ПРО МИСЛИВСТВО У ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ

Важким видався цей рік для України і мисливського господарства також, московія напала на нас, і чинить геноцид нашому народові. Але українці  дуже потужно мобілізувалися, згуртувалися проти ворога, як ніколи. Хто пішов сам воювати, кого призвали захищати Вітчизну, хто став волонтером, а чиясь праця потрібна в тилу. І знову світ побачив феномен українців, а північний ворог вкотре нарвався на непереборний дух нашої незламної нації.

Багато мисливців стали на захист Батьківщини і успішно знищують ворогів. Більшість залишилася в тилу і допомагає хто, як може нашій армії, і очікує перемоги, але деякі мисливці чекали відкриття полювання. На мій розсуд буде цілком неправильно коли одні воюють і гинуть на війні, а інші в цей час будуть радіти відкриттю полювання, і полювати а не воювати. Абсолютно правильно вчинив Голова Львівської обласної військової адміністрації підписавши, за поданням Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства, наказ 08.08.2022 № 154/22 «Про встановлення обмежень щодо проведення полювання та регулювання питань мисливства в період воєнного стану на території Львівської області», котрим врегулювано питання мисливства у воєнний період. Подібні накази написані усіма військовими обласними адміністраціями України.

Зважаючи на зазначені вище обставини кожний мисливець, якщо він член товариства, і кожний мисливський колектив мають мобілізувати свої зусилля щоби мисливець залишився членом товариства, і зберегти товариство. Голови мисливських товариств повинні проаналізувати свої економічні можливості, щоби зберегти штатних працівників, проводити охорону мисливських угідь, заготовити корми на осіннє-зимовий період та заплатити за користування мисливськими угіддями. Тут кожний мисливець має бути відданим своїй любимій справі і якщо не на війні, то проявити себе на цій ділянці роботи, а не докоряти комусь за обмеження полювання.

Перемога за нами, і ми здолаємо нашого споконвічного ворога. Повернуться з війни наші захисники і ми їм будемо за це вдячні усе своє життя. Ті, хто залишився в тилу і своїми стараннями допоміг нашим воїнам, хто приклався до збереження державного мисливського фонду, свого мисливського товариства, не дав знищити а допоміг охороняти, відтворювати та примножувати звірів, – будуть раді своїм здобуткам. За це їм також будуть вдячні люди, які побачать результати їхньої діяльності, а вони себе будуть почувати такими, що не дармували у воєнний період а робили свою справу також потрібну державі.

Тож берімся кожний до своєї справи, цим ми допоможемо державі.