16/07/2014
0Я не согласен с многими тезисами уважаемого Григория Андреевича, но бесконечно благодарен ему за эту статью. Лесники наконец заговорили о лесе. Чуть позже, обязательно выскажусь по поднятой теме, так как имею некоторый опыт и свою точку зрения. Надеюсь своими мыслями поделятся и другие. М.П.
Щодо семінару «Плідна співпраця лісівників Вінниччини з лісівниками-науковцями» на вашому сайті, хотів би поділитись своєю думкою. Дійсно, по даній темі це не перший семінар на Вінниччині.
І висновки, як по кліше, заздалегідь написані: «Учасники семінару, оглянувши лісові культури в ДП "Вінницький лісгосп", переконалися, що ефективним є розміщення культур дуба звичайного при ширині міжрядь 3-4 м., інколи і 2, а не 6 і більше метрів, як це було раніше».
На всіх семінарах 2007-2013 років були тотожні висновки, і єдина публічна реакція лісівників і науковців – як в часи застою – одноголосне схвалення. Хотів би нагадати, що в 2005 році Анатолій Бондар вперше проводив нараду директорів і головних лісничих на цю тему. І теж ніхто не сказав слова супротиву. А директор ДП Могилів Подільського лісгоспу Іщук Микола сказав, що буде садити на зрубах навіть через 2 метри між рядами. І це на зрубах в умовах місцепроростання, Д2-Д3. Лише головний лісничий Жмеринського лісгоспу Ганущак Петро Петрович сказав, що це питання потребує виваженості і вивчення, адже такий підхід є дуже суперечним. Він не побоявся висловити свою думку і думку багатьох лісничих. Правда після цього пішов на пенсію.
Пам'ятаю, в своїй практиці у 80-ті роки при проектуванні лісових культур на схилах Дністра користувався Методичними рекомендаціями, розробленими ще в 70-ті роки професором Вакулюком Павлом Гавриловичем. І хоча я особисто Павла Гавриловича не знаю, бачив його один раз на курсах у Боярці, ще у 90-ті роки, його напрацюваннями в лісівництві та історії цікавився постійно. Лісівничі ж «роботи» Анатолія Бондаря вимушений був вивчати згодом, після того, як він почав проводити експерименти в лісі та семінари на цю тему. І тоді, і тепер вважаю, що ці експерименти не лише економічно , але й екологічного не обґрунтовані.
До речі, кажуть, що коли Анатолій Омельянович захищав дисертацію про «ущільнення» культур дуба, то жоден опонент не задав йому питання. Ці, так звані, експерименти в рази збільшують витрати на лісовідновлення, і в подальшому завдадуть екологічного лиха Україні. Виникає питання: «Офіційно хтось рахував, у яку копійчину державі обходяться такі експерименти?» Про це я у 2009 році написав у «Лісовий і мисливський журнал» та в Державний комітет лісового господарства в матеріалі під назвою «Якого професора слухати». Але цей матеріал зрозуміло з яких причин не надрукували. Нижче прикріплюю оригінал статті
«Якого професора слухати?»
« Сьогоднішня криза – це результат тюхтіюватого марнотратства всього людства» В.Яворівський
В сільському господарстві існує поняття сівозміна – чередування сільськогосподарських культур на полях і в часі. Якщо не дотримуватись сівозміни, то грунт виснажується від вирощування однієї і тієї ж монокультури на одному полі, накопичує її хвороби. Із історії відомо, що саме не дотримання сівозміни у прадавні часи призвело до занепаду древніх культур, які існували на півночі Африки, та Босфорського царства на півдні нашої держави.
Щось подібне існує і в лісовому господарстві, тільки наукова термінологія інша, і має назву «зміна порід». «Зміна порід» має велике лісогосподарське значення, так як під її впливом можуть значно змінюватись родючість лісових грунтів, їх продуктивність та господарська цінність, водоохоронна і захисна властивість. В лісоводстві є ціла наука, яка так і називається – «зміна порід». Найбільший внесок у її розвиток вніс вчений лісовод Г.Ф.Морозов.
Екзогенна зміна лісів (тобто зміна, яка відбувається під впливом на них людини), призводить до значного прискорення сніготанення, збільшення поверхневого потоку і загального переросподілення потоку річок і водного балансу водозбору – так учить нас наука. Так саме сталося, і стається в наших Карпатах. Впливаючи на ліс господарськими рубками, люди не дотримуються наукових постулатів про зміну порід. Адже відомо, що більше як 41% лісів Карпат – це смерекові. В результаті господарської діяльності людини вони змінюються знову на чисті смерекові ліси. Щось подібне відбувається не тільки в Карпатах
Чому ж мовчить наука, чому чиновникам потурає?
Сьогодні керівники пишуть наукові праці і завзято втілюють їх в життя. Забувають слова академіка ПС.Погребняка: «Помилки лісовода важко виправити, допущені один раз, при закладці насаджень, вони можуть виявитися через десятиріччя..»
Начальник Вінницького обласного управління лісового господарства Бондар А.О. каже точніше: «Помилку агронома видно через рік, помилку лісовода через 100 років.»
Всім відомо, що Анатолій Омелянович має наукові звання, наукові праці і втілює їх в обласних масштабах.В газеті «Лісове господарство Вінничини» №5-6 від 18 липня 2008р під рубрикою «Працюємо на майбутнє» надруковано матеріал «Без науки лісу не виростити !». В ній йдеться про те, що 23-24 червня цього року група науковців навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства НАУ побувала на Вінниччині на дводенному науково-практичному семінарі на тему «Шляхи підвищення продуктивності дубових насаджень Вінничини». Анатолій Омелянович сказав, що цей семінар унікальний, тому що в ньому разом з науквцями беруть участь і студенти названого інституту. Далі він каже: «Вінницькі лісівники постійно проводять експерименти з впровадження нових лісових порід. Культури створюються за різними схемами. Раніше, наприклад, головну породу садили через 6-8 метрів, а зараз перейшли на схему від 2 до 4 метрів. Хоча і збільшуються при цьому трудомісткість і витрати садивного матеріалу, зате отримуємо більш перспективні та якісні культури…».
Анатолій Омелянович вірно сказав, що раніше дуб садили через 8 метрів між рядами, і навіть через 12. І сьогодні буяють чудові біологічно стійкі насадження по такій схемі, а з міжряддям 2-4 метри висаджують саджанці на меліоративних землях, де немає поновлення – чисте поле чи схил. Але на свіжих зрубах, де достатньо поновлення, самосіву таких цінних порід як ясен, клен, явір, липа, черешня, того ж граба, іноді трапляється берека, схема посадки 2-4 м. не тільки не доцільна, але й нерозумна. Адже при міжрядді 2,3,4 метри, при догляді за рядами дуба вручну -1 метр міжряддя обробляється мотикою, а при механізованім обробітку КЛБ-1,7, чи мотокущорізом – знищується поновлення шириною 1,7-2 метри між рядками дуба.
А як же всім відомий вислів: «Дуб любить рости в шубі, але з відкритою головою»? При такій технології ( міжряддя 2,3,4 метра) ми дуба роздягаємо, відбираємо у нього шубу, знищуючи міжряддя, збільшуючи разом з тим «трудомісткість і витрати садивного матеріалу». Не тільки збільшуються витрати садивного матеріалу, а й в 3-5 разів збільшуються загальні витрати на вирощування дуба, хоча івартість садивного матеріалу теж значна. Якщо врахувати те, що по новому «ущільненому» методу створюються усі лісові культури області, і не перший рік, то можна собі уявити масштаб збитків. Лише за період з 2000 по 2006 роки Вінницьким ОУЛГ було проведено лісовідновлення на площі 5792 гектари, з них створено лісових культур дуба на площі 5221 га, при цьому середня вартість одного гектара лісових культур (4×0,7м) до моменту зімкнення складає 5 тисяч 554 грн., в тому числі посадки – 773 грн., при схемі 2×0,7 – 7,3 тис.грн. /«Лісове господарство Вінничини» №34-35 від 30,11,2006р/. Якщо підрахувати затрати за цей період при схемі 4×0,7м., то одержимо суму 28 млн. 997тис. 434 грн. При нормальній схемі (8м.), затрати становили би в двічі менше, тобто різниця прямих збитків становить 14млн. 498тис.717грн. Лише на одній посадці лісу за цей період 2000-2006роки лісогосподарські підприємства понесли збитки на суму 2 млн.017тис. 916,5грн.( 2007-08років інформації про об’єм посади не маю). А якщо міжряддя 2-3м – то затрати ще набагато більші. При цьому не враховуються затрати на вирощування дуба в «Облагролісі».
Хоча сьогоднішні збитки для лісогосподарських підприємств Вінничини це, як кажуть, квіточки – ягідки будуть через років 40. Процитуємо далі виступ А.О.Бондара на семінарі: « Це дає у майбутньому краще проводити селекцію: більше можна забрати дерев, при цьому залишається достатня їх кількість до спілого віку. Так на ділянках закладаються з головною породою (дубом), яблуня, черешня, груша, берека, горіх чорний, клен, ясен, модрина японська. Це вигідна і перспективна справа. Деревина горіха чорного втричі дорожча від деревини дуба звичайного. А попит на рідкісні породи дерев зростає з року в рік…». Виходить, що на зрубі, де достатньо поновлення(ті ж ясен, клен), воно знищується. Так і в натурі робиться. Бо є проект лісових культур, який затверджує не тільки головний лісничий лісгоспу, але й обласне управління лісами, яке інші схеми посадки не сприймає. Дійсно, деревина горіха дорожча, але горіх антагоніст дубу і знаючий лісовод розуміє, що горіх потребує іншої технології вирощування, а не в «щільних культурах з дубом». І дешевше обійдеться.
Що стосується селекції, то тут ще як кажуть, під питанням. При схемі вирощування 4×0,7 метра на одному гектарі буде висаджуватись 3571 саджанець, з них 2678 штукдуба і 893 горіха чорного. А в нормативній книзі «Модели роста и продуктивность оптимальных древостоев», випущеній в 1992 році по замовленню Міністерства лісового господарства України вказано, що в свіжій діброві, при першому бонітеті, у віці 80 років на гектарі повинно лишитись 420 дерев. Виходить, що і при старій «нормальній» схемі 10×0,7 метра з 1428 рослин на гектарі їх достатньо буде для досягнення спілого віку, при значно менших затратах, а головне одержимо змішане біологічно стійке насадження.
При ширині міжрядь 2,3,4 метри в спілому віці одержимо не лише чисте дубове насадження, але й ослаблене різними хворобами та шкідниками з менш придатними генетичними даними. Та й затрати при вирощуванні на боротьбу з хворобами та шкідниками будуть значно більші, ніж вигода від реалізації примарної продукції. А це в свою чергу вплине на зміну порід. Вийде, як в свій час в Китаї, винищили горобців, потім їх закупляли за кордоном та розмножували. Нашим майбутнім поколінням прийдеться закуповувати та розмножувати супутні породи такі, як граб, берест, липу інші. Але це буде через 100 років. Крім того, в грунті залишаться ті хвороби, що накопичились в процесі не розумного попереднього господарювання.
Але от читаємо виступ на цьому ж семінарі Зубцева Сергія Вікторовича, доцента кафедри лісівництва , кандидата сільськогосподарських наук цього ж інституту: «Побачене нами на даному семінарі дозволяє стверджувати: особисто у Бондаря А.О., його колег, підлеглих є стратегічне бачення перспектив розвитку лісового господарства Вінничини. Ми це оцінили. Оцінять це і наступні покоління, які збиратимуть урожай з лісів, закладених за передовими технологіями 30-40 років тому. Ось для прикладу цікава й продуктивна схема розміщення лісових культур 2006 року: 4×0,7 3 ×0,7 2×0,7 3рДз1рГхч 3рДз1рЧш 3рДз1рГшз (дуб звичайний Дз), посаджений через 4-3-2 метри з горіхом чорним Гич, черешнею Чш, грушею Гш, які дозріють раніше, через років 60-70 будуть зняті з ділянки, а дуб матиме час ( ще 30-40 років) і можливості набиратися сили, дозрівати. І таких прикладів можу привести чимало. Наукова спільнота, практики-лісівники б'ють тривогу: дубові ліси на землі – під загрозою! Причин цієї катастрофи багато. Без сумніву, ми ще глибоко не знаємо, яку тут роль грає глобальна зміна клімату. Але через років 70, якщо нічого не робити, ми можемо втратити дуб, як цінну деревну породу. Тому досвід Вінничан неоціненний…».
Дійсно досвід неоціненний, або ще кажуть, що вчимося на своїх гулях. Правда полягає у тому, що при такому науковому підході ми можемо втратити дуб через років 70, а то і раніше. А причина одна – неправильне господарювання. Взагалі-то в лісовому господарстві дерева вирощують з міжряддям 2,3,4 метри, але тоді їх називають не лісами, а плантаціями,і доценту головного вузу держави Зубцеву С.В. варто це знати. При створенні лісових плантацій прагнуть одержати прості фітоценози, що в подальшому і одержимо. Ведення лісового господарства переходить від лісоводства до деревоводства. В подальшому Вінницькі ліси перетворяться на плантації з усіма наслідками. Багато лісоводів, практиків і науковців розуміють це.
В «Довіднику лісовода» під редакцією П.С.Пастернака /Київ 1990р./ на стор.130 говориться, що на свіжих не задернілих зрубах з очікуваним поновленням клена, липи, граба рекомедується схема змішуваннядуба 6-8×0,75м. А в книзі В.Д.Новосельцева «Дубрави» /Москва 1985р./ стор.178 сказано: «Восстановление дубрав на свежих вырубках .. можно осуществлять созданием частичных культур с шириной междурядий от 6-8 до 10-12 м. Конкретную ширину междурядий выбирают в зависимости от породного состава, количества и характера распределения самосева. Технология закультивирования вырубок обеспечивает комплексную механизацию всех лесокультурных операций и сохранение естественного плодородия лесной почвы».
Ось, що каже про це В.Г.Вакулюк, в книзі «Лісовідновлення та лісорозведення в Україні» /2006р.,стор.355/: «За даними лісовпорядкування, на Вінниччині майже 40% 50-70-річних лісових культур дуба перетворилися на чисті дубові деревостани, а значні площі 30-50-річних дубняків мають тенденцію до цього. Навіть у найсприятливіших умовах чисті дубові насадження ростуть за ІІ і нижче бонітетами. Чисті дубняки ростуть задовільно і мають добре очищений від гілля стовбур, але невелику крону, через що приріст таких дерев незначний. Натурні обстеження показують, що починаючи з другої половини ХХ ст.., культури дуба створювали, як правило, з шириною міжрядь 4м. Саме ці деревостани в наслідок багаторазових рубок, пов’язаних із веденням лісового господарства, перетворювалися і перетворюються на чисті дубняки.»
Як бачимо подібний „експеримент” 50-70 років назад ми вже проводили. До цих слів можна додати те, що такі культури створювались після війни по так названому Сталінському плану перетворення природи, за яким було створено багато штучних лісових культур на не лісових землях і така схема посадки мала своє місце, в деякій мірі мала своє виправдання.
Доречі, тоді подібний «ущільнений» метод був запроваджений академіком Трохимом Лисенком і називався «квадратно-гніздовим». Сьогодні ж висаджувати дуб на зрубах з міжряддям 2,3,4 метри з достатнім поновленням економічно і біологічно не доцільно, технологічно відстало. Як кажуть даремна трата грошей. Всім відомо, що приріст являється основним показником роботи кожного лісовода, якщо він «незначний», то це говорить про те, що лісовод недопрацьовує, так саме недопрацьовує агроном при поганій врожайності зернових. Якщо бонітет низький, а це показник продуктивності лісу, і «незначний» приріст , то для чого таке нововведення нам потрібне.Такого «добра» ми вже маємо «майже 40%».
З іншої сторони, що робити простому ліснику, якого професора більше слухати А.О.Бондаря чи В.Г.Вакулюка, у кого істина? А не краще б ту різницю затрат, яка йде на створення «щільнених культур» і навіть в масштабах області становить мільйони гривень, направити на охорону лісу, будівництво лісових доріг. Тоді буде і по закону, і принесе користь людям. Тим більше, що це гроші бюджетні, платників податків, наші гроші.
Вирощування дуба трудомісткий процес. Раніше лісник запрошував із села найпрацьовитіших і найгосподарніших працівників, які в ручну робили догляд за рядами дуба. Сьогодні ж в селі кваліфікованої робочої сили бракує, а то й зовсім не має. Можливо тому на початку 80-х років минулого століття на Вінницькій ЛДС Микола Іванович Малишкін сконструював чудову і на той час прогресивну машину РКР-1,5 /рубщик коридорів роторний з шириною оброблюванної полоси 1,5 метра/. Цей агрегат значно полегшував роботу лісівників. І сьогодні при його вдосконаленні міг би принести велику користь. Однак в міжряддя 2-4 метри він не вписується, тому що вийде що догляд за лісом, буде подібним догляду за карликовим садом, тобто оброблятиметься все міжряддя. Та й таких агрегатів сьогодні щось не видно.
Взагалі то цивілізований світ іде до того, щоб не вмішуватися в природу, або мінізувати свою присутність, відмовляючись від суцільних рубок. Ми ж крім того, що в суцільну вирізаємо дерева, „ущільнено” їх насаджуємо. При цьому на протязі молодого віку насадження: а це десь до 20 років, проводимо щороку догляди, знищуючи на своєму шляху все живе, в тому числі гнізда птахів та лігва тварин. Виходить, що „ущільнення” збільшує цю присутність, а в одночас і шкоду в 2-5 разів.
В червні 2007 року на Вінниччині проходив міжнародний україно-шведський семінар. На ньому говорилось: «…Вінницькі лісівники при вирощуванні дубових лісів ефективно використовують землю, в тому числі і за рахунок ущільнення лісових насаджень. У шведів переважає природне відновлення лісів…». /Лісове господарство Вінничини» №41 від31.05.2007року./ В Швеції, в якої дохід на душу населення становить 23 750 дол. / на Україні 1630дол./ «переважає природне поновлення лісів», тобто без ніяких затрат. Ми зі своїми злиднями дозволяємо собі «ущільнювати лісові культури дуба».
Гомель Григорій Андрійович
с. Ялтушків, Вінницька обл..
