Запитай у його Величності Лісу

Статья Виктора Мельхиоровича, которого представлять не надо – его знают все,  продолжает важнейшую тему поднятую Григорием Андреевичем Гомель в работе "Какого профессора слушать?" М.П.

Дякуючи та віддаючи належне лісівникам багатьох поколінь (включаючи і нинішнє) за рукотворні та природно відтворені ліси, якими вкрита наша країна, проблеми та недоліки, які мають нині місце у справі відтворення лісових ресурсів, обходити не варто. Те що вони є сумнівів нема. І тому є як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Як відомо, помилок нема у тих, хто нічого не робить. І добре, що є такі лісівники, як практик-науковець А.О. Бондар, які реально намагаються удосконалити процес відтворення лісів та науково обґрунтувати своє лісівниче бачення. Він, як і інші, і кожний з нас, має право на помилки, на своє бачення, яке може не співпадати з думками інших, яке може навіть містити і недоречності або взагалі не сприйматися (часто нове зустрічається словами: «цього не може бути»). І тому дуже добре, якщо таких фахівців буде багато – чим більше думок і людей, які думають і роблять щось реальне для покращення, тим краще для справи. А істина, як відомо, народжується у дискусії. Тому розпочате Григорієм Андрійовичем обговорення є не тільки доречним, а і свідчить, що не усе ще втрачено, що не перевелися справжні лісівники, які передусім думають про якість майбутніх лісів, їх лісівничу цінність і відповідність потребам суспільства та глобальним і регіональним викликам сьогодення. Цінність таких обговорень у можливості почути різні точки зору. Воно (обговорення) потребує системності розгляду питань щодо стану ведення лісового господарства – від відтворення і до рубання лісу. А проблемних питань як з теорії, так і з практики чимало, які, на превеликий жаль, нині не стільки вирішуються, як накопичуються. Власне як і те, що підняв Григорій Андрійович, щодо початкової гущини часткових і суцільних культур дуба звичайного.

До питань, які нині потребують обговорення з метою розв’язання наявних проблем ведення лісового господарства або його удосконалення слід віднести:

– стан та лісівничу ефективність сучасного лісового насінництва (від нього залежить і стійкість і продуктивність лісів);
– відповідність (відсталість) лісового розсадництва вимогам і викликам сьогодення (від нього, значною мірою, залежить приживлюваність культур);
– ефективність та вплив застосовуваних підходів до відтворення лісових ресурсів та систем лісовирощування на виконання лісовими ценозами країни екологічних, соціальних і економічних функцій.

До проблем сучасного вітчизняного лісового господарства, належить і:

– не досконале законодавче і нормативно-регламентуюче забезпечення (не рідко жорстке і часто консервативне, яке не сприяє запровадженню нових підходів та ініціативі на місцях);
– використання трафаретних прийомів, способів і підходів при веденні лісового господарства на землях і лісах, які часто мають суттєві відмінності та різне цільове призначення;
– низька приживлюваність і збереженість лісових культур, особливо у Степу та нових лісів.

Перелік можна продовжити. Але зараз не про це.

З приводу передостанньої проблеми та у контексті задекларованого лісівниками країни переходу до сталого лісокористування, вкрай важливо, окрім нині застосовуваного традиційного підходу до відтворення лісових ресурсів з притаманними йому недоліками і проблемами гармонійно використовувати й інші: адаптаційний (наближений до природи, або так званий на засадах екологічно орієнтованого лісівництва), пріоритетом якого є екологічні аспекти та економіко-технологічний (промисловий або плантаційний) з ресурсними пріоритетами підходи.

Вищевикладене наведено аби повернутися до питання означеного Григорієм Андрійовичем щодо гущини культур. Необхідно визнати, що рекомендована початкова гущина лісових культур найчастіше визначається, виходячи з технологічних або економічних міркувань з наступним теоретичним обґрунтованням) і, значно рідше, з урахуванням, вимог сьогодення, природи лісу та цільового призначення створюваних насаджень.
У класичному розумінні, гущина суцільних культур залежить від типу лісорослинних умов, а часткових – від кількості життєздатного природного поновлення головної породи та його розміщення на заліснюваній площі. Яким же було моє здивування від побачених у Швеції (під час ознайомчої поїздки в рамках українсько-шведського проекту) чистих культур дуба звичайного, закладених на землях після с.-г. користування посівом мікоризованих жолудів 5-рядною сівалкою з розміщенням 1,0х0, 33м. Де підгінні породи, де кущі?, Навіщо так густо? І так далі, і т.п. (Цікаво як би у нас оцінили такі культури. Покрутили би пальцем біля виску? Чи звільнили би без розмов?). Пояснення місцевих лісівників нас не особливо переконали. Зрозумілим такий підхід став після поїздки в Шпессарт (ФРН) – регіон з найбільш якісними дібровами, головною метою якого було ознайомитися з досвідом німецьких лісівників з вирощування насаджень з великою кількістю дерев-дубів для фансировини (у складі делегації були лісівники-очільники областей з переважанням у лісах насаджень дуба, у т.ч. і А. О. Бондар). Одного робочого дня нашої делегації, Баварські лісівники показали 140-річне чисте насадження дуба, в якому більшість стовбурів відповідала вимогам, що пред’являються до фанкряжів. На прохання показати, як вирощуються такі деревостани, нас привели до огородженого свіжого зрубу із добрим життєздатним насіннєвим природним поновленням дуба, ґрунт якого було оброблено смугами, в які навесні було висіяно жолуді дуба за схемою орієнтовно 3,0(4,0)х0,33(0,5)м. Загальна кількість рослин дуба, за нашими підрахунками, сягала 20 – 25 тис. штук/га. На наші запитання ми отримали прості і вичерпні відповіді. Навіщо так висока початкова гущина? – : «Аби забезпечити домінантну роль дуба з перших фаз розвитку ценозу, яка забезпечить формування сприятливих для дуба умов упродовж усього періоду розвитку і, тим самим, його деревостанів». На питання «Чому без підгінних порід?» почули відповідь: «До певного віку дуб для дуба теж є підгоном. При чому не гіршим, ніж класичні породи, а іноді навіть і кращим». А коли ми запитали: «Звідки з’являються ті підгінні породи в насадженнях (переважно середньовікових і пристигаючих), які ми бачили?» почули у відповідь: «Після завершення диференціації та природного зрідження на місце «випавших» дерев дуба і теж, переважно, природнім шляхом з’являються клен, граб і липа».

До речі, Григорій Андрійович сам про доцільність такого опосередковано вказав у своєму коментарі: «Чисті дубняки ростуть задовільно і мають добре очищений від гілля стовбур, але невелику крону, через що приріст таких дерев незначний». Його вислів, певною мірою, можна трактувати як тезу, «що класичні породи-супутники найбільше потрібні у середньовіковому, найбільш продуктивному періоді розвитку деревостанів дуба».

Тривалий час мене не полишала думка щодо високої початкової гущини лісових культур побачених у Європі та питання, який критерій слід у першу чергу і найбільше враховувати при встановленні необхідної гущини. У таких випадках я звертаюся до природи його величності Лісу. Мене зацікавило: «А якою є початкова (у віці до 5 років) гущина природних деревостанів за таблицями ходу росту». Отримати відповідь на це питання мені допоміг мій товариш-побратим і незаперечний авторитет з таксації Сергій Миколайович Кашпор. Виявляється початкова гущина природних деревостанів сосни звичайної (залежно від бонітету або ТЛУ) коливається у межах від 20 до 23 тис. штук/га, а дуба звичайного, відповідно: 33 – 44 тис. штук/га.

На завершення відповідь на запитання Григорія Андрійовича, винесеного в заголовок його коментаря: «Якого професора слухати?». Відповідь не дуже оригінальна. Якщо хочете відтворити справжній ліс (адаптаційний підхід), то питання щодо початкової гущини адресуйте Природі Лісу (або професору-лісівнику). Якщо хочете створити лісову плантацію (економіко-технологічний підхід) – запитайте професорів технологів-економістів (звичайно з базовою освітою лісівника). А якщо використовуєте традиційний (часто-густо трафаретний) підхід то скористайтесь (іншого не дано) чинними правилами, положеннями та рекомендаціями…
 

P.S. Розробці нових законодавчих актів, нормативних документів, інструкцій та методичних рекомендацій, а також удосконаленню чинних матеріалів з ведення лісового господарства, без сумніву, сприяло би широке обговорення проблем сьогодення та оперативне розміщення найбільш актуальних наукових матеріалів на сайті Українського Лісоводу (приклад матеріали В.Л. Мешкової). Можливо відкрити спеціальну рубрику: «Оцінюю, вважаю, пропоную…», чи під іншою назвою.

Давно (не сьогодні і не вчора, казав ще будучи Головою ГР) вважаю, з часів, коли Товариство лісівників стало кишеньковим, а Громадська рада при ДАЛР України перестала сприйматися Керівником відомства як громадське об’єднання, що може діяти на користь галузі (з приходом В.М. Сівця) про доцільність заснування і офіційної реєстрації н е з а л е ж н о ї фахової громадської організації Лісівників за участі усіх не байдужих (діючих та екс-чиновників виконавчого органу, у т.ч. і попередників чинного Голови, науковців, виробничників, екологів, юристів, представників громадськості та ін..). При цьому щиро бажаю успіхів новообраній Громадській раді. Особливо з урахуванням кроку зробленого назустріч їй Головою ДАЛР України В.В Черняковим під час Установчих зборів. Одна Рада добре, а дві – краще.

І ще. Треба віддати належне сайту УЛ, який багато з вищезазначеного і необхідного для розбудови громадянського суспільства в Україні вже робить. Успіхів йому у подальшому і щирої любові та поваги лісівників.