18/03/2014
0Уже понад 15 років студенти-екологи та біологи захищають рідкісний «стрільчастий підсніжник» від браконьєрів. Завдяки їхнім старанням територія, на якій щовесни квітують підсніжники, збільшилась до восьми гектарів. Ще ж десятиліття тому рідкісна рослина була на межі зникнення.
— Існування у нас такого виду підсніжника стало справжнім науковим відкриттям, – розповідає завідуючий філією «Холодний Яр» національного історико-культурного заповідника «Чигирин» Богдан Легоняк. – Досі відомі науці місця «дислокації» підсніжника стрільчастого обмежувались горами Криму, Кавказу, Румунії та Грузії. Як потрапили вони на нашу рівнинну територію – й досі загадка. Науковці висували версії про те, що ці підсніжники могли бути завезені козаками, які воювали в Криму. Проте зараз ми схиляємося до думки, що Холодний Яр – це залишки гірської системи, яка колись тягнулась із півдня на північ України, тож підсніжник стрільчастий можна назвати ендеміком (рослина, яка росте лише на певній території) Холодного Яру.підсніжник2
Для «ідентифікації» рідкісного виду первоцвіту холодноярські науковці запрошували колег із Росії та Англії. Закордонні фахівці підтвердили, що мають справу саме зі стрільчастим підсніжником. Тоді ж активісти-екологи започаткували акцію по щорічній охороні підсніжників у період квітування, адже бездумне винищення квітів браконьєрами призвело до майже повного їх зникнення.
— Поблизу села Мельники є пагорб. Місцеві називають його «Білий шпиль», оскільки раніше навесні він увесь був покритий підсніжниками. Проте близькість до населеного пункту поставила їх на межу вимирання. Ми деякий час намагалися пересаджувати туди квіти, проте їх хтось постійно виривав та викопував, тож тепер шпиль називають білим лише за звичкою. Проте на більш віддалених ділянках у глибині лісу нам вдалося досягти значного збільшення площ квітування підсніжника, — пояснює Богдан Легоняк.
Богдан Васильович розкриває секрети створення «загонів з охорони підсніжників». Найголовніше – відшукати ініціативних студентів. Багато з них так «прикипають» до Холодного Яру, що продовжують приїжджати для «несення варти» навіть через багато років після випуску.
— Цьогоріч святкую вже 10-річчя від першого знайомства з Холодним Яром, — розповідає еколог Інна Халявка. — Щороку із задоволенням приїжджаю, щоб помилуватися білосніжним килимом, яким укривається ліс та вберегти цю красу від браконьєрів.
Студенти та випускники чергують потижнево у два заїзди. На кожну з п’яти ділянок, де ростуть підсніжники, чергові вирушають рано-вранці і чергують там цілий день. Якщо ж виникає потреба нести варту вночі – ставлять намети і ночують в лісі, біля квітучих галявин.
– Кожну групу супроводжують викладачі та випускники, адже ситуації бувають різні. Трапляються такі нахаби, яких зовсім не бентежить наша присутність, а деякі браконьєри навіть кидались на нас з ножами, проте все обійшлося – розповідає Богдан Легоняк. – Притягувати порушників до відповідальності нам допомагає лісова охорона та екологічна інспекція, адже саме вони мають право складати протокол про адмінпорушення. За кожну понівечену квітку браконьєр має заплатити 49 гривень, але проблема в тому, що довести справу до оплати штрафу досить складно – потрібні докази. Проте наше завдання – не оштрафувати якомога більшу кількість порушників, а захистити щонайбільше квітів. Тому протягом найактивнішого періоду квітування чергуємо щодня. Раніше браконьєри навідувались і вночі, орудуючи ножами при світлі ліхтарів, але наші нічні чергування відбили у них бажання легкої наживи. Щоправда десятьох порушників спіймали й цього року, але це значно менше, ніж раніше.
Квіти, відібрані у браконьєрів, активісти роздають у церкви та лікарні. А бажаючим нарвати букетик пропонують краще викопати кущик підсніжників та мати таку красу вдома.
Основна проблема чигиринських екологів та їхніх «підопічних» у тому, що територія, на якій квітнуть первоцвіти, не є заповідною. А до звичайного лісу жителі довколишніх сіл звикли ходити вільно і робити там все, що заманеться. Уже кілька років науковці просять державу надати Холодному Яру статус національного природного парку, щоб захистити окремі його території з унікальною флорою. Проте, зважаючи на останні події, холодноярцям швидше доведеться згадувати славне козацьке й повстанське минуле цього краю, а не займатись природоохоронною діяльністю.
