25/10/2014
0Приходьте в редакцію нашої газети, де експонується персональна фотовиставка члена Національної спілки журналістів, Національної спілки краєзнавців, заслуженого журналіста України, власного кореспондента газети «Урядовий кур'єр» Валерія Мельника. І ви очима майстра побачите неповторні миті..
Дивлячись на його світлини, виникає враження, що Валерію Мельнику ніби позували птахи, хизувалися своєю красою квіти, демонстрували велич могутні дерева. Замилування викликає мереживо–павутина, що ніби колишеться на вітрі, поліські пейзажі, неодмінними атрибутами яких є водне плесо, човен біля берега, порослого очеретом…
Як сказав головний редактор «Волині–нової» Олександр Згоранець, відкриваючи виставку, є такі фотознімки, дивлячись на які, хочеться бути їх автором. А це, кажуть фахівці, — означає справжнє мистецтво. Таких мистецьких світлин, під якими хотілося б підписатися, на цій виставці багато. Власне, експозиція була організована до ювілею нашої газети — 75-річчя з дня виходу її першого номера. Тож фотознімки вже бачив дехто із відвідувачів редакції. При нагоді Олександр Згоранець розповів про гостей зі Словаччини і Боснії, які приїхали на Волинь як спостерігачі на парламентських виборах. Вони теж звернули увагу на фотознімки, говорили про них. Іноземці дивувались, що на Волині є така краса. Звертаючись до автора робіт, Олександр Олександрович висловився так:
— Ви назвали виставку «Моя Волинь», а можна було б сказати: «Моя душа — Волинь». І ця душа — висока…
І був сюрприз — перше слово надане мамі солдата Ігоря Упорова, який надзвичайно любив життя, але якого, на жаль, уже немає серед нас. Влітку 30–літній чоловік загинув у зоні АТО на Сході України. Його маму запросили на відкриття виставки не випадково. Ігор теж любив фотографувати. Наша газета розповідала про цього героя з поетичною душею, показувала його майстерні мирні кадри, які він знаходив навіть на жорстокій війні. Мама Ігоря пані Тамара одержала в подарунок фотознімки сина. Розчулена згадкою про рідну дитину, вона, звичайно, плакала. З вдячністю до автора робіт, який вміє бачити красу, відгукнулась про фотороботи, що експонуються на виставці. На жаль, її сину не судилося їх побачити…
Від імені редакції нашої газети слово мовила редактор відділу національного відродження Валентина Хмельовська. І як насамперед зауважила, жодна з попередніх виставок (а вони експонуються в редакції вже не один рік), які теж були гарними і цікавими, не створювала такого настрою і не піднімали так градусу працездатності, як нинішня. Звертаючись до Валерія Мельника, Валентина Сергіївна сказала:
— Я тобі по–доброму заздрю. Бо, перш ніж подивитися на ці кадри і зупинити мить через об'єктив, ти мав можливість все це сприймати у повне серце, широко розплющеними очима і відкритою душею…
Своєрідним фоном урочистості був аудіозапис пташиного співу. Його доповнили поетичні рядки, в яких оспівана краса Волині — з її червоною калиною, плакучими вербами і Мавками, яких так добре знала Леся Українка.
На відкритті виставки були присутні і друзі Валерія Мельника, зокрема журналіст, письменник Феодосій Мандзюк, знаний за сатиричними творами під псевдо Кость Волиняка, голова обласної організації Національної спілки кінематографістів України, керівник самодіяльної народної кіностудії «Волинь» Борис Ревенко, журналіст і письменник Сергій Цюриць, фотоілюстратор газети «Вісник і Ко» Микола Комаровський. З почутого від них робиш висновок, що друзі, колеги також допомагали Валерію відшукати натхнення і взятись за написання книг, створення фотоальбомів. Вони впевнені, що така працелюбна, творча людина реалізує ще чимало ідей.
І вже далі розмова перейшла до того, як сам Валерій Мельник дивиться на свою творчість, як йому з «тонн руди», тобто сотень і тисяч кадрів, вдається чи не вдається знайти найкращий. Валерій із вдячністю відзначив, що виставка з'явилася і завдяки тому, що частина робіт надрукована за фінансової підтримки редакції нашої газети. Ці роботи згодом «розберуть журналісти для оформлення в подальшому своїх кабінетів».
— Енергетика, якої вони сповнені, буде нагадувати про те, що є справжньою красою в цьому житті. Це — краса жінки і природи, — сказав автор. — Це те, що створив Бог, що починає вигравати новими відблисками, гранями під зацікавленим поглядом. Жінка і природа — те, що потрібно шанувати, берегти, розуміючи, що вони — основа нашого життя.
І це вже були слова справжнього журналіста, репортера, який колись для того, аби написати про парашутний спорт, записався в парашутну секцію. Бо переконаний, що тільки переживши сам неповторні миті, можна переконливо передати іншим свої відчуття і враження. n
На фото: Автор персональної фотовиставки Валерій Мельник на фоні своїх робіт.
Фото Олександра ФІЛЮКА.
