ЯКЕ МАЙБУТНЄ НАШИХ ЛІСІВ?

Уважаемые пользователи. Газета "Деревообробник" вчера  разместила письмо Руслана Деречинского и пригласила участников лесного рынка к его обсуждению. Я поддерживаю это приглашение и после 9-го октября приму участие в обсуждении. Размещаю (повторно) этот материал на Украинском лесоводе, с тем чтобы в разговоре  приняли  участие не только "покупатели", но и "продавцы". Хотя …надежды на это мало… Надеюсь уважаемая редакция, уважаемой газеты не обидится на меня за то, что часть обсуждения я перенаправляю на УЛ. Все комментарии я буду отсылать на сайт газеты… если они будут М.П.

Кстати…На 17 октября назначено заседание Громадской Рады при Гослесагентстве на которое выносятся вопросы регулирования рынка древесины.

Ліс – не лише стратегічний ресурс, що приносить доходи, а й народне багатство, за яким слід доглядати. Функції догляду за лісом у нашій країні покладені на лісівників. Але чомусь останнім часом дедалі голосніше та частіше лунають звинувачення, що вони, себто лісівники, не лише не виконують функції догляду, а й розкрадають ліс значними обсягами.

У відповідь лісівники стверджують, що порушення звичайно бувають, але вони не таких великих масштабів, про які говорять у звинуваченнях. Питання це дискусійне, і кожен випадок слід розглядати окремо, у відкритій дискусії.

До нас у редакцію надійшов лист від учасника Громадської ради при Держлісагентстві Руслана Деречинського щодо ситуації у лісовій галузі. Подаємо текст листа та запрошуємо до обговорення ситуації у лісовій галузі на сторінках нашої газети (сайту) усіх бажаючих.

Ліс – це життєвий простір, що ми отримали у спадок та можемо користуватися його благами. Лише керуючись принципами збалансованого природокористування, примножуючи лісові ресурси та помірковано використовуючи їх, ми зможемо передати цей життєвий простір наступним поколінням.

Для будь-якого деревообробного підприємства, що хоче динамічно розвиватися, на першому місті є сировинне забезпечення. Недостатність ресурсів призводить до неповоротних наслідків: призупинення виробничого процесу, звільнення кваліфікованих працівників, невиконання договірних зобов’язань тощо.

Нині ми маємо чи не найбільший рівень корупції в Україні у лісовому секторі. Тому сьгодні головне для підприємств є вижити.

ХТО ЗА ВСІМ ЦИМ СТОЇТЬ ТА КОМУ ЦЕ ВИГІДНО?

Виростити ліс – це складний процес тривалістю в десятки років, у якому беруть участь кілька поколінь лісівників. Якщо йдеться про стратегічну сировину України – дуб, то це – цінна порода, переробка якої підвищує її вартість у кілька разів. Чому державні лісові господарства, які заготовляють деревину та мають можливість її переробляти, ледве жевріють? Чому у них не вистачає коштів навіть на власні потреби, не кажучи вже про розвиток, хоча в усьому світі лісова галузь є доволі прибутковою!

У нас налагоджена система корупційних схем, від яких потерпають не лише деревообробні підприємства, а й державний бюджет:

На аукціонні торги з продажу необробленої деревини держлісгоспи виставляють не увесь об’єм деревини – лоти формують «міфічно».

До участі в аукціонах допускають недобросовісні деревообробні фірми. Відповідно до правил, придбану на аукціонних торгах деревину підприємство зобов’язане використовувати лише для власної переробки, без права перепродажу та експорту! Під час видачі сертифікатів, обласні управління лісового і мисливського господарства повинні усе це контролювати. При цьому лісозаготівельники та приватні фірми, що мають власну первинну переробку, створюють тіньовий ринок сировини, який становить близько 30% усього об’єму твердолистяної деревини, а саме – дуба. Подекуди лісозаготівельники диктують правила гри навіть директорам лісгоспів. Їм не важливо, за якою ціною, який сорт чи діаметр купити, їм головне – влізти в лісгосп. Далі працюють відпрацьовані схеми.
Є обласні управління лісового і мисливського господарства, які визначають, кому можна брати участь в аукціоні, яка повинна бути закупівельна ціна, хто є покупцем, використовуючи «технічний прийом» – зняття лотів (відео щодо цього можна переглянути за адресою: https://www.youtube.com/watch?v=zZ5p-SqSueg). Чи є ще десь прецеденти зняття лотів через те, що покупець запропонував більшу вартість?

Часто наявні ресурси просто випаровуються чи перерозподіляються поза аукціонами серед своїх покупців за заниженими цінами або їх відправляють на експорт. Наприклад, Конотопське ДЛГ, Кам’янське ДЛГ, Буське ДЛГ, Львівське ДЛГ, Чортківське ДЛГ тощо.

Також обласні управління лісового і мисливського господарства застосовують адміністративний вплив на виконання аукціонних договорів: кому та коли віддавати чи не віддавати лісосировину, хоча в роботу лісгоспу як самостійного юридичного підприємства ніхто не має права втручатися, а управління та Держлісагентство тримає директорів на «короткому мотузку».

А як до такої ситуації ставиться Держлісагентство та Укрлісконсалтинг? Вони не просто роблять вигляд, що не знають про це, вони очолили корупційні схеми. Нині і надалі існують кабальні договори з низькою ціновою політикою на пиляну паркетну (меблеву) заготовку, ганебний експорт круглого лісу за прямими договорами чи з використанням підставних українських компаній, які ніколи не брали участі в аукціонних торгах.

Також санітарні рубки, які проводять лісгоспи, часто використовують для наповнення тіньового ринку.

І найголовніше, посередницькі послуги Укрлісконсалтингу у розмірі 10% від реалізації. Не важко порахувати, скільки недоотримає Україна, особливо в такий важкий для країни час.

Зараз діє наказ №42 від 17 лютого 2007 року «Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини». Ідея хороша. Але вона не працює!

Деревообробні підприємства не можуть напряму купувати сировину в достатній кількості від держлісгоспів – перешкоджає непрозора схема продажу деревини держлісгоспами. Вся система сьогоднішнього українського лісогосподарювання побудована на монополії. Нашим основним завдання повинні бути реформи та тотальні зміни. Лише тоді ми отримаємо прибуткову галузь європейської України, яка не лише годуватиме себе, а й наповнюватиме бюджет країни.

На жаль, нині щоразу, коли думаєш, що в країні все дуже погано, все обертається так, що стає ще гірше. Де те дно, яке заставить владу використати всю політичну волю для зміни ситуації?!