13/07/2014
0Две статьи о лесных дорогах в Охтырском районе. М.П.
Дорога в нікуди
26 июня 2014
Роксолана, №26(952)
Жителі Охтирщини предметом своєї гордості називають ліси. Майже з усіх боків до міста горнуться лісові масиви, які дають нам гриби і ягоди, цілюще повітря і лікарські трави.
Це зелене золото нашого краю, золото, яке ніхто не заховає в кишеню і не піде з ним геть. Ліс – це величезні обсяги і величезні … лісовози, які, звичайно, видно всім. І кожен починає робити якісь власні висновки. Бачучи, як буквально на очах за кілька останніх років щезають цілі гектари здорового лісу, люди переживають, що це негативним чином відіб’ється на нашій екології, тваринному і рослинному світі. І що нашим дітям після нас уже нічого не залишиться. І, здається, ці побоювання небезпідставні.
Пам’ятаєте, кілька років тому гучно, з приїздом київських і сумських начальників відкрили у селі Рибальському новозбудовану дорогу лісогосподарського призначення з ґрунтово-щебеневим покриттям. А при нагоді, будучи в редакційному відрядженні у цьому селі, захотілося подивитись, як використовується дорога, чи є з неї якийсь толк і що отримала від цього сільська громада.
Сільській голова Ігор САВКОВ розповів:
– Наші люди ще з самого початку будівництва дороги були проти. Та воно й справді по-чудному: там, де живуть люди, доріг немає, а в лісі роблять і грошей не жаліють. Жителі хотіли навіть вулицю свою перекрити, щоб лісгоспівські машини, які возили по ній щебінь і відсипку, не добили остаточно тверде покриття. Але приїхав голова Державного агентства лісних ресурсів і пообіцяв, що заодно і вулицю відремонтують. Та погарячився, бо бюджетні кошти мали цільове призначення, яке на сільську дорогу не розповсюджуються. Так ми і залишилися ні з чим. А лісовою дорогою ніхто з рибальчан не користується, бо вона нікуди не доводить. Зате з лісу зробили пустку. Там, де раніше мисливцям було роздолля, бо в хащах мешкало чимало дичини, то після суцільних вирубок, безперервного дзизчання пил, гуркіту тракторів і машин звір зійшов з цих країв. Я розумію, що ліс – це серйозне господарство. І нам тоді пояснювали, що ця лісна дорога дуже потрібна для діяльності Охтирського лісництва і держава спеціально і цілеспрямовано виділила на її будівництво 2,5 млн. гривень. Збудували на ці гроші 4,4 кілометри дороги з ґрунтово-щебеневим покриттям.
Не берусь стверджувати, хто і скільки «відмив» з тих грошей в свою кишеню, але вже зараз видно, що роботи зроблені абияк і у багатьох місцях дорога вже схожа на корито, а лісовози їздять якимось іншим шляхом. Може, щоб не дратувати людей. На суцільних вирубках лісники пробують створювати нові насадження, але особливого успіху ми щось не бачимо: деревця погано приживаються, а дуби взагалі не хочуть тут рости.
На околиці села, там, де починається лісова дорога, встановлено стенд з інформацією про будівництво та схемою лісового масиву. Привернули увагу цифри: лісосировинна база цього масиву становить 93 тисячі кубічних метрів, а річний об’єм вивезення деревини – 9,3 тисячі кубічних метрів. Значить , через десять років старого лісу біля Рибальського, Рубанів, Попелівщини, В`язового, Скельки і Куземина не буде, а чи виросте молодий натомість, то дуже велике питання.
Шановні читачі! А що ви думаєте з цього приводу?
Комментарии (2)
З.Р.
27 июня 2014 в 9:28
Лесхоз строит отступные пути на случай того, что будет инвентаризация лесов. Нет следов, нет криминала. А где следы возьмутся, если дороги то нет
Иванов
27 июня 2014 в 9:32
лесники никак не накормят и не накормятся
http://roxolana.com.ua/aktualnaya-tema/doroga-v-nikudi.html
І навіщо ж у лісі дорога?
12 июля 2014
Широкий резонанс викликав матеріал «Дорога у нікуди», опублікований у №26 за 25 червня. Нагадуємо читачам, що мова йшла про 4,4 кілометра дороги лісогосподарського призначення з грунтово-щебеневим покриттям, зроблену в лісовому масиві між селами Рибальське, Рубани, Попелівщина, В’язове, Скельки і Куземин. Причому дорога не з’єднує ці села, що було б вигідно для їх мешканців. Цим шляхом їдуть лісгоспівські машини, доверху завантажені кругляком. Саме це стає повсякденним подразник ом для громади , адже ні в селах, ні між населеними пунктами таких доріг немає. А ще місцяни турбуються, що лісники бездумно випилюють навколишні зелені масиви і через 10 років залишиться пустка або дикі зарослі молодої порослі. На захист своєї дороги виступили самі ж лісники.
– Ми не можемо підмінити державу і взяти на себе її функції по ремонту і будівництву доріг місцевого значення, – говорить директор ДП «Охтирське лісове господарство» Юрій РИМАР.
Римарь– Нафтовики також будують до своїх свердло- вин під’їзди і ніхто цим не переймається. До 2010 року і ми не будували доріг лісогосподарського призначення. Користувалися і досі користуємося лісовими дорогами, що вже існували, як кажуть, ще за часів царя Панька. Наприклад, в Олешнянському лісництві немає впорядкованої дороги. І якщо на рівнині сухо і пилюка стовбом за машиною стоїть, то у лісі, та ще на бугристій місцевості ні проїхати, ні пройти. Водії бульдозера чи вантажівки в кінці робочого дня кажуть, що і руки, і ноги трусяться від такої екстремальної їзди. Складно в таких умовах працювати і людям, і техніці, та й для підприємства не вигідно , адже втрата пального збільшується до 20% при роботі у важких шляхових умовах. Щодо цього є відповідний наказ Міністерства транспорту України.
Для того, щоб вивезти такий же об’єм деревини з лісу на базу, у Грунському лісництві, де зроблена дорога, справляється один автомобіль замість трьох. При цьому нашому підприємству доведені ліміти лісозаготівель 34,1 тисячі метрів кубічних – не виконати які – значить не відповідати займаній посаді. Проте не тільки кар’єра має значення. Ми вчилися лісовій науці, здобували практичний досвід роботи і знаємо, що таке розподіл насаджень за віком. У Грунському лісництві, де пролягає наша лісогосподарська дорога, 70 га лісу займає молодняк, адже ми постійно засаджуємо звільнені ділянки, 0,8 га – середньовікові, 8 га – пристигаючі і 160 га – стиглі дерева. Якщо не вирубувати зрілі дерева, через кілька років з них буде не ділова деревина, а дров`яна для опалення будинків, з якої ні людям, ні державі не буде великої користі.
ЦИФРИ
За 1 квартал 2014 року проведено робіт по лісокультурному виробництву:
143,6 тис. грн. – на створення нових лісових насаджень
57,4 тис. грн. – на доповнення лісокультур
34,5 тис. грн. – на освітлення насаджень
18,1 тис. грн. – на прочистки і проріджування
КАЖУТЬ, ЩО…
…Кілька років тому тодішній голова Держагентства лісових ресурсів прийшов до прем’єр-міністра Миколи Азарова з пропозицією. Мовляв, в усіх цивілізованих країнах є лісові дороги господарського призначення, які ефективні під час вивезення лісоматеріалу. За той рік лісове господарство України дало прибуток у державний бюджет більше 10 мільярдів гривень, тож на відомчі дороги головний лісовик попросив кілька десятків мільйонів. І прем’єр-міністр таки дав.
Може, ми і дізнаємося, скільки насправді було з тих грошей «відмито», судячи з обіцяної люстрації колишніх керівників держави. Проте дорога є, вона в задовільному стані і, дійсно, полегшує працю лісівникам.
http://roxolana.com.ua/aktualnaya-tema/i-navishho-zh-u-lisi-doroga.html
