16/05/2014
0Такий вигляд має лугинський ліс / Знімок: olevsk.com.ua. Так вже склалося, що садять ліси у нас гучно і помпезно – з участю журналістів, громадських діячів. Воно і зрозуміло, посадити дерево – справа почесна і благородна. Ліс – це легені планети, її майбутнє, це гордість української землі. Окрім того, ліс – це ще й запорука нашого екологічного благополуччя, місце корисного відпочинку та джерело натхнення для митців.
Все це вірно. Але для того, щоб лісові насадження виконували свою функцію у повному обсязі, потрібно дотримуватись певного балансу між їх посадкою і вирубкою. А вирубка, як правило, здійснюється нишком, і ні ЗМІ там немає, ні громадськості. Це й обурює людей. Адже таким чином в один лихий день може трапитись так, що жителі лісового села озирнуться навколо і помітять, що лісу як такого біля їх оселі вже й немає, одні пеньки.
Так може статися з селом Липники у Лугинському районі. Його жителі на чолі з головою сільської ради Валентиною Ковалевською вже не один рік борються з активними вирубками лісу навколо села і кажуть, що така ситуація, окрім хронічно розбитих доріг, загрожує справжньою екологічною катастрофою для громади. І скарги писали куди тільки могли, і на урядову «гарячу лінію» з цього приводу дзвонили. У результаті перевірок і комісій у селі побувало чимало. І який висновок?
Сільський голова Валентина Дем’янівна розповідає, що апетити лісорубів трохи вдалось вгамувати, особливо після сходу села взимку цього року, де було порушено це болюче питання. Але кардинально проблему так і не вирішили (головна вимога – у радіусі хоча б 5 км від села заборонити вирубки лісу), бо, як з'ясувалось, усі документи, дозволи на вирубки у порядку.
Правда, Валентина Дем'янівна зауважує, що ті плани доцільно, на її погляд, скоригувати, бо десятирічні об'єми вирубок лісівники чомусь виконуються дуже завзято та, головне, все навколо Липників. Окрім того, вирубкою навколо села займається не тільки місцеве лісництво, але й те, що знаходиться на території сусіднього Овруцького району – хоч і на своїй території, але всього за 2 км до Липників.
Змогли зупинити вирубки лісів, які масово активізувалися наприкінці минулого року, і на території Бовсунівської сільської ради, жителі якої громадою встали на захист лісу. Голова сільської ради Микола Міщенко розповідає, що у 20 числах грудня минулого року на вирубці працювало дві бригади з Західної України, своїм транспортом і вивозили деревину (до 1000 кубів вивезли). Тоді зверталися у райдержадміністрацію, екологічні служби, доводячи, що масово знищуються ще молоді хвойні дерева, і це є відвертим порушенням законодавства.
Голова Червоноволоцької сільської ради Михайло Костюк розповів про власні шляхи до порятунку лісу на території сільради. Каже, що вирубали багато, але громаді вдалося згуртуватися і примусити правоохоронні органи ретельно перевірити законність вирубок. Нині темпи роботи лісорубів значно впали, а прокуратура знайшла певні порушення.
Взагалі, питання законності вирубок лісів на території Лугинського району порушувалось у ЗМІ неодноразово. І Державна екологічна інспекція у Житомирській області цікавилась ним, і обласна прокуратура. У районі навіть ходили чутки, що відношення до того лісового промислу має народний депутат – мажоритарник Володимир Пехов. Втім, чутки виявились лише чутками. Сільські голови, на території яких питання вирубок стоїть найбільш гостро, перший раз чують про це. Навпаки, кажуть, що від того народного депутата тільки допомогу мали. Скажімо, у тих же Липниках люди вдячні Володимиру Пехову за допомогу в організації і проведенні весняної толоки, у ремонті громадських установ, в освітленні вулиць, у придбанні обігрівача у Будинок культури тощо. Розповідають, що на їх запити і прохання народний депутат завжди реагує і допомагає громаді.
А от про деревообробне підприємство у Коростені, яке, кажуть, має відношення вже до іншого високого посадовця із Житомирщини, згадали. Бо, кажуть, саме туди активно направляється деревина із лугинських лісів.
Як би там не було, громади не послаблять контроль за дотриманням правил вирубки лісів та й надалі будуть вимагати узгоджувати з ними питання екологічної безпеки. Адже переконались – крім них самих проблему цю не вирішить ніхто. Бо садити ліс приємніше, ніж контролювати його вирубку.
