На Чернігівщині будуть розводити диких тварин

 Голова Держагентства лісових ресурсів України Юрій Болоховець переконаний, що сіверське Полісся має бути значно багатшим на дику звірину і птаство, ніж деякі європейські країни. А між тим саме мисливство тамтешнім лісівникам і мисливцям приносить значно більшу користь і зиск, ніж у наших лісогосподарствах.

Ось тому, побувавши багато де за кордоном, він стверджує, що роль мисливства треба підняти до рівня переробки деревини, надати йому більшого значення і уваги як з боку лісових господарств, так і держави в цілому.

У наших лісах повинно бути вдосталь звірів, щоб не ми їхали до Європи за досвідом, а вони – до нас. Цьому сприяє навіть сама поліська природа. Про це повідомляють у Чернігівському ОУЛМГ.

Тож у ДП «Корюківське лісове господарство», де директором Андрій Лашко, вже розпочато будівництво вольєрного комплексу для розведення мисливських тварин, а саме оленів плямистих.

«Цей комплекс займатиме 104,6 гектара лісових угідь, – розповідає директор держпідприємства. – У мальовничому куточку лісового масиву, в центрі якого розташоване ще й лісове озеро площею понад 3 гектари. Там вже плавають сотні диких качок. Вже збудовано 36 гектарів комплексу. Це основний вольєр, бо саме тут мешкають олені плямисті. Тринадцять особин завезли раніше. Вони чудово перезимували і навіть дали потомство».

Андрій Лашко очолив ДП «Корюківське лісове господарство» два роки тому, та вже має амбітні плани щодо його розвитку – насамперед завершити будівництво вольєрного комплексу. Цей проєкт обійдеться підприємству у понад два мільйони гривень.

Що вже зроблено? «Є майданчики для підгодівлі тварин, вежа для спостереження за оленями, відео і фотонагляд, – розповідає Андрій Лашко.

– Чому саме оленя плямистого обрано для розведення? По-перше, такого виду тварин досі не було в наших краях. А чернігівське Полісся чудово підходить для їхнього розведення. Плануємо утримувати до сорока голів плямистих оленів і щороку двадцять із них випускати в дику природу. Кормів тут вдосталь. Нині заготовляємо сіно, закупляємо у фермерів і сільгоспвиробників кукурудзу, якої через війну вдосталь, адже вивозити її вони зараз не мають можливості, і весь минулорічний урожай залишився в засіках сільгосппідприємств». 

Мисливствознавець Павло Пікул додає: – Місце справді дуже вдале для комплексу. Добре, що в корюківських лісах буде багато плямистих оленів. Заготовляємо і віники з кропиви – дуже корисний для оленів корм, і сіно цілими стогами. А якщо зима багатосніжна, як торік, то прочищаємо доріжки до годівниць. Так старанно дбаємо і про корми, і про доступ до них.