Загальні відомості

·       Загальна площа території України  складає   603,7 тис. км².

·       Загальна площа земель лісового фонду складає   9400,2 тис. га, з них:

• площа хвойних (сосна, ялина)                 – 3969,1 тис. га (42,2%);
• площа твердолистяних (дуб, бук)         –  4064,7 тис. га (43,2%);
• площа м’яколистяних (береза, осика)  –  1282,1 тис. га (13,6%).

·       Лісистість території – 15,6%.

·       Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси … є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

(Конституція України)

·       Спеціально уповноваженими державними органами лісового господарства є Державний комітет лісового господарства України та його органи на місцях.

·       Головним органом з нагляду за використанням лісів та виконанням їх головної природоохоронної функції є Міністерство екології та природних ресурсів України.

 

Лісове господарство в економіці країни

• Вартість продукції та послуг лісового господарства складає лише 0,2-0,4% від сумарного валового випуску. Вклад лісової галузі в економіку країни є дуже незначним, а шкода, нанесена лісам від надмірних рубок, може призвести до екологічної катастрофи.

(стор. 77  табл.2.8)[1]

• Витрати деревообробної та целюлозно-паперової галузей промисловості на продукцію лісового господарства є низькими. У сумі витрат на виробництво 1000 грн. продукції зазначених галузей вони складають лише 1,5 – 3 %. Наведені цифри свідчать, що внутрішні ціни на деревину не є визначальним фактором впливу на вартість продукції деревообробної та целюлозно-паперової галузей промисловості.

(стор. 75  табл.2.6)

• Бюджетні витрати на ведення лісового господарства, практично, у 2 рази перевищують надходження від плати за спеціальне використання лісових ресурсів. Держава, як власник лісових ресурсів, несе збитки. Це є свідченням неефективного господарювання в українських лісах.

(стор. 52  табл. 1.16, стор. 166)

• Експорт продукції лісового господарства складає 30% від вартості випуску, а приріст залишків (продукції на складах) – 20% обсягів випуску.

(стор. 78 табл. 2.9)

Плата, яку отримує українська держава від продажу деревини на пні, є набагато нижчою за ту, яку отримують власники лісів в інших країнах світу (українська казна від операції з продажу деревини на пні одного кубометра ділової деревини отримує плату у 15 разів нижчу ніж власник лісу у Фінляндії, та у 30 разів нижчу, ніж власник лісу у США).

(стор. 54)

Крім того, Україна, відмовившись від застосування вивізного мита[2] на круглий ліс, не компенсує втрати казни за рахунок експортерів, як це робить Росія. (Так, російські експортери сплачують до бюджету певний відсоток від вартості контракту, але не нижче ніж 24 євро (129 грн.) за кубометр деревини цінних порід (дуба, бука, ясена) та 2,5 євро за  кубометр хвойних порід).

(стор. 55)

Наведене свідчить, що при проведенні операцій з експорту деревини, втрата вигоди для України, як власника природних ресурсів, є високою. Фактично, держава відмовляється від своїх прибутків на користь експортерів.

 

Заготівля деревини

• Останнім часом залишається незмінною тенденція до переважання обсягів товарної деревини, заготовленої шляхом проміжного користування (без сплати такс) – 54,2%, над обсягами деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування – 45,8%. Це свідчить про надмірність рубок ведення лісового господарства, особливо санітарних рубок.

(стор. 34  табл. 1.2, стор. 38  табл. 1.6)

• Вихід лісоматеріалів круглих при заготівлі деревини в порядку рубок головного користування складає 58%.

Більше 35% (!) обсягів заготовленої ліквідної деревини непридатні для промислової переробки (дрова).

Це суттєво нижче за нормативні показники.

(стор. 36  табл. 1.4, стор. 37 табл. 1.5)

 

Стан українських лісів

• Ліси України є занадто зрідженими, виснаженими, низькоповнотними, вони характеризуються низьким середнім запасом насаджень на гектар – 186 м³/га та дуже низьким запасом стиглих та перестійних насаджень на гектар – 242[3] м³/га.

(стор. 21  табл. VIII)

• Існує суттєва відмінність між запасом фактичних та нормальних[4] деревостанів.Запас на 1 га стиглих і перестійних насаджень дорівнює лише 50-60% від запасу нормального та оптимального лісостану. Такі лісостани вважаються деградованими. Виснаженість стиглих лісів значно ослаблює їх стійкість та еколого-захисні функції.

(стор. 96  рис. 3.2, стор. 104 рис.3.6, стор. 106 рис.3.7,3.8)

• Виходом з кризового становища є впровадження жорсткої політики у веденні лісового господарства. Необхідно господарювати так, щоб криві росту лісів спрямовувались згідно з кривою росту нормального лісу.
• Цінність лісу, як екосистеми, є незрівнянною з вигодами, які можна отримати від продажу деревини.

Значною мірою виявлені негаразди та проблеми в лісовому господарстві країни обумовлюються такими чинниками:

1. поєднанням в особі лісогосподарських підприємств функцій:
2. продавця  деревини на пні (відповідно до Правил відпуску деревини на пні лісогосподарські підприємства здійснюють матеріальну та грошову оцінку лісосічного фонду, тобто визначають якість матеріалу, оцінюють вартість деревини та визначають спосіб рубки, на основі чого і складається розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів),
3. покупця деревини на пні (сплачують розрахований збір і ведуть головне користування)
4. контролера правильності обчислення збору (відповідно до п.7.1 Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду “контроль за … обсягами використання лісових ресурсів і правильністю обчислення суми збору здійснюється органами охорони навколишнього середовища та лісового господарства”).

Зважаючи на те, що 79,5% деревини заготовляють підприємства, підпорядковані Держкомлісгоспу, виникає дещо парадоксальна  ситуація за формулою: сам оцінюю, сам плачу, сам рубаю, сам себе контролюю, тобто, відбувається наділення певного суб’єкта економічних відносин несумісними функціями;

• низькою платою за спеціальне використання лісових ресурсів (попенна плата);
• знеособленим перерахунком плати за спеціальне використання лісових ресурсів до загального фонду державного бюджету танаступним централізованим фінансуванням галузі.

ПРОПОЗИЦІЇ

Діюча система лісових відносин в Україні потребує змін.

Існують два шляхи вирішення проблеми:

А.      удосконалення існуючої системи за прикладом перетворень, що здійснює Росія, яка відокремила лісове господарство від лісової промисловості, що дало змогу розмежувати функції оцінки деревини на пні (продавця деревини на пні) і здійснення рубок головного користування (покупця деревини на пні);

В.      побудова нової системи лісових відносин за досвідом Польщі, де здійснюється комплексне господарювання, яке включає ведення лісогосподарської та лісопромислової діяльності на основі принципів самоокупності та платності користування землями лісового фонду (витрати покриваються за рахунок власних доходів,  за користування землями лісового фонду сплачується лісовий податок).

А. Перший варіант реформування  лісового господарства

за принципом відокремлення лісового господарства від лісової промисловості

Комплекс заходів включає:

• адміністративні заходи;
• заходи з вирощування і охорони лісів;
• заходи з правового і фінансового врегулювання лісового господарства України.

I. Адміністративні заходи

1. Відокремлення функцій лісового господарства від функцій лісової промисловості.

              Відповідно до статті 18 Лісового кодексу постійні лісокористувачі мають право на спеціальне використання лісових ресурсів (рубки головного користування). Відповідно до статті 26 Лісового кодексу органам Держкомлісгоспу на місцях (держлісгоспам) надається право здійснювати державне управління і контроль у галузі ведення лісового господарства. Це призводить до порушення держлісгоспами принципу несумісності функцій державного управління і контролю у галузі ведення лісового господарства із здійсненням підприємницької діяльності, тобто, веденням рубок головного користування.

              Значною мірою виявлені негаразди та проблеми у лісовому господарстві країни обумовлюються поєднанням в особі лісогосподарських підприємств функцій продавця  деревини на пні, її покупця та контролера.

Пропонується наступне:

• внести до Лісового кодексу статтю, яка б заборонила суміщати одній і тій же юридичній особі:
• реалізацію функцій державного управління в області охорони, захисту, використання лісового фонду і відтворення лісів;
• здійснення рубок головного користування і переробки отриманої при цьому деревини;
• закріпити за суб’єктами лісових відносин більш чітко означені функції:
• Мінекоресурсів здійснює контроль за збереженням екологічних функцій лісу, зокрема:
• контролює дотримання встановлених допустимих меж відхилень показників деревостанів від показників нормального лісу;
• жорстко слідкує за процесом вирубки лісу на основі невиснажливості лісових  ресурсів та ведення прибуткового лісівництва.
• Держкомлісгоп здійснює державне управління щодо політики в лісовому господарстві відповідно до свого Положення, в рамках якого:
• встановлює допустимі для визначеної породи, віку та класу бонітету межі відхилень запасів деревостанів від показників нормального лісу, в рамках яких можливе ведення рубок головного користування, рубок догляду та санітарних рубок;
• організує Лісову охорону, розробляє та затверджує Положення про Лісову охорону.
• Лісгоспи:
• здійснюють функції ведення лісового господарства:
• відновлення лісів і лісорозведення;
• вирощування лісу і догляд за лісонасадженнями;
• продаж деревини на пні в порядку рубок головного користування (обов’язково поміченої лісовою охороною спеціальною позначкою – клеймом);
• проведення рубок догляду
• в лісах віком до 40 років з метою спрямування подальшого росту лісостанів по кривих росту нормальних лісів;
• у лісах віком понад 40 років тільки у випадку їх доцільності за індивідуальним вибором дерев, що підлягають вирубці, якщо  таке дерево має ринкову вартість і підлягає продажу на пні за встановленими таксами, воно повинно мати спеціальну позначку лісової охорони – клеймо;
• здійснення державного контролю лісокористування (оцінка деревини на пні, видача лісорубних квитків, контроль за дотриманням лісівничих норм і правил при здійсненні розробки лісосік);
• можуть приймати участь у створенні окремих юридичних осіб, зайнятих експлуатацією лісу, переробкою деревини, а також іншими видами діяльності.
• Державна лісова охорона є окремим підрозділом лісгоспу. Працівниками, службовими особами лісової охорони можуть бути лише громадяни України, котрі набираються з числа надійних працівників лісового господарства, що мають відповідний рівень освіти зі спеціальності лісове господарство. Працівники лісової охорони приймають присягу вірності своєму обов’язку, носять зброю.

Державна лісова охорона здійснює захист в лісгоспах державної форми власності, в державних лісгоспах інших форм господарювання – лісова охорона відомча, в приватних лісах – лісова охорона власників (юридичних і фізичних осіб).

Державна лісова охорона:

• спрямовує лісогосподарські та інші заходи на найбільш повне і раціональне використання, охорону і захист земель, наданих в установленому земельним законодавством порядку відповідним суб’єктам господарювання у постійне користування чи на умовах оренди, користування лісовими ресурсами на принципах постійності та невиснажливості;
• здійснює свою діяльність у межах ділянок землі, наданих у постійне користування чи на умовах оренди відповідно до Положення про лісову охорону, що його затверджує Державний комітет лісового господарства для лісогосподарських підприємств державної форми власності, в лісгоспах інших форм господарювання – за Положенням, затвердженим їх власником (відомством) чи керівником суб’єкта господарювання, погодженим з Держкомлісгоспом чи його територіальними органами, а також місцевою радою на території якої розміщене землеволодіння;
• слідкує і забезпечує дотримання правил ведення лісового господарства, при визначенні дерев до вилучення чи то вибірково, чи суцільно на локальній площі, ставить спеціальну позначку (клеймо) на корені і на стовбурі, на висоті 1,3 м  над рівнем землі на кожному дереві, яке призначається до вирубки;
• забезпечує постійний контроль за виконанням лісокористувачами, Правил відпуску деревини на пні в лісах України, а також лісівничих та природоохоронних норм і правил.

Лісова охорона, незалежно від форми власності лісів, є підзвітною органам державної влади та місцевого самоврядування, на території яких знаходяться ці ліси.

• Укрдержліспроект на замовлення суб’єктів, що здійснюють ведення лісового господарства, проводить лісовпорядкування:
• інвентаризацію лісового фонду;
• виявлення деревостанів, що потребують рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства, визначення заходів щодо відновлення лісів і лісорозведення;
• обчислення та надання рекомендацій стосовно екологічно безпечних річних обсягів головного користування та обсягів вилучення деревини шляхом рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства.
• Лісопромисловці (юридичні та фізичні особи) купують у лісгоспів право на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування та в порядку  рубок ведення лісового господарства, проводять розробку лісосічного фонду, заготівлю  та переробку деревини.

• Підвищення плати за використання лісових ресурсів

              Українська держава, як власник лісових ресурсів, отримує в середньому лише 3,9 грн. за кубометр заготовленої ліквідної  деревини, що є набагато нижчим у порівнянні з іншими країнами світу. Держава, як власник лісових ресурсів, несе збитки, оскільки затрати на підтримання власності в нормальному стані (витрати на ведення лісового господарства) не покриваються доходами від власності (збір за спеціальне використання лісових ресурсів).

Пропонується наступне:

• Застосовувати такси на всю ліквідну деревину, що заготовляється як в порядку рубок головного користування, так і в порядку ведення лісового господарства.
• Поетапно підвищити таксову вартість деревини на пні до 30% середньої ринкової вартості деревини. На першому етапі такси підвищити у 2 рази.
• Створити при Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції Комісію по цінах на деревину на пні і на лісові матеріали (надалі Комісія цін), основними функціями Комісії цін мали б стати:
• здійснення за обліковими даними Держкомстату моніторингу цін на продаж лісових матеріалів на внутрішньому та зовнішньому ринку;
• щорічний перегляд такс, узгодження їх з ринковими цінами на необроблені лісоматеріали;
• визначення нормативних цін на експорт лісової продукції (у разі введення вивізного мита на експорт необроблених лісоматеріалів реальні експортні ціни не можуть бути нижчими за нормативні).

• Зміна порядку використання коштів збору за спеціальне використання лісових ресурсів.

              Фінансування ведення лісового господарства має здійснюватись у межах надходжень збору за використання лісових та інших ресурсів, а головне – попенної плати. В такому разі лісгоспи будуть прямо зацікавлені як в підвищення продуктивності насаджень, так і в здійсненні об’єктивної матеріально-грошової оцінки лісосічного фонду, право на розробку якого можна буде продати дорожче.

Пропонується наступне:

• Зараховувати надходження збору за використання лісових ресурсів на рахунок спеціального фонду бюджету і фінансувати заходи із ведення лісового господарства та утримання Держлісгоспу у межах цих коштів.
• Встановити на 2 – 3 роки перехідний період для адаптації нової системи фінансування лісового господарства і поступового його переводу на самоокупність і прибутковість на засадах ринкової економіки і платності за користування землями лісового фонду.
• Розмір попенної плати повинен бути таким, щоб не тільки компенсувати витрати на ведення лісового господарства та на утримання Держкомлісгоспу з його установами, Лісової охорони, а й створювати умови для досягнення прибутковості виробництва суб’єктами підприємницької діяльності з лісівництва. Розмір попенної плати не може перевищувати 30-40% від внутрішньої ціни на пиловник відповідних порід.
• Стягнення плати за надання лісгоспами земельних ділянок фізичним чи юридичним особам у користування сільськогосподарських та мисливських угідь, а також об’єктів для здійснення культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних заходів, для проведення науково-дослідних робіт і т. ін. має стати законодавчо визначеною та реалізованою на практиці нормою для підвищення їх спроможності  щодо забезпечення прибутковості лісівництва.

• Введення вивізного мита на експорт лісоматеріалів необроблених

              При проведенні операцій з експорту деревини втрата вигоди для України, як власника природних ресурсів, є надзвичайно високою. Українська казна від операції з продажу на пні одного кубометра ділової деревини отримує плату у 15 разів нижчу, ніж власник лісу у Фінляндії, та у 30 разів нижчу, ніж власник лісу у Сполучених Штатах.

              Росія, де попенна плата є ще нижчою ніж в Україні, частково компенсує втрати казни за рахунок експортерів, які сплачують вивізне мито на круглий ліс у розмірі 10% від контрактної цін, але не нижче 2,5 євро/м³.

              Відмова України від застосування вивізного мита призвела не тільки до втрати бюджетних надходжень, але й до втрати інструменту впливу на внутрішню кон’юнктуру. Так, якщо Росія має можливість використовувати митні тарифи для заохочення розвитку глибокої переробки деревини шляхом підвищення митних тарифів на експорт необробленої деревини та відміни тарифів на експорт продукції глибокої переробки одночасно з підвищення ввізних митних тарифів на зазначену продукцію, то Україні залишається лише спостерігати за зростанням експорту необроблених лісоматеріалів та консервацією технологічної відсталості деревообробної промисловості.

Пропонується наступне:

• Ввести вивізне мито на експорт лісоматеріалів необроблених у розмірі 10% контрактної ціни. При цьому ціна не може бути нижчою за нормативну, визначену Комісією по цінах на ліс.

II. Заходи стосовно розвитку лісового господарства, поліпшення

стану деревостанів та наближення їх показників

до показників нормальних лісів

        Стратегічним напрямком розвитку лісівництва України є вирощування нормальних лісостанів.

На даний час типовий стан українських лісів характеризується наступним:

                ●  Густина насаджень і об’єм деревини в молодняках близькі або перевищуютьвідповідні характеристики для нормального лісу (ПЛ > 1).

               ●  Для середньовікових насаджень характеристики реальних лісостанів близькі до характеристик нормальних лісостанів (ПЛ ≈ 1).

               ●  Починаючи з пристигаючих насаджень спостерігається різке зниження запасів у реальних лісостанах у порівнянні з нормальними лісостанами.

                ●  Стиглі лісостани надмірно зріджені внаслідок різного роду рубок пов’язаних з “доглядом” за лісом. В результаті цього ПЛ знижується і в значній частині стиглих лісостанів стає величиною ПЛ < 0,7. Такі ліси відносяться до розряду деградованих і підлягають реконструкції. Об’єми платної заготівлі деревини різко знижуються.

Доцільно було б дещо змінити популярну в Україні ідеологію ведення лісового господарства, що маніпулює в облікових і кадастрових матеріалах розподілом площ і запасів лісостанів за групами віку – молодняки, середньовікові, пристигаючі, стиглі та перестійні.

Стан лісу визначається породою деревостану, класом віку, бонітетом і запасом деревини. Сумарно ці величини характеризуються показником лісонасадження (ПЛ). Показник лісонасадження – це визначений у процентах рівень покриття лісовою рослинністю у деревостанах віку до 20 років, чи виражена в метрах кубічних маса дерев у деревостанах віку 20 років і вище по відношенню до маси дерев у нормальному деревостані для окремої породи дерев, їх віку та бонітету.

Якщо показник лісонасаджень дорівнює 1, ліс є нормальним.

Нормальним вважається таке насадження, яке при даних умовах форми, породи, віку і умов місцезростання представляється найбільш можливо досконалим, тобто таким, в якому всі сили природи, можливі для даного місця, використані лісонасаджуванням найповнішим і найдосконалішим способом. Відповідно до цього, нормальне насадження повинно бути ідеально повним; в ньому нема жодного зайвого дерева, але нема й жодного, якого бракує, тобто не можна ані викинути, ані помістити ні одного дерева даної породи і віку; це можливе лише в тому випадку, коли крони дерев, які утворюють насадження, що оптимальною мірою змикаються між собою і прикривають грунт так, що не дозволяють на даній площі рости більшому числу дерев цієї породи і віку.

Конкретні характеристики нормальних лісів опрацьовані видатними вченими лісоводами М.В. Давідовим, Г.А. Ходотом, А.О. Тшуком, К.К. Смаглюком та іншими. Система таблиць ходу росту за лісоутворюючими породами України запозичена з досвіду європейського лісівництва і відповідає сучасним нормативам в європейських країнах.

Нормальні лісостани становлять лісову систему, стійку до кліматичних впливів, найбільш продуктивну для експлуатації лісу та з точки зору захисних її функцій.

Господарюючі суб’єкти з лісового господарства зобов’язані забезпечувати неперервність у користуванні лісом, що полягає у збереженні лісової рослинності, повторному лісонасадженні після вирубки лісостану чи відновленні природним шляхом, плеканні лісу; перебудові таких лісонасаджень, в яких мають місце процеси деградації, або процеси, які не гарантують досягнення цілей лісогосподарювання. Останнє наступає в лісах в яких ПЛ < 0,4 для лісів до 20 років і ПЛ < 0,6 для лісів, що мають вік 20 років і більше.

Розподіл лісостанів за групами віку не відображає їхній реальний біологічний стан та екологічну стійкість, не відповідає стандартам європейського лісівництва, певною мірою віддзеркалює експлуатаційне спрямування лісівництва давно минулої системи лісовпорядкування*.

Пропонується наступне:

• Для кожної господарської секції лісів слід будувати і порівнювати криву питомих запасів деревини у цій секції з кривою питомих запасів для нормального лісу відповідного класу бонітету.
• Визначення і проведення рубок головного користування, рубок догляду, санітарних та інших, як правило, проводити таким чином, щоб таксаційні показники деревостанів, що виникнуть в результаті їх здійснення, протягом досить короткого періоду (до 10 років) відтворювались чи наближалися до характеристик нормального лісу. Відхилення характеристик лісів не повинно мати ПЛ менший за 0,7.
• Адаптувати систему обліку лісів та лісового фонду до стандартів європейського лісівництва.

Класифікацію лісонасаджень у межах господарських секцій доцільно запровадити за загальноприйнятою системою класів віку з інтервалом 10 чи 20 років, на зразок європейського лісівництва, в залежності від довговічності відповідних лісоутворюючих порід.

Відмовитись від системи поділу за групами віку, обгрунтованих з позиції використання заготовленої деревини для лісопиляння, виробництва брусів, дощок та інших пиломатеріалів, яка не свідчить про реальний екологічний та біологічний стан лісових екосистем. Сучасний спектр використання деревини є дуже широким і поняття промислової стиглості є різним для лісоматеріалів для виробництва целюлози, деревно-стружкових та деревно-волокнистих плит, пиломатеріалів чи інших масових видів лісопромислової продукції.

• Посилити контроль з боку органів Мінекоресурсів щодо призначення річних обсягів санітарних та лісовідновних рубок та за їх здійсненням у процесі виробництва відповідно до проектів лісовпорядкування.
• Встановити жорсткі правила поведінки громадян у лісі. Особливо важливими у випадку лісів України є збереження посадок молодняків. Доцільно притримуватися європейських правил, які забороняють стороннім особам входити в молоді ліси з висотою стовбурів до 4 метрів.
• Заборонити видалення із лісостану дерев, які не позначені відповідними мітками Лісової охорони.
• Ввести попенну плату за надання права (лісорубного квитка) на вилучення товарної деревини при здійсненні як рубок головного користування, так і рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства.

III. Заходи пов’язані з врегулюванням майнових та фінансових проблем

лісового господарства України

1. Загальні положення

В Україні стосовно суб’єктів лісівництва юридично не реалізоване право на землю, встановлене за Земельним кодексом України, на умовах власності, постійного користування чи оренди.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України … є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених цією Конституцією.

Ліс у значенні деревина, що утворюється внаслідок природного росту і розвитку лісонасаджень, є природним ресурсом і при досягненні ним товарної вартості має реалізовуватись на користь Українського народу, незалежно від способу його вилучення за видами користування.

Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є … земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з таким визначенням, лісгоспи мали б юридично формалізувати право постійного користування землями лісового фонду по кожному із районів на законодавчо визначених економічних принципах платності (сплачувати податок за землі, покриті лісовою рослинністю). Плата лісгоспами земельного податку мала б перераховуватись до місцевих бюджетів районів, на території яких лісгоспи здійснюють землекористування з метою лісівництва. Чітко визначені частини цього податку мали б перераховуватись на користь відповідних сільських громад. Це сприяло б економічній зацікавленості місцевих органів влади в ефективності ведення лісового господарства, розташованого на їх територіях. Розмір плати має визначатись продуктивністю лісових земель за головними лісоутворюючими породами, а в межах останніх – за класами бонітету, встановлених по матеріалах лісовпорядкування.

З точки зору створення матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування питання ефективного використання земель, покритих лісовою рослинністю, наданих у користування суб’єктам підприємницької діяльності, до цього часу належно не врегульовані. Подібної ситуації не існує в жодній державі світу. Врегулювання цих питань є важливим для багатолісних адміністративно-територіальних утворень, особливо областей і районів Українського Полісся, Карпатського регіону та Поділля.

Фактичним власником земельних угідь у межах колишніх лісів державного значення є держлісгоспи, військових лісів – військові лісгоспи, колишніх колгоспних і радгоспних лісів – аграрні, комунальні лісгоспи та інші суб’єкти підприємницької діяльності лісового господарства і агроформування – правонаступники колишніх колективних сільгосппідприємств. Спільною рисою господарювання для всіх їх є фактичне звільнення від прямого земельного податку за лісові землі*.

Закон України “Про плату за землю”

Стаття 6. Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1;

для багаторічних насаджень – 0,03.

За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з частиною першою цієї статті.

Стаття 10. Податок за земельні ділянки, надані на землях лісового фонду, за винятком земель, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та частині другій цієї статті, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством.

Податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Отже частка від плати за використання лісових ресурсів (зокрема, і попенної плати) мала б передаватись місцевим радам як плата за землю. Проте фактично це не реалізовується. Як показано на рис.1 усі податки і збори перераховуються на загальний рахунок Державного бюджету. До місцевих бюджетів з цієї плати надходження не поступають.

Важливе значення тут має також (рисунок 1):

• низька попенна плата;
• знеособлений перерахунок її до загального фонду державного бюджету;
• наступне централізоване фінансування галузі.

Одною із головних причин щодо неефективності землекористування в лісовому господарстві є продовження з радянських часів дії системи централізованого, державного управління господарською діяльністю з лісівництва замість впровадження уособленої відповідальності суб’єктів виробництва.

Відповідно до ст. 92 Лісового кодексу економічне стимулювання суб’єктів підприємницької діяльності лісового господарства у додержанні вимог щодо охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісу і лісових екосистем здійснюється за рахунок державного бюджету.

Заходи з лісового господарства, утримання науково-дослідних та інших установ і організацій, управління здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.

Рис. 1.  Схема фінансових потоків лісового господарства України*

Держкомлісгосп фінансується з державного бюджету.

У бюджеті на 2001 рік були передбачені кошти на лісове господарство і мисливство (код 1606000) через Міністерство екології і природних ресурсів (код 240) у розмірі 59,8 млн. грн., в тому числі з:

загального фонду       58,2 млн. грн.,

спеціального фонду     1,6 млн. грн.

і через Міністерство аграрної політики України (код 280) у розмірі 7,5 млн. грн. (загальний фонд).

Також через Міністерство екології і природних ресурсів (код 240) 14,1 млн. грн. передбачалось виділити на створення захисних лісових насаджень та полезахисних лісових смуг (код 200300).

На 2002 рік через Міністерство екології і природних ресурсів (код 2400000) передбачено фінансування Держкомлісгоспу (код 2404000) в розмірі 124,2 млн. грн., в тому числі з:

загального фонду       118,3 млн. грн.,

спеціального фонду      5,9 млн. грн.

З цих коштів 89,2 млн. грн. заплановано використати на ведення лісового господарства і мисливства, охорону і захист лісів в держлісфонді (код 2404060) та 15,1 млн. грн. – на створення захисних лісових насаджень та полезахисних лісових смуг (код 2404070).

Крім того, в межах фінансування Міністерства аграрної політики України (код 2800000) передбачено 9,5 млн. грн. на заходи з охорони і захисту, раціонального використання лісів, наданих в постійне користування агропромисловим підприємствам (код 2801260).

В Державному бюджеті на 2003 рік пропонується виділити Держкомлісгоспу (код 1900000) 107,1 млн.грн., в тому числі з:

загального фонду       98,3 млн. грн.,

спеціального фонуд     8,8 млн. грн.

На ведення лісового господарства і мисливства, охорону і захист лісів в держлісфонді (код 1901060) з цих коштів повинно піти 77,8 млн. грн.; на створення захисних лісових насаджень та полезахисних лісових смуг (код 1901070) – 4 млн. грн.

На заходи з охорони і захисту, раціонального використання лісів, наданих в постійне користування агропромисловим підприємствам (код 2801260), у 2003 році передбачено в межах фінансування Міністерства аграрної політики України (код 2800000) 9,5 млн. грн.

Поряд з цим збір за спеціальне використання лісових ресурсів становив у 2001 році 45 млн. грн., у 2002 році – 49 млн. грн., на 2003 рік передбачається 52 млн. грн. (90 % цієї суми становить попенна плата).

ОТЖЕ ВЕДЕННЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ БУЛО І ЗАЛИШАЄТЬСЯ ЗБИТКОВИМ ДЛЯ ДЕРЖАВИ.

ОСНОВНОЮ ПРИЧИНОЮ ЦЬОГО Є НЕЛОГІЧНО НИЗЬКА ПОПЕННА ПЛАТА. ПРИ ТОМУ ВОНА БЕРЕТЬСЯ ЛИШЕ ЗА СТОВБУРОВУ ДІЛОВУ ДЕРЕВИНУ, ВИДАЛЕНУ В ПОРЯДКУ ГОЛОВНОГО КОРИСТУВАННЯ. ЗА ТОВАРНУ ДЕРЕВИНУ, ВИДАЛЕНУ В ПОРЯДКУ РУБОК ДОГЛЯДУ, ПОПЕННА ПЛАТА НЕ БЕРЕТЬСЯ.

ІНШОЮ ПРИЧИНОЮ Є НЕДОСТАТНЯ ЗАКОНОДАВЧА БАЗА З ПИТАНЬ ЛІСІВНИЦТВА ЩОДО МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЛІСГОСПІВ ЗА НАСЛІДКИ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ.

Подана на рис. 1 схема фінансового влаштування лісового господарства не є досконалою і нехтує конституційними правами і інтересами районів і сіл, на території яких знаходяться ліси.

2. Досвід інших країн

Більш досконалим є влаштування лісового господарства Польщі. Для порівняння на рис. 2 подано схему фінансових потоків у лісовому господарстві Польщі.

Окремі положення Закону Польщі “Про ліси”*.

Розділ 6. Державне лісове господарство “Державні ліси”

Ст. 32. 1. “Державні ліси”, як державна одиниця, … репрезентують Скарб держави** в межах наданої їм власності.

2. До складу “Державних лісів” входять такі організаційні одиниці:

1. Генеральна дирекція “Державних лісів”,регіональні дирекції “Державних лісів”,надлісництва,інші організаційні одиниці, які не мають правоздатності.

Ст. 33. 1. Державними лісами керує Генеральний директор за допомогою директорів регіональних дирекцій “Державних лісів”.

Розділ 8. Фінансове господарство в “Державних лісах”

Ст. 50. “Державні ліси” діють на засадах фінансової самостійності, покривають видатки на свою діяльність з власних доходів.

Ст. 56. 1. В “Державних лісах” створюється лісовий фонд, який є формою розпорядження коштами для цілей визначених Законом.

2. Коштами Лісового фонду розпоряджається Генеральний директор.

Ст. 57. 1. Доходами Лісового фонду є:

1. відрахування від вартості продажу деревини в результаті діяльності надлісництв,
   1. суми заборгованості, штрафів і оплат, пов’язаних з вилученням з використання лісових земель,
   1. суми за відшкодування збитків у результаті:

а) дії газів і промислового пилу, а також інших факторів,

Рис. 2.  Схема фінансових потоків у лісовому господарстві Польщі

б) передчасного вирубування деревостанів згідно з положеннями закону про охорону сільськогосподарських і лісових земель,

в) пожеж, гірських і геологічних робіт.

• прибутки від участі в діяльності товариств (з обмеженою відповідальністю, або акціонерних),
  • бюджетні дотації, за винятком цільових…

Розділ 9. Лісовий податок

Ст. 60. Оподаткуванню лісовим податком підлягають усі ліси, за винятком ділянок:

1. не пов’язаних з лісовим господарюванням;зайнятих осередками відпочинку, будівельних і рекреаційних,вилучених адміністративними рішеннями з лісового господарства на інші не лісові цілі.

Ст. 61. 2. Податковий обов’язок щодо сплати лісового податку за користування лісовими землями, які знаходяться у віданні “Державних лісів”, а також входять до складу сільськогосподарської власності Державного казначейства, … покладено на надлісництва і на організаційні одиниці Агентства Земельної Власності Державного Казначейства, що фактично володіють лісами.

Ст. 62. Лісовий податок не нараховується на лісові ділянки:

1. з деревостаном віком до 40 років,

4)    приписані до історичних цінностей.

Ст. 64. 1. Базою оподаткування лісовим податком … є кількість гектарів, перерахованих на підставі площі головних порід дерев в деревостані з урахуванням класу їхнього бонітету, яка випливає з плану лісовпорядкування, або зі спрощеного варіанту цього плану.

(Наприклад, коефіцієнти перерахунку для бонітету 1 є такими: ялина – 2,3, дуб – 2,0, береза – 0,6.)

Ст. 65. 1. Лісовий податок з одного перерахованого гектару за податковий рік визначається, виходячи з вартості 0,2 м³ деревини, обрахованої на основі поданої надлісництвом середньої ціни продажу деревини за перші три квартали року попереднього до податкового.

2. Середня ціна продажу деревини …встановлюється на підставі офіційного звіту Голови Головного статистичного управління.

Впровадження впорядкованого ведення лісівництва та лісокористування Державним Лісовим Департаментом царської Росії (історична довідка)* дозволило суттєво збільшити валовий доход та чистий прибуток казни(див. рисунок 3, таблиця 1).

Приклад царської Росії

Завдання Лісового Департаменту царської Росії, як органу державного управління з його Державною лісовою охороною, полягало у тому, щоб забезпечити прибутковість лісівництва у державних лісах: “Со времени учреждения Лесного Департамента совершенно изменилось направление лесного хозяйства, так как одною из главных забот этого нового учреждения было извлечение доходов от лесов и улучшение их состояния. Обер-Форстмейстеры обязаны были доставлять ежегодно подробные сведения об успешности поступления доходов и, в случае понижения их, объяснять причины к тому послужившие”*.

Попенна плата у царській Росії становила 45 % від товарної ціни ділової деревини. Збір від плати за використання лісових ресурсів покривав усі видатки лісового господарства і використовувався для фінансування освіти Росії.

Рис. 3.  Графічне відображення валового доходу, витрат та чистого прибутку казни внаслідок розвитку впорядкованого ведення лісівництва та лісокористування в лісах колишньої Російської імперії протягом першого століття діяльності Лісового Департаменту і запровадження державного управління

Таблиця 1

                                 Млн. срібних рублів

	Валовий доход	Витрати	Чистий прибуток
1847	1,09	0,36	0,73
1852	1,05	0,38	0,67
1857	1,29	0,4	0,89
1862	1,83	1,19	0,64
1867	4,68	1,43	3,25
1872	8,95	3,18	5,77
1877	9,35	4,48	4,87
1882	14,52	4,74	9,78
1887	14,13	5,57	8,56
1892	19,14	6,17	12,97
1897	38,29	7,86	30,43

Доречно також нагадати, що схожий принцип економічних відносин у лісовому господарстві був закладений у 1959 році при черговому реформуванні його управління в Україні.

Витяг з Положень про Головне управління лісового господарства

і лісозаготівель при Раді Міністрів в Українській РСР “Укрголовлісгоспзаг”*

1. …….

Апарат Головного управління лісового господарства і лісозаготівель при Раді Міністрів УРСР і його міжобласних та обласних управліннях лісового господарства і лісозаготівель утримується за рахунок відрахувань від прибутків по госпрозрахунковій діяльності.

3. Рекомендації щодо змін у порядку фінансування підприємств лісового господарства державної форми власності (держлісгоспів)

З метою суттєвого поліпшення економічних наслідків лісівництва та здійснення лісокористування в лісах державного значення, переведення їх на умови ринкових відносин пропонується наступне:

• Перевести лісівництво в лісгоспах державної форми власності на фінансове самозабезпечення за рахунок усіх доходів від лісогосподарської діяльності. Відмінити спрямування плати за спеціальне використання лісових ресурсів до державного бюджету.
• Рекомендувати збільшити протягом 1 – 2 років попенну плату у 2,5 рази та запровадити продаж лісосічного фонду шляхом організації аукціонів замість адміністративного його розподілу.
• Відмежувати лісопромислове виробництво від лісогосподарського шляхом акціонування промислових структур (рис. 4 і 5).
• Дозволити лісгоспам на найближчі 5 років приймати участь у створенні товариств – юридичних осіб для впровадження глибокої переробки деревини. Вважати роботу таких товариств як інноваційну діяльність і оподатковувати її відповідно до Закону України “Про інноваційну діяльність”.

Держава стимулює розвиток деревообробної промисловості.

• Держкомлісгоспу встановити нормативи затрат на ведення лісового господарства.
• Створити фонд розвитку лісівництва (ФРЛ).
• ФРЛ розпоряджається Державний комітет лісового господарства України.
• ФРЛ становить різницю між
• платою за деревину, що продається держлісгоспами на пні, незалежно від виду рубок,
• зборами за надання окремих ділянок лісів чи інших категорій земельних угідь стороннім юридичним чи фізичним особам у різного роду користування, інших зборів за побічні користування,
• прибутками від інших господарських заходів та участі в товариствах (акціонерних, з обмеженою відповідальністю тощо),
• інших доходів

та витратами на утримання і діяльність держлісгоспів.

                                                                                                     ●●●                                       ●●●      

Рис. 4. Схема фінансових потоків після 1-го етапу реформування

лісового господарства України

                                                                                                     ●●●                                        ●●●      

Рис. 5. Схема фінансових потоків після 2-го етапу реформування

лісового господарства України

• Передбачити, що Держкомлісгосп використовує фонд розвитку лісівництва для вирівнювання доходів лісгоспів, будівництва споруд і лісогосподарських доріг, вдосконалення методів ведення лісового господарства тощо.

Лісокористувачі за рахунок власних коштів несуть відповідальність за влаштування і стан доріг, що використовуються ними при експлуатації лісу.

• Встановити, що визначення нормативів витрат і розподіл коштів ФРЛ відбуваються за погодженням з Мінекоресурсів.
• Визначити держлісгоспи основною виробничою ланкою лісівництва в державних лісах, яка функціонує відповідно до Указу Президента України від 14 серпня 2000 р. № 969/2000 “Про Положення про Державний комітет лісового господарства України” та постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1997 р. № 1180 “Питання Державного комітету лісового господарства України”.
• Для узгодження правового статусу держлісгоспів, як постійних землекористувачів, їм слід реалізувати право на землю згідно до положень Земельного кодексу України (розділ IV, статті 116-126) за встановленими формами державних актів.
• Ввести лісовий (земельний) податок для сплати лісгоспами до місцевих бюджетів. Розмір лісового (земельного) податку визначити за прикладом Польщі.

В. Необхідні заходи по 2-му варіанту реформування

В стратегічному плані більш привабливим виглядає шлях реформування, по якому йде Польща, оскільки тут спостерігається системний підхід до вирішення проблем.

Позитивні сторони:

• лісове господарство Польщі є самоокупним;
• в такій системі відсутнє підґрунтя для зловживань із заниженням оцінки деревини на пні та перекручуванням звітності стосовно рубок догляду та санітарних рубок;
• польська система заохочує до здійснення ефективного господарювання;
• необхідність сплати умовно фіксованого (за площею) податку спонукає до підвищення продуктивності насаджень, що покращує екологічні властивості лісу.

Таким чином, приймаючи за основу польську модель, слід базувати лісове господарство України на принципах:

• охорони лісів;
• сталого збереження і відновлення лісів;
• забезпечення неперервності використання лісових ресурсів;
• фінансової самостійності лісового господарства;
• платності користування землями лісового фонду.

Реформування лісового господарства має здійснюватись у два етапи.

I-ий етап (2003-2004 рр.)

1. Для забезпечення переходу до самоокупності галузі необхідно розмір надходжень за спеціальне використання лісових ресурсів підвищити до рівня, який компенсуватиме витрати державного бюджету на ведення лісового господарства і утримання Держкомлісгоспу з його установами, та фінансувати зазначені витрати у межах отриманих коштів.

Пропонується наступне:

• Підвищити таксову вартість деревини на пні до 30% середньої ринкової вартості деревини. В найближчий час такси підвищити у 2 рази.
  • Поширити на всіх заготівельників деревини застосування такс під час відпуску товарної (ліквідної) деревини на пні у разі здійснення рубок пов’язаних з веденням лісового господарства (рубки догляду, санітарні та інші рубки), за винятком догляду за молодняками (до 40 років).
  • Зараховувати надходження збору за спеціальне використання лісових ресурсів на рахунок спеціального фонду державного бюджету (Лісовий фонд) і фінансувати заходи із ведення лісового господарства та утримання Держкомлісгоспу з його установами в основному у межах цих коштів. Акумулювати на рахунку зазначеного фонду також надходження від штрафів та сум відшкодувань збитків, пов’язаних з порушенням лісового законодавства у лісах державних лісових підприємств; надходження  від відшкодування збитків, заподіяних вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок лісового фонду, та втрат, спричинених вилученням земель лісового фонду для цілей, не пов’язаних з веденням лісового господарства.
• Для забезпечення надійної охорони лісів, сталого збереження і відновлення лісів та неперервності використання лісових ресурсів пропонується наступне:
  • Реформувати статус і структуру Державної лісової охорони, спрямувавши її повноваження і діяльність на поліпшення екологічного стану лісів при одночасному підвищенні ефективності лісівництва. Забезпечувати при цьому контроль за дотриманням всіма лісокористувачами та користувачами земельних ділянок природоохоронних та лісівничих норм і правил, сприяти досягненню прибутковості господарювання у межах земельних ділянок, наданих суб’єктам лісогосподарського підприємництва в постійне користування чи на умовах оренди.
  • Забезпечити жорсткий контроль з боку Лісової охорони та органів Мінекоресурсів за здійсненням екологічно безпечного лісокористування. Видалення деревини шляхом рубок головного користування та рубок пов’язаних із веденням лісового господарства не може перевищувати обсягів, визначених проектом лісовпорядкування;
  • Дозволити вилучення  з лісостанів лише тих дерев, які відмічені спеціальною позначкою (клеймом) Лісової охорони.
  • Враховувати при визначенні і проведенні рубок головного користування та рубок пов’язаних з веденням лісового господарства необхідність наближення таксаційних показників деревостанів до характеристик нормального лісу.
• Для забезпечення принципу платності за користування землями, покритими лісовою рослинністю,  на першому етапі реформи пропонується:

• розробити методику оподаткування постійних лісокористувачів лісовим податком. Базою оподаткування має стати площа покрита лісовою рослинністю, скорегована за допомогою перерахункових коефіцієнтів у бік збільшення чи зменшення в залежності від породи деревостану  та класу бонітету насаджень. Лісовий податок з перерахованого (умовного) гектара має визначатись у відсотках від ринкової ціни продажу деревини по еквівалентній породі і сортименту. Отримані кошти спрямовувати до місцевих бюджетів.

II-ий етап ( 2005 -2007 рр.)

Пропонується наступне:

1. Розпочати реорганізацію Державного комітету лісового господарства у напрямку:
2. створення на його основі Державного підприємства “Ліси України”
3. передачі функцій з державного управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів Міністерству екології та природних ресурсів.

В результаті реорганізації ліквідувати Державний комітет лісового господарства.

Фінансування Центрального та регіональних відділень Державного підприємства “Ліси України” здійснювати за рахунок відрахувань від доходів держлісгоспів.

• Скасувати плату за спеціальне використання лісових ресурсів з одночасним запровадженням справляння лісового податку.

Доходи Лісового фонду від плати за використання лісових ресурсів замінити відрахуваннями від доходів держлісгоспів. Кошти Лісового фонду  спрямовувати на покриття нестачі фінансових ресурсів держлісгоспам, що мають несприятливі умови лісовирощування. Порядок збору та використання коштів Лісового фонду затверджується директором ДП “Ліси України” за погодженням Міністра екології та природних ресурсів.

• Дозволити ДП “Ліси України” отримувати з державного бюджету цільові кошти виключно на:
  • часткову підтримку ведення лісового господарств південних областей;
  • заліснення територій, несприятливих для ведення сільського господарства.

__________________________________________________________

В Додатку

 на стор. 29 – 33 представлено динаміку відхилення запасу в залежності

 від віку для  нормальних та реальних лісостанів

Додаток

СОСНОВІ ДЕРЕВОСТАНИ.

Запас деревини: реальний та нормальний

СОСНОВІ ДЕРЕВОСТАНИ*:

порівняння запасу на 1 га нормальних, оптимальних та реальних деревостанів

ПОРІВНЯННЯ НОРМАЛЬНОГО (крива 1) І РЕАЛЬНОГО (крива 2)

РОСТУ ЯЛИНИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ

(на прикладі Славського держлісгоспу)

ПОРІВНЯННЯ РОСТУ НОРМАЛЬНИХ ЯЛИНОВИХ ДЕРЕВОСТАНІВ (крива 1)

І РЕАЛЬНОГО ЛІСУ (крива 2)

(на прикладі Славського держлісгоспу)

крива 3 – зміна об’єму одного середнього стовбура в залежності від віку

ПОРІВНЯННЯ РОСТУ НОРМАЛЬНИХ ДУБОВИХ ДЕРЕВОСТАНІВ (крива 1) З РОСТОМ РЕАЛЬНИХ ДУБОВИХ ДЕРЕВОСТАНІВ (крива 2 – ліси 2-ої групи,

крива 3 – ліси 1-ої групи)

(на прикладі Берегівського держлісгоспу)

Подано також координати запасів стиглих лісостанів Вінницького (точки 4 і 5) та Гайсинського (точка 6) держлісгоспів. Хрестиками означена 30-ти відсоткова межа відхилень від нормального лісостану.

У разі використання матеріалів з цієї книги,

просимо посилатися на першоджерело

Міжвідомча аналітично-консультативна рада з питань розвитку продуктивних сил і виробничих відносин (далі Рада) утворена згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999р. №2248 та від 3 лютого 2000р. №213 і є постійно діючим дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України. У складі Ради працюють спеціалісти різних галузей економіки, вчені, працівники міністерств, народні депутати України.

Рада відповідно до покладених на неї завдань проводить аналіз стану національної економіки та її окремих галузей, готує пропозиції щодо формування стратегії промислової, грошово-кредитної, податкової, інвестиційної політики, спрямованої на удосконалення виробництва та зростання його обсягів, зниження собівартості продукції та збільшення доходів підприємств і надходжень до бюджету; проводить дослідження системи виробничих відносин і виробничих можливостей суб’єктів господарювання, вивчає зарубіжний досвід та розробляє рекомендації щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку вітчизняного виробництва.

З початку своєї діяльності фахівцями Ради разом з членами експертних груп детально проаналізовано становище та розроблено стратегію розвитку таких важливих галузей виробництва, як електроенергетика, металургія, хімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, сільське господарство та харчова промисловість.

У збірнику викладено стратегію розвитку лісового господарства. 

Міжвідомча аналітично-консультативна рада

з питань розвитку продуктивних сил і виробничих відносин

01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2

тел. 253-13-77, 256-74-53, факс 253-74-26. E-mail: makr@kmu.gov.ua

---

[1] Тут і надалі посилання на книгу “Лісове господарство України: проблеми та перспективи”.

[2] Зараз в Україні вивізним (експортним) митом обкладаються лише відходи та брухт чорних металів, насіння деяких видів олійних культур, жива худоба та шкіряна сировина. Для прикладу Росія обкладає експортним митом більш ніж 200 позицій російських товарів.

[3] Для  порівняння запас стиглих і перестійних насаджень у нормальному лісостані 1-го бонітету складає понад 500 м³/га, 2-го бонітету – 400 м³/га.

[4] Нормальні деревостани – це насадження з нормальною повнотою 1. Нормальні лісостани становлять лісову систему, стійку до кліматичних впливів,  найбільш продуктивну для експлуатації лісу та з точки зору її захисних функцій.

* Можливі різні поняття “стиглості” лісу: технічна стиглість – залежить від того для яких цілей експлуатується ліс: для столярних цілей – одна, для заготовки балансів одержання целюлози – друга;  фінансова стиглість – залежить від попиту на певну деревину;  біологічна стиглість – визначається типом майбутнього лісовідновлення, розмноження, тощо.

* стаття 10 Закону України “Про плату за землю”

* не виділені податки на доходи громадян, відрахування до Пенсійного та інших Державних соціальних фондів.

  Коди бюджетної класифікації дійсні для 2002 року

* Ustawa z dnia 28 wrzesnia 1991 r. Dz.U/ 1991 Nr 101 poz. 444 (зі змінами і доповненнями за станом на 27.01.2202)

** В Конституції України “власність народу”

*Джерело: Столетие учреждения Лесного департамента 1798 – 1898.

С.-Петербург. – 1898. Типография Ю.Я. Римана, Виленский пер., 6. – С.210, 220-221. Факсимильное издание по заказу Федеральной службы лесного хозяйства России. – Словения, 1997.

* Джерело: стор. 20

* Додаток №6 до Постанови Ради Міністрів УРСР від 30 листопада 1959 р. № 1834.

* соснові деревостани лісів 2-ої групи, включені в розрахунок головного користування