Савранський оберіг

Під цим дубом, 600-літнім патріархом Савранського лісу, колись відпочивали козаки, набираючись сил перед бойовими походами. Біля нього, як своєрідного оберега, збиралися місцеві партизани під час фашистської окупації. Він і сьогодні розраджує кожного, хто приходить пізнати одвічні істини, про які нема коли й згадати у вирі буденних суєт. Після побачення з ним легшає на душі, додається наснаги, ніби чіткіше бачаться відповіді на питання, які сьогодні постають перед кожним.

У ДЕРЖАВНОМУ підприємстві «Савранське лісове господарство» трудяться 97 працівників. Жоден із них не залишився осторонь тих подій, що розгорілися у містах Луганської та Донецької областей. Не в селах, завважте, які старші за віком і є істинними носіями автентичності корінного населення (це до питання «кто тут местный», якщо по-простому), визріла ця біда.

Порадившись між собою, працівники лісгоспу вирішили так: «Ми люди не агресивні, нам чужого не треба. Але якщо негайно не підтримати Українську армію, то завтра озброєний до зубів заколотник прийде й на мирну Одещину». Тож зібрали 21 тисячу гривень і переказали на рахунок Збройних сил. Коли до шпиталів стали надходити перші поранені, передали ще 5 500 гривень на їхнє лікування. Хай це краплина у загальнонародному потоці, але люди робили добро щиро і без вагань, адже допомагати своїм захисникам — праведне діло.

Головне для працівників господарства, звісно, — те, чим займаються щодня — «зелений фронт». Ось лише цього року силами трьох лісництв висаджено нові дерева та кущі майже на 115 гектарах, вирощено три тисячі штук декоративного посадкового матеріалу для озеленення, до зими буде заготовлено 17 200 кубометрів дров для реалізації населенню. Прикметно те, що державне підприємство доглядає ліси не лише за бюджетні кошти. Власні прибутки тут мають від сільгоспвиробництва на орних землях та реалізації лісопродукції. Підприємство щороку сплачує до держбюджету понад 700 тисяч гривень податків, а до державних цільових фондів — близько одного млн.

Як розповідає директор підприємства Анатолій Слободянюк, важливим завданням колективу є догляд за ландшафтним заказником «Савранський ліс». Цей унікальний комплекс — найбільший за площею (8 397 га) в межиріччі Дністра та Південного Бугу. Тут, зокрема, перебувають під охороною десятки видів флори і фауни, занесених до Червоної книги України. Крім згаданого багатовікового дуба, на території знаходиться гідрологічна пам’ятка природи — джерело «Гайдамацька криниця», що в Дідовому яру. Доглядають також місцевий заказник «Сосновий ліс», що має величезне значення для захисту ґрунту і регулювання клімату.

Гордістю господарства стали музей лісу і дендрологічний сад, куди приїжджає на екскурсії та відпочинок багато людей. При Слюсарівському НВК діє учнівське лісництво, чимало вихованців якого після закінчення школи стають продовжувачами справи охорони лісу.

Сам А.І. Слободянюк, до речі, народився і виріс у Слюсаревому. Лісником у цих місцях увесь вік пропрацював його батько. Анатолій Іванович теж понад 40 років трудиться в галузі. З 1999-го очолює Савранський лісгосп. За цей період тут відтворено понад 500 гектарів лісу. Ведуть і власне будівництво: зведено два 4-квартирні будинки, один двоквартирний відремонтовано, тут проживають свої ж працівники, споруджено нові цехи та об’єкти для потреб підприємства. Савранці стабільно виконують великі обсяги робіт, за що по праву стали лідерами галузі області. ДП «Савранське лісове господарство», його працівники та сам керівник мають чимало відзнак та нагород. Досить прикметним, як на мене, є те, що звання «Заслужений лісівник України» Анатолієві Слободянюку було присвоєно до Дня Соборності України.

На фото автора: заслужений лісівник України А. І. Слободянюк біля Слюсарівського вікового дуба.