Ви, Василю Івановичу, задекларували, що в очолюваній вами структурі намічено конкретні кроки на більш раціональне й ефективне господарювання. В чому ж вони полягають?

– В облуправлінні та держлісгоспах на даному етапі насамперед здійснюються організаційні заходи, впорядкування структури адмінапаратів: із жовтня введено новий штатний розпис, яким посилюються ті служби, що займаються інспекцією охорони лісу від порушень, а також веденням мисливського господарства. Створено новий відділ, який працює над плануванням та прогнозуванням фінансово-економічного розвитку і який буде забезпечувати постійний моніторинг основних економічних показників.

Із метою попередження можливого зловживання з боку працівників лісового господарства, а то і прямого їх сприяння розкраданню лісу з подання облуправління видано відповідне розпорядження голови облдержадміністрації. Із цього приводу облуправлінням опрацьовано проект сертифіката про походження деревини та порядок оформлення держлісгоспами первинних документів на відпуск лісоматеріалів, а також запроваджено щоденний чіткий облік заготовленої лісопродукції, моніторинг її реалізації споживачам і жорсткий контроль за дотриманням цін та своєчасними розрахунками.

Протягом листопада комісією облуправління із залученням фахівців Карпатської лісодослідної станції проведено атестацію головних лісничих та лісничих держлісгоспів. У грудні буде продовжено роботу з атестації директорів держлісгоспів, за наслідками якої намічено дати персональну оцінку кожному керівнику.

Окрім наведеного, в жовтні та листопаді проведено значну роботу по збільшенню прибутковості господарювання, оскільки рівень рентабельності лісогосподарського виробництва не витримує ніякої критики.

Багато хто вважає, що закарпатські лісівники вирубують більші площі, ніж засаджують. Просимо цю поширену думку аргументовано спростувати або підтвердити. І друге: яки ми породами засаджуєте вирубки?

– Це питання лісівникам ставиться не вперше, і воно не має під собою реальної основи. Ця нібито поширена думка є хибною і вже неодноразово спростовувалася численними перевірками з різних інстанцій. Починаючи з 60-х років минулого століття на Закарпатті подолано розрив між вирубкою та відновленням лісу на зрубах. Із повоєнних років в області проводились вирубки на десятках тисяч гектарів, але на сьогодні на цих площах не знайдете жодного гектара пустиря. До речі, в умовах Карпат і зокрема Закарпаття лісові на садження відтворюються як штучним методом, тобто створенням лісових культур, так і завдяки заходам із природного поновлення лісу. І це відомо багатьом, у тому числі і жителям краю. Згадане природне поновлення лісу полягає в тому, що на зрубах, де є достатня кількість життєздатного підросту основних і супутніх лісоутворюючих порід, насадження лісу проводиться лише частково.

На другу частину запитання скажу, що зусилля лісівників спрямовані не просто на відтворення лісових насаджень, а й на заліснення вирубок тими породами, які можуть утворювати біологічно стійкі та високопродуктивні корінні за складом дерево-стани. Тобто такі, які формує сама природа в конкретних умовах зростання лісу. Для нашої області це насадження в основному змішані, з переважанням бука, ялини, ялиці, дуба та з домішкою Ільмових порід, ясена, клена-явора, модрини та інших. Практикується введення також у лісові культури перспективних порід із інших регіонів світу.

Обласна влада взяла курс на ефективність і прибутковість усіх галузей, пов’язаних із використанням природних ресурсів краю. Як завершать рік лісогосподарники?

– Питання прибутковості лісового господарства за останні два місяці розглядалося на двох колегіях облуправління та на нараді головних економістів і бухгалтерів, а роботу окремих держлісгоспів, які допустили збитковість господарської діяльності в III кварталі, було розглянуто також на балансовій комісії облуправління. За прогнозами, які базуються на детальному аналізі комплексу показників лісогосподарської діяльності, всі держлісгоспи завершать рік із прибутками, хоча вони будуть дещо менші, ніж намічалось, проте набагато більші, ніж у минулому році.

Хотілося б далі повести мову про інший “бік медалі” – природоохоронні технології і перспективи їх запровадження при лісозаготівлях.

– Насамперед відзначу, що це питання якраз не є іншим “боком медалі”, це на сьогодні центральне місце медалі, як її не повертай. Так, на сьогодні трелювання деревини проводиться переважно гусеничними тракторами, а також часто використовуються трактори сільськогосподарського призначення. На рубках, пов’язаних із веденням лісового господарства, все активніше застосовуються коні, проте ними трелюється лише до 10 % деревини. Законом України “Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону” передбачається заборонити використання з січня 2005 року на лісозаготівлях гусеничних тракторів. Державною програмою “Ліси України” також вимагається застосування на лісозаготівлях тільки природозберігаючих технологій, зокрема здійснення на 80 % трелювання деревини від загальних обсягів із застосуванням повітряно-канатного обладнання та колісних тракторів. Із огляду на вищенаведене перспективи впровадження природозберігаючих технологій на лісозаготівлях, якщо негайно не будуть вжиті відповідні заходи, невтішні. А час і кошти, які необхідно було щорічно вкладати у ці технології, вже, можна сказати, втрачено.

Чому саме?

– Сьогодні необхідну для проведення лісозаготівель у Карпатах сучасну природозберігаючу техніку в нашій державі не випускають, а зарубіжні технології надзвичайно дорогі. Так, сучасні зарубіжні нові машини й обладнання для трелювання деревини – чи то колісний трактор, або повітряно-трелювальні системи – коштують від 50 до 200 тис. дол. США. Для своєчасного проведення рубок головного користування в межах дозволеного ліміту (500 тис. куб. м), із дотриманням вимог вищенаведеного закону, необхідно, щоби на лісозаготівлі було задіяно не менше 40 одиниць згаданої техніки, придбання якої обійдеться середньостатистичному лісозаготівельнику (чи то державному, чи акціонерному) у 10-25 млн.грн. Я думаю, що неважко буде підрахувати, яку питому вагу у вартості деревини мають займати природозберігаючі технології і яка повинна бути при цьому ціна деревини. З цього приводу хотів би звернутися до споживачів деревини, насамперед до тих, хто купляє високосортні сортименти: а чи готові вони проявити свій патріотизм до нашого чудового багатого “зеленим золотом” краю, не на словах, а на ділі, і реально оцінити неоціненне багатство та заплатити на 30 грн. дорожче за кубик ділової деревини, щоби ці кошти можна було спрямувати на придбання природозберігаючих технологій? Думаю, що погодяться на це лише одиниці. На завершення цієї теми відзначу, що облуправлінням посилено опрацьовуються з відповідними зарубіжними партнерами умови залучення природозберігаючих технологій на лісозаготівлі. На сьогодні з однією із фірм укладено відповідний протокол намірів. Частково зазначена проблема буде вирішуватися при впровадженні швейцарсько-українського проекту ведення лісового господарства на умовах сталого розвитку “Фор-за”, опрацювання якого знаходиться на стадії завершення. Значні надії покладаємо також на інший шлях залучення вказаних технологій у нашу область, зокрема облуправлінням опрацьовується нова редакція програми “Ліси України” в контексті Програми сприяння малим проектам прикордонного співробітництва Tacis.

Лісові дороги – неодмінна складова рівня природоохорони. Однак у наших лісах їхня довжина далеко не відповідає потребам. Тепер, коли на лісосіках власне господарюють держлісгоспи, є реальна надія, що і цю проблему буде знято…

– Ця проблема з розряду тих, що і природозберігаючі технології, і шляхи її вирішення лежать у тій же площині. Хочу нагадати, що стан лісової дорожньої інфраструктури відіграє вирішальну роль не тільки у вивезенні деревини, але й в успішному проведенні всього комплексу лісогосподарських робіт. Разом із цим лісові дороги використовуються й іншими галузями господарювання в області, і насамперед туристично-рекреаційного спрямування.

На даний час, потрібно погодитись, густота (основний показник) дорожньої мережі в лісовому фонді області становить близько 0,3 км на 100 га, що майже у 10 разів! менше, ніж У країнах Європи. Катастрофічні повені 1998 і 2001 років нанесли значні збитки і лісовому господарству, зокрема ними було зруйновано більшість об’єктів лісової дорожньої мережі.

Незважаючи на виконані значні обсяги робіт по відновленню та будівництву лісової дорожньої інфраструктури, її стан у даний час не дозволяє забезпечити необхідний рівень ведення лісового господарства та лісозаготівель і вимагає у подальшому великих капіталовкладень. На виконання державної програми “Ліси України” починаючи з 2002-го до 2015 року в державному лісовому фонді області необхідно затратити на відновлення, реконструкцію та будівництво лісових доріг та придбання дорожньо-будівельної техніки 254 млн.грн., або 18 млн.грн. щорічно. Причому гарантій на те, що 40 % цих коштів усе ж таки буде виділено з Держбюджету, як передбачаються на це згаданою програмою, немає жодних. Із огляду на вищенаведене і враховуючи, що капітальні вкладення на переоснащення лісозаготівельного виробництва та в лісову дорожню мережу лісогосподарські підприємства зможуть здійснювати тільки за рахунок прибутку, одержаного від реалізації переважно лісопродукції, вирішення цієї проблеми може затягнутися на багато років, якщо не буде належної підтримки з боку місцевих і центральних органів влади.

Лісові біржі… Будь ласка, Василю Івановичу, розкажіть про них.

– Уперше за історію останніх десятиріч у цьому році на території Закарпаття проведено відкриті торги (аукціони) з продажу продукції лісозаготівель, які відбулися у квітні й травні. На торги держлісгоспами області було виставлено 3,7 тис. куб.м високосортної деревини за доступними цінами на 704,5 тис.грн. На згаданих аукціонах було продано 67 % обсягів запропонованої для цього деревини. По ряду запропонованих лотів, потенційні покупці під час торгів пропонували на 15-20 % вищі ціни від діючих на ринку області, зокрема на пиловник дубовий, шпильковий, а ціну на дубову фансировину було підвищено на 35 %. Вищенаведене свідчить про початок формування в області здорового конкурентоспроможного ринку лісоматеріалів. Гадаю, що таку практику відкритої реалізації лісоматеріалів потрібно продовжувати й надалі, і особливо на високосортні лісоматеріали, як це і проводиться у країнах із розвинутою ринковою економікою.

Вивезення кругляку за кордон. Питання вже не актуальне?

– Якщо відповісти ствердно, то це не буде чистою правдою, її потрібно шукати в іншій площині. Для лісового господарства це питання актуальне, оскільки, продаючи високосортні лісоматеріали в круглому вигляді на експорт, можна отримати доходи у 3-5 разів більші, ніж від їх реалізації на внутрішньому ринку. Крім цього, за рахунок експорту деревини можна реально вирішувати проблему придбання вищезгаданих технологій. Але перш за все лісівники добре усвідомлюють проблему безробіття в краї і зацікавлені у відродженні колись гучної слави закарпатських меблевиків та деревообробників, котрі були споживачами не лише високоякісної деревини, але й низькосортної, на яку сьогодні немає належного попиту. Лише завдяки налагодженню тісної взаємовигідної довгострокової співпраці з ними можна буде вирішити багато проблем лісового господарства.

Мабуть, уже забулося таке колись популярне поняття, як заготівля дикоростучих…

– Заготівля дикоростучих не є проблемою для лісівників. Можна організувати їх заготівлю. І лісівники не забули, як це робиться. Проте цей напрям роботи належним чином не розвивається через, можна сказати, повне призупинення роботи місцевих переробних підприємств. Щоби зрушити цю справу, потрібні значні прямі інвестиції і насамперед – у основні фонди. А лісівники на цьому етапі змушені направляти наявні прибутки на вирішення основних проблем, пов’язаних із вирощуванням та використанням лісу. Гадаю, що численні малі і великі приватні, акціонерні й інші підприємства могли б налагодити переробку дикоростучих із тією ж завзятістю, з якою вони кинулись усі в ліс за деревиною, а лісівники з свого боку їм у цьому максимально сприятимуть.

Років з п’ятнадцять тому гендиректор “Закарпатлісу” Іван Герц вважав занадто тонко придуману новизну – продаж ліцензій багатим європейцям на полювання у наших хащах… Осінь – початок зими – це й початок вадаски…

– Насамперед треба сказати, що від тієї новизни мисливське господарство великого зиску не мало, бо зароблені гроші витрачались, як відомо, не на це господарство, а на придбання деревообробного обладнання. Проте сьогодні мова не про це. Закарпаття межує із чотирма європейськими державами, що обумовлює значний потенціал у розвитку туризму взагалі І мисливського зокрема.

Веденням мисливського господарства в області сьогодні займаються 25 організацій-користувачів, у тому числі – і державні лісові і лісомисливські господарства, за якими закріплені мисливські угіддя. Висока захищеність угідь (лісистість 51,2%) та відносно непогана кормова база (у тому числі – і за рахунок сільськогосподарських масивів) давала можливість у 1980 – 1993 роках проводити активне полювання на диких тварин (оленя благородного, козулю, кабана, зайця-русака).

Через різні об’єктивні причини (катастрофічна повінь 1998 року й багатосніжні зими) чисельність копитних у 1998 р. була нижча оптимальної в більшості господарств області. На сьогодні кількість основних мисливських тварин уже досягла оптимальної, що дає можливість прогнозувати регулярне одержання лімітів на добування диких парнокопитних в усіх шістьох держлісомисливгоспах області.

У структурі облуправління найбільш готовим до прийому іноземних мисливців є вольєрне господарство “Нове Село”, яке має готельний комплекс, що відповідає вимогам високого європейського рівня. Це шість чудово оформлених у мисливських традиціях двомісних кімнат, місце для паркування автомобілів, озеро для рибалки, вишки для полювання і можливість гарантованого виставлення дичини, у т. ч. оленя, лані європейської і кабана. Оптимальна щільність по оленю, козулі та кабану досягнута практично у всіх держлісомисливгоспах, і добування цих тварин у перспективі є можливим. Надання послуг іноземним мисливцям із боку держлісомисливгоспів стримується через проблеми, пов’язані з оформленням дозволів на ввезення зброї та документів на вивезення добутих трофеїв тощо. Зі свого боку тільки держлісомисливгоспи щорічно могли би представити для іноземних мисливців щонайменше 12 голів диких парнокопитних, із яких і особини, цікаві в трофейному відношенні.

Перспективною можна вважати Берегівську громадську організацію мисливців та рибалок, яка може надати можливість полювання на фазана, перепелів та зайця-русака. Крім полювання у чистому вигляді, перспективним може бути і надання специфічних послуг іноземним туристам, наприклад, спостереження токування глухарів та тетеруків, виїзд на гужовому транспорті до місць годівлі диких парнокопитних, відпочинок у наявних мисливських будиночках… Але все це, на жаль, повторюсь, лише у перспективі на майбутнє, оскільки з початку цього року не вдалося провести відповідну організаційну роботу.

“Новини Закарпаття” читають скрізь у області. В тому числі й працівники лісового господарства. На чому б ви, Василю Івановичу, хотіли завершити розмову з нашими читачами?

– У цьому році керівництвом обласної державної адміністрації надано лісівникам великі повноваження. Проте і покладається на нас уся відповідальність за наведення належного порядку в лісі. Можна констатувати, що цей рік підходить до свого закономірного завершення з певними досягненнями і невдачами. Проте хочу побажати лісівникам та всім читачам “Новин Закарпаття” увійти в Новий рік із хорошим здоров’ям, у родинній злагоді та благополуччі, з приємними святковими турботами.