Так було і буде. Відроджуючи мисливські традиції.

Таміла ГОНЧАРЕНКО, фото автора,“Лісовий і мисливський журнал”

Перед самою війною, коли небо над нашою країною ще було мирним, у Львові в храмі святих Ольги та Єлизавети відбулося подячне богослужіння за мисливців, освячення образу святого Губерта і благочинна акція.

Місце події не випадкове. Саме тут була каплиця з образом святого Губерта. У 1926 році у церкві Ольги та Єлизавети відзначили п’ятдесятилітній ювілей Галицького мисливського товариства. Тоді освятили недобудовану каплицю та образ покровителя мисливців, написаний Казимиром Сіхульським. Під час Другої світової війни ікону вивезли до Польщі. А цьогоріч повернули в храм копію. Її подарував Віктор Кімакович, на замовлення Галицького ловецького клубу.

«Фактично ми відновили стару традицію, яка давно існувала у Львові. У церкві знаходилася ікона покровителя полювання. Мисливці Галичини збиралися тут наприкінці сезону, правили службу, дякували за вдалий мисливський сезон, роздавали обіди для потребуючих. Головне, що ми сьогодні зробили – передали церкві та освятили образ святого Губерта, попросили небесних благ. Тепер кожен мисливець може прийти до церкви та попросити покровительства», – розповів співорганізатор події Дмитро Ляляєв, голова громадської організації «Українське мисливське товариство «ТУР».

Михаїл Колтун, Правлячий Архієрей Сокальсько-Жовківської Єпархії

На урочисту подію запросили керуючого Департаментом військового капеланства. Мисливський капелан, владика Михаїл Колтун очолив богослужіння, ос­вятив образ, а також хоругви та прапори мисливських товариств. У цей день у храмі було багато людей, єпископ звернувся до них зі словами: «Катехизм навчає, що коли Бог сотворив світ, сотворив його добрим, наповнив для нашого з вами життя. Наче митець створив світ, приглядається до нього і бачить у ньому образ свого Сина. У світі живому, де живемо ми, де тече вода та росте ліс, де звірина ховається, щоб жити – це образ Божий. Образ Сина, який Отець любить до безконечності. Цей світ і все, що є в світі, Бог нескінченно любить, бо це Його творіння. Він дав все людині, щоб воно їй служило. Ми це все нищимо, зуживаємо. Однак, ми не є експлуататори у світі, а маємо взаємодіяти, щоби не порушити цієї взаємодії. Наше життя призначене для спілкування зі світом, щоб бачити Божу любов і спілкуватися в природі між собою».

Також архієрей подякував мисливцям за соціальне служіння – організацію обіду для малозабезпечених. Смачним гарячим бограчем та чаєм пригощали на вулиці біля храму.

Після богослужіння мисливці не поспішали додому, ділилися новинами, розповідали про життя і полювання. Мисливський сезон кожному запам’ятався по-своєму. Були в ньому різні сумні та радісні сторінки. А ще багато праці, цікаві знайомства, нові трофеї та успіхи.

«Минулий мисливський сезон запам’ятався збільшенням чисельності дичини в угіддях нашої організації, а також приємно, що змінюються підходи до полювання. Мисливці, зважаючи на європейську тенденцію, вже одягаються у сигнальний одяг. Підвищується загальний рівень, культура і саме ставлення до полювання. Люди приїжджають уже не стільки добути звіра, а взяти участь у полюванні. Потім збираються погомоніти про всякі буденні речі і, звичайно ж, якщо є трофей, то скуштувати якоїсь мисливської страви», – каже Володимир Бойко, голова Верхньобілківської первинної організації Львівської міської організації УТМР.

Радіє збільшенню популяції звіра В’ячеслав Василенко, голова Львівської міської організації УТМР, і розповідає чому люди засмучують: «Зайців трохи з’явилося, але хочеться більше, ми б купили для розведення. Фазан у нас гарно розмножується, добре витримує нашу зиму, маємо хорошу кормову базу, є чагарники, де йому можна перезимувати та заховатися від хижих звірів. Кабан трапляється, виконали ліміт по козі. Менше зустрічали лиса, але було два випадки сказу. Не додають настрою люди, які палять суху траву, знищуючи все живе в ній. А ще аграрії багато хімії на поля розкидають, шкодять птахам та звірині».

Адріан Прокоп, автор групи у соцмережі «Многа стріч!», та Дмитро Ляляєв, голова громадської організації «Українське мисливське товариство «ТУР»

Серед гостей заходу був мисливець Адріан Прокоп. Цей життєрадісний та активний чоловік три роки тому створив спільноту в соцмережі Фейсбук для мисливців і їхніх дітей «Много стріч!»: «Говоримо про проблеми мисливства, які сьогодні нас турбують. Зокрема як зробити мисливство кращим, як збільшити кількість дичини, як жити мисливцям у сучасному світі і до чого прагнути. Впродовж 30 років держава не займалася мисливством і нарешті кілька років ми починаємо відновлювати традиції та популяцію звіра, починаємо змінювати своє ставлення до тваринного світу. Сьогодні дуже потрібна допомога природі та мисливцям. І крім нас немає кому допомогти, адже лише ми зацікавлені в кількості звіра, в якості, для того, щоб наш тваринний світ був багатий і ми могли полювати в задоволення і отримувати нові емоції. Сам я полюю з дитинства. Перше полювання було в 6 років, батько з собою взяв, і відтоді себе відчув мисливцем. Адже мисливство – це не наявність мисливського квитка чи зброї, а стан душі, в якому людина перебуває впродовж життя, спосіб життя, спілкування з природою. Мисливство – це не про добутого звіра, а мисливство – це бути з природою один на один».

Поважають мисливські традиції і жінки. Одні чоловіків з полювання чекають, а інші й самі з трофеями повертаються.

«Жінки в мисливстві завжди були. Можливо, ця традиція бути присутніми в угіддях дещо забулася, як і традиція приходити до Бога з молитвою. Сьогоднішнє свято – день відновлення мисливських традицій. В нашій країні нічого не забуто. Приємно, що ми таким хорошим мисливським товариством зібралися сьогодні на подячне богослужіння. Ми дякували Богу за те, що всі живі-здорові, за те, що наші ліси повні дичини. Одним із напрямків, які ми хотіли відродити – благодійність. Сьогодні роздавали обіди людям у потребі. Дякую всім людям доброї волі, які прийшли на сьогоднішній захід і які долучилися до його підготовки та проведення», – зауважила Ольга Джочка, керівник жіночого мисливського клубу «Едельвейс».

Вільну копію образу святого Губерта роботи Казимира Сіхульського створив Юрій Кімакович – племінник Віктора Кімаковича

Задля доброї справи об’єд­налося багато людей, організували польову кухню, забезпечили всім необхідним для проведення акції. Головні ініціатори та організатори проведення богослужіння та благочинного дійства – ГО Українське мисливське товариство «ТУР», мисливсько-рибальський клуб «Карпатське братство Діани», жіночий мисливський клуб «Едельвейс». Долучилися представники мисливських товариств, первинних організацій УТМР, Львівська міська організації УТМР. Музичний супровід події був від ансамблю мисливської музики «Лісові сурми» Прикарпатського лісогосподарського коледжу. Підтримали захід також Львівський національний університет ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького, Національний лісотехнічний університет України, представники мисливсько-кінологічних осередків Західної України та багато інших небайдужих людей.

Подія, описана в статті, відбулася 20 лютого 2022 року. Вже тоді у розмовах між собою мисливці говорили про загрозу, погані передчуття та готовність боронити країну. Тоді ніхто не знав, що війна вже буквально стукає в двері. Сьогодні багато мисливців змінили зброю та стали на захист держави. Боротися з ворогом, для якого не існує понять честі та совісті, вкрай важко, але Україна переможе! Ми на своїй землі, нам дороге кожне місто, село, ліси, поля, кожен клаптик території. Україна була, є, і буде!