01/11/2014
0Можливо, комусь здається недоречним, що в цей важкий для нашої країни час веду мову про навколишнє середовище, про природу, яка довкруж нас. Але для цього бачу вагомі причини. Й перша з них: ми майже перестали піклуватися про довкілля, і це дуже погано. Адже природа — це наше життя. Природа — це майбутнє наших дітей. Природа — це майбутнє нашої планети.
На жаль, сьогодення маємо інше. Всюди відбувається знищення тварин, птахів, комах, рослин, річок та озер, масштабні отруєння повітря, нагромадження сміття, хімічних добрив. Земля стає бруднішою з кожним днем. І в усьому цьому винні ми, люди. Хоча мали б її берегти, дякувати їй і, найголовніше, захищати.
Кожен з нас є невід’ємною частинкою природи. Нам подобається спостерігати за першим проліском, що передвіщає початок весни, за осіннім листопадом, що встеляє землю золотим килимом, за першим снігом, що перетворює ліс на білу казку. Однак чомусь забуваємо, що вся ця краса великою мірою залежить і від нас, від того, як ми до неї ставимося. Наші нащадки не повинні побачити світ таким, яким бачимо його ми. У ньому не повинно бути сміттєвих пакетів, які вкрили узбіччя доріг, пляшок, які зустрінеш у кожному закутку, недопалків. Не знаю, скільки мине часу, щоб нинішнє й наступні покоління позбулися поганих звичок і всі побутові відходи викидали у відведені для цього місця. Ще гірша ситуація з горе-відпочивальниками в лісі, котрі після банкету залишають сміття, пошкоджені дерева, а то й непогашені багаття, що стають причинами пожеж, у яких гинуть дерева, лісові мешканці.
Не варто замовчувати і те, що деякі горе-фермери та жителі сіл свідомо знищують рослинність, тварин, птахів, комах на полях, лугах, річках для своїх вигод, завдаючи величезної шкоди екологічній системі нашої Землі. Думаю, що пора керівникам усіх рівнів втрутитися в цю ситуацію, а не відмовчуватися від загальної проблеми. Треба більше проводити роз’яснювальну роботу серед населення, у школах, вишах, дитячих садочках. Як кажуть, крапля камінь точить. Тих, хто свідомо знищує екосистему, треба притягувати до кримінальної відповідальності, накладати на них великі штрафи.
А ще — бути самому прикладом: не викидати сміття, обгортки від морозива, цукерок та інших товарів будь-де, не ламати дерев, не підпалювати суху траву, бо й там є життя, і, головне, навчити своїх дітей, онуків змалечку любити й поважати природу. І якщо ми вже вибрали європейський шлях розвитку, то варто замислитися, чого в них на вулицях, у лісах, полях і річках чисто. А в нас? Хіба ми інші?
