27/08/2014
0Сьогодні Анатолія Васильовича Самокиша колеги називають одним з фундаторів Холминського держлісгоспу. Адже він прийшов сюди на роботу 1 січня 1962 року і працював до 1 січня 2006 –го.
Його у лісове господарство привела батькова трудова стежина. Глава родини Василь Петрович все життя працював у лісі. У роки Великої Вітчизняної війни він був партизаном, а у мирний час — лісничим Радомського лісництва. Та невдовзі війна наздогнала колишнього воїна…
І тоді 16-річний Анатолій , щоб підтримати осиротілу сім’ю, влаштувався на роботу в цех переробки деревини Корюківського лісгоспу . Освоївшись, юнак вирішив вступати до лісового технікуму.
Роки навчання, перша лісова зарплата, армія — незабутні сторінки молодості, які нині любить згадувати Анатолій Васильович.
А з Холминським держлісгоспом він зріднився. Адже тут став вимогливим і досвідченим спеціалістом, професійно «виріс». Анатолій Васильович працював на підприємстві і майстром лісу, і старшим інженером лісового господарства. На посаді головного лісничого він добросовісно й самовіддано трудився 26 років.
У 70-80-і роки минулого століття холминці були незаперечними лідерами лісової галузі Чернігівщини. Звичайно, немала заслуга у виробничих успіхах підприємства і Анатолія Самокиша, який віддано служив лісу.
Коли Анатолій Васильович йшов на пенсію, подякувати йому за добросовісний лісовий шлях прибув Йосип Райчинець , у той період начальник Чернігівського ОУЛМГ. Ветерану-лісівнику подарували «газик», хоча старий, але «бойовий» — на полювання, по гриби їздити.
Анатолій Самокиш, який наступного року зустріне свій 80-літній ювілей, і зараз живе турботами й радощами колективу холминських лісівників.
Микола Тищенко, Чернігівське ОУЛМГ
