06/06/2014
0Круглый стол ФЛЕГ по проблемам развития леной промышленности продолжают обсуждатьи осмысливать. М.П.
В українському представництві Світового банку відбувся круглий стіл з обговорення проблем лісопромислового комплексу України та шляхів їх подолання.
Щоразу коли йдеться про проблеми лісопромислового сектору, в якому перетинаються інтереси лісівників, котрі в даному контексті є продавцями необробленої деревини, та вітчизняних деревопереробників, які є її покупцями, неодмінно постають проблеми із продажем і купівлею цієї сировини, зокрема чинні умови проведення аукціонних торгів, які з року в рік не влаштовують покупців деревини, поступки яким водночас вперто не хочуть робити її продавці.
Не став винятком і цей круглий стіл, на якому тема купівлі-продажу лісосировини домінувала у доповідях обох спікерів цього зібрання – президента Асоціації «Меблідеревпром» Сергія Сагаля та директора ТОВ «Ванесса» Валерія Подкоритова. Перший стисло проаналізував нинішній стан деревообробного сегмента економіки країни та вказав на фактори, що гальмують його розвиток, другий, розвинувши цю тему, виокремив першочергові заходи щодо вдосконалення правил торгівлі круглим лісом.
Щоправда, у вступному слові Юрій Марчук, котрий є першим заступником голови Держсільгоспінспекції, сказав, що нині конфлікт інтересів продавців і покупців круглого лісу все ж не є таким гострим, як раніше.
У роботі круглого столу брав участь і заступник голови Державного агентства лісових ресурсів України Віталій Атаманчук. Він лише коментував деякі критичні висловлювання доповідачів, які звучали на адресу його відомства, а у короткому вступному виступі був дипломатичний, кажучи про те, що наявні проблеми в лісопромисловому секторі економіки потребують терплячого спільного вирішення всіма сторонами, які при цьому не повинні керуватися лише власними відомчими амбіціями.
Не все добре у лісовому господарстві
Центральною проблемою лісового сектору неодмінно постають торгові негаразди, зокрема чинні умови проведення аукціонних торгів, які з року в рік не влаштовують покупців лісосировини – вітчизняних деревопереробників, на поступки яким вперто не хочуть іти продавці лісу – лісівники (узагальнено Держлісагентство). Тому тема купівлі-продажу лісосировини домінувала у доповідях двох спікерів зібрання – президента Асоціації «Меблідеревпром» Сергія Сагаля та директора ТОВ «Ванесса» Валерія Подкоритова. Перший дав стислий аналіз нинішнього стану деревообробного сегмента економіки країни та вказав на фактори, що гальмують його інноваційний розвиток. Другий, розвинувши цю тему, виголосив першочергові заходи щодо вдосконалення правил торгівлі круглим лісом на лісопромисловому ринку країни.
Щоправда, у вступному слові національний координатор названої європрограми Юрій Марчук, котрий водночас є першим заступником голови Держсільгоспінспекції, сказав, що нині конфлікт інтересів продавців та покупців круглого лісу все ж не є таким гострим, яким був раніше. Тому більше зосередився на проблемах власне лісового господарства країни. Зокрема, зауважив, що вітчизняний приріст обсягів лісозаготівлі суттєво відстає від середньоєвропейських темпів: маючи близько 45 млн м куб. лісу на корені, ми використовуємо не більше 17 млн м куб. Незадовільними є темпи нових лісонасаджень: якщо у 50–60-ті роки минулого століття в Україні засаджували близько 300 тис. га лісу, то нині – лише 30 тис. Якщо ситуації не змінити на краще, то років через 15–20 лісове господарство країни постане перед серйозними труднощами. Занепокоєний координатор і всезростаючою собівартістю кубометра заготовленого лісу, що суттєво позначається на вартості продукції із деревини.
Деревообробку пустили на самоплав
На початку своєї доповіді президент Асоціації «Меблідеревпром» висловив подив і стурбованість тим, що нині лісогосподарська і деревопереробна галузі країни практично пущені державою на самоплив, як і промисловість у цілому. Загалом до 2017 року повинна була би діяти цільова державна програма розвитку промисловості, яку розробили ще 2008 року. Метою цієї програми було перевести господарський комплекс від екстенсивного розвитку до інноваційного зростання для інтеграції вітчизняної промисловості в європейське та світове виробництво. Що стосується деревообробної галузі, то цією програмою передбачали виробництво сучасних конструкційних матеріалів та готових виробів із них, впровадження технологічних процесів глибокої переробки деревини, а відтак, введення заборони на експорт круглого лісу. На жаль, почали реалізовувати цю програму лише в частині її положень, а торік узагалі відмінили. А що стосується експорту лісу, його не тільки весь цей час не забороняли, як передбачала програма, а навіть не обмежували, а надто – його обсяги зростали. Тому не дивно, що й виробництво продукції деревообробки та меблевиробництва досі не досягло обсягів докризового періоду, як і виробництво деревостружкових плит, які є основним меблетворчим матеріалом.
Що стосується виробництва пиломатеріалів, то тут з року в рік спостерігається зниження. Якщо в 2003 році показник був на рівні 2197 тис. м куб., то минулорічний – тільки 1416 тис.м куб. пиломатеріалів. Лише виробництво фанери клеєної демонструє постійно зростаючі показники. Відрадним є той факт, що Україна не так давно налагодила власне виробництво ламінованих плит, адже раніше вітчизняні меблярі послуговувалися ДСП вітчизняного виробництва, які потребували шпонування. Сьогодні близько 70% вироблених вітчизняних плит ламінують дуже широким колірним спектром.
Купівля-продаж деревини – центральна проблема
А далі Сергій Сагаль перейшов до традиційного «каменя спотикання» між лісівниками й деревообробниками – одіозного наказу №42 голови Держкомлісгоспу від 2007 року про регулювання порядку продажу необробленої деревини постійними користувачами лісових ресурсів за винятком тієї, яку вони використовують самі, тобто яку переробляють безпосередньо лісогосподарські підприємства. Наказ передбачає продаж лісосировини через загальні та спеціалізовані аукціони лише для резидентів України, тобто для українських деревообробників. Організатором аукціонів є біржа, що укладає договір із продавцем лісу. Все це правильно, крім того, зауважує доповідач, що у відповідних установчих документах не враховують інтереси покупця, який фактично є безпосереднім і одним із головних субʼєктів у схемі аукціонних торгів. Чомусь занижена його роль у положенні про аукціонні торги деревиною.
Як на односторонню вигоду президент асоціації також вказав на можливість продавця маніпулювати обсягами деревини, що виставляють на продаж, аби підвищувати ціну на неї. Схема проста: виставляють на продаж менше кругляка, відтак виникає ажіотажний попит, а отже, і зростає ціна. А це ніщо інше, як порушення пункту 1.1 положення про аукціонну торгівлю, згідно з яким на торги повинні виставляти всю наявну заготовлену деревину. Суттєвим недоліком в організації аукціонних продажів деревини є те, що лісгоспи, які є деревообробними підрозділами Держлісагентства, купують ліс поза аукціонами – напряму, що є, фактично, нечесною конкуренцією й спотворює вітчизняний ринок лісу. Покупців, що купують ліс на аукціонах, вражають стрибки тамтешніх цін, які сягають 60% із кварталу в квартал. Дуже дошкуляє деревообробникам і відсутність прозорого механізму формування стартової ціни (довкола цієї проблеми ламається найбільше списів, але вона вперто не вирішується), неврегульованість процедури повернення гарантійного внеску, підписання договорів купівлі-продажу, визначення величини комісійної винагороди біржі. Дороговизна аукціонної ціни на вітчизняну лісосировину робить матеріальну складову в собівартості плитної продукції дуже високою, що негативно впливає на ціни на меблі із вітчизняних плитних матеріалів, і це непокоїть українських деревообробників.
Проблеми є, рішення – теж
У європейських країнах діють мінімум три механізми реалізації круглого лісу. Окрім аукціонного продажу, практикують укладання між продавцем і постійними покупцями довго- й короткострокових контрактів, організовують інтернет-аукціони. Тобто, на відміну від України, є альтернативні механізми придбання потрібних обсягів лісосировини. У нас також відсутній порядок реалізації необробленої деревини експортерам. Тому чинна вітчизняна практика реалізації необробленої деревини потребує серйозного вдосконалення.
Потрібно також розробити та затвердити державну концепцію розвитку лісопромислового комплексу країни (з одночасним урахуванням інтересів лісового господарства і деревообробної промисловості) і на її основі розробити програму інноваційного розвитку підгалузей деревообробного сектора промисловості. Є потреба у створенні під егідою Мінекономрозвитку міжвідомчої робочої групи за участю представників галузевих асоціацій для координації заходів щодо виконання програми розвитку лісопромислового комплексу. Першочерговим завданням такої програми має стати розробка концепції реформування Державного агентства лісових ресурсів на антимонопольних засадах. Варто також запровадити практику укладання продавцем лісосировини довгострокових договорів купівлі-продажу терміном від одного до десяти років із підприємствами-споживачами з історією виробництва.
Асоціація, що представляє інтереси деревопереробників та меблярів, пропонує також розробити та впровадити ринкові механізми нетарифного регулювання внутрішнього ринку продукції деревопереробки та меблів. Давно на часі внесення змін до Податкового кодексу, з метою звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій із постачання деревини на постійній основі. Потрібно нарешті прийняти закон про визначення ставок ввізного мита на деревину, цей законопроект пройшов уже слухання у відповідному комітеті Верховної Ради.
Потрібен й інший закон: про внесення змін до Лісового кодексу щодо надання доступу до лісових ресурсів тимчасовим лісокористувачам. Для активізації внутрішнього ринку країни варто запровадити такі ставки ввізного мита: на імпортні меблі – 10%, на плитні матеріали – 7%. Як компенсатори запровадити нульові ставки ввізного мита на меблеві комплектуючі та фурнітуру, що імпортують вітчизняні меблярі. Добре було би спростити механізм ввезення на митну територію країни деревообробного обладнання, з метою їхньої модернізації, зниження енергоспоживання. Зокрема й для організації нових виробництв. І зробити це запровадженням знову ж таки нульового ввізного мита та податку на додану вартість, стимулювати експорт вітчизняної продукції через надання дотацій для підприємств, які хочуть брати участь у міжнародних виставках.
Окрім того, доповідач наголосив, що в країні немає жодного механізму, який би хоча б якось регулював експорт у нашу країну продукції зарубіжних меблярів.
У своїй доповіді Валерій Підкоритов, продовжуючи тему недоліків вітчизняної практики проведення аукціонних торгів круглими лісоматеріалами та потреби її суттєвого вдосконалення, звернув увагу присутніх і на пункт 1.5 положення про організацію аукціонних торгів необробленою деревиною, який, за словами доповідача, ніколи не виконували. У ньому йдеться про порядок перерозподілу нереалізованої на аукціоні деревини, котру її власники мають право продавати бажаючим за прямими договорами за цінами, не нижчими за ті, що встановили на аукціоні. Натомість ці залишки призначаються для експорту, що жодним чином не відповідає чинному положенню про аукціонні торги.
Підсумовуючи всі висловлені недоліки наявної в країні практики торгівлі необробленою деревиною, доповідач дійшов категоричного висновку: нинішня аукціонна торгівля лісом стала гальмом для розвитку вітчизняної деревопереробної галузі. Не тільки через високі аукціонні ціни, а й тому, що навіть за такими цінами на торгах підприємства-деревопереробники не можуть придбати потрібні їм обсяги деревини. Звідси й пропозиція: розробити нове положення про організацію торгівлі необробленою деревиною, яке передбачало б:
а) класифікацію покупців, зважаючи на їхні річні обсяги переробки деревини (до 50 тис. м куб., більше 50 тис. м куб.; для другої категорії варто організовувати спеціалізовані аукціони, аби покупці були в одній «ваговій» категорії);
б) проведення загальних аукціонів, як зараз, раз у квартал, а спеціалізованих – раз на рік, а також, за потреби, проведення додаткових аукціонів для обох категорій споживачів лісу з метою повного задоволення їхніх запитів;
в) для постійних і стабільних покупців можливість укладання договорів на рік і більше. Згідно з такими договорами, покупцю продавець повинен гарантувати у будь-якому разі 70% забезпечення його потреб у деревині, виходячи з історії його закупівель за останні три роки;
г) гарантоване 70% забезпечення сировиною підприємств, що діють за інвестиційними проектами;
д) відповідальність сторін за оборудки купівлі-продажу: відповідальність продавця за своєчасну поставку проданої продукції і відповідальність покупця за своєчасне викуплення придбаних на аукціонах лотів;
ж) можливість проведення окремими лісгоспами власних аукціонів, особливо, що стосується реалізації високосортної деревини;
з) запровадження інтернет-торгівлі, аби лісгоспи могли реалізовувати наявні деревні неліквіди;
е) порядок проведення аукціонів для експортерів необробленої деревини: для уникнення корупції в цій справі експортерів також треба «пропускати через аукціони», але не насамперед, а після того, як внутрішні споживачі задовольнять власні потреби.
Позиція Держлісагентства
У роботі круглого столу брав участь і заступник голови Держлісагентства Віталій Атаманчук. Він в основному реагував окремими репліками на деякі критичні висловлювання доповідачів, які звучали на адресу його відомства, а от у короткому вступному виступі був дипломатичний, кажучи про те, що наявні проблеми в лісопромисловому секторі економіки потребують терплячого спільного вирішення всіма сторонами, які при цьому не повинні керуватися лише власними відомчими амбіціями.
Представник лісового відомства не був багатослівним вочевидь тому, що того самого дня відбулася окрема зустріч представників європрограми ФЛЕГ-2 із керівництвом Держагентства, на якій предметніше обговорювали питання управління лісовим сектором країни на засадах співпраці з європейськими інституціями. Під час розмови сторони зосередилися на обговоренні пріоритетних напрямів роботи галузі: по-перше, налагодження діалогу з питань лісової політики; по-друге, вдосконалення ефективності ведення лісового господарства; по-третє, забезпечення багатоцільового, сталого та інтенсивного лісоуправління; по-четверте, підвищення прозорості ведення лісового господарювання шляхом активного інформування громадськості та проведення низки відкритих заходів.
Ініціативу співпраці керівництво Держлісагентства України схвалило і заявило про свою готовність розглядати будь-які пропозиції від розробників програми «ФЛЕГ-2», що стосуються діяльності та реформування лісового сектору економіки країни.
