І один у полі – воїн!

Володимир РОМАНЕНКО, Газета “Природа і суспільство”

Так працюють запорізькі лісівники.

Запорізьке лісництво ДП «Пологівське лісомисливське господарство» – одне з тих, що працює в Запорізькій області неподалік лінії фронту. Цікаво, що тисячами гектарів лісу, їхньою охороною й доглядом нині займається фактично одна людина – лісничий Валерій Ушаков. До речі, він успішно поєднує охорону рідного лісу зі службою у територіальній обороні. Але й у таких умовах запоріжці успішно працюють.

– Так, я зараз фактично єдиний господар у своєму лісництві. І не лише господар, а й співробітник державної лісової охорони, майстер на всі руки та простий робітник. Зі мною ще дві жінки-працівниці: мій помічник Людмила Прохорович, майстер лісу Ольга Поліщук та є ще лісоруб. На наших плечах й тримається близько 5 тисяч гектарів лісництва від кордонів із Дніпропетровською областю й уздовж Дніпра. А нині – межа між лінією фронту та окупованими територіями. Тому і один у полі – воїн, – розповідає лісничий Валерій Ушаков. – Наша територія дуже розкидана. Також на території Запорізького лісництва є три об’єкти природно-заповідного фонду загальною площею 272 га.

До відкритого вторгнення ми активно проводили лісокультурну кампанію. Зокрема під час акції минулого року спільно з командою відомої торгової мережі посадили 24 тисячі сіянців робінії псевдоакації на площі п’ять гектарів. У цьому році навесні встигли посадити п’ять гектарів сіянців сосни звичайної. Взагалі, наша основна лісотвірна порода – це дуб звичайний.

– У перші дні масштабного вторгнення ваша область опинилась на самій передовій.

– Так. Але я вже наголошував, що навіть у таких несприятливих умовах ми у березні посадили 30 тисяч штук сіянців сосни звичайної. А коли фронт наблизився до нашого міста, про лісокультурну кампанію вже не могло йти мови. Та й більшість сіянців загинуло, бо їх довго не можна було перетримувати.

– Пане Валерію, як ваш невеличкий колектив працює на перемогу? Які завдання виконуєте?

– Працюємо з повною самовіддачею. Особисто я ще на початку березня записався до територіальної оборони. Я за першою вищою освітою кадровий офіцер. Це вже згодом отримав й вищу лісівничу освіту. От і нині я навчаю молодих хлопців зі свого підрозділу усім азам військової науки. І виконую паралельно лісівничі обов’язки. У свою чергу, тероборона активно і постійно допомагає нам. От проводимо спільні патрулювання лісових масивів щодо виявлення незаконних рубок, дотримання громадянами правил протипожежної безпеки та заборони на відвідування лісових масивів на період дії воєнного стану. Бо одному доглядати тисячі гектарів усе ж важкувато.

А ще зараз наша головна робота – забезпечити наших захисників дровами та лісоматеріалом для облаштування фортифікаційних споруд. Лінія фронту від нас неподалік. У бінокль добре видно тимчасово окуповані території. Куди ми неодмінно повернемось.

Попереду осінні дощі, зимові холоди. Тож питання забезпечення дровами наших захисників дуже актуально. Є певні ділянки лісу, що пошкоджені обстрілами. Врешті, ми отримали висновок лісопатологів і сподіваємось скоро почати тут роботу задля допомоги нашим воїнам-захисникам.

– А як із допомогою дровами населенню? Чи вже звертаються до вас місцеві мешканці?

– Так, місцеві мешканці просто засипали нас питаннями про купівлю дров для опалення помешкань. Зараз ми формуємо чергу з населення, яке потребує дров. І коли почнемо заготівлю дров паливних для населення, то будемо їх вже реалізовувати згідно черги.

– Запорізька область сама активно займається волонтерством і приймає допомогу зі всієї країни. Як ваш колектив волонтерить? А від кого ви отримуєте необхідну допомогу?

– З перших годин вторгнення наш маленький колектив надавав допомогу по можливості всім людям, які вимушені були покинути рідні домівки. Особливо багато було мешканців Донеччини та Луганщини з дітьми. Ми намагаємось робити все можливе, аби допомогти тим працівникам, які опинились у районах бойових дій, де є загроза життю.

А ще від імені лісівників Запорізького краю я хочу висловити щиру подяку всім колегам із Рівненської, Львівської, Житомирської, Тернопільської областей за надану допомогу та підтримку у цей нелегкий час, за розуміння й турботу за наших людей. Наш маленький колектив щиро вдячний всьому лісівничому братству країни за допомогу.

– Ситуація з лісовими пожежами традиційно болюча для Півдня країни. Тим більше, у воєнний час. Як ви протидієте цій загрозі?

– За погодженням із військовими, нам дозволено прогортати у певних ділянках угідь мінералізовані смуги. На даний момент уже зроблено догляд за 1583 кілометрами мінералізованих смуг. Ще 14 кілометрів наново обладнали та укріпили. Щодо техніки, то є у нас старий, але надійний пожежний «ГАЗ-66». Є й трактор із плугами. Тісно спів­працюємо з рятувальниками, військовими, теробороною, місцевими громадами, які завжди готові нам допомогти.

На жаль, наші угіддя теж потерпають від обстрілів. Але, на щастя, пожеж не сталося. Хоча ми були напоготові. Добре ще, що останнім часом у нас рясно йшли літні дощі. Це значно покращує пожежну безпеку. Плюс, людям заборонено відвідувати лісові масиви. Не лише з міркувань особистої безпеки, а й з метою дотримання протипожежних заходів.

– Але й порушників також не бракує? Чи все ж таки громадяни, в більшості, законо­слухняні?

– Мобільні бригади патрулюють лісові масиви цілодобово. Крім того, постійний контроль з боку охоронців лісу у спекотний період дає змогу запобігти пожежі. Адже під час рейдів фіксуються навіть найменші загорання. Не менш важливим є і той факт, що вчасно виявляються й осередки поширення хвороб дерев та засмічення лісу.

Постійна присутність представників державної лісової охорони, зокрема, у складі мобільних рейдових бригад із сучасними технічними засобами, нерідко спрацьовує у якості стримуючого чинника для несвідомих громадян. Також, намагаємося проводити бесіди з населенням і нагадуємо, що зараз пожежонебезпечний період та воєний стан, тож до лісових масивів вхід заборонено.

– Пане Валерію, аби не завершувати розмову на негативній ноті, чи плануєте восени все ж таки хоч трошки садити нові ліси? Якщо так, то, можливо, які плани та обсяги?

– Ми плануємо восени лісокультурну кампанію. Так, певно, у нашій області це буде складно. Але ми активно вже почали готуватися. Плануємо посадити акацію звичайну на площі приблизно 35 га. Ми не втрачаємо бойового духу та завзяття. Слава Україні!