Мирні сусіди: люди і вужі

Вуж звичайний (Natrix natrix).

Інші назви: вужак, біловусий гад, береговий гад, козаня.
Вуж звичайний – найпоширеніша на Поліссі (та й усій території України) неотруйна змія. Сягає довжини 1-1,5 м. Самки вужа більші, ніж самці. Добре плаває в озерах та річках. Живиться дрібними гризунами, жабами, пуголовками, пташенятами, ящірками, черв’яками, комахами та маленькою рибою.
Полюючи, вуж робить різкий кидок голови вперед і хапає жертву, а потім повністю її заковтує.
Коли на вужа нападає людина чи інший ворог, він спочатку захищається: шипить і робить різні рухи головою вперед, також відригує неперетравлену їжу назовні, тим самим відлякуючи нападника смердючим запахом, або випускає смердючу рідину із залоз, які розташовані поблизу клоаки. Бувають випадки, що вужі прикидаються нерухомими, мертвими. Коли загроза зникає – відповзають із місця пригоди.
Якщо на цього плазуна не наступити, він ніколи не вкусить. Проте й укус вужа людині не завдає ніякої шкоди.
Досвідчені люди, вгледівши вужа, зупиняються, даючи йому можливість втекти геть. Це правильний вчинок.
Убивати вужа не треба, а тим більше не варто залишати його поруч із будинком чи місцем відпочинку, бо на запах, особливо якщо це самка, сповзаються інші.
Я чув розповідь медичної сестри, котра пригадувала, як у голодний післявоєнний час, приїхавши на медичний огляд, спостерігала таку картину: на сільському подвір’ї з корита, у якому була їжа для поросят, одночасно їли поросята, маленька дитина (залишена на короткий термін без нагляду батьків) і… вужі. І ніхто нікому не заважав. Звичайно, мала дитина не усвідомлювала на той час свого вчинку. Але такий факт був.
Треба знати, що при нежданній, випадковій зустрічі з вужем не лише людина, а й вуж переносить стрес. Хоч і не сильний, але чуттєвий. У медицині страх перед зміями має своє визначення – серпентофобія. Один вигляд живого вужа чи змії збуджують у людини ляк і паніку.
Що ж треба робити, аби звести кількість таких стресів до мінімуму чи взагалі – нанівець.
Перш за все, треба, аби біля будівель була скошена трава, не лежало сміття, хмиз, листя, гнилі дошки.
Навколо будинку (і особливо при вході) можна посипати махоркою чи подрібненими недопалками сигарет. А ще треба труїти та виловлювати мишей – основний корм вужів.

Із давніх часів відомо: де є вівці, там немає вужів. Овеча шерсть відлякує плазунів. Якщо, наприклад, навколо будинку розстелити замкнутим кільцем шнурок з овечої шерсті, то ні вужі, ні гадюка ніколи через нього не перелізуть.

А ще вужі та гадюки не переносять запаху гасу, при наявності якого вони покидають місце проживання. Для такого захисту змішують 1 частину гасу з 2 частинами води, суміш наливають у пластмасову пляшку, у кришці роблять отвори й обприскують навколо будівлі чи іншого місця проживання вужів. Як результат – вужі покидають територію. Причому запах гасу звичний для людей, тож це не створює проблем та не шкодить навколишньому середовищу.
Ще можна улюблене місце вужів посипати порошком нафталіну або гірчиці. Вони цього також не люблять.
І запам’ятайте: як не дивно це читати, але між людьми та вужами повинна бути взаємна повага.
Валерій ПНЕВСЬКИЙ
Фото автора
та Олександра ДУРМАНЕНКА
Всеукраїнський журнал «Лісовий вісник» (серпень 2014 №8/35)
http://lisvisnyk.at.ua/