Пропозиції щодо лісової політики та стратегії України, удосконалення нормативно-правової бази лісової галузі.

Николай Михайлович, огромное спасибо. Я уже и не ждал, что кто-нибудь выскажется по сути.  Все Ваши предложения -"по делу". Хотелось бы ещё с Вашей помощью проанализировать динамику лесного фонда, в "постоянных границах",  к примеру 1996 или 2002 года. Это не сложно, просто в базе надо в каком-то макете указывать информацию о принятии площадей в подчинение предприятий ГАЛР. Тогда одним запросом можно выбрать информацию о том, какие леса приняты, а также понять как меняются леса под влиянием нашего  хозяйствования. Боюсь – прослезимся… С огромным уваженим, Михаил.

1. Основа лісової політики – це питання власності на лісові землі. Всі ліси повинні мати конкретного господаря – держава, громада, особа. При збереженні переважно державної власності на ліси, збільшення частки комунальної (громадської) та приватної власності. За даними останнього (2010 р.) Державного лісового кадастру майже 780 тис. га лісових ділянок не надані у власність або користування, із них значна частина полезахисних лісових смуг. В основному ці ліси мають дрібно контурний характер. Переважна їх площа, на наш погляд, має бути передана у власність громад – громадські ліси (наприклад, як це в Швейцарії), які б задовольняли потреби громади в деревині.

В результаті земельної реформи переважаюча площа земель сільськогосподарського призначення була передана в приватну власність (розпайована) і частина з них, зокрема малопродуктивні землі Полісся і гірських районів, природно заросли лісовою рослинністю. До цих земель має бути застосована спрощена процедура переведення до земель лісогосподарського призначення. Доцільним може бути викуп цих ділянок у державну власність і надання у користування існуючим лісогосподарським підприємствам.

2. Важливим є питання децентралізації прийняття рішень щодо охорони, захисту та відтворення лісів, використання лісових ресурсів. Центральними органами влади повинні прийматись тільки ті рішення, які стосуються лісового сектору держави в цілому, а питання, які стосуються регіонального рівня, – місцевими органами влади. Зокрема для лісовпорядкування це стосується погодження та затвердження матеріалів лісовпорядкування, які розробляються на регіональному рівні (лісокористувач, власник лісів)

3. Важливим в лісовій політиці має бути питання контролю господарської діяльності лісокористувача або власника лісів. Контролю має підлягати тільки ті питання, які заборонені законодавством. Тобто, господарюючі суб’єкти повинні мати більш широкі можливості в самостійності прийняття рішень, творчості в лісогосподарської діяльності.

4. Потребують удосконалення погоджувальна та дозвільна системи. Більш широко мають бути застосовані повідомний принцип та норми мовчазної згоди. Тобто, лісокористувач або власник лісів має проінформувати відповідні органи про прийняте рішення і якщо в установлені нормативні терміни не надійшло погодження (дозвіл) або заперечення, рішення може бути реалізоване.

5. Необхідний перехід до адміністративно-територіального принципу проведення лісовпорядкування – одночасно всіх лісів на території адміністративної області. Це необхідно з розвитком геоінформаційних технологій та узгодженості лісового і земельних кадастрів.

6. Необхідно розроблення єдиної окремої системи фінансування лісоінвентаризаційних робіт.