26/02/2014
18Виктор Мельхиорович попросил добавить посткриптум к своему письму и я это делую новаторски: размещаю впереди, а не в конце письма. М.П.
P.S. Хочу додати. Звернення до лісової громади я написав не заради піару, не протии когось і не за когось персонально, а, насамперед, задля свого очищення, як лісівника, як голови Громадської ради, як громадянина.
Нинішнього негативу не було б, як би я і кожний з нас, хто вболіває за наш ліс, за наше майбутнє, завжди займав принципову позиціюі не мовчав…
Постоянные читатели нашего сайта конечно вспомнят статью о "вавилонской башне" , которую я разместил в своё время не указав фамилию автора. Она была тоже написана Виктором Маурером. Сегодня я её размещаю повторно вслед за этим обращением УЧИТЕЛЯ к ученикам и коллегам… На разных собраниях и застольях я подсознательно стараюсь быть рядом с Виктором Мельхиоровичем и часто шучу по поводу того " что национальные меньшинства должны держаться друг друга". К этому человеку притягивает многих… Что? Прочитайте – поймете. М.П.
Шановна лісова громада! Колеги! Друзі! Дорогі мої випускники!
Так вже сталося, що я зовсім мало працював на виробництві у галузі: рік у лісовпорядкуванні, два роки у лісодослідній станції і майже 40 років на викладацькій ниві, готуючи лісівників. Син лісівника, який завдячуючи Батьку зріднився з Лісом, німець за національністю, який не виїхав з рідними у Німеччину, бо був і залишаюся українським лісівником, який свято вірить у велич і прекрасне майбутнє України.
Не зважаючи на те, що я зовсім мало працював у галузі, мені двічі довелося виступати на доленосних зібраннях лісівників України. Перший раз – коли нас, Лісівників з усієї країни, зібрав в Івано-Франківську президент України Віктор Ющенко з досить прозорим наміром, – ліквідувати галузь. Про це добре пам’ятають ветерани, сподіваюсь не забув і нинішній Голова. На тому зібранні, серед інших виступав і я, як голова Громадської ради. Відійшовши через обурення від тексту написаного для офіційного виступу, у відповідь на звинувачення Президента України, що всі лісівники злодії, я став заперечувати, доводити, що це не так. А у якості прикладу розповів про свого батька, який біля 40 років відав служінню українському Лісу, побудувавши два лісництва і одне лісомисливське господарство, і увесь цей час з родиною жив у відомчій квартирі. Це був не єдиний виступ на захист галузі. Більшість виступаючих від галузі, досить згадати ветерана галузі І.Ф. Калуцького, стали на її захист в одному пориві. І мабуть тому, тоді зламати галузь не вдалося.
Другий раз прийшлося виступати на доленосному для Лісівників країни засіданні Кабінету Міністрів України під головуванням Прем’єра Ю.В. Тимошенко, на якому розглядалося ряд важливих для лісової галузі документів. І на тому засіданні лісівники були єдиною монолітною силою і, як і минулого разу, довели, що лісівники особливе братство, яке ніколи не зраджує український Ліс.
Сьогодні інші часи. Для нас лісівників наступив час «Ч». Український Ліс знову потребує захисту! Захисту не від сторонніх сил, захисту від внутрішнього ворога, від розбрату. Сподіваюся і свято вірю, що очищення нашого суспільства, за яке віддала своє життя Небесна Сотня, очищення, без якого нема майбутнього і не може бути цивілізованої України, торкнеться лісової галузі і нас, лісівників. Сподіваюся і вірю, що ці буремні і трагічні лютневі дні стануть доленосними і для лісівників України, і для українського Лісу. Нині мовчати, не стати на його захист, ми не маємо права.
Нині для мене і багатьох, які пам’ятають минуле і думають про майбутнє нашого Лісу та великої армії його працівників – галузь, на превеликий жаль, не одне ціле. У галузі є люди, і їх переважна більшість, які на неї працювали і працюють, і дай їм Бог та їх родинам здоров’я, наснаги та многая літа, а є й інші, їх не так багато, які збагачували себе за рахунок галузі, яким вороття «на круги своя», я сподіваюся нема. Є і такі, які зараз стоять на межі, для яких час, коли вороття стане не можливим, ще не наступив, але він за крок.
В останні роки лісова галузь кардинально помінялася. Вона зовсім не така, якою була раніше. Це знають всі причетні до неї: від лісокультурниці та вальщика лісу і до керівництва галузі. Про це не раз свідчили перевірки різних відомств. Боляче та гірко це усвідомлювати, але у тому, що вона стала такою є і наша вина. Занадто довго лісова громада терпіла.
В останні роки у галузі пріоритети лісу були зміненні на пріоритети особистих інтересів її керівників, коли перестали розуміти один одного різні верстви лісівників, як це було і під час будівництва Вавилонської вежі.
В останні роки знищено прекрасні галузеві традиції, запровадженні міністрами А.Г. Солдатовим, Б.М.Лук’яновим, В.Д.Байталою, В.І. Самоплавським та їх послідовниками, а ветеранів згадують тільки тоді, коли треба пропіарити той, чи інший захід.
В останні роки галузь стала зраджувати інтереси держави, а по суті обкрадати її. З державницьких позицій вона заслуговує на покарання. Найстрашніше, якщо внаслідок цих негативних змін, які відбулися в останні роки ми втратимо самостійність нашої галузі. Ліквідують після тих багатьох спроб, які вже були, у яких ми перемогли бо були єдині. Питання стоїть зараз не хто очолить галузь, а як її вберегти, очиститися і стати міцнішою.
Що може її врятувати? Тільки одне – повне очищення!
Далі треба будувати дороги, для того аби покращити доступ до лісових масивів, а не для «відмивання» державних грошей. Далі треба заробляти кошти, за рахунок чесної реалізації продукції вітчизняним і зарубіжним покупцям, а не обдирати підприємства та збагачуватися на портретах, калькуляторах, лісовичках, колунах, бірках … і на простих людях. Далі слід берегти та примножувати лісові багатства країни і славні традиції галузі, а не збагачувати одіозні постаті.
Я завжди захищав фахову освіту, менше галузеву науку і,на жаль, менше всього лісогосподарське виробництво. Майдан допоміг мені зрозуміти, що для нас жодна з цієї тріади не може бути «хатою з краю». Бо небесна сотня полягла за Всіх, у тому числі і за нас, Лісівників. Ми здали фахову освіту, поставили на коліна галузеву науку. В останні роки нам вдавалося, як ніколи зрадити НАШ ліс. З лісівників ми перетворилися у загарбників, для яких на перше місце вийшло як з лісу взяти для себе, на своє збагачення, а не як відстояти його інтереси. Ми забули, що ліс національне багатство і, до того ж, як визначено у нашому основному законі –має переважно екологічне значення.
Ще не пізно нам всім чесно зізнатися у своїх помилках, особливо перед світлою пам’яттю загиблих, зробити правильні висновки і тим кому це необхідно щиро покаятись. Сьогодні я на це дуже сподіваюсь.
У листопаді, я разом з іншими побратимами покинув з’їзд товариства Лісівників не тільки тому, що було не по собі через те як поступили з В.І. Самоплавським, що не почули святість галузі Валентину Токарчук, старосту головних лісничих країни Володимира Хоптинця, які сказали те що думають. А тому, що з’їзд проходив за спланованим сценарієм зрадити усіх членів великого Товариства Лісівників України, за режисурою, в основі якої були тільки фарсі блюзнірство, дивитися на які людині, яка поважає себе і людей, було не можливо. Після тієї наруги, галузі, як єдиної сили не стало…
Що на мою думку треба зробити, щоб не сталося найгіршого. В першу чергу повернути довіру лісівників галузі до її керівництва. Це можливо тільки замінивши те, яке їх зрадило.
Новому ж керівництву треба зробити усе можливе аби зберегти галузь. Зробити її міцнішою і передати управління нею молоді, яка у нас є, це я знаю і вірю своїм випускникам. Вірю, що вона принесе нове, так потрібне для галузі і допоможе їй вийти на ті позиції, які вона займала у минулі часи – лідера лісокультурного виробництва, засновника степового лісорозведення, власника лісової типології, хранителя славних традицій і новатора багатьох союзних і європейських починань.
Слава Україні! Слава українському Лісу!
Віктор Маурер
ЛІСІВНИКИ! БУДУЄМО ВАВІЛОНСЬКУ ВЕЖУ?…
Этот текст был подписан, но я убрал фамилию, тем более, что автор не мог возражать… Лично я, – подпишусь под каждым словом… А Вы? М.Попков
Серед нинішніх пріоритетних напрямків діяльності керівництва ДАЛР є і такі, з яких досягнуто помітні позитивні зрушення. Насамперед, це робота пресцентрів агентства, кримського комітету та обласних управлінь. Позитив у їх роботі, передусім, стосується системності подачі та значного збільшення у останні роки кількості інформації на підтримку іміджу галузі та керівників різних рівнів. На особливу увагу заслуговують матеріали про ветеранів праці та рядових лісівників. Проте у цій роботі не можна забувати, що кількістю не можна замінити об’єктивність та якість матеріалів, які висвітлюють життя, результати роботи лісівників і сучасний стан ведення лісового господарства. За загально філософським законом «кількісні зміни мають переходити у якісні». Аналіз матеріалів окремих обласних управлінь на власних сайтах і тих, що розміщуються на найбільш популярному у країні фаховому сайті «Український лісовод», нерідко свідчить про інше. Сьогодні в них одні переможні реляції, фанфари, оплески. Інформаційна політика без проблемних місць і слушних пропозицій та їх широкого фахового обговорення, як свідчать історичні аналогії, малоефективна, оскільки заспокоює, призводить до самовихваляння і наступного роз’єднання та розбрату. Наслідки такого стану передбачити важко… Реально справу рухають небайдужість до того, що відбувається, принциповість, намагання вдосконалення та покращення, невдоволеність досягнутим і бажання йти далі, вперед іще з більшим завзяттям. Ми повинні бути вдячні, особливо керівники галузі, що незважаючи ні на що ще залишились грамотні, принципові, відверті, чесні та не боязливі фахівці, які не мовчать, а своїми справами роблять усе можливе аби у галузі жили традиції, що тривалий час робили її кращою у країні, прикладом гармонійної та ефективної єдності виробництва, науки й освіти.
На тлі різкого зростання активності роботи прес-центрів, турбує помітна втрата фаховості їх матеріалів через односторонність інформування громадськості та не завжди вірне використання лісівничих термінів. Страшно, бо це може призвести до того, що нас почнуть менше читати (чого читати, якщо там тільки вихваляння себе або начальства), а лісівники перестануть розуміти один одного і, тим самим, реально оцінювати події та процеси, які нині відбуваються і, від яких залежить майбутнє нашого Лісу. Ми не повинні забувати, що розміщуванні на сайтах матеріали це не тільки фахова інформація, а ще і засіб виховання молоді, популяризації знань про ліс та велич професії лісівника, його сьогоденні труднощі і, взагалі, мірило фаховості та порядності людей, яким держава довірила Український Ліс.
В історії людства чимало прикладів, коли нерозуміння мови у процесі спілкування, навіть однодумців, призводило до краху блискучих ідей та величних проектів, аварій і катастроф. Однією з таких є історія-легенда будівництва Вавілонської вежі. Причому тут вона, спитаєте? Приведу декілька прикладів із матеріалів обласних сайтів, розміщених у останні дні на шпальтах «УЛ» і думку з приводу їх фахової мови.
Напередодні Міжнародного дня Лісу провів конференцію Голова агентства і за ним, як гриби після дощу, теж саме зробили начальники обласних управлінь (системність подачі матеріалу про підготовку до весняної лісокультурної кампанії та реалізації декоративних саджанців). Правда усі вони однотипні. Все добре, всього більше, ще краще і багатше. Воно б і добре, якби не окремі «перли» та характерні тенденції.
У матеріалі Миколаївського ОУЛіМГ (від 24/03/2013 – 102 перегл..) мова йде про значно дешевші ціни на саджанці декоративних рослин, що пропонуються до реалізації. Можливо це тому, що реалізуються види, яких у природі нема. Зокрема, «Туя шаровидна». Шара є. Шаровидної туї нема. Є туя західна форма куляста. Не відповідають дендрологічним термінам і назви низки інших порід. Поважаючий себе спеціаліст не дуже захоче брати саджанці у виробника, який їх не називає, а обзиває.
Як і на сайтах інших управлінь декларується, що садивний матеріал реалізуватиметься за цінами на 20 – 50% нижчими, ніж у інших виробників (очевидно прийняли рішення так інформувати потенційник споживачів…). Нижчі ціни, значить гірші. Іншої причини у нас час не може бути. А якщо є то треба наказати керівника. Хочеться тільки нагадати авторам рекламних оголошень, що ми, українці, не такі багаті, аби купувати дешеві речі. Згадайте це англійське прислів’я. Ніщо так не сприяє зростанню попиту, як якість. Про це ми повинні турбуватись.
При чому тут же відзначається, що середня вартість одного сіянцю (1 – 2-річної молодої рослини вирощеної з насіння без пересаджування – примітка автора) становить 3 гривні. Виходить 1 тисяча їх коштує три тис. грн. Скільки ж тоді коштує гектар лісових культур? Навіть для лісових сіянців із закритою кореневою системою ця ціна «кусюча», не кажучи вже про рослини з відкритою кореневою системою, які швидше усього пропонуються на згаданому сайті.
Фахові перли є і у матеріалі сайту Харківського ОУЛіМГ «Больше лесов, хороших и разных!», розміщеному на УЛ (від 26/03/2013 – 110 перегл.). При усій повазі до керівника управління, його освіченості та фаховості (це не тільки його вина), не личить лісівникам області інформувати галузеву громадськість та усіх хто цікавиться лісовими новинами у регіоні за допомогою таких виразів: «Этой весной в лесу на территории Червонозаводского района г. Харькова высадят около 10 га новых деревьев.», «…проведена санитарная вырубка деревьев, которые могли распространять на другие насаждения древесных вредителей и разные болезни леса.», «— Этот лес находится в ведении Октябрьского лесхоза, там сейчас деревья разного возраста. Каждый год мы старые зеленые насаждения вырубаем, а молодые высаживаем», «Для весенних работ в рассадниках лесхозов области уже вырастили и подготовили 12 миллионов саженцев. Высаживать будут дубы, сосны, берёзы и осины».
З наведеного вище, можна дізнатися багато «цікавого»: про садіння «нових дерев», а не нових лісів; про дерева, які розповсюджують шкідників і хвороби; що рубаємо старі зелені, а не стиглі насадження; що у лісгоспах є «рассадники»,які у більшості асоціюються з чимось заразним, а не «питомники»; що для весняних лісокультурних робіт вирощують 12 млн. саджанців (такої кількості у розсадниках Харківщині нема і не потрібно), а не переважно сіянці; що закладають ліси не садінням сіянців, а висаджуванням одразу дубів, сосен, беріз і осик – врубав дуба раніше строку і тут же його посадив.
Воно б нічого, але так формується уява про ліс, через такі вирази бачиться те що робиться у галузі. А потім виникає питання: чому спочатку нас перестав розуміти пересічний громадянин, а потім – лісівники один одного. Приклади найпростіші. За бажання, кожний хто уболіває про стан лісу, про те, що відбувається у галузі може віднайти й інші, більш характерні та значимі ляпи. Про багато з них не раз згадувалось і на сторінках «УЛ».
Є вже чимало свідчень, що через не фахову мову у спілкуванні, через спотворену інформацію або її недоступність ми втрачаємо не тільки порозуміння, а значно більше. Сьогодні уже є непорозуміння між «нинішніми» і «бувшими» керівниками різних рівнів, ветеранами та молоддю, виробництвом, наукою та освітою, лісівниками й деревообробниками та захисниками степу і т.д.
Головною причиною такого стану є заміна у галузі справжніх цінностей уявними, модними сьогодні. Однією з таки ідентифікаційних цінностей любої галузі є відкритість, об’єктивність та зрозумілість і обґрунтованість шляхів її розвитку. Втрата або підміна такого фахового спілкування призводить до прийняття неправильних управлінських рішень, зменшення рентабельності виробництва, результативності лісівничої науки та ефективності галузевої освіти і, як наслідок, до припинення, як свідчить історія, будівництва Вавілонської вежі, аварій на ЧАЕС і Фукосімі, сповільнення розвитку, а ще гірше – до ходи у протилежному напрямку (не вгору, а вниз).
Дуже влучно про це людям доніс Костянтин Фофанов у своєму вірші «Вавилонская башня»:
…Все выше и выше их башня растет
И вот уж вершиной ушла в небосвод…
Поспешней движенье… быстрее топор,
Но скоро подъемлются крики и спор…
Один просит камень — другой подает
Просящему спелой смоковницы плод,
И каждый другого не может понять,
И, чужды друг другу, все стали роптать…
Замолкла работа, не носится груз
К вершине по белым ступеням.
Заспорили — рухнул великий союз,
Конца нет упрекам и пеням.
Рассыпались люди нестройной толпой,
Как птиц окрыленных испуганный рой…
Им стали отчизной чужие места,
И гордая башня осталась пуста…
Сьогодні свою Вавілонську вежу будуємо ми, лісівники. Питання тільки у тому, якщо так продовжимо і надалі, коли вона спустіє ?
Страшно пророкувати, але скоро перестанемо розуміти один одного: бо начальству говоримо те, що воно хоче почути, усе рідше працюємо заради справи, все частіше аби залишитися на посаді та думаємо не стільки про ефективність лісогосподарського виробництва, як про власне збагачення.
Страшно, якщо вежа – галузь спустіє, не залишиться у ній того, що так важко і довго будувалося нашими попередниками – батьками, дідами, пращурами: любові до нашого Лісу, поваги до лісового братства, порядності та честі.
http://www.lesovod.org.ua/node/17429
18 коментарів
лісовод
Шановний Віктор Мельхіорович! Хотілося б звернутись до Вас, як до громадянина,фахівця, який щиро любить свою Україну і вболіває за її ліс і лісове господарство.Виходячи з факту приходу нового очільника лісової галузі, мовчазної позиції керівництва обласних управлінь, відсутності "мови" у Товариства лісівників, пропоную Громадській раді, яку Ви очолюєте, взяти на себе смілість і започаткувати відкрите обговорення нагальних потреб галузі. Ви мене вибачте, але той порядок денний чергового засідання, який розміщено на сайті Держлісагенції, на мою дуику, зовсім не на часі. Використовуючи трибуну "Українського лісовода" можна було б визначитисьз проблемами, які потребують першочергового вирішення, відійшовши від практики проведення засідання заради засідання.
silva
Шановний Лісоводе! Дякую за пропозицію. Вона слушна і актуальна, як і Ваше зауваження щодо порядку денного засідання Громадської ради при ДАЛР України. Питання порядку денного засідання, яке заплановане на 15 квітня, зумовлені завершенням каденції Громадської ради і необхідністю створення ініціативної групи для проведення Установчих зборів з метою обрання нового складу Громадської ради. Збиратися аби тільки затвердити склад ініціативної групи не зовсім коректно, тому і було додано до порядку ще одне поточне питання. Щодо необхідності відкритого обговорення нагальних потреб лісової галузія вже писав Михайлу Юрійовичу і пропонував провести його на сторінках «Українського лісовода» (практично воно вже і так там іде, потрібно тільки додати йому системності). Вашу пропозицію щодо проведення такого обговорення на засіданні Громадської ради обов’язково озвучу. Єдине мушу зазначити, що таке обговорення ефективніше проводити із залученням досвідчених експертів за наявності відповідних пропозицій (за чинним положенням від ДАЛР або фахових громадських організацій…).
Ще раз дякую за не байдужість і за голос, надіюсь почутий не тільки мною.
silva
Доброго дня Василь Дмитрович! Дуже радий вісточці від наших випускників, тому не зважаючи на обмаль часу (готуємось до проведення семінару з нагоди 90-річчя з дня народження проф. М. І. Гордієнко)вирішив одразу ж Вам відповісти. Насамперед, хочу подякувати за теплі слова і значно завищену, на мою думку, оцінку моєї праці та ролі у Вашому становленні.
Мушу констатувати, що Вами порушено надзвичайно важливу тему і болісну для не однієї тисячі працівників галузі проблему, яку зумовило прийняття згадуваного «антикорупційного закону». Закону, який, як показав час, аж ніяк не унеможливив корупційні схеми у родинних колах наших можновладців (досить згадати корупційні схеми, які збагатили дітей минулих перших керівників країни), а для простих і чесних працівників галузі став перепоною у справі чесного служіння українському Лісу і збереження та примноження сімейних фахових традицій. До головних недолугостей змісту Законі належить віднесення лісу до міської місцевості, залежно від того де знаходиться контора підприємства (якщо у місті , то робота родичів у лісі корупція, а якщо у селі то ні). А у Вашому випадку окрім зазначеного можна поставити і цілком слушне риторичне запитання: «невже ведення лісового господарство в умовах безлісного Степу легше і більш корупційне, ніж у гірських умовах?».
Треба віддати належне і зазначити, що після прийняття Закону всі керівники галузі, обіцяли законним шляхом змінити дискримінаційні по відношенню до лісівників країни Положення…
В середині квітня планується проведення чергового засідання громадської ради при ДАЛР України. Обіцяю підняти Вами у листі питання перед новим керівництвом галузі.
Зателефонуйте мені, якщо не важко: 050-311-43-16.
З найкращими побажаннями, В. Маурер.
Вдовиченко Василь
Насамперед,дякую,що відгукнулись.Зважаючи на обставини ,я обовязково зателефоную.Для мене це велика честь пообщатись з моїм деканом і поділитись не тільки наболівшим,а й досягнутим за ці 20 років.В цьому році відбудеться зустріч випусників нашого курсу ЛГ89,то як буде в мене нагода спробую попасти на зустріч.Знаю,що Ви і наші славні педагоги обовязково будуть присутні,а це як бальзам на душу.Ще раз дякую за приділену увагу.З повагою до Вас В.д,Вдовиченко
Вдовиченко Василь
Шановний Віктор Мельхіорович!
Зичу Вам доброго здоров*я та довгих років життя і дай Боже щоб Ваше ім*я ще не одне століття прикрашало Вашими здобутками на лісовій ниві Українське і не тільки,лісове господарство.
В свої молоді роки я мав за честь поступити та закінчити УДАУ в 1994 році і можна так сказати,під Вашим патронатом.Нелегкі тоді були часи,що в студеньтів так і в наших Щиро відданих патріотів лісовому господарству викладачів,але,будучі тоді більш молодшими,маючи закалку патріотизму ми подолали перешкоди та впевнено ,закорінившись в лісовому господарстві,виконуємо,збагачуємо і оберігаємо до болі рідну свою отрасль.
Чому рішив звернутись до Вас,бо більш рідної і справедливої людини в галузі,як на мене,важко знайти.Ви мені і моїй дружині були і зостаєтесь другим Батьком,який дійсно дав нам путівку в життя,а це не мало для простолюдів,якими ми себе вважаєм.
Коротко про себе:Закінчивши нашу Академію,я з дружиною поїхали по направленню працювати на південь України до Каховського ДП"Каховське ЛГ",що на Херсонщині.Якто кажуть,комусь треба і тут працювать.Але біль не в цім,а що пропрацювавши з дружиною 18 років новий антикорупційний закон порушив наші сімейні традиції і тепер тільки хтось один може працювати в лісовому господарстві.
Я,вважаючи на важке становище в районному центрі з працевлаштуванням ,де ми мешкаєм,поступився своїм принципам і пішов на вільні хліба,хоч душа за південний ліс ох як болить.До затвердження нового антикорупційного закону в нас була така можливість працювати разом,зсилаючись на те,що в лісових господарствах де не було великих прибутків,рубок головного користування і т.і.вплоть до бютжетного фінансування ,така можливість працювати разом в нас була,а тепер лише можливо це робити в гірських та сільських місцевостях.Наше селище міського типу є невелике,але згідно нових поправок і воно вже прирівнюється до міста.Як на мене,це не справедливо.Чому,пропрацювавши майже 20 років в лісовому господарстві,маючи почесні грамоти.подяки і класності я став не потрібним для галузі?Чому тисячі таких же як я і моя сім*я потерпають від цього закону і при порушенні його мають плачевні виводи?Коли цей закон мав тільки вийти,ми неоднократно підимали це питання перед нашими головами управлінь щодо майбутньої долі наших сімей.але нас не почули,не захистили наші права.То можливо Ви,наш Батько нас почуєте і до листання нової Конституції України всетаки зможите вплинути та вернути ті сімейні традиції,які так вітали наші Ветерани лісового господарства,яких ми поважали і поважаємо до теперішнього часу.
Надіюсь мій лист дійде до Вашого огляду,тому зазделегідь дякую за поніманіє.З повагою Вдовиченко В.Д.
forester18
пане Віктор…я теж закінчив колись українську сільськогосподарську академію і мушу зазначити що головними і самими корисними вчителями вважаю своїх однокурсників чи одногрупників ну взагалі тих з ким вчився відпочивав і т.д…Сама Академія при тому що доля часу проведеного в її аудиторіях величезна але коефіцієнт корисної дії мізерний. Випусником я не знав елементарних речей що і соромно було признатись що кінчив академію. Проте деякі навики були надані в повному обсязі. Наприклад…геодезія…я працював з професіональними топографами і вони навіть не зрозуміли хто я ! Тема важлива і може у Вас великий песимізм бо подивившись назад, бачиш, що лісове господарство не покращилось за 20-30 років а навпаки розвалилось, забрехалось, опустилось. Ну що ж треба починати заново…стара гвардія керівників лісового господарства бездарна, безхребетна і аморальна…її викинути тільки на смітник справедливо. А що Ви думаєте????
admin
Пока Виктор Мельхиорович думает, добавлю своих «пять копеек»…
По поводу образования, – согласен. Оно в советское время было весьма посредственным, а в годы независимости, только ухудшалось. Основные причины: углубляющийся разрыв с лесной практикой; система подбора преподавательских кадров ( все – «асфальтовые»); уменьшение влияние качества подготовки лесных специалистов на их материальное благополучие и продвижение по службе… Однако, талантливых студентов меньше не стало. Просто они быстро ориентируются в ситуации и находят жизненные пути, позволяющие прилично зарабатывать и меньше кланяться.
В отрасли отражается положение дел в стране, элиту которой на 90% составляют фарисеи и коррупционеры. Взять и заменить, – логичное решение. Однако, когда доходит дело до персоналий возникает вопрос «За что?», на который пока нет ответа. Его никто и не ищет. По моим скромным подсчетам, в последние годы из бюджета отрасли в иные «емкости» было перекачено значительно более 1млрд. грн., а генпрокуратура третий год разбирается с портретами Януковича… Смешно…
Что касается «старой гвардии руководителей лесного хозяйства» – давайте определимся. Кого Вы объединяете этим понятием? Ограничимся руководителями Гослесагентства и начальниками ОУЛМГ? Приплюсуем директоров и главных инженеров предприятий? Дойдем до лесничих? По какой методике будем относить к «старым»? Год рождения или год назначения? Назначенных Самоплавским отнесем к «старым», а наначенных Сивцем – к «молодым»? Или формально уволим всех руководителей, родившихся ранее 1960?
Для меня старая гвардия это Конончук, Брежнев, Андрусишин, Самоплавский, Маурер, Мороз, Колодий… Многие из них уже ушли из жизни, многие давно не работают в отрасли, единицы оставшихся трудятся честно… Есть категория руководителей-флюгеров, которые пришли к власти при Самоплавском, оседлали её и прекрасно приспосабливаются к любому правительству. Некоторые, как мне кажется, и при Гитлере хорошо бы устроились. Другие просто подчинились Времени, стремясь найти компромисс между защитой своих коллективов и созданием фундамента для благополучия для своих детей и внуков. Меня так не искушали… и я им не судья…, но к «гвардии» я бы их не относил.
Очень сомневаюсь, что массовые замены принесут что-либо хорошее. Во всяком случае, начиная с 2006 года, почти каждая замена в руководстве понижет общий профессиональный уровень отрасли и ухудшает ситуацию… Однако, кадровая ротация неизбежно состоися. По отрасли, курсируют слухи о том, что все начальники ОУЛМГ и замы уже написали или должны написать заявления об уходе без проставленной даты… Если это так, то подумайте – «Что изменилось?». С этими методами лесники хорошо знакомы. Ещё более важный вопрос, – «На кого их заменят?».
Анатолий
Начитався тут ваших спорів і дійшов висновку – у кожного своя думка, але обидва опоненти вважають, що освіта у лісівників погана. А чому у вас таке склалося враження? А тому що спілкуєтися ви з "слівками" , з тими хто на верху, у владі, а там дійсно спеціалістів мало ( сужу по вказівкам та роботі). А тут у лісі багато хороших спеців і освіту ми отримали гарну, особливо ті, хто спершу закінчив технікум а лише потім пішов до вишу. І в радянські часи то була дуже гарна освіта і поступити і учитися було важко . Я коли прийшов на робуту наївно думав – буду гарно працювати, повисять,може й до директора дійду… не дійшов, і багато не дійшли хоть були й розумними й роботу тягли за десятьох, і лише тому, що небуло кому продвигати . Ні для кого не секрет, що дітки начальників, кінчаючи вузи, не працюють на виробництві, а починають свою кар'єру відразу начальниками відділів у областних управліннях або агентстві, в найгіршому випадку йдуть у лісгоспи головними лісничими, інженерами, директорами – куди папашки всунуть пересидіти рік-два.
Так от я про освіту – є у галузі дуже багато освічених , грамотних спеціалістів, які могли б дати лад усьому цьому хазяйству але їх не видно й не чутно – вони ж бо зараз ліс саджають, ще тиждень максимум залишилося часу і до того ж ці люди не є політиками – не галасують на форумах,не є членами провладних партій, не мають мільйонів на хабарі і тому їх ніколи не пустять керувати.А ви продовжуйте спорити – хто поважніший, хто розумніший та достойніший, ми посадку закінчимо, почитаємо, ми ж досить таки освічені, хоч ви цього не визнаєте 🙂
Які мізерні ваші спори – хто й де буде начальником і скільки заплатить за своє місце.Не про це треба писати а про те, що молоді з освітою та знаннями,нема де працювати за фахом ,бо скорочення страшне у галузі, нема навіть уже рядового сторожа лісу – лісника, от до чого галузь докотилася. Про те, що люди працюють і саджають ліс для наступних поколінь, про те що весна прийшла і роботи весняні не можуть чекати фінансування та нового начальства , та що я тут росказую …
admin
НЕ НАДО ДУМАТЬ,- С ВАМИ ТОТ, КТО ВСЁ ЗА ВАС РЕШИТ…
Не обижайтесь. Я выплеснул своё раздражение, поводов для которого у меня, поверьте, не меньше, чем у Вас. Уже жалею об этом, но сейчас удалять комментарий не буду. Может утром. Впрочем "що я тут росказую …" Я Вам рад: приходите, пишите…
silva
Більшість порушених Михайлом Юрійовичем проблем щодо вітчизняної лісової фахової освіти хвилюють багатьох. Найбільше в їх розв’язанні, поряд з освітянами, повинні бути зацікавлені керівники галузі, оскільки гармонійна єдність лісогосподарського виробництва, галузевої науки та фахової освіти (послідовність їх викладення не має значення) – запорука збереження і майбутнього процвітання лісової галузі.
Але спочатку декілька тез:
А зараз по черзі. Щодо вимог до знань і умінь спеціалістів з боку держави і галузевого виробництва. Пригадую випадок, коли на запрошення Міністра В.І. Самоплавського я, на той час декан факультету, з шановним, на жаль покійним, корифеєм з питань ведення мисливського господарства проф.. О.О. Салганським привели 15 кращих студентів-гуртківців, претендентів на посади мисливствознавців. Після розпитувань та не завжди впевнених їх відповідей на горіхи від Міністра дісталося усім – і студентам, і нам з Олексієм Олександровичем. Одразу після зустрічі нами було переглянуто програму їх підготовки (те що давали раніше теж було цікаве, але воно не відповідало тим вимогам, які потрібні були спеціалісту аби успішно виконувати свої обов’язки) і започатковано спеціалізацію «Мисливське господарство». Валерій Іванович , в свою чергу, надав суттєву допомогу зі зміцнення матеріально-технічного забезпечення практичної підготовки мисливствознавців. Тоді ж я звернувся з проханням до Міністерства лісового господарства з проханням прорецензувати типові програми основних фахових дисциплін. До цих пір пам’ятаю рецензії керівників управлінь В.С. Андрусишина (Лісівництво), В.О. Кондратенка (Лісові культури), А.Д. Заремського (Лісовпорядкування) та А.П. Мороза (Захист лісу). Критичні зауваження та пропозиції їх рецензій, як правило, перевищували обсяг самих програм. Вони стали основою для спільного (разом з провідними науково-педагогічними працівниками Львівського ЛТУ, групу яких очолив проф.. Г.Т. Криницький) перегляду змісту типових програмфахових навчальних дисциплін. Позитивний результат був. А які фахові вимоги до випускників ВНЗ пред’являла лісова галузь в останні роки? Не пред’являла? Чи є це свідченням, що система підготовки та рівень підготовки фахівців відповідають запитам лісогосподарського виробництва?
Нині в процесі реформування фахової освіти (від радянської до Болонської, а в періоди таких змін як відомо якість, як правило, погіршується) вкрай важливим є перегляд не тільки змісту навчальних дисциплін, а і змісту освітньо-професійних програм на користь технологічних фахових дисциплін (особливо для ОКР Бакалавр), як це має місце у програмах тих європейських країн, систему підготовки яких ми впроваджуємо у себе. В їх програмах багатьох наших не фахових дисциплін (української ділової та іноземної мов, історії та інших) не має. Це добре відомо освітянам. Але віз і нині там.
У кризовий час не зовсім коректно критикувати матеріально-технічне забезпечення навчального процесу підготовки лісівників, але воно нині потребує суттєвого покращення навіть у кращих 2-3 з поміж інших навчальних закладах, не кажучи вже про ті, які виросли в останні роки, як гриби після дощику.
Щодо професійних якостей викладацького складу, то вони, значною мірою, залежать від глибини розуміння НПП технологічних особливостей виробництва, якому вони навчають студентів. Для педагогів лісівників пізнати їх в кабінетах, або через захист дисертацій важко. Якщо нас навчали педагоги, які практично всі до викладання у ВНЗ пройшли виробництво, то нині в штаті кафедр таких одиниці. Сприяє це підвищенню якості, чи ні? Цікаво почути відповідь від випускників.
Без сумніву погіршилися і морально-етичні якості сучасних педагогів у порівнянні з викладачами 70 – 80-х років минулого століття. Тут нема нічого дивного. Це стосується усіх сфер людської діяльності, оскільки воно відбулося на фоні загальної морально-етичної деградації суспільства в останні роки. Чи має етичне право навчати майбутніх фахівців педагог, який бере хабар? – Ні! Бо він не зацікавлений давати знання, а навпаки, адже платять за незнання. Він може навчити тільки, як брати не зароблене. Є професії, які мають бути кристально чесними (священик, суддя, лікар і багато інших). На чільному місті серед них повинні бути Педагог і Вчитель. Пам’ятаючи вислів генерала Шарля Де Голля: «Куди піде молодь, туди піде Франція», не важко собі уявити куди піде молодь, яку вчить не чесний викладач і якою буде країна побудована навченими ним фахівцями. Їх може і не так багато. Не беруся судити. Але навіть один з них нищить зусилля багатьох чесних.
Щодо мотивації вчитися належним чином. Якою вона може бути у нинішніх студентів, якщо призначення на керівні посади часто-густо відбуваються не за критеріями знань, умінь та особистої обдарованості, а за зовсім іншими, добре відомими навіть першокурснику?
Чи було б у нас сьогодні 20 закладів, які готують лісівників, якби випускники більшості з них, через низьку якість знань і вмінь, не могли би працевлаштуватися за фахом? З державницьких позицій їх не повинно бути як багато (більше, ніж треба), так і мало (один-два, серед випускників теж має бути конкуренція). У Німеччині, практично з такою же як в Україні площею лісів, фахівців вищої кваліфікації, готують 3 університети. Для України їх теж повинно бути три – чотири, регіонально приурочених, а не два в одному місті, як це у Луганську.
Питань багато. Обговорення бажано продовжити. Воно без сумніву дозволить знайти відповіді на багато з них. Можливо воно допоможе розробити алгоритм удосконалення лісової фахової освіти України, якщо ні, то залишається шанс бути почутим.
forester18
Я не начальник і не дуже в останні часи намагався стати ним, бо щоб стати начальником великим треба мати чи точніше немати совісті. І посадок я пересадив мабуть не менше вашого , але досить давно і ліси посаджені мною стоять і вирубують уже їх сильно, а пишу я від імені таких як Ви…бо ви чогось мовчите??? не мовчіть тоді і розмовляти ми будемо однією мовою порядності і взаємоповаги а не істеричного крику і приниження як це практикували керівники нашого ДКЛГ.Бажаю Вам Анатолій удачі в досягненні Ваших цілей. Про освіту Ви сильно помиляєтесь. Освіта так собі, але командують непрофесіонали, ну той же Сівець. Яка освіта була у цього генералісімуса. і чому він міг Вас навчити чи інших лісоводів,а це був вождь. Пищіть більше Анатолій ,правильно пишете…
forester18
в держлісгоспі була створена така модель що вже на рівні директора лісгоспу були практично 100% зловживання і криміналу. Дай Бог щоб хоч один із десяти директорів мав чисте минуле.Це очевидне неймовірне буде. Серед лісничих такого набагато менше так як у них сильно обрізано поле зловживань. Лісничий самостійно без директора чи головного лісничого не може вільно займатись дерибаном. Це пішак який стоїть посередини дошки.Основна маса зловживань це безумовно ДКЛГ, це більша половина махінацій і крадіжок дерибану бюджетних коштів землі і лісових ресурсів.Ну далі йдуть облуправління начальники яких незважаючи на кризу раптом всі пересіли на дорогі джипи та лімузини віп-класу.Директори лісгоспів це третя хвиля, тут все залежить від нахабства, але й тут можна сколотити серйозні бабки. Ну лісничі це банальні стрілочники, але і серед них є бєспрєдєльщики коли у них такий директор. Як на мене то до директора треба звільнять. Хто не хоче добровільно то серйозну ревізію але чесну. Може дійсно попадеться сумлінний і чесний.директор. Таких зразу ж на начальників управлінь.Лісничих треба також добре провірити особливо серед тих хто немає освіти.А то вже смішно чути що лісничий це міліціонер прапорщик на пенсії чи даїшни,вчитель,щахтар,будівельник,автомеханік.
admin
В цивилизованной стране было бы расследование, а затем наказание. Причем увольнением за масштабную коррупцию нигде не ограничиваются. Обычно наказание строже и почти всегда связано с конфискацией "нажитого непосильным трудом"… Для коррупционера, укравшего милиионы или сотни тысяч, – увольнение по собственному желанию,- подарок. Поэтому я считаю, что тотальное увольнения до расследования ситуации и выяснения возможности возврата украденных у государства средств, – не лучшее решение.
Понятно, что расследование ситуации затруднено круговой порукой, но при желании власти эта проблема решаема… Безусловно, необходимо наказывать главных действующих лиц… и реабелитировать стрелочников, которые просто выполняли приказы и не обогощались. Особенность украинской коррупции последних лет, в том, что она была организована сверху (уже очевидно, что схемы были продуманы централизовано ещё до победы Януковича на выборах), освящена и прикрыта властью… Наказывать надо тех, кто организовал эту систему и раеально обогощался… Надеюсь Вы не хотите уволить всех кто покупал портреты и колуны, строил Лесовички, внедрял электронный учет и отгружал продукцию указанным фирмам, по указанным ценам?
Кроме того, в наших условиях, очень вероятно, что вновь пришедшие будут хуже уволенных. Для того, чтобы этого не было, надо, как минимум, четко определить квалификационные требования к кандидатам на руководящие должности. Без этого,начальниками ОУЛМГ будут становиться коммуникабельные "пацаны", а замами Председателя – его товарищи по партии без лесного образования…Поймите меня правильно, я за то, чтобы провести значительную ротацию руководящих кадров, но хотел бы, что бы: во-первых, пришли достойные; во-вторых, отрасль избежала управленческого коллапса, который уже надвигается на Шота Руставели. Управленцев высшего уровня надо готовить, а мы многие годы этого не делали… "Скамейка запасных" в отрасли очень короткая… Её и скамейкой не назовешь: в лучшем случае – табуретка…
Понимаю, что Вы видите ситуацию под своим углом зрения и поэтому предостерегаю от обобщений. Вы явно не учитываете региональной специфики. Поездите по степным лесхозам и все поймете… Большинство – нищие… Вакансии директоров не закрываются годами…
Это теория… Практика будет иной… Скорее всего Ваши предложения будут услышаны… а чуть позже лесную отрасль постигнет судьба сельского хозяйства…
Грустно и тошно…Такое впечатление, что любой украинской властью делается всё возможное, чтобы обозлить народ и развалить страну…И нынешняя, "послемайдановская", лишь подтверждает этот тезис…
forester18
Понимаете готового варианта нет и быть не может. Но и Ваше …он украл -зато специалист…или он немного украл…мне не понятны.О каких специалистах Вы говорите когда лесной отраслью командовал тренер или физкультурник…это Ваши кадры ???и где эти кадры…я определенно вижу что кадры настоящие планомерно уничтожались а ставились неопытные чужеродные необразованные. Я например знаю руководителей управлений , которые пришли со стороны не работая в лесном хозяйстве или не имея опыта.Не надо путать уважаемый админ опыт и порядочность. Эти вещи не смешиваются и существуют отдельно. Так что оптимально должен быть порядочный професионал.Кстати о вакансиях директоров??? …просто видно небыло денег…или попросили большие деньги за должность. Наведите пример где это есть???даже в степи.Могу Вас заверить в крайнем непрофесионализме вашего лесного руководства очковтирательстве демагогии и полной безответственности. Поедьте на херсонские горельники в их востановление вкинули столько труда и денег но забыли приложить ум.
losyash
Дуже зручно сидіти в бузині під анонімним ніком й поливати всіх брудом, а самому при цьому залишатись білим та пухнастим. Як показує практика, самому залишитись при цьому чистим дуже складно.
Щось я не чув про такого борця за правду як forester18 ще рік тому, на відміну від Михайла Юрійовича, якого тут всі знають й поважають за чесність й послідовність. Правда це не заважає вам Його повчати з легкою зверхністю. Почніть шановний зі своїх скелетів у шафі.
admin
Вы же изначально говорили о "старой гвардии", а те кто пришли, начиная с 2007 – это "новейшая гвардия", которой присущи все те особенности о которых Вы пишите… Ни при Смоплавском, ни при Колесниченко, ни при Червонном такие назначения, какие делал Сивец, были просто не возможны…
По поводу вакансий думаю Вы правы… Я ориентировался на впечатления прошлых лет, когда долго искали кандидатуры даже на директорские должности в "тяжелых" степных лесхозах. Уже два года не работаю в СИСТЕМЕ и не знаю текущей ситуации с кадрами…Вероятно, она изменилась в связи с ликвидацией некоторых предприятий, массовыми сокращениями и ухудшением общей экономики…Наверняка люди держатся за любую работу…, а за директорское кресло воюют…
Конечно, руководить людьми должны люди порядочные, но это не профессия.Что лучше, человек порядочный,но ничего не смыслящий в деле или классный специалист, считающий что государство ему не доплачивает и по-своему исправляющий эту несправедливость? В нынешней лесной ситуации я бы предпочел второй вариант, так как сильно опасаюсь псевдо реформ, которые самые порядочные люди могут инициировать из лучших побуждений и в итоге разрушат все до основания… Конечно, "порядочный профессионал" – это то, что надо. Но боюсь, что вакансий скоро будет так много, что таких придется поискать… / Кстати, среди махровых коррупционеров масса великих государственных деятелей… Просто их надо ставить в рамки, как делал Петр с Меньшиковым, и направлять на достижение государственных целей… Большинство руководителей в нашем случае просто совратили… Конечно, строго говоря, и раньше у каждого были свои грешки, но власть их объединила, увеличила на порядки и возглавила… Выбор был очень не велик: либо быть лояльным, послушным и процветать, либо увольняться и очень многое терять…Я уволился, а как бы поступили Вы остается гадать… /
Что касается Сивца, то он был навязан отрасли окружением Ющенко. Никто этому не радовался. Однако, у него кроме опыта работы в лесном бизнесе, было экономичесое образование, природный ум, годичный опыт работы в Госкомлесхозе на должности зама (это уже при первом пришествии), действенная поддержка высшей власти и сильная команда замов и начальников управлений. Он практически ничего менял, – просто внедрял в отлаженной другими и 100% управляемой СИСТЕМЕ свои бизнес проекты, при этом огромное влияние уделяя ПИАРу. Думаю,что сейчас ситуация совсем иная, – без реформ мы уже не обойдемся, поэтому требования к руководству многократно возрастают..
О Херсоне мне рассказывать не надо… Сначала прочитайте то, что я писал по этой теме…потом поговорим… Ссылки ниже..
Вы безусловно патриот и имеете свою позицию достойную уважения, но на мой взгляд сильно обозлены…Главным Вы считаете разрушить существующую СИСТЕМУ, но не задумываеесь над простым вопросом,- "Что дальше?". Кроме того, Вы не отдаете себе отчет в том, что в рамках коррумпированной сверху системы, остаться "белым и пушистым" не возможно… Таким образом Вы предлагаете менять практически ВСЕХ… Возможно я бы согласился, если бы понимал кем эти "ВСЕ" будут заменены…Пока я этого не понимаю, но ближайшие кадровые решения многое прояснят…
В заключение замечу, что всё мы с Вами обсуждаем пока "художественный свист". Никто во Власти не признал наличия коррупции в лесном хозяйстве и не оценил нанесенный её ущерб… Все прошедшие протесты базировались на чистых эмоциях и словах, которые, как известно, "к делу не подошьёшь"…
forester18
В том что я сильно обозлен Вы правы…видеть как гибнет лесное хозяйство разлагаемое язвами коррупции ханжества безразличия …я считаю это (сильное озлобление) нормальной и естественной реакцией, . О проблемах лесного хозяйства я не писал, я писал о режиме, о банде, понимая что пока она не будет уничтожена никаких реформ в лесном хозяйстве ждать не приходится. Я был на том фронте борьбы с бандюковичами .Сейчас та задача уже решена …можно решать и эту, которая мне ближе, понятнее и привлекательней. Поэтому может сейчас и стоить подумать как это делать . Без публичности здесь не обойтись и интересно послушать мнение но не прогнившего руководства их я слышал тысячи раз а простых лесников лесничих мастеров преподавателей.Ну что-то в этом духе
silva
Стисло і надзвичайно точно охарактеризував Михайло Юрійович минулого керівника галузі, його риси та діяння. Єдине, що може бути уточнено: нав’язало його галузі оточення президента, чи він нав’язав себе оточенню президента? Парадоксально і повчально інше – злочинні бізнес проекти легше та ефективніше реалізовувати у чітко організованій і добре керованій СИСТЕМІ, в якій єдиною відповіддю керівництву, не зважаючи на значну кількість висококласних фахівців і керівників, є «одобрямс», навіть у тих випадках, які проти закону і здорового глузду.
Щодо покарання. Воно має бути. Але не огульне і не віртуальне, і не за те, хто призначив, не за прізвище, а за те, що натворив і відповідно до Закону, ким би порушник не був. Покарання не заради покарання, а задля торжества правди та справедливості, задля того аби іншим не кортіло порушувати Закон.
При призначенні нових керівників важливо не обличчя та прізвища поміняти, а підібрати таких фахівців, з якими можна було би вибудувати з верху і до низу та налаштувати таку СИСТЕМУ, яка б відповідала вимогам сьогодення: унеможливила запровадження корупційних та інших незаконних схем, дбала би про інтереси Лісу і Держави та була націлена на реалізацію найбільш важливих галузевих завдань на майбутнє.
Вкрай важливо аби призначення нових керівників відбувалися відповідно до об’єктивних критеріїв, які враховують і фаховість, і порядність, і досвід та були зрозумілими для лісової спільноти і громадськості, в очах яких треба відроджувати імідж лісівників та галузі.
Сподіваюсь славні галузеві традиції ще живуть, а чесні та працьовиті фахівці патріоти українського Лісу ще не перевелися.
Це так хотілося би, а як буде покаже вже найближчий час. Важливо нам не зоставатися осторонь.
Comments are closed.