«Сади Перемоги» по-ярмолинецьки

Микола ПУГОВИЦЯ,

фото автора, Хмельницька область, “Лісовий і мисливський журнал”

Як подоляни дбають про забезпечення продовольчої безпеки країни.

Про проєкт, який гарантує і продукти, і самозайнятість населення, і відволікання від психологічного тиску воєнних злигоднів.

Інформація шокувала не лише наукову спільноту: відступаючи з Харкова, російські окупанти знищили частину колекції рослин з генетичного банку, що зберігав у всесвітньо відомому Інституті рослинництва імені Юр’єва понад 160 тисяч сортів і гібридів із усієї планети. Про це повідомив провідний науковий співробітник установи Сергій Авраменко у відеозверненні на Ютубі. «Після того, як прийшов «Руський мір», орда «асвабадітєлєй» перетворила все на попіл. У тому числі сорти рослин, яким сотні років і які не встигли сховати разом з іншими в безпечному місці, – наголосив вчений. – Мова йде не просто про колекцію, а про продовольчу безпеку».

Це лише один із кричущих фактів хазяйнування непроханих «братів» на нашій землі. А скільки таких прикладів набереться за три місяці війни. Неможливість вести польові роботи через бойові дії в південних регіонах, де, зазвичай, найбільші площі відводяться під зернові та олійні культури й овочі; різке скорочення орного клину під ярими внаслідок відсутності пального для посівної, знищення або крадіжок орками сільгосптехніки; руйнування великих птахофабрик, складів готової продукції… Тільки елеваторних потужностей країна втратила вже близько 13 млн тонн. А в підсумку… Як стверджується в нещодавно оприлюдненому звіті Програми розвитку ООН, третина українців можуть мати проблеми з отриманням харчових продуктів.

Продовольча безпека в державі стала об’єктом підвищеної уваги, іде пошук шляхів зменшення нестачі продовольства. За воєнних умов, коли імпорту практично не буде і будуть обмежені пропозиції високотоварного виробництва харчів для внутрішнього ринку, дедалі більша увага звертається на індивідуальні господарства, а також ті, для яких не є головним завданням виробництво сільгосппродукції, та вони мають у користуванні певні ділянки землі, де можуть цим успішно зайнятися. В Україні після віроломного нападу росіян ініціатори почали цікавитися іноземним досвідом розв’язання харчових проблем під час війни, зокрема, ініціативою «Сади Перемоги», яка поширилася в далекому 1917 р. у Канаді. Суть її – ефективне використання з благородною метою всіх доступних земельних ділянок. Під час Другої світової «Сади Перемоги» зіграли значну роль у продовольчому забезпеченні таких країн, як: Велика Британія, США, Австралія.

– Проєкт може бути швидким та успішним і в українських умовах, – переконаний вчений, директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук. – Він гарантує і продукти, і самозайнятість сотень тисяч людей, і відволікання від психологічного тиску воєнних злигоднів. Це нова філософія ставлення до землі як традиційного для українців ресурсу, що оберігає та дає сили для боротьби.

Приємно відзначити, що на наших рідних теренах уже є перші паростки реалізації подібної ініціативи, відомої в світі під назвою «Сади Перемоги». В тому числі й в лісівничих колективах. Один із піонерів і правофлангових у галузі – Ярмолинецький лісгосп, де вирощують овочі та фрукти, виробляють харчові продукти (з власної сировини) не лише для себе та гостей краю, а й для воїнів на фронт, тимчасово переселених громадян, дітей. Про все це – за порядком.

На трудовому фронті

Спершу коротко про господарство. В користуванні лісгоспу перебуває 19,5 тис. га, розкиданих на території, що її донедавна, до об’єднання, займали п’ять адміністративних районів. Володіння простягаються від Вінниччини до Тернопілля, від крайньої східної точки до західної – 180 км. Половина лісів – природоохоронного, наукового, історико-культурного значення та захисні. До того ж два лісництва, Сатанівське і Вишнівчицьке, увійшли (без вилучення) до Національного природного парку «Подільські Товтри». А в заповідних лісах, як відомо, заборонено проводити лісогосподарські заходи, лісовідновні рубки. Акцент роблять на підвищення ефективності виробництва, жорстку економію, пошук резервів. Серед таких резервів на підприємстві називають побічне користування, яке за ініціативи директора Івана Кирилюка, котрий на цій посаді вже понад 10 років, а в лісовій галузі понад 30 років, стало одним із пріоритетів діяльності. На його тверде переконання, навіть найменший клаптик землі повинен відчувати руку господаря, давати фінансовий ефект. І не лише тому нарощують випуск недеревної продукції, що лісгосп забезпечує непогані прибутки, а й тому, що місцеве населення має роботу та добрі заробітки, що про органічні дари подільського краю вже знають у багатьох куточках країни. Меди в оригінальних липових діжечках, подарункові набори цілющих чаїв, свіжі яблука, сушені білі гриби, опеньки та ягоди, розфасовані в пакети з логотипом «Ярмліс»…

Як іде весняний медозбір на пасіці Сатанівського лісництва цікавляться пасічник Павло Ковальський і помічник пасічника Микола П’ятковський

Смак їх ще до війни відчули й почали популяризувати відпочиваючі на широко відомому Сатанівському бальнеологічному курорті «Товтри». Під час антитерористичної операції на Донбасі смак відчули воїни – захисники Вітчизни, в рядах яких зі зброєю в руках мужньо боролися з російськими окупантами семеро працівників лісгоспу, переважно молодих. Разом зі своїм директором: Іван Кирилюк пішов на фронт добровольцем і був учасником бойових дій на Сході країни з лютого 2015 р. до березня 2016 р. Повернувшись до мирної праці, всі продовжили сумлінно трудитися в колективі, плекати діброви Поділля. Про ратні подвиги кожного у грудні 2018 р. розповідала газета «Природа і суспільство» у статтях «Батя» та його команда» і «Позивний – «Лісник». Їм присвячено спеціальний розділ у музеї Лісівничої слави, відкритому в центральному офісі лісгоспу.

Чому я згадую минуле, адже нині нова війна, хоч названа рашистами спецоперацією. Так, і в лавах захисників Вітчизни знову багато «зелених» лицарів – лісівників. У тому числі й подолян. Про них розповідають і далі розповідатимуть наші лісові видання. Тема ж цієї моєї статті – як трудівники галузі протистоять ворогу на трудовому фронті, як допомагають Збройним Силам України та українцям. Я не випадково згадав про участь керівника лісгоспу в АТО – як тепер, так і тоді його колектив відправляв у райони бойових дій вантажі з гуманітарною допомогою, зокрема, з продукцією власного виробництва під маркою «Ярмліс». Іван Іванович бачив, що бійці радо сприймали харчові дарунки, чув схвальні відгуки, прислухався до пропозицій. Побачене й почуте лягло до плану дій щодо розширення виробництва продуктів побічного користування на підприємстві, який почали реалізовувати після повернення директора з гарячого Сходу. Збільшували площі під садами та ягідниками, нарощували потужність до 100 голів відгодівельного свинокомплексу, відродили бджільництво, залучили фахівців до розробки широкої рецептури чаїв із місцевої сировини. Завдяки оновленню, переоснащенню підрозділу побічного користування колектив підприємства з перших днів орківської операції, в лютому цього року, наростив випуск традиційної продукції та запустив нову серію – продуктів швидкого приготування для воїнів ЗСУ. Детальніше про це ведемо мову з директором.

Від поля, лісу – на передову

– Війна поділила наше життя на «до» і «після», – каже Іван Кирилюк. – Були мирні часи, коли працювали у звичному режимі, і є час теперішній, коли в щогодинному очікуванні добрих новин повинні трудитися в режимі посиленому – задля такої бажаної Перемоги. Один із напрямків нашої роботи нині – продовольча безпека. Виробництво харчів – це як другий фронт, адже без достатньої кількості їх у захисників не буде сил воювати. Перед війною останньою нашою новинкою з продукції побічного користування був сухий борщовий набір – на основі овочів, які самі ж вирощували на вільних ділянках при лісництвах. На цей продукт і звернули основну увагу, коли 24 лютого, в перший день нападу росіян на Україну, всім колективом серед інших питань обговорювали й те, яку допомогу можемо надати воїнам ЗСУ. З досвіду участі в АТО я знав, наскільки важливим є забезпечення бійців гарячим харчуванням. Тоді вирішили розширити асортимент харчової продукції тривалого зберігання та швидкого приготування. Розробляли спеціальну рецептуру, погоджували її через Держпродспоживслужбу, працювали над поліграфічним оформленням упаковок. Не вдаватимусь у деталі, скажу лише, чого добилися за 3 місяці: поставили на потік виробництво сухих супових наборів (гречаного, горохового, макаронного), каш із свининою (в жерстяних банках) – рисової, гречаної, перлової, а також тушкованих свинини і яловичини. Вся продукція народжена вже під час війни, вона розроблена ярмолинецькими лісівниками в кращих українських традиціях, аби кожен воїн відчув родинне тепло та турботу про нього, насолодився справжньою домашньою кухнею. На етикетках захисники прочитають і наше звернення до них: «Український воїне! Черпай сили! Перемагай ворога! Все буде Україна!» В іншому зверненні просимо воїнів «особисто здати тару» – з натяком та надією, що повернуться живими.

Пасічник Зіньківського лісництва Сергій Лопатюк: «Наш мед в оригінальних липових діжечках уже знають у багатьох куточках країни»

– Знаю, що й про вимушених переселенців турбуєтеся…

– Так. І не тільки про дорослих. Для діток на базі сухого молока випускаємо сухі каші із сухофруктами – гречану, рисову, пшоняну. Відгуки, які надходять до нас як із фронту, так і від евакуйованих, дуже теплі – споживачі вдячні. І нам приємно – робимо ж бо добру справу, вносимо свою часточку в Перемогу тут, у тилу на Хмельниччині. Загалом, уже випустили близько 5 тисяч сухих борщових і супових наборів. Один такий розрахований на 5 літрів страви – за нормою можна нагодувати 10 чоловік. А ще коли добавити тушковину… Вийде клас! На передовій не стоїть питання, коли споживати – на сніданок, обід чи вечерю. Є можливість – раз-два приготували і з’їли. От чим вигідні сухі набори. Вони поживні, корисні. Відправляємо на фронт продукцію гуманітарними конвоями, які формуються при облуправлінні лісового та мисливського господарства за участі всіх лісгоспів. Раніше спрямовували їх у напрямку Києва, де гриміли бої, тепер – на Південь та Схід країни, де мужньо борються з ворогом наші захисники.

– При кожному вашому лісництві я бачив діляночки з посівами різних овочевих культур. Тягнеться до сонця все, що годиться для приготування борщу, супу. Отже, продовольча програма розвиватиметься?

– Безперечно. Коли чужинці ступили на нашу землю і пролунав дзвін тривоги, ми перекроїли свої весняні плани в бік нарощення овочевого клину. Торік від реалізації всієї продукції побічного користування одержали 3 млн грн, а цього року плануємо у п’ять разів більше. Зокрема за рахунок виробництва продовольства. І це не пусті слова, а реальна перспектива, під яку закладено солідну основу. От ми з вами говорили про «Сади Перемоги», переважно про іноземний досвід. Та ми такі сади почали закладати ще в часи першої віроломної навали росіян – на Крим, Донбас, у часи, коли в країні було оголошено АТО. На сьогодні маємо 6 га прекрасних садів у Зіньківському та Вишнівчицькому лісництвах. У цих та інших лісництвах закладено ягідники, які щороку радують врожаями полуниці, малини, ожини, смородини… Ви бачили, скільки бджіл нині пасеться на весняному цвітові – крилатим плем’ям у кількості 75 бджолосімей опікуються Сергій Лопатюк у Зіньківському лісництві та Павло Ковальський у Сатанівському. А бджоли – це і мед, і врожай, отже, вони теж працюють на продовольчу безпеку.

Помічник лісничого Зіньківського лісництва Олександр Котик на плантації полуниці

– І насамкінець, Іване Івановичу. Досвід, набутий у вашому господарстві, надзвичайно багатий, цікавий з багатьох питань, тому ми продовжимо розповідь про нього на шпальтах газети «Природа і суспільство». А поки що прошу підсумувати нашу розмову про той один із шляхів зниження загрози нестачі продовольства під час війни, який апробували в лісгоспі.

– Тема ефективного використання всіх доступних земельних ділянок для того, щоб вкласти свою частку в продовольчу безпеку, надзвичайно актуальна. Цього року ми поставили амбітну мету: виготовити сухих харчових наборів 20 тисяч штук на суму 2,7 млн грн та 20 тис. банок тушкованої свинини і яловичини, а також три види каш із м’ясом – на суму понад 1,5 млн грн. В основному робота сконцентрована на базі Зіньківського лісництва, яке очолює молодий підприємливий лісничий, ефективний менеджер Микола Магаляс. Нині працюємо над тим, щоб закупити для переробного цеху нову потужну фасувальну лінію та до двох на- явних ще дві сушильні камери. Це дасть змогу успішно справитися із завданням, а відтак, допомогти нашій армії. Перемогу України наближаємо спільно. Тил – це теж фронт!