01/08/2022
0Досвід минулого часто стає в нагоді. Іноді архівні фото та матеріали стають гарним початком або відновленням забутої справи. На новий інформаційний проект нас надихнули фото з архіву. Ми покажемо і розповімо про окремі сторінки ведення лісового господарства на Волині.
Уже на початку 80-х років, коли активно розвивалося побічне користування у галузі, на території Колківського та Рудниківського лісництв Колківського лісгоспзагу (нині ДП Колківське лісове господарство) почали створювати плантації з вирощування гриба гливи (ви бачите це на фото).
В основному вирощування гливи відбувалося на пеньках, що є одним з найбільш ефективних і простих способів. Головне було пам’ятати, що для посадки гливи не підходять хвойні породи деревини. Кращими для посадки є листяні породи дерев: яблуня, черешня, дуб, вільха. Особливо добре глива зростає на горіхових пнях.
Чим твердіше порода дерева, тим довше прослужить пень і тим більше на ньому виросте врожаїв грибів.Посадка грибів відбувалася навесні. Для посадки гливи необхідний міцелій – це грибниця, яку підсаджують в субстрат, де вона проростає.
У 1982 році, коли виникла ідея з вирощування гливи, саме лаборант консервного цеху підприємства Людмила Каразія, яка працювала у ті роки, займалася вирощуванням міцелію гливи на зерні практично будь-яких зернових культур, а також – на тирсі та соломі.
В цілому при дотриманні правил і технології вирощування міцелію гливи, а потім і самого гриба, можна досягти гарних результатів при не дуже великому вкладанні коштів і сил.Для вирощування цього продукту застосовувався екстенсивний метод. Цей метод є наслідуванням природному зростанню і вимагає певних площ. Для нього заготовляли деревні пні, робили в них пропили та поміщали в них частини міцелію. Такі пеньки спочатку зберігалися у погребах лісництв, до приживлюваності, оскільки основними критеріями для посадки міцелію є можливість створення високої вологості повітря, яка повинна підтримуватися на рівні 85-90%; підтримання навколишньої температури в районі 15-20 градусів – при більш високій гриби перестають плодоносити; створення оптимальної вентиляційної системи – скупчення вуглекислого газу неприпустимо через високу чутливості до нього грибів.
Згодом лісівники виносили дані пеньки на попередньо підготовлені лісові галявини. Глива не надто любить місця, де занадто яскраве сонце або великий відкритий простір. Тому найкращим місцем для посадки пнів гливи були галявини у тіні. На сонці деревина висохла б. Саме тому місце посадки гливи повинно було бути відкрито для опадів. Так позбавлялася необхідність поливати «грибну грядку».
Ветерани галузі, хто ще пам’ятає процес вирощування таких грибів, розповідають, що перевагою такої роботи є те, що доглядати за плантацією гливи практично не потрібно. Природа сама дбає про гарний урожай. Глива – єдиний із грибів, який легко вирощується, якщо дотримуватися усіх необхідних умов. Тож колківські лісівники збирали ще й щедрі врожаї гливи.
