств для покриття витрат на ведення лісового господарства. На жаль в Україні така практика не застосовується.

За останні роки відмічається ріст потужностей деревообробного сектору. За умови закупівлі або розробки сучасних технологій переробки деревини та залучення необхідних інвестицій, Україна могла б отримувати більше прибутку від лісового сектору економіки.
 

Соціальні функції

В останні 20 років соціальне та економічне значення лісового господарства для розвитку сільських територій постійно зростало. Найбільш важливу соціальну роль з точки зору працевлаштування відіграє лісове господарство у Поліссі та Карпатському регіоні. На даний час лісове господарство забезпечує роботою приблизно 50 тис. чоловік.
Як вже було зазначено лісові підприємства відіграють значну роль у наповненні місцевих бюджетів. Зазвичай лісові підприємства також надають пряму допомогу таким соціальним закладам як лікарні, школи, клуби, церкви у вигляді деревини, озелененні території або інших послуг.
Лісогосподарські підприємства сприяють розвитку інфраструктури сільських територій, зокрема, будують лісові дороги, які покращують доступ місцевого населення до лісу з метою заготівлі недеревних продуктів, сприяють розвитку зеленого туризму та рекреації, полегшують сполучення між окремими населеними пунктами.

Лісова освіта і підвищення кваліфікації

В Україні функціонує повноцінна багаторівнева система підготовки та перепідготовки лісових фахівців всіх рівнів – від робочих спеціальностей та фахівців середньої ланки освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» до фахівців вищої категорії та кваліфікації («бакалавр» та «магістр»).

Підвищення кваліфікації здійснюється в Українському центрі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства (Укрцентркадриліс). Щорічно в Укрцентркадриліс проходять навчання за професійними програмами та з охорони праці близько 1,5 тис. керівних працівників та спеціалістів галузі. Майстри лісу підприємств лісового господарства підвищують кваліфікацію у Карпатському регіональному навчальному центрі та в «Чорноліській лісній школі», що є філіями Укрцентркадрилісу.

Концепція щодо лісів України і мета національної лісової політики

Концепція щодо лісів України ґрунтується на тому, що ліси, згідно Конституції України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Лісова політика повинна бути складовою державної політики сталого розвитку.

Підписання Україною Угоди про асоціацію з Євросоюзом викликає необхідність орієнтуватись у своїй діяльності положеннями нової лісової стратегії Євросоюзу, ухваленої в 2013 році. Ця стратегія передбачає збалансоване ведення лісового господарства задля використання чисельних функцій лісів Європи. Зокрема, ліси повинні задовольняти зростаючі потреби у деревині для існуючих і нових видів продукції, а також стати політично важливим джерелом відновлювальної енергії. Важливим вважається захист лісів від викликаного зміною клімату зростаючого впливу буревіїв, пожеж, посух та шкідників.

Концепція щодо лісів і мета національної лісової політики визначаються також міжнародними зобов'язаннями, що містяться в ратифікованих або підписаних Україною конвенціях, угодах чи резолюціях міжнародних процесів (резолюції Конференції ООН з довкілля та розвитку. 1992; Конвенція з біологічного різноманіття, 1992 та рішення Конференцій сторін; Саміт із сталого розвитку, 2002; резолюції та рішення Міністерських конференцій із захисту лісів у Європі (процес «Ліси Європи»).

У цьому зв'язку Україна долучається до бачення щодо лісів Європи, затвердженого рішенням 7 Міністерської конференції щодо захисту лісів Європи, а саме щодо того, що ліси України є життєздатними, продуктивними і багатофункціональними, ефективно сприяють сталому розвитку, добробуту людини і здоровому навколишньому середовищу в Європі і по всьому світу. їх потенціал в "зеленій" економіці, пом'якшенні наслідків зміни клімату, збереженні біорізноманіття, забезпеченні якості води та боротьбі з опустелюванням використовується у повному обсязі
Відповідно до цих зобов'язань, лісове господарство в Україні повинно вестися збалансовано, на засадах сталого розвитку. Збалансоване ведення лісового господарства є, згідно рішення 7-ої Конференції сторін Конвенції з біологічного різноманіття, практичним застосуванням екосистемного підходу до лісових екосистем.

Отже, основною метою національної лісової політики є забезпечення збалансованого ведення лісового господарства під яким розуміють догляд за лісами і лісовими землями та їх використання таким чином і з такою інтенсивністю, щоб підтримувати їх біорізноманіття, продуктивність, відновлювальну здатність, життєвість та їх потенціал до виконання тепер і у майбутньому всіх притаманних їх екологічних, економічних і соціальних функцій на місцевому, національному і глобальному рівнях, не викликаючи при цьому пошкодження інших екосистем.

Пріоритетні напрями лісової політики

1. Удосконалення відносин, пов'язаних з реалізацією прав власності на ліси і лісові землі
Триває процес оформлення правовстановлюючих документів на право постійного користування лісами, проте вартість розробки таких документів є надзвичайно високою. Необхідні значні кошти для завершення цього процесу.

В зв'язку з формуванням комунальної власності на ліси, необхідна розробка механізмів управління цими лісами.
Можливості формування приватної власності на ліси обмежені умовами щодо площі земель (до 5 га) та стану земель (набуття деградованих і малопродуктивних угідь для залісення). На значних площах сільськогосподарських земель, що вийшли із користування, відбулося природне заліснення. Ці ліси не включені до лісового фонду та не відображені в результатах обліку якісного та кількісного стану земель.

До складу земель запасу включена переважна більшість площ, зайнятих полезахисними смугами, що становить до 400 тис. га земель. Передбачена Концепцією розвитку захисного лісорозведення інвентаризація полезахисних смуг та інших захисних насаджень не проводиться через відсутність коштів.
Завдання (короткострокові)
• Забезпечити оформлення правовстановлюючих документів на право постійного користування лісами. Для цього передбачити виділення необхідних коштів із бюджетів всіх рівнів.
• 3 метою впровадження єдиної технічної політики в лісовому господарстві, поліпшення державного управління всіма лісами, розробити та затвердити нові положення про територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів. Визначити повноваження цих органів щодо
здійснення організаційних функцій з із забезпечення єдиної лісової політики в лісах різних форм власності.
• Органам …. провести інвентаризацію лісових смуг та створення комісії з метою визначення можливостей передачі їх у власність чи користування.

2. Збалансоване ведення лісового господарства (Досягнення балансу між екологічними, економічними та соціальними функціями лісів)

Збалансоване ведення лісового господарства задеклароване в Лісовому кодексі та втілюється на практиці, про що серед іншого свідчить зростаюча площа лісів, сертифікованих за визнаними міжнародними схемами.

Водночас, на досягнення балансу негативно впливає низка факторів з яких на загальнодержавному рівні можна виділити складну політичну та економічну ситуацію в країні, корумпованість, низьку культуру суспільства та його упереджене ставлення до лісової галузі, слабку міжгалузеву кооперацію.

Проблеми збалансованого ведення лісового господарства доцільно розглянути за складовими.

Екологічні функції. Екологічна роль лісів не оцінюється, отже відсутня плата за екосистемні послуги. При плануванні та проведенні господарських заходів не враховуються екологічні наслідки для компонентів біорізноманіття.

Водночас переведення лісових територій до об'єктів природно-заповідного часто відбувається на підставі неповних даних, отриманих під час проведення фрагментарних досліджень, без аналізу наявних матеріалів лісовпорядкування та без врахування інших (відмінних від природоохоронних) цінностей лісу. При цьому ігнорується оцінювання таких важливих функцій лісу, як захисні та ресурсні, актуальність яких є вельми значною. Вилучення з господарського обігу та/або невдале цільове перепрофілювання лісових територій часто призводить до нівелювання можливості виконання насадженнями захисних функцій і, в свою чергу, до порушення екологічного балансу регіону.

Відсутній механізм повернення територій ПЗФ, що втратили з різних причин свої природоохоронні функції, до традиційного господарювання.

Економічні функції. Економічний потенціал реалізується не в повній мірі. Відсоток експлуатаційних лісів і відсоток використання поточного приросту є надто низькими, а обмежені площі лісосік породжують складнощі із розміщенням розрахункової лісосіки в лісах підприємств.

Значна частина основних засобів виробництва, які застосовуються при заготівлі і транспортуванні лісоматеріалів, характеризуються високою питомою вагою застарілого та фізично зношеного обладнання. Ступінь зносу частини спеціалізованих машин і механізмів складає близько 48 %. Вимагає суттєвого поновлення парк повітряно-трелювальних установок та нарощування обсягів їх застосування. Сучасне обладнання не лише збільшує продуктивність і знижує вартість лісозаготівель, але й мінімізує пошкодження грунту та деревостанів, що залишаються.

В Україні низький ступінь розвитку лісової інфраструктури і, в першу чергу, мережі лісових доріг, що в свою чергу призводить до транспортної та економічної недоступності частини лісових масивів.

При використанні лісу часто ігнорується можливість використання недеревної продукції лісу оскільки до лісу ставляться перш за все як до джерела деревини.

Щорічний запас деревини, що може бути використана для енергетичних потреб у галузі становить близько 3,0 млн. куб. м. За своєю теплотворною здатністю 4 мЗ дров паливних еквівалентні 1 тис. куб. м природного газу. Наявний сьогодні ресурсний потенціал енергетичної деревини в галузі за теплотворною здатністю може замістити близько 0,7 млрд. куб. м природного газу. Проблематика питання полягає у необхідності значних довгострокових інвестицій у створення необхідного технопарку для збору, подрібнення та перевезення лісосічних відходів та високій вартості логістичних операцій. Для щорічної переробки 3,0 млн. куб. м деревини на енергетичну тріску тільки у технологічне обладнання необхідно поступово інвестувати біля 500 млн. грн.

Фінансування, яке виділяється державою, недостатнє для проведення всього комплексу лісогосподарських заходів. Державне регулювання повинне мати на меті підвищення конкурентоздатності та розширення використання лісової продукції та послуг. Розміри інвестицій в лісове господарство є незначними.

Соціальні функції. В соціальному плані недооцінена роль лісового господарства у розвитку сільських територій. При порівняно незначному вкладі у ВВП, лісове господарство відіграє роль стабілізуючого фактора соціально-економічного розвитку територіальних громад завдяки наповненню місцевих бюджетів, можливостям зайнятості населення, розвитку інфраструктури, використання лісів як відновлювального енергетичного ресурсу. Перехід на альтернативні види енергії, зокрема залучення використання деревини як палива, є важливим аспектом загальної енергетичної безпеки держави.
Лісова галузь має слабке комунікаційне забезпечення. Місцеві громади недостатньо поінформовані з боку державних лісогосподарських підприємств про ведення господарства, про заплановані заходи, особливо суцільні рубки.

Стратегічні завдання

Для досягнення балансу між екологічними, економічними та соціальними функціями лісів необхідно:

Для посилення екологічної функції лісу:

при виділенні об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) слід оцінювати наслідки їх утворення для соціально-економічного стану і розвитку адміністративного району(ів) та сільських рад. Зокрема повинні бути оцінені зміни, що відбудуться у зв'язку із створенням об'єкту ПЗФ, у надходженні податків до місцевих бюджетів, у зміненні кількості робочих місць, у доступі місцевого населення до лісопродукції (будівельний ліс, дрова), у зручності такого доступу тощо;
• розробити критерії та механізми повернення територій ПЗФ, що втратили з різних причин свої природоохоронні функції, до традиційного ведення лісового господарства;
• забезпечити належне бюджетне фінансування об'єктів ПЗФ та проведення відповідних
наукових досліджень;
• дослідити причини погіршення санітарного стану і масового всихання лісів;
• зберігати в лісах ендемічні види та види, що знаходяться під загрозою зникнення, запобігати та пом'якшувати негативний вплив тих інвазійних та чужорідних видів організмів, що загрожують лісовим екосистемам;
• ідентифікувати та взяти під охорону особливо цінні для збереження ліси, а також ліси, які тривалий час розвивалися природним шляхом і не зазнали істотного антропогенного впливу (тобто праліси та старовікові ліси);
сприяти більш широкому використанню практики наближеного до природи ведення лісового господарства та екологобезпечних технологій;
• вживати заходи із відновлення деградованих лісів та запобігати фрагментації лісів.

Для посилення економічної функції лісу:

здійснити комплексний аналіз, направлений на збільшення обсягів заготівлі деревини та недеревних лісових продуктів.
• удосконалити податкове законодавство щодо надання пільг лісогосподарським підприємствам при проведенні робіт з лісорозведення, створення лісової інфраструктури, постачання деревини для виробництва біопалива та проведення інших робіт екологічного та соціального спрямування;
• внести необхідні зміни до нормативно-правової бази щодо створення цільового лісового екологічного фонду для перерозподілу коштів з метою вирівнювання економічного стану лісогосподарських підприємств, що розташовані в різних географічних та кліматичних умовах, та отримання можливості фінансування невідкладних лісівничих заходів;
• провести аналіз оцінки екосистемних послуг лісу та, у разі доцільності, сприяти запровадженню плати за екосистемні послуги;
у стислі строки сформувати цивілізований ринок біопалива деревного походження.
• підвищити конкурентоздатність лісового господарства, шляхом:
• оновлювлення всієї технологічної платформи лісового господарства, від технологічних процесів до матеріально-технічної бази.
• сприяння розвиткові наукових розробок з впровадження нових технологій та вдосконалення виробничих процесів.
• створення передумов та розробки механізмів залучення інвестицій з огляду на використання деревини для теплоенергетичних потреб.
• розвитку сучасної системи логістики, а також дослідження внутрішніх та зовнішніх ринків лісопродукції. З цією метою доцільне залучення незалежних консалтингових систем, а також розширення спільних заходів Державного агентства лісових ресурсів та Міністерства промислової політики України з моніторингу та аналітично-інформаційного забезпечення діяльності суб'єктів господарювання, сприяння залученню інвестицій.

Для посилення соціальної функції лісу:

Розробити регіональні та місцеві програми використання лісових ресурсів для забезпечення населення, підприємств, установ та організацій паливною деревиною. Програми повинні розроблятися територіальними органами управління лісового господарства та лісогосподарськимм підприємствами спільно з органами державної влади та місцевого самоврядування і визначати показники планового споживання на основі дослідження перспектив використання котлів для спалювання продуктів переробки та відходів з деревини на підприємствах, організаціях та установах, а також прогноз споживання паливної деревини населенням в межах адміністративних районів.
створити тісні зв'язки з громадою на рівні підприємства. Покращити інформування громадськості (місцевих громад, інших зацікавлених сторін) щодо запланованих заходів.
створити сприятливі умови для розвитку малого підприємництва пов'язаного з лісом, лісовим господарством та використанням продуктів лісу.
сприяти розвитку лісової рекреації та зеленому туризму.

3. Розвиток захисного лісорозведення та агролісомеліорації

Ведення ефективного сільського господарства в лісостепових та степових регіонах серед іншого зумовлене наявністю мережі полезахисних лісових смуг, а захист від ерозії – створенням лісових захисних насаджень. В довгостроковій перспективі виконання завдань із збільшення обсягів лісорозведення можливе лише за належної підтримки держави.
Недостатня лісистість території викликає необхідність створення нових лісів з метою досягнення оптимальної лісистості, мінімізації ерозії грунтів, створення високопродуктивних плантацій (в т.ч. і біоенергетичних) на землях, непридатних для сільськогосподарського використання. Існує проблема недотримання лісогосподарськими підприємствами процесу оцінки лісо придатності грунтів внаслідок чого в окремих випадках відмічається низька приживлюваність культур, створених на таких землях. З інших проблем можна відмітити складність виділення земель та отримання правовстановчих документів, а також відсутність належного фінансування.

Завдання (короткострокові)

• Спростити і фінансово оптимізувати процедури виділення земельних ділянок під залісення.
• Розробити механізм заохочення приватних землевласників до запровадження комплексної системи боротьби з ерозією ґрунтів, в т.ч. за допомогою створення захисних лісонасаджень.
• Розробити чіткі механізми переведення самозалісенних сільськогосподарських угідь до лісів.

4. Охорона і захист лісів

4.1. Інституційне посилення охорони лісів.

Державна лісова охорона та лісова охорона інших лісокористувачів мають різний статус, що погіршує якість забезпечення охорони лісів від незаконних рубок.

Завдання (короткострокові)

Для посилення охорони лісів доцільно:
• Запровадити єдине поняття «лісова охорона» без розділу відповідно до форми власності на ліси.
• Внести зміни до Лісового кодексу щодо завдань та повноважень лісової охорони.
• Внести зміни до 241 ст. Кодексу про адміністративні правопорушення щодо того хто має право складати протоколи.
• Затвердити положення про лісову охорону.

4.2. Незаконні рубки лісу

Обсяги незаконних рубок в лісах Держлісагентства в останні роки мають тенденцію до зменшення, проте все ж залишаються значними. Причинами є складне соціально-економічне становище громадян, особливо у Карпатському регіоні, відсутність можливості мати достойний легальний заробіток, що спонукає до скоєння лісопорушень, наявність великої кількості приватних деревообробних пунктів, які скуповують незаконно добуту деревину та уникають покарань, недостатня робота працівників державної лісової охорони, органів міліції, прокуратури та суду з виявлення осіб, які скоїли незаконні рубки та притягнення їх до відповідальності, внаслідок чого невиявленими лісопорушниками скоюється понад 62 % незаконних рубок, а відшкодування збитків в середньому по галузі становить 7 %.

Завдання (короткострокові)

• Визначити на законодавчому рівні два різні поняття – «незаконна рубка» і «нелегальна деревина», що створює передумови для законодавчих основ боротьби з незаконними рубками;
• розширити права та повноваження лісової охорони всіх відомств, зокрема повноваження щодо контролювання та вилучення незаконно добутої деревини поза межами лісового фонду;
• впровадити на Національному рівні єдину систему електронного обліку деревини у всіх лісах країни на основі досвіду вітчизняних державних лісогосподарських підприємств та досвіду зарубіжних підприємств лісового господарства;
• диференціювати штрафні санкції за незаконні рубки лісу;
• розробляти місцеві плани розвитку громади, формувати ініціативні та компетентні групи людей, які б впливали на процес прийняття рішень в лісовому господарстві; еколого-просвітницьку роботу в громадах здійснювати на засадах системного підходу з акцентом на підвищення обізнаності громадян щодо своїх прав і обов'язків.

4.3. Посилення адаптивної здатності лісових екосистем

Зміни клімату зумовлюють масовий розвиток шкідників і хвороб лісу, зміщення меж природних зон на рівнині і висотних поясів в горах, ліси опиняються в нових незвичних для них, а часто й несприятливих екологічних умовах, що спричиняє значне пошкодження або загибель лісів і, як наслідок, необхідність збільшення санітарно-оздоровчих заходів у лісах.
Необхідно забезпечити державне фінансування фундаментальних і прикладних досліджень впливу кліматичних змін в Україні на сталість і продуктивність лісів з метою розробки прогнозу динаміки лісів і відповідних господарських заходів.
Окремої уваги потребує проблема всихання соснових, ялинових та інших насаджень, що частково може бути викликана наслідками зміни клімату.

Завдання (довгострокові)

З метою посилення адаптивної здатності лісових екосистем слід розробити стратегію адаптації лісового сектору до змін клімату, якій міститиме, зокрема, таке:
1. Визначити зміни кліматичних показників за різними сценаріями кліматичних змін
2. Оцінити прогнозні зміни меж природних зон та меж зон висотної поясності за різними сценаріями кліматичних змін та провести їхнє картування
3. Оцінити та картувати можливі зміни, які відбудуться в породному складі та стані лісів за різними сценаріями кліматичних змін, в т.ч.:

• оцінити чутливість лісових екосистем в різних природно-кліматичних регіонах України до можливих змін клімату та потенційних впливів таких змін на ліси та лісове господарство
• оцінити вразливість та адаптивну здатність лісів в різних природно-кліматичних регіонах України (на рівнях: екосистемному, окремих деревних видів, їх популяцій) до кліматичних змін та соціально-економічних факторів, які визначають можливість виконання запланованих заходів з адаптації

4. Розробити заходи з відновлення деревостанів, більш стійких до посух і температурних екстремумів
5. Вдосконалити системи моніторингу стану лісів, моніторингу лісових пожеж, моніторингу ентомошкідників та фітозахворювань,
6. Вдосконалити методи прогнозування спалахів чисельності ентомошкідників та впровадження ефективних заходів з її контролю.
7. З метою раціонального використання деревних ресурсів переглянути віки стиглості відповідно до прогнозного оцінювання змін меж природних зон та меж зон висотної поясності за різними сценаріями кліматичних змін.

4.4. Удосконалення системи протидії лісовим пожежам

Висока небезпека виникнення лісових пожеж, яка обумовлюється, як природними факторами (кліматичними змінами), так і антропогенними чинниками:
• низький рівень свідомості та виховання населення щодо бережливого ставлення до лісу, а також щодо негативних економічних, екологічних і соціальних наслідків лісових пожеж;
• недостатня ефективність роботи щодо виявлення та притягнення винуватців лісових пожеж до відповідальності;
• відсутність налагодженої та ефективної охорони земель сільськогосподарського призначення від незаконного випалювання сухих рослинних залишків, що є причиною значної частини лісових пожеж;
• недостатня оснащеність лісогосподарських підприємств новою ефективною протипожежною технікою (понад 55% пожежних автомобілів підприємств Держлісагентства експлуатуються понад 16 років) та відсутністю належного фінансування щодо запровадження інноваційного міжнародного досвіду із попередження лісових пожеж;
• чинним природоохоронним законодавством заборонено профілактичне зменшення кількості сухої горючої біомаси в лісах буферних зон навколо об'єктів ПЗФ (шляхом проведення рубок догляду, очищення від захаращеності, проведення профілактичних контрольованих випалювань), що значно підвищує ймовірність виникнення інтенсивних неконтрольованих пожеж, в тому числі верхових, які суттєво шкодять біорізноманіттю;
• відсутність спеціальної системи охорони лісів від пожеж у зонах радіаційного забруднення та відповідного технічного забезпечення, що підвищує ризики отримання підвищених доз радіаційного опромінення персоналом під час проведення профілактичних протипожежних заходів (прокладання та догляд за протипожежними бар'єрами) та гасіння пожеж;
• недостатня організаційна робота із своєчасної мобілізації сил і засобів для гасіння пожеж різних відомств на рівні місцевих органів влади тощо.

Завдання (довгострокові)

• розробити методики та провести лісопожежне районування України на основі світового досвіду, виділити критичні лісопожежні регіони України та рекомендовані пожежні режими лісів для окремих природних зон та категорій
• розробити сучасну систему прогнозування пожежної небезпеки за умов погоди на основі канадського пожежного індексу
• розробити моделі лісових горючих матеріалів та їх картування з метою прогнозування поведінки пожеж, їх наслідків, оцінки ступеню складності пожежогасіння та необхідної для гасіння кількості протипожежних сил та засобів
• розробити та впроваджувати системи підтримки прийняття рішення при гасінні пожеж
• створити національну систему раннього виявлення пожеж шляхом об'єднання існуючих систем відеоспостереження в одну систему з можливістю доступу до зображення кожної камери через Інтернет із центрального диспетчерського пункту охорони лісів від пожеж
• забезпечити інформування кожного лісового підприємства щодо поточної та прогнозованої пожежної небезпеки, розрахованої найближчою станцією Укргідрометцентру.
• створити сучасний міжнародний регіональний центр підготовки лісових пожежних, оснащений сучасними навчальними програмами та комп'ютеризованими засобами для проведення спільних тренувань по гасінню пожеж представників міжвідомчих сил
• збільшити відповідальність Державної служби надзвичайних ситуацій України за своєчасне виявлення та гасіння пожеж на землях сільськогосподарського призначення
• дослідити екологічні наслідки лісових пожеж та розробити рекомендації щодо господарських заходів у насадженнях пройдених пожежами.

4.5. Подолання наслідків воєнних дій на Сході України

Завдання (короткострокові чи довгострокові)

Території, що перебували під впливом воєнних дій, потребують розробки довготермінових місцевих програм з реабілітації стану лісів та відновлення лісових ресурсів, що включатимуть:
проведення попередніх інженерних заходів з виявлення та ліквідації боєприпасів;
комплексне обстеження на предмет техногенного забруднення земель. Для земель, визнаних техногенно забрудненими, необхідна розробка спеціальних місцевих програм лісорозведення;
лісопатологічне обстеження з метою призначення санітарно-оздоровчих заходів, протипожежного влаштування, охорони та захисту лісів від пожеж, шкідників та хвороб;
проведення лісовпорядкування.
Інші першочергові завдання органів лісового господарства полягатимуть в проведенні оцінки розміру шкоди та визначенні необхідних фінансових заходів на короткострокову (заходи з відновлення) та довгострокову (заходи з розвитку) перспективу, взаємодії з іншими органами державної влади щодо залучення необхідних трудових та матеріальних резервів.

5. Підвищення якості та доступності інформації про ліси, лісове господарство та лісовий сектор

5.1. Покращання інвентаризації лісів та планування господарської діяльності

Виробниче об'єднання «Укрдержліспроект», підпорядковане Державному агентству лісових ресурсів України – єдина в країні організація, що займається інвентаризацією лісів та плануванням господарської діяльності лісогосподарських підприємств.

Проблемою залишається проведення базового лісовпорядкування лісів, що не надані в користування і знаходяться в землях запасу; а також через відсутність належних коштів, -частини лісів комунальних підприємств, що знаходяться у підпорядкуванні органів місцевого самоврядування. Внаслідок цього інформація щодо 1,7 млн. га лісового фонду України залишається застарілою.

В системі Державного агентства лісових ресурсів України діє система безперервного лісовпорядкування, в результаті якого лісовпорядна база даних таксаційних ділянок оновлюється шляхом внесення поточних змін про проведені господарські заходи та актуалізації природного росту насаджень. Це дозволяє щорічно зводити форми державного лісового кадастру по лісах Держлісагентства. Базове лісовпорядкування не проводиться в лісах інших відомств, тому загальні дані про ліси держави можна отримати лише у разі проведенні державного обліку лісів.

Дані державного обліку лісів та кількісного та якісного обліку земель не повністю узгоджені. В процесі переходу до обліку земель на основі даних Державного земельного кадастру необхідно забезпечити механізми інтеграції даних та обміну інформацією з державним лісовим кадастром.

До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами документів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, згідно Лісового кодексу документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Попри цю норму, процес отримання правовстановлюючих документів на право користування землями повинен бути пришвидшений. Зважаючи на наявну картографічну базу даних на більшість лісів у відкритих форматах ГІС-систем доцільно розглядати питання про спрощення процедури підготовки документації із землеустрою з використанням матеріалів лісовпорядкування.
З метою децентралізації планування лісогосподарських заходів, широкого залучення до нього місцевих громад, органам управління, лісовпорядкування та лісогосподарським підприємствам слід вжити заходів із залучення зацікавлених сторін до процесу планування лісогосподарської діяльності. Процеси комунікації та залучення зацікавлених сторін мають бути відображені в лісовпорядній інструкції.

Широке застосування ортофопланів при базовому лісовпорядкуванні дозволило сформувати планово-картографічні матеріали лісовпорядкування на спільній основі з матеріалами землеустрою. В найближчій перспективі лісовпорядкування буде змушене переорієнтовуватися на інші види матеріалів дистанційного зондування землі (ДЗЗ). Доцільно розробити комплексзаходів із розширеного використання матеріалів ДЗЗ для актуалізації, уточнення та контролю таксаційних показників лісів.

З метою проведення довгострокових спостережень за динамікою розвитку та станом лісових екосистем, надання додаткової інформації до державного обліку лісів доцільно запровадити проведення інвентаризації лісового фонду з використанням статистичних методів на території всієї країни. Проведення статистичної інвентаризації в національному масштабі дозволить з відомою точністю визначити загальні запаси насаджень в цілому по державі, а також достовірно встановити величину поточного щорічного приросту деревостанів.

Завдання (короткострокові)

Для покращання інвентаризації лісів та планування господарської діяльності необхідно:

Зберегти ВО «Укрдержліспроект» у підпорядкуванні Держлісагентства України.
• Затвердити "Інструкцію з впорядкування лісового фонду України".
• Забезпечити фінансування проведення лісовпорядкування лісів інших (крім підприємств Держлісагентства) лісокористувачів.
• Запровадити нормативні вимоги щодо щорічного надання інформації про поточні зміни в лісовому фонді всіма лісокористувачами.
• Врегулювати питання щодо затвердження лісовпорядних матеріалів на обласному рівні.

Внести доповнення до нормативно-законодавчої бази стосовно виділення «соціально значущих лісових ділянок» та проведення екосистемних платежів за їх виділення.

Розробити та затвердити порядок використання матеріалів та методів ДЗЗ для цілей таксації лісів.

Передбачити розширення обсягів інвентаризації лісів з використанням статистичних методів при розробці змін до державної цільової програми «Ліси України» до період 2016-2020 роки.

Завдання (довгострокові)

Забезпечити перехід до базового лісовпорядкування за адміністративно-господарським принципом, одночасно для всіх лісів у розрізі окремих адміністративних областей України.

Розробити новий Порядок ведення державного лісового кадастру, як державної геоінформаційної системи.
Узгодити наявну інформацію щодо площ і меж лісів Державного земельного кадастру та державного лісового кадастру. Забезпечити спільне проведення кількісного та якісного обліку земель та державного обліку лісів.

5.2. Розвиток інформаційної системи

Система інформаційного забезпечення лісового господарства відстає від сучасних вимог і не повною мірою здатна забезпечувати інформаційні потреби, які сьогодні постають перед лісовим сектором. Інформаційна модель даних про ліси України, яка покладена в основу лісовпорядних інструкцій, приділяє головну увагу сировинним функціям лісів, оскільки вона була сформована ще у минулому столітті. Тому існують проблеми з отриманням нової інформації про ліси, зокрема – це стосується даних щодо екологічного функціонування лісів, їх внеску в секвестрацію атмосферного вуглецю та попередження зміни клімату, збереження лісового біорізноманіття тощо. Нестача такої інформації зумовлює проблеми з інформаційним забезпеченням виконання низки національних законодавчо-нормативних документів та міжнародних зобов'язань України. Тому потрібно удосконалити систему моніторингу лісів України з урахуванням загальноєвропейських вимог, поєднавши моніторинг та інвентаризацію лісів у єдину програму лісо облікових робіт, яка дозволить вирішувати завдання багатоцільової інвентаризації лісів.

Окрім цього, інформаційні технології, які застосовуються на даний час у лісовому господарстві, не об'єднані в єдиний інформаційний простір, а частка гео-просторової інформації є незначною. Потрібно забезпечити цілісність та збереженість лісогосподарської інформації не залежно від програмних продуктів і технологічних процесів, які використовуються для обробки інформації. Дані про ліси мають бути доступними для користувачів з різними правами доступу до бази даних, які використовують програмне забезпечення, що підтримує обмінний формат| даних.

Завдання (короткострокові)

Провести розбудову інформаційної системи лісової галузі на основі принципів побудови сучасних інформаційних системна основі гео-просторового земельного кадастру з використанням розподіленого доступу до інформаційних ресурсів через Інтернет.

• Оновити інформаційну модель даних про ліси, розробити інформаційний стандарт лісової галузі та запровадити використання обмінного ХМЬ формату, як засобу для реалізації обміну інформацією у лісовій галузі та за її межами.
• Забезпечити створення гео-просторового порталу для лісової галузі на основі лісового кадастру, реалізованого у електронному вигляді. Для цього необхідно значно прискорити роботи зі створення та оновлення лісових електронних карт та формування розподіленої бази даних про лісовий фонд усієї України на галузевому геосервері.
• Стимулювати впровадження нових інформаційних технологій у лісове господарство та лісовпорядкування, зокрема – мобільних гео-інформаційні систем, ОР8-технологій, сучасних вимірювальних приладів та засобів дистанційного зондування Землі. Для цього доцільно використовувати професійні рішення і технології, які є визнаними на ринку інформаційних послуг та добре зарекомендували себе на практиці.
• Розбудувати систему моніторингу лісів України з урахуванням загальноєвропейських вимог, поєднуючи моніторинг та інвентаризацію лісів.

5.3. Міжсекторальна співпраця з лісових питань

До обговорення та вирішення проблем лісового сектору залучаються не всі зацікавлені сторони. Навіть обмін інформацією між відомствами вже становить певні проблеми. Поінформованість про результати міжвідомчої кооперації також можна оцінити як незадовільну. Однією з можливих причин є відсутність координатора такої міжгалузевої співпраці.

Завдання (короткострокові)

З метою поліпшення міжсекторальної співпраці з лісових питань слід:

1. Підвищити статус Держлісагентства щодо спрямування та ікхюрдинації діяльності всіх лісокористувачів, зокрема передати всі державні ліси у підпорядідгеання Держлісагентства та налагодити загальну звітність з ведення лісового господарства. "
2. Покращити взаємодію між органами влади, зокрема

• Розробити регламент взаємодії
• Ввести електронний документообіг між Кабінетом Міністрів України та центральними органами виконавчої влади, що дозволяє слідкувати за проходженням документу в інших ЦОВВ.
• Зменшити бюрократичні зволікання при підготовці та погодженні нормативно-правових актів.
• Створити постійно діючі робочі групи з опрацюванню нормативно-правової бази.
3. Сформувати єдиний реєстр суб'єктів господарської діяльності, які мають у користування або власності ліси та надати доступ до такого реєстру.

5.4. Комунікаційний процес лісового господарства з громадськістю

В Україні існує достатня законодавча база для проведення комунікаційного процесу. Діяльність галузі висвітлюється, розвивається Інтернет середовище обласних управлінь лісового та мисливського господарства та державних лісогосподарських підприємств, проводяться круглі столи, консультації з громадськістю, акції. Діють недержавні сайти лісівничого спрямування. Стан роботи покращився з громадськістю в системі Держлісагентства. Слід відзначити позитивну дію в розвитку цього процесу громадських організацій.

Втім, можна відзначити стереотипність та заформалізованість інформації, яку надає Держлісагентство. Недостатньо висвітлюються актуальні проблеми галузі, або інформованість про них не є повною. Процедура прийняття суспільно значущих рішень в галузі не достатньо публічна, не всі зацікавлені сторони беруть в ній участь.

Багато керівників різних рівнів не розуміють важливості спілкування з громадськістю, отже в ланках, які вони очолюють, відсутня стратегія комунікативного процесу. Свій внесок в непорозуміння робить і кричуща непрофесійність ЗМІ які зорієнтовані на подання матеріалів критично-конфліктного характеру. Все це призводить до того, що населення переважно негативно сприймає діяльність лісівників.

Завдання (короткострокові)

Для успішного комунікаційного процесу лісового господарства з громадськістю необхідно:
• розробити, впроваджувати та відповідно фінансувати стратегії роботи з громадськістю;
• покращити комунікації та обмін інформацією в межах лісового сектору;
• працювати над налагодженням довіри між Держлісагентством та громадянським суспільством;
• інформувати громадськість щодо проведення найбільш резонансних заходів (з метою більш широкого її залучення);
• запровадити аналіз лісогосподарської діяльності із публікацією результатів;
• підвищити рівень кваліфікації відповідальних спеціалістів лісової галузі у сфері роботи з громадськістю та ЗМІ;
• забезпечити підготовку спеціалізованих кваліфікованих спеціалістів лісового господарства для роботи зі ЗМІ та громадськістю;
• шукати нові інноваційні підходи співпраці з громадськістю (Розширення способів комунікації) та створити платформу для обговорення проблем лісового господарства;
• проводити комунікацію не лише в лісовому господарстві, а й за його межами;
• забезпечити прозорість прийняття рішень;
• підвищити рівень екологічної освіти, зокрема проводити відповідну роботу з вчителями загальноосвітніх шкіл щодо основ л/г діяльності, розширювати позитивний досвід створення шкільних лісництв, повернути лісові коледжі у підпорядкування галузі;
• займатися підготовкою спеціалістів відповідного напрямку, залучати професіоналів своєї справи (Інформацію потрібно доносити фахово);
• інтенсифікувати пропаганду важливості ведення професійного, кваліфікованого лісівництва в Україні.

б. Впровадження лісової політики в Україні

Відправною точкою лісової політики повинно бути положення Конституції, яке оголошує ліси об'єктами права власності Українського народу. Відповідно до цього, управління лісами має здійснюватися в майнових інтересах українського народу. Повинні бути створені дієві механізми контролю народу за ефективністю управління лісами, поінформованості населення щодо стану лісів, проблем лісової галузі. Розвиток громадянського суспільства та його залучення до
створення та запровадження таких механізмів є запорукою успішності реалізації лісової політики.

Запровадженню дієвої лісової політики заважають як загальнодержавні проблеми (авторитарний стиль управління, корупція, тіньова економіка, відсутність політичної волі до запровадження лісової політики, низький рівень підготовки політичних лідерів), так і проблеми в самій галузі.

Державна цільова лісова програма в Україні не розглядається як складова політики розвитку сільських територій, а існує сама по собі. Стратегія розвитку галузі не має довгострокового характеру.

Підпорядкованість лісів різним відомствам призводить до того, що відсутній орган, який би координував діяльність всіх лісокористувачів та власників лісів держави. Відповідно, не провадиться комплексний аналіз реалізації лісогосподарських заходів по всіх лісокористувачах. Доцільно, щоб такі функції були надані Держлісагентству.

Окремі нормативно-правові акти лісової галузі та інших відомств неузгоджені одні з одними, що заважає втіленню лісової політики. Деякі нормативно-правові акти занадто деталізовані, що унеможливлює самостійність у господарюванні. Чинні урядові рішення не завжди виконуються. Це, зокрема, стосується виконання рішень Уряду України щодо передачі лісів у відання Держлісагентства.

Стратегічні завдання

Для успішного впровадження лісової політики в Україні необхідно:
• підвищити статус Держлісагентства як державного органу, що координує діяльність всіх лісокористувачів, зокрема підпорядкувати всі ліси державної форми власності Держлісагентству, вдосконалити загальну звітність з ведення лісового господарства та забезпечити аналіз лісогосподарської діяльності із публікацією результатів. Центральний орган виконавчої влади в галузі лісового господарства є необхідним для реалізації єдиної лісової політики. Будь-які зміни в системі управління лісової галузі, що передбачаються змінами у законодавчих та нормативно-правових актах, не повинні відбуватися без врахування думки лісівників.
• переглянути нормативно-правову базу з огляду на те, що нормативно-правова база повинна надавати більше самостійності суб'єктам лісогосподарської діяльності та забезпечувати мінімальне узгодження (мовчазна згода). Крім того необхідне забезпечення гармонізації нормативно-правових актів між відомствами як передумови покращення міжвідомчої кооперації.
• посилити міжнародне співробітництво щодо лісів, забезпечити ефективну участь України в роботі глобальних та регіональних організацій та у процесах лісового профілю, двостороннє та транскордонне співробітництво, виконання юридично обов'язкових зобов'язань щодо лісів, зокрема Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, Конвенції про біологічне різноманіття та Рамкової конвенції ООН по зміні клімату.
• створювати інформаційно-просвітницькі центри та розробити комунікативну стратегію.

Ефективне виконання дорожньої карти потребує достатнього обсягу фінансування з боку уряду. Слід зазначити, що багато з проблем, описаних в дорожній карті, виникало, головним чином, завдяки недостатньому бюджетному фінансуванню та недосконалій податковій політиці держави у сфері лісового сектору.

Ефективне виконання дорожньої карти неможливе без викорінення корупції в усіх державних структурах і суспільстві, і без побудови громадянського суспільства в державі. Виконання поставлених завдань вимагає напруженої праці кваліфікованих фахівців, участі зацікавлених сторін і контролю з боку адекватного суспільства.

Моніторинг виконання цієї дорожньої карти та оцінку якості виконання провадитиме
на підставі системі критеріїв, які потрібно спеціально розробити.
Звітування щодо виконання дорожньої карти відбуватиметься щоквартально (варіанти: щомісяця, щороку), звіти доводитимуться до відома всіх зацікавлених сторін