Голова Закарпатської ОВА Віктор МИКИТА : “Слід взагалі змінювати підхід до діяльності державних лісгоспів, які сьогодні функціонують на території Закарпаття”

Про це голова Закарпатської ОВА Віктор МИКИТА заявив в інтерв’ю журналістам  газети Верховної Ради України “Голосу України” Софії Сухарь і Василю Нитці.

В розмові зжурналістами очільник області не оминув і проблеми лісової галузі та відповів на ряд питань.

— Релокованих підприємств нині на Закарпатті сотні. Частина з них налагодила виробництво, а деякі вже й виходять на європейські ринки…

— Так. На європейські ринки виходять підприємства, які працюють з відходами. Виготовляють з поліетилену та кварцового піску бруківку, каналізаційні люки. Вони релоковані в Хустський район і сьогодні експортують свій товар до Румунії. Є в нас також представники деревопереробної галузі, які експортують свої меблі в різні країни Євросоюзу. Важливо сьогодні створити ще й прозорий ринок деревини.

— Нещодавно в Хусті ви провели велику нараду за участі керівників обллісмисливгоспу і право-охоронних структур, на якій безальтернативно заявили: лісова — провідна — галузь Закарпаття буде реформована, хоч би як хто опирався… Яким бачите цей процес у конкретному, так би мовити, виконанні?

— Дуже важко це робити, бо, по-перше, це питання – законодавче. Слід взагалі змінювати підхід до діяльності державних лісгоспів, які сьогодні функціонують на території Закарпаття. До прикладу, здійснюється реалізація деревини на біржі, але водночас це не є прозорий ринок, це не дає позитивного результату для виробника кінцевої продукції. Створені такі умови, що дешевше купляти ліс у Румунії, ніж на Закарпатті.

Якщо зробити зріз по регіону, то не є аж така успішна господарська діяльність державних лісових господарств на Закарпатті. Вони продають деревину за найвищими цінами, уточню, порівняно з іншими регіонами України. Тут є певний перекіс, і важливо розуміти, що ті підприємства, які працюють системно, в які вкладені закордонні інвестиції, випускають великі обсяги продукції, — їм потрібна певна підтримка держави. Аби безперебійно отримували деревину за однією сталою ціною, оскільки забезпечують людей роботою і належно сплачують податки.

Водночас є такі переробники, які пиляють деревину на дошки, бруси — тобто проводять первинну переробку. От вони, я вважаю, можуть завищувати відповідні ціни, закупляючи, наприклад, кругляк. Треба визначити такі підприємства, які потребують підтримки, і з ними може бути інший порядок роботи.

Крім того, сталася велика пожежа, вигоріло 90 гектарів лісу. Я дав доручення правоохоронним органам розібратися, як це трапилося. В мене є підстави вважати, що це безвідповідальне ставлення лісівників до того, що відбувається в лісі. Люди не мають сьогодні дров, але водночас одна з причин загоряння — велика кількість сухостою. І тут мала бути проведена відповідна робота. Це також треба реформувати, тому, вважаю, територіальні громади теж могли би брати участь у заготівлі дров і, можливо, могли б заходити в ліс. Звичайно, йдеться не про всіх громадян.

У територіальних громадах має бути чи комунальне підприємство, чи якась група добровольців, які, до прикладу, збиратимуть сухостій, виноситимуть з лісу й робитимуть таку санітарну очистку. У зв’язку з тим, що не проводиться відповідна робота й лісівниками також, виникають подібні пожежі. Тому там винні особи будуть притягнуті до кримінальної відповідальності.

— Якщо почали про дрова… Мова про те, що в лісистій місцевості в гірській частині Ужгородського району, де лісництва прилягають до Національного природного парку «Ужанський», найбільша проблема в тому, що ліміти на використання лісових ресурсів видає Міністерство захисту довкілля і природних ресурсів України. Та процедура погодження документів розтягується в часі. А тут — осінь…

— З цього приводу я мав розмову з головою Державного агентства лісових ресурсів України Юрієм Болоховцем. Сказав, що найближчим часом це питання буде врегульоване. Я тримаю його на контролі. Адже нам передусім треба забезпечити населення, садки, школи дровами. Крім цього, співпрацюємо з ООН і Міжнародною організацією з міграції (МОМ) для того, щоб і вони погодилися закупити дрова для тих сімей, котрі надали прихисток вимушено переміщеним особам, а також для тих родин, у яких чоловіки чи рідні виконують бойові завдання в зоні воєнних дій. Тому зараз у цьому напрямку ведемо планомірну системну роботу. Тобто, попри те, що є певні непорозуміння сьогодні й немає лімітів, ми все одно залучаємо фінансування, тож найближчим часом громади будуть забезпечені дровами.

— Колись ці ліміти виписували обласні структури, зараз усе централізовано в Києві.

— Ми в межах своєї компетенції пробуємо це врегулювати.

Повний текст інтерв’ю за посиланням http://www.golos.com.ua/article/364037