ЧОТИРИ ІСТОРІЇ СТАРОЖИЛІВ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА

ЮЗЬКОВ АНАТОЛІЙ АРСЕНТІЄВИЧ

Праця лісівника, чи то майстра лісу тяжка, а іноді і небезпечна. Однак, багато людей присвячують їй своє життя. Вони живуть лісом, дихають ним, вкладають душу і ніколи не зізнаються, що ця справа не вдячна, адже, вони точно знають, ліс віддячить.

 Напередодні Дня працівників лісу ми вирішили поговорити зі старожилами цієї сфери, дізнатись чому саме ця професія та за що вони її так люблять.

Новоград-Волинський лісгосп АПК

Юзьков Анатолій Арсентієвич – лісник не в одному поколінні. Ще малим, разом з батьком, бігав на поміч. Саме тоді й дізнався про всю не легку роботу лісівника та не злякався, а полюбив всією душею.

Саме так він і говорить: «Ліс треба любити, любити свою роботу, не чекати коли дадуть розпорядження, а робити все наперед. Відчувати коли прийшов час.»

Анатолій Арсентійович майже 23 років працює лісівником. До цього працював водієм, теж в лісництві, однак за три роки зрозумів — ця робота не його. Батько пішов на пенсію, а він зайняв його місце. Закінчував технікум у Березному за фахом майстер лісу, над тим яку спеціальність обрати ні дня не думав, знав — створений для лісу.

Вся його родина працювала в лісі, батько, брат, дід і навіть прабабуся. Зараз разом з дружиною доглядають за культурами, іноді діти допомагають, чоловік має двох доньок. Разом садять нові ділянки, доглядають за ними, це справа не одного року, на швидкий результат сподіватись не варто. Кожен день Анатолій Юзьков робить обхід територій, дивиться за культурами. «Стараюсь все робити сам, але іноді допомагають колеги навіть з інших лісгоспів.

 Проживаю я в Дубниках на роботу їду за 9 км до Городницького лісництва. Мій обхід – площа 206 га, повірте знаю мало не кожен куток. Робота складна оскільки доводиться постійно знаходитись в лісі, не допускати чорних лісорубів, оберігати ліс від пожеж та інших пошкоджень. Весь час ми здійснюємо контроль за насадженнями – це невід’ємна частина клопіткої праці справжнього лісівника. Починаючи від висадки лісу до проведення рубок проходить не один рік, а то й десятки років. За цей час необхідно докласти неабияких зусиль, щоб виростити справжній ліс: своєчасно просапувати, обкошувати, проводити рубки догляду за молодими насадженням, попереджувати появу шкідників та багато іншого. На кожному етапі є робота, ліс любить догляд.», – зізнається пан Анатолій.

«У нас дуже хороший директор і колектив, є на кого покластись, є нові працівники, багато питають — всього навчаю. Мені 57 років і я вже два роки на пенсії, але все одно працюю.

На мою думку, справжній лісівник має бути працьовитий, щоб відчував ліс, знав коли саме потрібен догляд. Бажаю, кожному мати це відчуття — коли саме ти потрібен, міцного здоров’я, успіхів в роботі та миру» – побажав колегам Анатолій Юзьков.

 КРАВЧЕНКО ВОЛОДИМИР

Праця лісівника, чи то майстра лісу тяжка, а іноді й небезпечна. Однак, багато людей присвячують їй своє життя. Вони живуть лісом, дихають ним, вкладають душу і ніколи не зізнаються, що ця справа не вдячна, адже, вони точно знають, ліс віддячить.

 Напередодні Дня працівників лісу ми вирішили поговорити зі старожилами цієї сфери, дізнатись чому саме ця професія та за що вони її так люблять.

Ємільчинський лісгосп АПК

Кравченко Володимир Адамович працює в лісі з 1988 року. До цього була служба в армії та навчання в Малинському лісотехнічному технікумі (зараз коледж).

Спершу працював майстром лісових заготівель. Мав 4 бригади по лісозаготівлях, досі пам’ятає, що за рік різали 14000 кубів головного користування.

 Починав в Зубковицькому лісництві. Сам проживає в Олевському районі с. Зубковичі. Дванадцять років, як змінив лісництво на Ємільчинське АПК і відтоді, рейсовим автобусом щодня о 7 ранку їде на роботу іноді навіть до пізнього вечора, адже, день не нормований.

–       Зараз я помічник лісничого. Найскладніше для мене, певно, робота з людьми, все інше можна навчитись здобуваючи освіту, а до людей, до кожного треба підхід, і тут тільки методом спроб та помилок, можна досягти результату. Потрібно вміти їм донести та роз’яснити, аби отримати результат.

Виріс я в селі та з 8 класу ходив допомагати ліснику, шукав підробіток: доглядав за лісовими культурами, проводив догляд за молодняками, освітлення, прочищення, заготовляв насіння. В родині крім мене цим ніхто не займався. Нас було 7 дітей, і я ходив заробляв на книги, одяг, взуття, цим допомагав своїм батькам, – пригадує Володимир Кравченко.

Його день починається із зібрання зведень, та планування роботи на день. Розбирається чи не пройшло надзвичайних ситуацій, пожеж, дзвонить до всіх лісівників. Ємільчинський лісгосп розміщений на двох, зараз вже навіть на чотирьох громадах, лісівники всі проживають за багато кілометрів від контори лісництва, тому більшість питань вирішують телефоном. Починає роботу зі спілкування з кожною ланкою. Все лісництво займає 14800 га. Лісова охорона займається охороною лісу від пожеж та самовільних порубок, лісники – заготівлею лісового насіння та сіють розсадник  він в лісництві займає 0,14 га., і  теплицю 0,004 га. Лісова охорона займається відведенням ділянок під рубки догляду, головне користування та під вибіркові санітарні рубки. Доглядають за лісовими культурами, косять, просапують і далі розв’язують усі нагальні питання.

Найважливіше, на думку Володимира Адамовича  – чесно виконувати свої обов’язки.

Ємільчинський лісгосп АПК дуже молодий він утворився у 2000 році, більшість інших – державні структури. Сформувався він коли розпались колгоспи, що мали ліси, їх об’єднали й утворили на цій території лісгосп АПК.

«До прикладу Ємільчинський державний, наш сусід, якщо не помиляюсь, утворений у 1924 році.  В них багато досвіду, кваліфікованих робітників, все налагоджено, а ми ще молоді, але задніх не пасемо, не відстаємо. Думаю саме в цьому наша різниця, не маючи стільки досвіду за плечима, ми стараємось триматись на рівні. Садимо багато сосни та дуба –  культури, що утворюють ліс, цього року вводимо модрину, щоб ліс став більш змішаний.

На сьогодні ми садимо 40 га лісових культур самі посадковий матеріал вирощуємо, готуємо ґрунт доглядаємо протягом року, щоб створити ліс майбутнього. Проводимо рубки догляду, санітарні рубки та освітлення.  За рік проводимо 25-30 га прочищення, головного користування ріжемо 12 тис. кубів, а це близько 60 га. Це великі об’єми його треба заготовити, зтрелювати, вивести, реалізувати, зачистити площу і посадити новий ліс. Цього року посадили на 10 га більше ніж вирізали, бо були галявини де ліс не ріс, от ми зробили підготовку і посадили культури. Зараз болота висихають збільшуються території,  ми там садимо ліс, і він збільшується по площі, – розповів Володимир Адамович.

На думку лісівника, усім в цій галузі потрібно бути фахівцем. Пройти навчання професійне, не з вулиці прийти, а мати багаж знань. Бути відповідальним за справу за яку взялись. Тоді буде результат і буде задоволення від роботи.

В цей важкий час Володимир Адамович бажає своїм колегам перш за все мирного неба, перемоги, достатку та успіхів в роботі та всіх починаннях.

«Ще хочу згадати всіх своїх колег, що зараз пішли на захист держави, в такий не легкий час вони кардинально змінили свою професію, бажаю їм скорішого повернення додому до своїх родин з перемогою.»,– додав Володимир Кравченко.

ПРИЩЕПА ВАЛЕРІЙ

Праця лісівника, чи то майстра лісу тяжка, а іноді й небезпечна. Однак, багато людей присвячують їй своє життя. Вони живуть лісом, дихають ним, вкладають душу і ніколи не зізнаються, що ця справа не вдячна, адже, вони точно знають, ліс віддячить.

Напередодні Дня працівників лісу ми вирішили поговорити зі старожилами цієї сфери, дізнатись чому саме ця професія та за що вони її так люблять.

ДП Городницький лісгосп

Прищепа Валерій Володимирович працює вже 43 роки. Наразі обіймає посаду інженера з охорони та захисту лісу.

Прийшов в далекому 1979 році в Курчинське лісництво майстром лісу, перед цим навчався в Малинському лісотехнічному технікумі, потім армія, а затим ліс. Ліс обрав, тому що це покликання душі, рідня працювала трохи їм допомагав, мав деякі уміння лісові, загалом в лісі виріс і про, що іншу професію не думав. Родом Валерій Володимирович з с. Ходурки зараз проживає в Наталівці.

–         На мою думку в нашій сфері все складне. З однієї сторони на природі з іншої – природа тільки на перший погляд, прекрасна. Тут все складно нема нічого простого, починаючи від фізичних навантажень до відстаней – тяжка робота. Робочий день не передбачуваний, ніби все просто, прийшов розписався в табелі зайняв робоче місце, а далі кожного дня по різному. Суть моєї роботи – організація охорони лісу від лісових порушень, від лісових пожеж, боротьба зі шкідниками та хворобами, рекреаційне облаштування лісів. Є план, завдання, є цифри які потрібно виконувати в певні терміни, з певною якістю відповідно до вимог законодавства, це ще одне наше головне завдання – дотримання вимог законодавства. У нас чітка структура: лісгосп ділиться на лісництва, вони своєю чергою на лісові обходи. В цій структурі кожен має чіткі обов’язки, завдяки цьому ліс живе.

На суті роботи  пана Валерія ми вирішили зупинитись детальніше:

Захист – ліс дуже вразливий з однієї сторони він бездоганний, а з другої дуже вразливий. Існує багато шкідників та хвороб, з якими треба вчасно боротись, бо територія велика. Осередок з’являється в важкодоступних місцях за життя Валерія  Володимировича були випадки значних вражень дубових, ялинових та ясеневих насаджень. Нещодавно вражені були соснові насадження. Тоді лісівники проводять відповідні заходи. У 2000 роках такими заходами були оприскування насаджень, зараз санітарно оздоровчі заходи – вилучення із насаджень уражені дерева.

Охорона – територія велика вона межується з населеними пунктами, доступ до лісу всім відкритий. і в натурі, і по закону. Є певні люди, що вчиняють порушення, здебільшого це крадіжки, їх виявляють, проводять постійні рейди, перевіряють, попереджують, карають. Від лісових пожеж –  це перш за все профілактика, тому що пожежу найголовніше попередити та вчасно виявити, провести обмежувальні заходи, адже боротись з нею складно. Для виявлення лісової пожежі в кожному лісництві встановлені камери відеоспостереження, вони об’єднані в одну систему за допомогою якої визначається місце виникнення пожежі. Також є певні ґрунтообробні споряддя, які мають бути в гарному стані та справні.

«Наш лісгосп певно найбільший за кількістю працівників Україні, мені так здається, та й за обсягом територій не відстаємо 67,7 тис. га. Розміщений на території Олевської, Ємільчинської, Баранівської, Коростенської та Новоград – Волинської громад. Простягається ліс від с. Дубрівка Баранівської громади закінчується в с. Калинівка Коростенського району. Переважає сосна хвойні, твердолистяні, дубові. Справжній лісівник має перш за все бути відповідальний дисциплінованим, совісним. З відповідальністю підходити, до лісу, до роботи з людьми.

Бажаю здоров’я удачі та миру, побільше радості на обличчях, щоб в житті було побільше гарних щасливих моментів і миру звичайно ж.

ТУРБІЦЬКИЙ ЛЕОНІД

Праця лісівника, чи то майстра лісу тяжка, а іноді й небезпечна. Однак, багато людей присвячують їй своє життя. Вони живуть лісом, дихають ним, вкладають душу і ніколи не зізнаються, що ця справа не вдячна, адже, вони точно знають, ліс віддячить.

 Напередодні Дня працівників лісу ми вирішили поговорити зі старожилами цієї сфери, дізнатись чому саме ця професія та за що вони її так люблять.

ДП Баранівське ЛМГ

Турбіцький Леонід Станіславович у лісовій галузі вже 39 років. До армії працював декілька років на фарфоровому заводі, після того призвався на службу в армію. У 1983 році був демобілізований і влаштувався у Баранівський лісозавод верстатником. У 1987 році закінчив Березнівську лісову школу та перейшов на посаду лісника, а згодом майстра лісу в Баранівському лісництві, на цій посаді вже 15 років.

В обов’язки Леоніда Станіславовича входить охорона лісу від порушень, від пожеж, самовільних рубок, догляд за культурами, проведення санітарно-оздоровчих заходів та рубок догляду в молодняках, створення нових лісів та забезпечення належного санітарного стану лісових насаджень, ввірених йому масивів. Щороку 8-10 га нових насаджень створюють в його обході. Його майстерська дільниця сягає близько 849 га переважає сосна та береза.

–         Родом я з Будиська наразі живу в с. Полянка до лісництва 10 км. Найважливіше в моїй роботі, щоб був порядок в лісі, дисципліна, а також  щоб була якісна посадка та добра приживлюваність лісових культур. Своїм колегам бажаю здоров’я, мирного неба, щоб люди швидше з війни повернулись в нас з лісгоспу багато забрали на війну я особисто їх знаю і ще хотілось би разом попрацювати.

Коли говоримо про ДП Баранівське ЛМГ не чесно буде не згадати людину, яка в прямому сенсі присвятила йому життя. 18 серпня 2022 року на 61 році життя помер директор ДП “Баранівське лісомисливське господарство” Остудімов Анатолій Олександрович. З 1998 року Анатолій Олександрович працював на посаді директора, до цього був  Радомишльський спецлісгосп, де працював спочатку механіком, а згодом інженером автогаража. Затим посада завідувача автогаража Радомишльського держлісгоспу, а наступних три роки був головним інженером цього підприємства.

За період роботи зарекомендував себе вмілим, енергійним керівником підприємства. Має ряд державних та відомчих нагород, зокрема: нагрудний знак “Відмінник лісового господарства України”, почесне звання “Заслужений лісівник України”, нагороджений Грамотою Верховної Ради України та орденом “За заслуги” III ступеня. Це непоправна втрата для кожного хто хоча б трошки знав шановного Анатолія Олександровича. Пам’ятаємо!