28/05/2014
0З першим заступником директора Українського науково-дослідного інституту гірського лісівництва ім. П. Пастернака, кандидатом технічних наук Володимиром КОРЖОВИМ я познайомився наѕ екскурсійній стежці навчального об’єкта наближеного до природи лісівництва, що закладений у Манявському лісництві ДП «Солотвинське лісове господарство».
Тим українсько-словацьким польовим семінаром торік у жовтні завершувалася серія семінарів у рамках проекту «Безперервне навчання лісівників задля кращого ведення лісового господарства», який у двох сусідніх країнах здійснювали коштом ЄС за Програмою транскордонного співробітництва ЄіСП (Європейський інструмент сусідства і партнерства) між Угорщиною, Словаччиною, Румунією та Україною на 2007—2013 роки. Лісівники нашої та Закарпатської областей і 20 фахівців цієї галузі з Кошицького і Пряшівського країв Словаччини та швейцарcький волонтер проекту, колишній головний лісничий Цюріха Еріх Оберхольцер зупинялися біля облаштованих у лісі інформаційних стендів, і В. Коржов разом із представниками ГО «ФОРЗА» (м. Ужгород), котра організувала цей семінар, із керівниками держлісгоспу й лісництва розповідали їм про особливості застосування в гірських умовах засад наближеного до природи лісівництва. Вдруге я зустрівся з ученим в УкрНДігірліс уже після підписання політичної частини Угоди про асоціацію України з Євросоюзом, пише Галичина .
– Наскільки знаю, ваш інститут почав «інтегруватися» в Європу ще років з десять тому. Отож, Володимире Леонідовичу, спочатку розкажіть про участь вашого інституту в українсько-словацькому та інших міжнародних проектах.
— У рамках цього проекту близько 20 прикарпатських фахівців їздили ознайомлюватися з досвідом ведення галузі до Словаччини, троє з них отримали сертифікати на право проведення занять із сучасних методів лісівництва. Завершиться проект у травні, але з його напрацювань уже користаються лісівники краю. На двох навчальних об’єктах у Солотвинському держлісгоспі проводять заняття з майстрами лісу, які підвищують свою кваліфікацію в Карпатському регіональному навчальному центрі.
– Які ще міжнародні проекти за участі УкрНДігірлісу прислужаться запровадженню сучасних методів лісокористування в Українських Карпатах?
— Як не згадати профінансований урядом Швейцарії проект розвитку лісів Закарпаття «ФОРЗА», яким було закладено підвалини для реальної співпраці між лісівниками гірських регіонів двох країн. У заходах того українсько-швейцарського проекту, здійсненого у 2003—2010 роках під керівництвом міжнародного радника Хілмара Фіольмі, брали участь поряд із Мейнфельдським навчальним центром альпійської країни лісові підприємства сусідньої з нашою області, низка галузевих навчальних, проектних та наукових організацій України. Зокрема, було створено Рахівське та Хустське лісові дослідні господарства і надано їм відповідну технічну допомогу, закладено в лісах модельні ділянки, якими опікується і на яких проводить довгострокові дослідження Закарпатське науково-дослідне відділення нашого інституту, видрукувано в івано-Франківську «Порадник карпатського лісівника» — посібник обсягом близько 400 сторінок.
У рамках допомоги Чеської Республіки Україні реалізовано у 2005—2010 роках два спільні проекти щодо запровадження сучасних методів регіонального планування й ведення лісового господарства в гірських лісах відповідно до принципів сталого розвитку та охорони біорізноманіття. З чеської сторони роботи виконували фахівці інституту управління лісами, з української — гарантом проектів виступав тодішній Держкомлісгосп України, а участь у них взяли наш інститут, Укрдержліспроект (м. ірпінь), викладачі та студенти Національного лісотехнічного університету України (м. Львів) і Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Вагомим результатом здійснення тих проектів стали документи, підготовлені для модельної території площею приблизно 10 тис. га лісових угідь у Надвірнянському районі, які нині слугують для прийняття грамотних управлінських рішень та навчання студентів. Чехи також передали українцям низку приладів та обладнання для досліджень і навчання.
– Над міжнародними проектами якої тематики нині працює ваш інститут?
— Для запобігання руйнівним повеням, що почастішали останніми десятиліттями в гірських і передгірських місцевостях усіх країн Карпатського регіону, важлива ефективна взаємодія водного і лісового господарств. Очолювана директором нашого інституту, професором Василем Парпаном лабораторія лісівництва уже впродовж півстоліття проводить дослідження, мета яких — поглибити розуміння механізмів взаємного впливу лісів і води, а знання про це застосувати на практиці. В дослідному лісництві інституту функціонує гідрологічний стаціонар. Там проводимо експерименти щодо впливу рубок на гідрологічний режим гірських лісових територій.
Ми вже здійснили підготовчі роботи до розпочатого торік у жовтні в рамках Програми ЄіСП міжнародного проекту HYDROFOR. Він допоможе посилити гідрологічну роль лісів щодо запобігання паводкам у басейні річки Бодрог. Заходами проекту буде охоплено шість західних районів Закарпатської області, через які течуть до названої річки у Словаччині Уж і Латориця, та східні частини Кошицького і Пряшівського країв цієї країни із притоками Бодрога Ондавою та Лаборцем. Транскордонними партнерами цього проекту визначено словацький Національний лісовий центр (м. Зволен) та наш інститут, а головним партнером виступає вже згадана ГО «Агентство сприяння сталому розвитку Карпатського регіону ФОРЗА» (керівник Леся Лойко). Науковці одного з чотирьох науково-дослідних інститутів того центру — інституту лісових досліджень та УкрНДігірлісу мають проаналізувати й оцінити вплив як лісів на водний режим територій, так і ландшафту місцевості — на виникнення повеней, і розробити практичні рекомендації для підвищення здатності лісів регулювати паводки. Зазначу, що для виконання заходів проекту 10% коштів надасть наш інститут.
Після першої робочої зустрічі виконавців проекту в Словаччині відбувся наприкінці минулого року на базі Поляницького лісництва Свалявського держлісгоспу на Закарпатті семінар за участю фахівців лісового і водного господарства з обох країн, а також представників виконавчої влади. Теми виступів професора Василя Парпана і мого звучали так: «Паводковорегулювальне значення гірських лісів Карпат і шляхи його оптимізації» та «Особливості розрахунку паводкових стоків з гірських водозборів Українських Карпат».
– Що ви ще вкладаєте в поняття «міжнародна діяльність інституту»?
— І нашу участь у міжнародних науково-практичних заходах лісівничої та екологічної тематики — як за дорученням урядових організацій та обласної влади, так і з власної ініціативи. На УкрНДігірліс держава поклала завдання представляти її з питань гірського лісівництва у європейському співтоваристві, забезпечувати в науковому плані виконання вимог Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, підписаної у 2003 році сімома країнами, на території яких розташована ця гірська система. Тісно співпрацюємо із Секретаріатом Карпатської конвенції, який постійно функціонує у Відні. Фахівців інституту від України зараховують до складу робочих груп, що напрацьовують міждержавні документи.
Маю на увазі передовсім «Протокол про стале управління лісами». Україна ратифікувала його однією з перших, протягом 2012—2013 років це зробили всі країни — учасниці Рамкової конвенції. Основні вимоги протоколу спрямовані на підтримку і збільшення лісового покриву, виокремлення природних лісів, особливо пралісів, та їх охорону, поліпшення захисних функцій, збереження продуктивних функцій лісів і їхнього значення для розвитку сільських територій та «зеленої економіки», застосування раціональних методів заготівлі й використання деревини як екологічно безпечної та поновлюваної сировини, посилення ролі лісів у пом’якшенні кліматичних змін. Тепер за завданням Конференції сторін Карпатської конвенції фахівці УкрНДігірлісу спільно зі своїми іноземними колегами опрацьовують Стратегічний план дій для впровадження «Протоколу про стале управління лісами».
– Що передбачає той план дій?
— Він містить 17 обов’язкових для виконання сторонами Карпатської конвенції цілей, рекомендовані для цього заходи й очікувані щодо кожної з них результати. За дорученням Держлісагентства і Мінприроди України працівники нашого інституту брали участь у засіданнях робочої групи зі сталого управління лісами, на яких розглянуто проекти Стратегічного плану дій. На засіданні, що відбулося торік у вересні в Жешуві (Польща), я озвучив відповідно обррунтовану пропозицію УкрНДігірлісу, щоби внести до цього документа як додаткову мету і також вдосконалення транспортної інфраструктури в лісових масивах, без чого годі говорити про реальне запровадження принципів наближеного до природи лісівництва. Нашу пропозицію підтримали представники Румунії, Польщі та Чехії. Тож Секретаріат Карпатської конвенції вирішив врахувати її у Стратегічному плані дій. З Відня нам уже надійшло запрошення взяти участь у засіданні з розгляду кінцевої редакції цього документа, яке відбудеться у вересні в Чехії.
– Як можна виснувати з нашої розмови, своєю діяльною участю протягом останнього десятиліття у транскордонному співробітництві між країнами Карпатського регіону в лісовій галузі та екологічній сфері фахівці вашого інституту переконливо доводили іноземним партнерам обррунтованість, бажання і право України теж стати членом ЄС. А які маєте сподівання щодо сприяння євроспільноти розвиткові українського лісівництва після підписання політичної частини Угоди про асоціацію України з Євросоюзом?
— Думаю, вже найближчим часом наша галузь відчує вигоди від поглиблення своєї інтеграції в європейське лісівництво. Адже завдяки залученню коштів ЄС та країн Старого світу набагато менша від України Словаччина має змогу щороку вкладати набагато більші від неї кошти в поліпшення технічної оснащеності лісового господарства, проведення наукових досліджень. Словацьким фахівцям незрівнянно легше від українських отримати інформацію про, скажімо, стан рослинного покриву лісових територій у будь-якому куточку своєї країни, його зміни за останній час. Бо за 10-річний період членства в ЄС за отримані від європейських структур кошти словаки придбали сучасне обладнання і провели необхідні обстеження на всій території країни. Приміром, аналогічний до нашого за кількістю працівників і завданнями словацький науково-дослідний інститут має свій літак, сучасну апаратуру для сканування території та обробки отриманих даних.
Торік наприкінці листопада за 40 кілометрів від кордону з Україною провели робочу зустріч із нашими лісівниками, під’їхавши задля цього з центру країни, представники Генеральної дирекції Словацьких державних лісів на чолі з директором з розвитку та інвестицій Міланом Янкурою. У розмові я похвалився керівникові департаменту з міжнародних проектів Гендирекції Йозефу Затлукалу, що івано-франківський інститут задіяли у п’яти міжнародних проектах, і для мене було цілковитою несподіванкою почути від нього про участь словацьких лісівників у 331 (!) проекті, котрі фінансуються як за рахунок міжнародних фондів ЄС, так і тими країнами Європи, що не належать до цього міждержавного об’єднання. Отож, на моє глибоке переконання, нашу бідність — економічну й соціальну — можемо подолати тільки спираючись на підтримку європейського співтовариства за умови, певна річ, активних зусиль і самих українців.
