05/09/2014
0Мешканці Вишгорода скаржаться на муніципальну владу за знищені зелені насадження в центрі міста та приміському лісі. Чи обґрунтована критика?
Спочатку було слово. Кричуще й критичне. «У нас нещадно вирубують дерева. І в місті, і поза його межами. Нещодавно за Вишгородом, дорогою до Нових Петрівців, побачив паркан у лісі. Зазирнув за нього: на кількох гектарах – жодної сосни. Геть чисто все вирубали, а землю екскаватори риють. Куди дивиться місцева влада?.. Дійшло до того, що в самому центрі, навпроти міськради, знищили березовий гай. А там люди відпочивали, матері з малечею…»
Ось такий «крик душі» у листі на адресу редакції від одного з мешканців. До Вишгорода вирушив «ЧК».
Місцевий депутат Віталій Кутаф’єв переконаний: після санітарного очищення лісу купи гілля мають стати альтернативним паливом
Березовий гай – ринковий край
У кількох десятках метрів від мерії – будівельний паркан. За ним – на площі півтори-дві сотки – зводять фундамент. Верхнього шару ґрунту немає, лише в самому куточку будмайданчика підставляють вітру свої ще зелені коси кілька молодих берізок… Поруч – торговельний комплекс «Віта», у якому ломбард, аптека, магазини техніки мобільного зв’язку, канцтоварів.
– Новий торговельний павільйон буде, – пояснює мету забудови місцевий хлопчина з найближчої автозупинки.
Проїхавши в напрямоку до Нових Петрівців, дійсно побачили паркан, за яким височіє баштовий кран. Знайомимося з будівельним паспортом у вигляді щита: тут через 25 місяців буде триповерховий Вишгородський науково-технічний центр. Який саме – невідомо. Можливо, пов’язаний із оборонною промисловістю, промайнула думка, адже навпроти будівлі – дорога, біля якої красномовний покажчик «Національна гвардія України». Центр розташується, судячи з інформації, на двох гектарах землі, матиме 208 робочих місць, його замовником виступило ТОВ «Фільмотехнік». Дозвіл на виконання будівельних робіт надано Держінспекцією архітектурно-будівельного контролю в Київській області в травні цього року.
Крізь паркан роздивляємося будмайданчик: у глибоких котлованах вмуровані бетонні палі. Поруч – трактори, екскаватори, кипить робота над «нульовим циклом». Нашу допитливість помічають. Уважно перевіряють документи.
– Проект пройшов повну експертизу в Держархбудінспекції, має дозвільну резолюцію екологів, погоджений із міськими службами Вишгорода, – каже Володимир Блонний, директор київського транспортно-будівельного підприємства №3, що виступає генпідрядником.
– Чому в лісовій зоні обрано місце для будівництва?
– Свого часу людина купила землю. Вона в приватній власності. У нас є акт про відшкодування вартості зелених насаджень, які потрапили в зону забудови. Це буде виробниче підприємство. І воно практично немає аналогів в Україні.
Нас зацікавив профіль підприємства: що випускатиме?
– А ви щось чули про українця Анатолія Кокуша, який двічі отримав технічного Оскара від американської кіноакадемії? – долучився до розмови Іван Воробйов, головний інженер служби замовника. І на наше ствердне кивання головою навів цікаві факти.
Український новатор на «фабриці мрій» у Голлівуді має незаперечну репутацію технічного генія. Це ним розроблено та за його участі створено чимало пристроїв, механізмів, обладнання, яке зробило можливим технічний прорив у сучасній кіноіндустрії. І це викликає неабиякий ефект у глядачів. Між іншим, за технічної участі українця Кокуша та його команди мали аншлаг останній пісенний фестиваль «Нова хвиля» у Юрмалі, зимова Олімпіада в Сочі, знімалися фільми «9 рота», «13 друзів Оушена» тощо. І це буде підприємство Кокуша, пояснюють нам, яке працюватиме за його технічними проектами та ідеями для сучасного кіномистецтва.
Отже, мистецтво потребує жертв, водночас і від природи. Та як знайти гармонію у відносинах людини з матінкою-природою?
Вишгородський науково-технічний центр будується в приміській лісовій зоні – за два гектари власник земельної ділянки сплатив у бюджет Вишгорода понад мільйон гривень
Перерозподіл на законних підставах
Про це й ведемо розмову з міським депутатом, директором КП «Редакція газети «Вишгород» Віталієм Кутаф’євим. Він із місцевих, тому й запросили його до журналістської інспекційної поїздки, аби краще нам було орієнтуватися. Віталій В’ячеславович також болісно сприймає факти знищення «зелених легенів» Вишгорода. Але розуміє, що місто має розширюватися, водночас і за рахунок навколишніх лісів. Проте лісопаркові зони там, де це можливо, потрібно зберігати, а де неможливо, мають бути рукотворні парки, впевнений він.
– Вишгород у цьому плані, у суто міській зоні, демонструє вдалий приклад гармонійного співіснування з природними оазами, – стверджує наш гід. – Кількість оновлених парків за останні роки в місті зростала. Активно висаджували дерева навколо новобудов.
Про будівельне неподобство в приміській зоні він добре обізнаний. Але тут не все так просто. Юрисдикція міста на прилеглі території змінювалася впродовж багатьох років. 2002 року, приміром, більшість земель було вилучено у Вишгорода й передано сільським радам. Так розпорядилася райдержадміністрація за погодженням із державними органами. Територія міста зменшилася до критичної межі – майже до чотирьохсот гектарів. 2006 року нове керівництво міста повернуло до його меж багато відчужених територій – площа Вишгорода становила майже п’ять тисяч га. Але за часів відчуження земель відбувся їхній суттєвий перерозподіл: хтось отримав право довгострокової оренди, хтось скористався правом викупу, а дехто навіть збудував дім. І все це на законних підставах.
– Процедура переоформлення землі в користування викликала неприхований спротив, – каже Віталій Кутаф’єв. – І це було обумовлено не лише бюрократичною тяганиною, а й фінансовими міркуваннями. Плату за землю встановлює орган місцевого самоврядування, а в селах вона, зазвичай, менша, ніж у місті, – пояснює він. – Тому в земельному питанні невдоволення було, є й буде.
Заступник міського голови Олександр Ростовцев: «Компромісом між забудовою міста та збереженням лісопаркової зони навколо нього має бути дотримання генерального плану міста»
Лісові відходи – у енергетичні доходи
Дорогою до Вишгорода інспектуємо лісові ділянки. Сюди навідалися невипадково. Працівники лісгоспу розчищають їх від зруйнованих буревіями дерев та проводять санітарне очищення лісу. Деревину вивозять на відповідні підприємства, а дрібне віття спалюють. Та чи правильно це?
– У західних країнах так званий сухостій збирають й транспортують на переробні підприємства, – зауважує Віталій Кутаф`єв. – Там його подрібнюють, брикетують і використовують як паливо. Чому б і нам не скористатися таким досвідом в умовах дефіциту газу?
За його словами, заготівля «зігріваючого» лісоматеріалу в тій же, скажімо, Фінляндії є суспільно корисною справою. У деяких невеличких містах, які розташовані в оточенні лісових масивів, місцевим громадам доводяться навіть плани заготовок вторинної лісосировини.
На жаль, у нас держлісгоспи живуть своїм, здебільшого відірваним від міст життям, а його керівництво та мешканці – своїм. Бо вони не перетинаються в міністерсько-відомчих координатах. Хоча всі разом мають дбати про альтернативні види палива. Може, час з’єднати в управлінському ланцюгу за рахунок законодавчих змін і практичних дій Кабміну потреби суспільства?
Проспект Мазепи, 1-А. Колись тут місцевий підприємець посадив деревця, що утворили березовий гай. Наразі тут він будує торговельний комплекс, чим невдоволені мешканці міста
Компромісний документ – новий генплан
– У нас є акт відшкодування вартості зелених насаджень, – спокійно реагує на моє запитання щодо будівництва підприємства в приміській лісовій зоні заступник міського голови з питань комунального господарства Олександр Ростовцев. – Ці гроші, у сумі понад мільйон гривень, були сплачені в бюджет міста колишнім власником ділянки ще 2008 року.
За його твердженням, у міськвиконкомі дотримуються чіткої процедури контролю в «зеленому питанні».
А як знайти компроміс між забудовою міста й збереженням лісової та лісопаркової зони навколо нього?
– Такий компромісний документ у нас є. Це – новий генплан міста. – Олександр Миколайович вказує на протилежну стіну, де розташована схема цього плану. – Його розроблено й погоджено Кабінетом міністрів 2011 року.
Саме цей план дає чітку перспективу розвитку місту, унеможливлює хаотичну забудову й відчуження ласих ділянок окремими спритниками – підприємцями, вважає заступник міського голови. Бо всі землі, які потрапили в межі міста, розподілено на категорії – де будуватимуть школи, дитсадки, де зводитимуть житлові масиви, а де розіб’ють зони відпочинку.
– А як сталося, що в центрі міста, навпроти вашого вікна, пустили під сокиру частину березового гаю й розпочали будувати торговельний комплекс?
Історія повчальна. Місцевий підприємець Сємьонов багато років тому викупив ділянку й побудував невеликий павільйон. Навколо нього висадив берізки. Так утворилася лісопаркова зона, у якій подорослішали ті, хто сьогодні активно протестує проти розпочатого там будівництва. Особливо молоді мами, які залюбки гуляли тут із малечею. Підприємець вирішив розширити свої площі й отримав дозвіл на будівництво. Екологічна комісія підрахувала йому вартість беріз, які свого часу він висадив за свої кошти.
– Він одразу з претензіями до нас: яка відновлювальна вартість? Це моя земля й мої дерева! – згадує конфліктні колізії Олександр Ростовцев. – Але закон захищає зелені насадження в межах міста. І підприємцю довелося сплатити за них.
Але коли їх зрізали, до міського керівництва почали звертатися зі скаргами: чому знищують березовий гай у центрі міста? До окремих громадян долучилися партії, деякі депутати.
– Вибори не за горами, – акцентує наш співрозмовник і зізнається, що особисто він радіє від майбутньої появи на промисловій мапі Вишгорода науково-технічного центру. – Це підприємство працюватиме за західними стандартами, надасть мешканцям робочі місця, а бюджету – надходження.
І проти сучасного торговельного комплексу в центрі міста він нічого немає проти, бо тут дотримана буква закону. Але його турбує, що замало в міста важелів впливу на недобросовісних забудовників. Деякі з них не виконують умови під’єднання до комунальних мереж або порушують будівельні норми. І держархбудінспекція на це не завжди своєчасно реагує. Ось де ахіллесова п’ята в системі містобудування та комунального управління. Тому Олександр Ростовцев пропонує:
Під час введення в експлуатацію житлових будинків доцільно повернутися до практики так званого держприймання за участі представників міських служб – водоканалу, електропостачання, ЖЕКу тощо.
Отже, ми переконалися: невдоволені в земельному питанні, дійсно, є й будуть. І це пов’язано не лише екологічними турботами, а й наближенням виборів… Мабуть, це пояснюється тим, що люди формують своєрідний рейтинг довіри за ознакою реагування на їхні запити. Відгукнеться потенційний кандидат або партія на звернення громадянина або юридичної особи – отримає «електоральний бонус». Проігнорують політики болюче земельне питання – недорахуються певної кількості голосів після волевиявлення. Це стосується й лісопаркових зон або зон відпочинку, які також «зачіпає» житлове або ділове будівництво.
Інспектор – «зелений» помічник мера
Заступник міського голови Вишгорода Олександр Ростовцев мріє про управлінський досвід польського міста Вишкова – побратима Вишгорода. Там усі організаційні питання щодо благоустрою ефективно вирішили на користь громади й міста. У цьому особисто переконався Олександр Миколайович. На 17 тисяч населення (майже вдвічі менше, ніж у Вишгороді) працює 17 інспекторів із благоустрою (у 17 разів більше, ніж у Вишгороді). Вони постійно контролюють дотримання екологічних норм містянами, підприємствами, на приватних подвір’ях. У разі порушень роблять зауваження, не вплинуло – інспектор виписує штраф і кладе його в поштову скриню. Якщо через два тижні стягнення не сплачено – його розмір збільшується. Тому всі дбають про чистоту на вулицях, довкілля та зелені насадження.
Фото Володимира ДАВИДЕНКА
