30/07/2014
0Охотничье хозяйство остается острой темой… а значит проблем много… Читайте о ситуации на Волыни (статья и реакция на неё). М.П.
Є «ПРИВИДИ ЛОЗИНСЬКОГО» В МОХНАТИНСЬКОМУ ЛІСІ ЧИ НЕМА?
Як мовиться, диму без вогню не буває. Тож, напевне, у деяких людей щось таки горіло свого часу: чи жага відновити справедливість, чи бажання поквитатися, чи якась інша мотивація спонукала їх до дій. У мальовничому куточку Чернігівського району, на території, що охоплює села Довжик, Мохнатин, Юріївка, Унучки, Рогощі, діє мисливське господарство ПП «Свішень». Назва, мабуть, походить від річки Свишні – притоки Білоуса. Саме до його директора Костянтина Ковальського та одночасно й компетентних інстанцій та осіб іще позаторік звернулася із заявою група обурених мисливців, котрі стурбовані і навіть налякані ставленням останнього до місцевих любителів полювання. Кажуть, що нічого не змінилося й досі.
М’яко стелять, але жорстко спати
Люди пригадують, що у 2009 році, при організації мисливського господарства «Свішень», пан Ковальський особисто обходив місцевих мисливців, прохаючи підписати договори про оренду земельних ділянок під мисливське господарство. Тоді гарантував місцевим мисливцям, що вони матимуть змогу полювати на водоплавну дичину та хутрового звіра за символічними (пільговими) цінами. Обіцяв тоді й пільгові ліцензії на копитного звіра. Але жодної з цих обіцянок, на думку заявників, так і не було виконано. За всі ці роки жодної пільгової відстрілочної картки на хутрового звіра, не кажучи вже про ліцензію на копитного, ніхто в очі не бачив. Більше того, ціни за день полювання постійно зростають. Оскільки мисливці є членами УТМР, то у 2011 році за сезонну картку по району на відстріл хутрового звіра вони платили 300 грн. А пільгові путівки видавалися взагалі безкоштовно. У мисливському господарстві «Свішень» за один лише день полювання потрібно було заплатити 20 грн. У результаті виходить, що місцевий мисливець за таких «пільг» за сезон повинен заплатити чималу суму.
Відповідно до Закону України «Про полювання» орендар (користувач угідь) зобов’язаний укласти договір з усіма землекористувачами або землевласниками. До таких із числа місцевих мисливців особисто ніхто не звертався з приводу укладення таких договорів. У мисливському господарстві «Свішень» більшість польових угідь складається із земельних ділянок, які були отримані при розпаюванні місцевими жителями та їхніми близькими родичами. За законом ці гектари повинні оплачуватися користувачем мисливських угідь. Але виходить абсолютно інша картина. Аби місцевому мисливцеві вийти на свої ж землі полювати на хутрового звіра, він мусить платити гроші. А за оренду своїх земель кошти від орендаря він не отримує. На жаль, при постійному зростанні ціни за полювання дичини не більшає. Запевнення, що гроші йдуть на охорону й відтворення дичини, підгодівлю, роботу єгерів, є зайвими. Адже ця «робота» добре видна всім неозброєним оком. А от полювання з компаніями «обраних» пана Ковальського не припиняються. В лісі стрілянина триває весь сезон майже щодня. І це в той час, коли офіційно заборонено полювання на хутрового звіра, а колективу місцевих мисливців навіть не дозволили відстріл хижаків в угіддях. Після лісового полювання позашляховики друзів пана Ковальського виїжджають на ріллю та влаштовують ралі. Мисливці наполегливо вимагають від директора змінити своє ставлення до роботи мисливського господарства «Свішень» і залишають за собою право захищати свої інтереси в законний спосіб. Під заявою тоді підписалися мисливці Г. В. Михайленко, П. В. Кулиба, В. М. Сапон, В. А. Малашенко, О. М. Плужник, Д. В. Пінчук та С. В. Пінчук. Хоча потім, як з’ясувалося, троє останніх уже відкликали свої підписи під цією заявою.
Чорним по білому: жахіття на папері
Про волаючу безвідповідальність у веденні мисливського господарства, браконьєрство, перевищення службових повноважень, недотримання законодавства про працю, податкового кодексу і хамовите ставлення до людей директора мисливського господарства приватного підприємства «Свішень» ідеться в заяві чернігівця Валерія Пташкіна до правоохоронних, фіскальних та контролюючих органів, датованій іще торішнім вереснем.
Зокрема, в ній повідомляється, що торік у серпні, в період дії офіційної заборони на відстріл копитного звіра, на території мисливського господарства були знайдені рештки лося. Грибники та місцеві жителі постійно знаходять останки незаконно впольованих кабанів і кіз у період дії заборони на їх відстріл. Такі факти можуть підтвердити мешканці сіл Довжик, Мохнатин, Юріївка, Унучки, Рогощі, території яких охоплює це мисливське господарство.
Упродовж трьох останніх років Костянтин Ковальський у компанії невідомих людей постійно виходить у ліс зі зброєю, неодноразово був помічений у засідці на кабана в період дії заборони на його відстріл. Тут мисливський сезон фактично відкритий круглий рік. Стрілянина в мисливському господарстві відбувається чи не щодня, без дотримання установлених норм і правил, що наражає на небезпеку місцевих жителів.
Мисливським господарством приватного підприємства «Свішень» не проводяться дії із забезпечення підгодовування диких тварин на території господарства, що призводить до їх вимирання. Місцеві мешканці своїми силами в’яжуть віники та розвішують їх в угіддях. Коли господарство лише створювалося руками мисливців, разом із тодішнім директором було виготовлено і встановлено 63 солонці зі свого матеріалу. Сьогодні ж залишилося менше десятка солонців, але й ті стоять порожніми. Протягом останніх п’яти років в угіддя не було завезено жодної зернинки. А минулої зими місцеві жителі самі завозили корм для диких тварин: буряк, моркву, висівки, однак тих обсягів на все мисливське господарство не вистачає. Впродовж останніх п’яти років місцеві мешканці неодноразово знаходили в зимовий період на його території кіз та інших тварин, що згасли від виснаження. На водній частині мисливського господарства ситуація ще гірша, а саме: знищуються боброві хатини, в сіті рибалок потрапляє молодняк качки, бобра, лисухи та ондатри. Тоді як директор мисливського господарства постійно ставить риболовні сіті сотнями метрів на водоймищах, які розташовані на його території, чим порушує законодавство про охорону довкілля.
На території мисливського господарства немає належної охорони угідь, хоча в мисливському господарстві є два єгері, один із яких формально працює за трудовим договором, проте його функції виконує його син, який офіційно не працевлаштований у мисливському господарстві, хоча має єгерське посвідчення. Впродовж декількох років директором не виплачуються заробітна плата співробітникам підприємства й винагорода від продажу ліцензій, що є грубим порушенням законодавства про працю. Більше того, приватним підприємством «Свішень» не здійснюються обов’язкові відрахування до бюджету і в державні соціальні фонди, фактично відбувається ухилення від сплати податків і зборів.
При тому, що статутом мисливського господарства приватного підприємства «Свішень», зокрема, передбачено обмеження прав директора на підписання договорів, контрактів, інших фінансових документів, що перевищують суму 2500 гривень, директором мисливського господарства здійснюються операції, які їх перевищують. За цими фактами протизаконних дій направлялося звернення у відповідні органи, проте воно залишилося без розгляду і належного реагування. Зважаючи на таке, Валерій Пташкін просить відповідні органи провести перевірку діяльності приватного підприємства «Свішень» та його керівника, притягнути винних осіб до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності.
Відповідь «чемберленам»
Послухали ми і пана директора. Як розповів сам Костянтин Ковальський, реакція на ці звернення вже була. Прокуратура передала справу на досудове розслідування Чернігівському районному відділу УМВС, а за його результатами закрила кримінальне провадження: факти, викладені в заявах, не підтвердилися перевірками відповідних інстанцій. Директор мисливського господарства переконаний, що ініціатор заяв зі скаргами про порушення Валерій Пташкін (разом зі знайомим, котрий ніде не підписувався, але живе в селі Унучки і стоїть «за кулісами» протистояння) діяв з міркувань особистого характеру, а не заради захисту інтересів мисливців та збереження угідь.
Свого часу Костянтин Ковальський як співзасновник мисливського господарства ПП «Свішень» призначив директором того ж таки Валерія Пташкіна, котрий працював на цій посаді у 2006-2008 роках. Однак через зловживання алкоголем та постійні порушення трудової дисципліни пан Ковальський запропонував йому звільнитися. Звісно, через втрату роботи він почувається ображеним. У селі Унучки має будинок (хоча належним чином не зареєстрований) і товаришує з односельцем, котрий не раз був помічений у браконьєрстві. Торік обох друзів, але кожного окремо, було упіймано за цим заняттям. Про це є відповідні документи.
За словами Костянтина Ковальського, про те, що в господарстві «Свішень» обліковується більше диких тварин, свідчить те, що ліміти на їх відстріл збільшуються з року в рік. Щороку на підгодівлю тварин завозиться понад 10 тонн кукурудзи, а ще додатково місцеві агровиробники надають висівки. Боротьба з браконьєрством іде постійно, але воно є в усіх мисливських господарствах. Усього було: і затримували, і складали протоколи, і в напівкримінальних розбірках пики били, і рушниці переїжджали автівкою. Однак стримати й викорінити браконьєрство повністю просто неможливо. Грошовиті браконьєри на крутих позашляховиках, із надсучасними карабінами з оптикою, приладами нічного бачення знахабніли надзвичайно і роблять свою чорну справу. Такі ж торік у серпні вбили вночі на території ПП«Свішень» лося. На рештки жертви браконьєрів натрапив, жнивуючи, комбайнер. Облуправління лісового та мисливського господарства знає про це, складався відповідний акт, але на гарячому за руку тоді винних не спіймали. Такі випадки трапляються, на жаль, у кожному господарстві. У «Свішні» рідше, бо воно маленьке – площею 4,5 тисячі гектарів, а у навколишніх, величезних за територією, таких випадків набагато більше. Багато лосів випадково збивають автівками на трасах. Із десяток було збито лише за минулий рік.
Щодо цінової політики, то у маленькому «Свішні», як запевнив пан Ковальський, чи не найнижчі розцінки на полювання. В УТМР (Українське товариство мисливців та рибалок) разова відстрілочна картка цього року для члена товариства коштує 100 грн. (для тих, хто не є членом – удвічі дорожче). Член УТМР повинен сплатити 375 грн. щорічного внеску. Хто бажає, може взяти сезонну відстрілочну картку, яка коштує приблизно 380 грн. Для місцевих мисливців торік у «Свішні» був тариф 20 грн. за разову «відстрілку» на качок (для немісцевих – 80 грн.). Хіба це не пільгові умови? От той самий Валерій Пташкін мусив платити 80 грн. як немісцевий – бо прописку має в Чернігові. Цього року доведеться дещо збільшити розцінки, враховуючи, що все дорожчає. Взагалі, встановлювати прейскурант – є компетенцією користувача мисливських угідь: кожне господарство за законом може встановлювати свої розцінки.
Варто також долучити й витримки, викладені у відповідному акті Державної екологічної інспекції в області: «Аналізуючи стан ведення мисливського господарства ПП «Свішень», можна прийти до висновку, що за час функціонування даного господарства проведені певні заходи по охороні й відтворенню диких тварин. Охорона мисливських угідь ведеться належним чином, є достатня кількість кормів для підгодівлі диких тварин».
З приводу ж вищенаведеної заяви так званих місцевих мисливців Костянтин Ковальський надав пояснення начальнику відділу мисливського господарства Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства Миколі Пирогу. Зокрема, йдеться, що у 2009 році підписувати будь-які договори для створення ПП «Свішень» не було потреби, оскільки господарство ПП «Свішень» було створено та мисливські угіддя у користування йому надавалися Чернігівською обласною радою ще у 2006 році. Законом України «Про мисливське господарство та полювання» не передбачена оренда земельних ділянок для ведення мисливського господарства, оскільки згідно зі ст. 1 цього Закону мисливські угіддя — це зовсім інша категорія природних ресурсів, при якій земельні ділянки залишаються у їх власників і землекористувачів для їх цільового використання. Згідно зі ст. 18 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» вартість відстрілочних карток встановлює користувач мисливських угідь. Заяви про відсутність пільг для місцевих мисливців є безпідставними, адже згідно із прейскурантом цін про надання дозволів на полювання (відстрілочних карток) дозвіл на полювання для місцевих мисливців — 20 грн., а для інших категорій мисливців — 80 грн. Тобто пільга є, і вона чотирикратна. Пільга для місцевих мисливців є винятково доброю волею користувача мисливських угідь. У багатьох мисливських господарствах вона взагалі відсутня. До речі, у порівняльному плані, тарифи за відстрілочними картками, в тому числі для місцевих мисливців, у мисливському господарстві ПП «Свішень» — найнижчі в області. Необхідно додати, що плата за користування мисливськими угіддями згідно з ч. 2 ст. 1 Прикінцевих Положень Закону України «Про мисливське господарство та полювання», про яку згадують заявники, зараз відсутня, оскільки на державному рівні навіть немає механізму розрахунку такої плати. При наданні Чернігівською обласною радою в користування мисливських угідь ПП «Свішень» із дев’ятьма власниками земельних ділянок по Довжицькій сільській раді підписувалися погодження. З жодним із підписантів заяви погодження не оформлювалися, оскільки земельні ділянки не були у їх власності. Відповідальність за порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання визначена статтею 42 Закону, яка не передбачає такого виду правопорушення, як відсутність укладеного договору між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь.
Відносно охорони угідь слід зазначити, що вона проводиться на постійній та системній основі, свідчення чому — складені протоколи на порушників. Завдяки зусиллям штатних працівників та спільним діям з відповідними державними органами затримувалися браконьєри як із Чернігова, так і з прилеглих до мисливського господарства населених пунктів. Заявники стверджують, що вони є членами УТМР і в це товариство сплачують немалі внески. З наведеного напрошується запитання: а що заважає їм займатися полюванням в безмежних угіддях УТМР, які розташовані навколо невеликого за площею нашого господарства, якщо у них там за все сплачено?
Слід зазначити, що згідно з даними національного бізнес-рейтингу в категорії «Мисливство» ПП «Свішень» за результатами оцінки 2011-2012 років посіло 8-ме місце в Чернігівській області, а в номінації «Інвестиційна привабливість» — 44-те місце в Україні за показником «Прибуток на акціонерний капітал». До речі, на території нашої області надано в користування мисливські угіддя більш ніж 60 підприємствам.
До інформації щодо відкликання підписів А. Н. Плужника, Д. В. Пінчука, С. В. Пінчука варто додати, що зі слів В. А. Малашенка, він також свій підпис на заяві не ставив. За нього це зробив його вітчим. В. М. Сапон до місцевих мисливців юридичного відношення не має, оскільки не прописаний у межах мисливського господарства. Звіркою з журналом видачі відстрілочних карток з’ясувалося, що Г. В. Михайленко та П. В. Кулиба за сім років існування мисливського господарства «Свішень» жодного разу по відстрілочні картки не зверталися. Щодо об’єктивності та неупередженості викладеної в заяві інформації, при наведених фактах коментарі пан Ковальський вважає зайвими й розцінює таку офіційну заяву як грубу та цинічну провокацію, що має на меті ввести в оману органи влади, дестабілізувати ситуацію в регіоні, аби досягти сумнівних цілей.
Воно, може, і так. Але окрім прізвищ у заяві є ще свідчення людей, що побажали залишатися інкогніто, але які запевняють: у Мохнатинському лісі постріли лунають мало не щодень. Тутешні люди бояться ходити до лісу. Бояться якраз «привидів Лозинського».
Ярослав КАРАНДА
http://www.hvilya.com/news/e_prividi_lozinskogo_v_mokhnatinskomu_lisi_chi_nema/2014-07-25-4842
ХТО ХОВАЄТЬСЯ В КУЩАХ МОХНАТИНСЬКОГО ЛІСУ, НА П’ЯНУ ПИКУ ВБИРАЮЧИ МАСКУ «ІНКОГНІТО»?
В ексклюзивній «Хвилі» нещодавно оприлюднено статтю «Є «привиди Лозинського» в Мохнатинському лісі чи нема?». За кілька день по тому ми отримали відгук. Правда, відгук зацікавленої особи. Але кожен відгук на публікацію для ЗМІ – то неоціненний документ, який, якщо він вмотивований і логічний, редакція має за обов’язок оприлюднити. Що ми й робимо, ні жодною комою не втручаючись до тексту.
«Наміри і спроби використовувати засоби масової інформації у власних цілях тих чи інших осіб зрозумілі і логічні. Намагання, аби склалася та чи інша громадська думка, а потім використовувати її для подальшої реалізації своїх брудних задумів — також зрозумілі своєю мотивацією.
Ось тільки мотивація, так званих, заявників, що раніше неодноразово скомпроментували себе офіційно задокументованими фактами браконьєрства та п’янства, щонайменше викликають іронію.
Брехня, фальсифікації — ось провокаційний арсенал їхніх засобів.
За таких обставин розмірковувати про мораль — абсолютно недоречно і було б навіть смішно, якби не було так сумно.
Віддаючи належне редакції «Хвилі Десни», не можу не зауважити, що «привиди Лозинського» і справді зі зрозумілих причин не оминули, напевно, жодного мисливського господарства в Україні – такою є печальна і навіть трагічна реальність.
Однак при цьому, коментуючи ситуацію щодо території, що належить мисливському угіддю «Свішень», хочу звернути увагу читача на те, що мешканці навколишніх сіл і велика кількість людей, що приїздять сюди з Чернігова та й з усіх усюд, вони вільно та безборонно спілкуються з природою, протягом заготівельного сезону абсолютно безпечно збирають ягоди, гриби, лікарські трави.
А працівники лісових підприємств тим часом планово здійснюють свою діяльність. По периметру лісових масивів розташувалися численні пасіки.
Природно, що всесезонно в полях працюють сільгосппідприємства.
З задоволенням хочу повідомити, що за сім років існування нашого мисливського господарства, ні від жодної з перерахованих категорій осіб, звернень щодо загрози їх благополуччя і здоров'я, пов'язаних з поточною роботою мисливського угіддя, не надходило.
Сподіваюся, що так буде і надалі.
Що ж до «свідоцтв інкогніто», про що йдеться насамкінець у статті про «привиди Лозинського», то маю підстави вважати, що вони подані добре відомим координатором «заявника». Їх дія є реакцією на обмеження у реалізації бажань, які йдуть у розріз із законодавством про полювання.
До речі, про законодавство і постріли, що «лунають щодня».
Вважаю доречним процитувати абзац ст. 33 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Там йдеться: «… Добування вовків, лисиць, єнотовидних собак, бродячих собак і котів, сірих ворон, сорок, граків і сойок належить до службових обов'язків працівників, уповноважених здійснювати охорону мисливських угідь, і здійснюється без спеціального на те дозволу з відстілу протягом року».
З цього випливає — егерьской службі періодично доводиться використовувати зброю, тільки «не щодня», як намагаються стверджувати інкогніто-доброзичливці.
Користуючись можливістю, хочу сказати, що наближається сезон масового полювання. Всі дії її шанувальників будуть координуватися мисливськими організаціями і проводитись вони будуть в організований спосіб.
Мирним планами відпочивальників біля води та в лісі, ця обставина жодним чином не завадить.
З повагою директор ПП «Свішень»
Костянтин КОВАЛЬСЬКИЙ»
http://www.hvilya.com/news/khto_khovaetsja_v_kushhakh_mokhnatinskogo_lisu_na_p_janu_piku_vbirajuchi_masku_inkognito/2014-07-30-4878
